UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМенінгококова інфекція на сучасному етапі (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5560
Скачало437
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Менінгококова інфекція на сучасному етапі

 

Менінгококова інфекція (МІ), або менінгококова хвороба, є однією з

найактуальніших проблем сучасної медицини, зважаючи на її глобальне

поширення, високу летальність, часту інвалідизацію реконвалесцентів, а

також схильність до виникнення масових епідемічних спалахів та швидкого

поширення в людській популяції. Саме через ці особливості ВООЗ віднесла

менінгококову інфекцію до групи особливо небезпечних інфекцій та

постійно контролює захворюваність. Постійним епідемічним осередком даної

патології в останнє десятиліття було східне Середземномор’я та так звана

субсахарна Африка —країни, розташовані південніше Сахари. Лише за

1996–1999 рр. в Буркіна Фасо, Чаді, Малі, Судані, Нігерії та деяких

інших країнах цього регіону було зареєстровано 360 755 випадків цієї

хвороби, летальність становила 10,5 %. У США щорічно виникає від 2400 до

3000 випадків менінгококової інфекції, летальність від якої становить

близько 10 %. Останній епідемічний спалах менінгококової хвороби в

Україні закінчився в середині 80-х років минулого століття. В останні

роки знову відзначено поступове підвищення захворюваності, рівень її

коливається у межах 1,92–2,0 на 100 тис. населення, 1000 випадків на

рік. Відзначається зростання захворюваності і в Києві. Якщо у 1998–1999

рр. у клініці інфекційних хвороб лікувалося 11 хворих на генералізовану

форму менінгококової інфекції, то в 2000–2001 рр. — 13 хворих, 2002–2003

рр. — 21 хворий, а за 5 місяців поточного року уже проліковано 12

хворих. І це з урахуванням того, що до клініки поступають хворі лише з

тяжкими генералізованими формами. В ХVІІ ст. Вілліс (Вилізій) та

Сиденгем вперше описали клінічну картину менінгококового менінгіту.

Однак виділення захворювання в окрему нозологічну одиницю відбулося лише

наприкінці ХІХ ст. після відкриття Вайгзельбаумом (1887) збудника та

виділення Ослером (1899) з крові хворого менінгокока. Збудником

менінгококової інфекції є Neisseria meningitidis — грамнегативні коки,

нестійкі у зовнішньому середовищі. Антигенний склад досить складний,

одні компоненти належать до чинників вірулентності, інші стимулюють

утворення захисних антитіл. Класифікація базується на особливостях

будови полісахаридної капсули. Виокремлюють цілу низку серогруп — А, В,

С, D, X, Y, Z, 29E, W-135, а також нещодавно виявлені H, I, K, L.

Менінгококи серогруп В і С поділяються на серотипи. Проте систематизацію

менінгококів ускладнює наявність штамів, які не вкладаються в рамки

існуючої класифікації, а також висока лабільність антигенів капсули.

Висока лабільність поверхневого антигена властива для штамів, що

знаходяться у носоглотці, та призводить до того, що в однієї особи

виділяють серологічно різні штами. До того ж дослідники вважають, що

антигенна структура менінгококів значно складніша і повністю не

відтворена в існуючій класифікації. Переважну більшість випадків

менінгококової інфекції спричиняють збудники серогруп А, В, С. У Великій

Британії серотип С зумовлює 40 % випадків МІ та 150–260 летальних

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ