UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРак прямої кишки, рак ободової кишки, поширений колоректальний рак: діагностика, лікування та спостереження хворих. Клінічні рекомендації ESMO (рефера
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2208
Скачало268
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Рак прямої кишки, рак ободової кишки, поширений колоректальний рак:

діагностика, лікування та спостереження хворих. Клінічні рекомендації

ESMO

 

Частота випадків раку прямої кишки в Європі становить 35 % усіх

випадків колоректального раку, тобто 15–25 хворих на 100 тисяч населення

на рік. Смертність внаслідок цієї патології становить 4–10 випадків на

100 тисяч на рік, є більш низькою у жінок.

 

Діагностика

 

Діагноз базується на огляді прямої кишки шляхом ректоскопії з біопсією

та морфологічним дослідженням біоптату. Пухлини, локалізовані на

відстані 15 см і менше від ануса, класифікуються як ректальні, а

розміщені проксимальніше — як пухлини товстого кишківника.

 

Стадії і фактори ризику

 

При визначенні стадії захворювання необхідно ознайомитися з історією

захворювання, даними фізикального дослідження, загального і біохімічного

(з визначенням функції печінки і нирок) аналізів, рентгенографії органів

грудної клітки, комп’ютерної чи магнітно-резонансної томографії печінки,

колоноскопії.

 

Необхідні дані гістопатологічного дослідження тканин, видалених з

проксимальних та дистальних країв резекції, по окружності, а також

регіонарних лімфатичних вузлів (рекомендують дослідження щонайменше 12

лімфатичних вузлів).Визначення стадії здійснюється за класифікацією TNM

і в модифікації Dukes (табл. 1).

 

Лікування

 

Передопераційна променева терапія (СОД 25 Гр, РОД 5 Гр з наступним

негайним оперативним втручанням) знижує частоту місцевих рецидивів (І

А), може підвищити рівень виживання порівняно з хірургічним лікуванням

без променевої терапії. Рекомендується в усіх випадках, за винятком

випадків низького ризику локальних рецидивів.

 

Хірургічне лікування

 

Стандартним методом хірургічного втручання, що дає мінімальний (< 10 %)

ризик локальних рецидивів, є тотальна мезоректальна ексцизія (ІІ, А). В

окремих випадках може бути проведена низька передня резекція.

 

Післяопераційна променева терапія (СОД 50 Гр) з супутньою хіміотерапією

на основі 5-фторурацилу рекомендується (ІІІ В) для хворих з Т3 і Т4, а

також при втягненні в процес лімфовузлів (N1-2), якщо передопераційна

променева терапія не проводилася. Хіміотерапія на основі 5-фторурацилу

може тривати протягом 2–4 місяців після променевої терапії.

 

Хворі з фіксованими пухлинами чи місцевими рецидивами (якщо променева

терапія не проводилася на етапі первинного лікування) повинні отримувати

передопераційну променеву терапію в поєднанні чи без супутньої

хіміотерапії (ІІ А). Через 4–8 тижнів після променевої терапії показана

спроба радикального хірургічного втручання (ІІ А).В окремих випадках

лікування може включати хірургічне видалення ізольованих печінкових чи

легеневих метастазів (ІІ А), хірургічне стентування (ІІІ А) чи променеву

терапію, що розглядаються як паліативні заходи. Перша лінія паліативної

хіміотерапії має розпочинатися якомога раніше і включати 5-фторурацил в

комбінації з іншими препаратами у вигляді інфузій. Набільш

розповсюдженою схемою є комбінація 5-фторурацилу (425 мг/м2) протягом

1–5 днів, повторні курси з інтервалом у 4 тижні. Також можуть

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ