UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСучасні питання етіології, патогенезу та лікування синуїтів (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1074
Скачало176
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Сучасні питання етіології, патогенезу та лікування синуїтів

 

За останнє десятиріччя відмічено збільшення частки патологій носа та

приносових пазух у структурі ЛОР-захворюваності, що певною мірою

пов’язано з послабленням імунітету людини в зв’язку із погіршенням

екологічної ситуації, розвитком антибіотикорезистентних штамів

мікроорганізмів та збільшенням кількості алергічних реакцій на них [1].

 

За даними національного центру статистики хвороб США, синуїти в цій

країні стали найрозповсюдженішим хронічним захворюванням, що за частотою

випереджає артрити та артеріальну гіпертензію. У 1991 році в США було 32

167 000 хворих на хронічний синуїт, а це означає, що кожен восьмий

житель Америки страждає на це захворювання [10].

 

Актуальність проблеми синуїтів обумовлена ще й тим, що вона виходить

далеко за межі оториноларингології та тісно пов’язана з бронхолегеневою

патологією, алергічними захворюваннями та змінами в місцевому і

гуморальному імунітеті. Синуїти досить часто стають відправною точкою у

розвитку хронічного бронхіту, пневмонії або бронхіальної астми [5].

 

Кількість риносинусогенних орбітальних та внутрішньочерепних ускладнень,

що часто призводять до інвалідизації чи смерті хворого, в останній час

не зменшується [7]. Таким чином, ринологія в цілому та ринохірургія як

окрема її частина стали основними напрямками у роботі

оториноларинголога.

 

Сучасна функціональна хірургія приносових пазух є продуктом паралельного

розвитку двох напрямів: внутрішньоносової (класичної) хірургії,

започаткованої ще в XIX ст., та еволюції відеоендоскопічного дослідження

носа і приносових пазух.

 

Піонером ендоназальної хірургії верхньощелепної пазухи прийнято вважати

J. Mikulicz, який першим описав методику розкриття верхньощелепної

пазухи через середній носовий хід ще у 1887 р. Вже тоді автор довів, що

накладене співвустя має тенденцію до облітерації і для забезпечення його

прохідності та відтоку гнійного вмісту пазухи необхідними є допоміжні

зусилля.

 

Оториноларингологи одними з перших застосували методики ендоскопії.

Спроба застосування ендоскопа в ринології була здійснена в 1901 р., коли

А. Hirschmann використав модифікований цистоскоп для огляду порожнини

носа, а також верхньощелепної пазухи крізь штучний отвір у ділянці

собачої ямки. W. Spielberg (1992) модифікував цю методику. Він

запропонував вводити в пазуху ендоскоп крізь отвір у латеральній стінці

нижнього носового ходу, що був зроблений за допомогою троакара. M. Maltz

(1925) ввів термін “синусоскопія” і розробив ендоскопи з боковою

оптикою, які стали прообразом жорстких ендоскопів Гопкінса.

 

Широке використання методів відеоендоскопічної діагностики і хірургії в

ринології почалося в 60–70-ті роки ХХ ст., після проведення німецькими

та шведськими вченими ряду досліджень з фізіології і патофізіології та

розробки жорстких оптичних систем Гопкінса.

 

Рис. 2 Розподіл повітряних потоків у носовій порожнині:

 

А – під час вдиху, медіальний переріз (повітря з приносових пазух

домішується до загального потоку);

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ