Реферат на тему:
Гостра недостатність дихання, стенозуючий ларинготрахеїт
На догоспітальному етапі при гострій недостатності дихання необхідно
вжити таких заходів
1. Звільнити дихальні шляхи від слизу, харкотиння шляхом відсмоктування
за допомогою катетера, гумової груші або пальця, обгорнутого марлею,
ватою.
2. Зняти з дитини тісний одяг.
3. Надати дитині підвищеного положення.
4. Забезпечити прилив свіжого повітря, кисню через маску або носовий
катетер.
5. Ввести кардіотонічні засоби: ізоланід, лантозид, настойку строфанту
всередину; у разі пригнічення дихання — сульфокам-фокаін, етимізол,
кофеїн внутрішньом’язово.
6. Призначити седативні засоби, всередину натрію бромід, седуксен, при
різко виражених задишці, неспокої — внутрішньом’язово піпольфен,
седуксен, можна літичну суміш (1 мл 2,5 % розчину аміназину + 1 мл 2,5 %
розчину піпольфену + 8 мл 0,5 % розчину новокаїну, вводити з розрахунку
за аміназином 1—2 мг/ кг маси тіла); вітаміни (аскорбінова та нікотинова
кислоти, тіамін, рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін) всередину або
внутрішньом’язово.
7. Поставити гірчичники.
8. Обов’язкова госпіталізація.
Основними принципами лікування гострої недостатності дихання в
стаціонарі є:
І. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Для цього застосовується
відсмоктування слизу з носоглотки катетером, у разі потреби катетером
через голосову щілину, постурально-гравітаційний дренаж, масаж грудної
клітки, штучний кашель (провадяться прокол голкою між 1-м і 2-м кільцями
трахеї з введенням у неї суміші 1,5 мл 0,9 /0 розчину натрію хлориду + 2
мл розчину протеолітичних ферментів -j- антибіотик).
Звільненню дихальних шляхів сприяє створення мікроклімату з підвищеною
вологістю (д0 90—100 %), застосування парових інгаляцій, аерозолів з
лижними розчинами, муколітиками (панкреатин, хімотрипсин, трипсин,
ацетилцистеїн, мукосольвін), протинабряковими препаратами (солутан,
димедрол, еуспіран), глікокортикоїдами (гідрокортизон, преднізолон).
Якщо завдяки цим заходам не вдається досягти бажаного ефекту,
застосовують ларингоскопію та штучну вентиляцію легень. При вираженому
звуженні бронхів призначають засоби, що розширюють бронхи (еуфілін,
но-шпа, папаверин, платифілін, аніигістамінні препарати, глікокортикоїди
у вікових дозах). Дія цих препаратів може не дати позитивних
результатів, тоді для поліпшення газообміну в легенях треба налагодити
дихання під постійним позитивним тиском у дихальних шляхах (за Грегорі
або апаратне дихання з опором на видиху).
При аспірації шлункового вмісту треба: а) терміново інтубувати трахею;
б) добре промити трахею (по 2—3 мл 1,4 % розчину натрію гідрокарбонату;
в) 2 або 3 рази залити в трахею по 2—3 мл розчину гідрокортизону (50 мг
на 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) з наступним
відсмоктуванням; г) призначити внутрішньовенне інгібітори протеолітичних
ферментів (траенлол, гордокс, контрикал по 1000—1500 од / кг маси на
добу) та амінокапронову кислоту по 300—350 мг / кг маси на добу; д)
кортикостероїди внутрішньовенно; е) антигістамінні засоби (супрастин,
димедрол, піпольфен) по 2—3 мг / кг на добу внутрішньовенно; е)
антибіотики широкого спектра дії.
II. Оксигенотерапія — обов’язковий компонент лікування; ? здійснюють за
допомогою катетера, введеного через нижній носовий хід у носоглотку, або
кисневої палатки, чи маски наркозного апарата 50—60 % зволоженим киснем
кімнатної температури чи гелієво-кисневою сумішшю. Швидкість подавання
кисню при використанні носоглоткового катетера становить 6—8 л / хв,
кисневої палатки — спочатку 8—12 л /хв, а потім 3—4 л /хв.
III. Призначення засобів, що зменшують потребу в кисні І підвищують
стійкість мозку до гіпоксії.
Зменшення потреби в кисні досягають зняттям або зменшенням неспокою,
задишки, гіпертермії, зниженням роботи дихальних м’язів. З цією метою
призначають фенобарбітал (5 мг/кт маси на добу), літичну суміш, седуксен
внутрішньом’язово або внутрішньовенно, натрію оксибутират (І00мг/кг20%
розчину внутрішньовенне повільно або краплинне), І % розчин тіопенталу
натрію, гексеналу. Ці самі препарати сприяють підвищенню виживання мозку
в умовах гіпоксії, зниженню гіпертемії.
IV. Призначення засобів, що підвищують засвоєння кисню тканинами.
Застосовують аскорбінову кислоту (всередину то 300 мг на добу,
внутрішньовенно 1—2 мл 5 % розчину), тіамін |всередину 5—10 мг на добу,
внутрішньом’язово 0,3—0,5 мл б % розчину), рибофлавін (всередину 5—10
мг, внутрішньам’язово 0,3—0,5 мл 2,5 % розчину), кальцію пангамат
(всередину 50мг), нікотинову кислоту (всередину 15—30 мг,
внутрішньовенно 0,1 — 0,5мл 1% розчину), кокарбоксилазу
(внутрішньом’язово та внутрішньовенно 8 мг/кг).
V. Дегідратація розвантаження малого кола кровообігу, досягається
внутрішньовенним введенням 20 % розчину глюкози, 2,4 % розчину еуфіліну
(1мл на 1 рік життя), 005 % строфантину або 0,06 % розчину корглікону
(10% розчину ізотонічному розчині натрію хлориду, 3 % розчину
преднізолону на (1—10 мг/кг маси) або гідрокортизону (5—10 мг/кг
преднізолону (1—2 мг/кг), дроперидолу (0,1 мл/кг маси). Всі розчини
вводяться краплинно, повільно.
VI. Дезинтоксикация, коригування активної реакції внутрішнього
середовища, водно-сольового балансу провадяться краплинним введенням
глюкозо-сольових розчинів (в основному 10% розчину глюкози), гемодезу,
реополіглюкіну, реоглюману 10 % розчину альбуміну (10 мл/кг маси),
плазми з відповідним коригуванням сольового складу за даними дослідження
крові, натрію гідрокарбонату (при обов’язковому лабораторному контролі).
Загальна добова кількість рідини становить 100-75мг/кг маси (під
захистом сечогінних засобів). У гострій фазі захворювання доцільно
утримуватися від інфузій сольових розчин, що містять натрій (ізотонічний
розчин натрію хлориду, розчин Зінгера).
Для профілактики синдрому дисемінованого вутрішньосудинного зсідання
крові застосовують внутрішньовенне введення гепарину з розрахунку
100—400 од / кг маси на добу під контролем часу зсідання крові за
Лі-Уайтом (6—10 хв).
VII. Обов’язковою е боротьба з парезом кишок, оскільки при роздуванні
кишок, високому стоянні діафрагми погіршуються умови газообміну та
зростають симптоми недостатності дихання. Рекомендують газовідвідну
трубку, гіпертонічну клізму, промивання шлунка, кишок, підшкірне
введення 0,05% розчину прозерину (0,1 мл на рік життя), пітуірину
(0,1-0,2мг/кг), 01% розчину стрихніну нітрату (0,1 мл на 1 рік життя)
внутрішньовенне введення 10% розчину натрію хлориду в дозі 1-3мл,
паранефральну блокаду, перидуральну анестезію.
Комплексне лікування гострої недостатності дихання включати також
антибактеріальні засоби, фізіотепію, симптоматичні заходи відповідно до
особливостей клінічної картини основного захворювання та його
ускладнень.
Якщо лікування гострої недостатності дихання за допомогою
консервативних заходів неможливе, дитину треба перевести штучну
вентиляцію легень.
Стенозуючий ларинготрахеїт
Лікування залежить від ступеня стенозу.
При І ступені стенозу потрібні:
1) Інгаляція зволоженого кисню, що проходить через апарат Боброва з
настоєм трав (ромашка, шавлія, безсмертник, евкаліпт). При цьому апарат
знаходиться на водяній бані з температурою води 80—900С. Парові
інгаляції здійснюють під тентом з целофану, в кисневій палатці;
2) відволікаюча терапія – гірчичники на груди та шию кожні 2—4 год,
ножні гірчичні ванни (38—39 °С) протягом 5—10 хв, вживання достатньої
кількості рідини;
3) глікокортикоїди (преднізолон, дексазон, гідрокортизон
внутрішиьом’язово та в інгаляціях) протягом 4—5 днів;
4) у зв’язку з активацією патогенної флори — антибіотики широкого
спектра дії;
5) інгаляція протинабряковою сумішшю: 1 мл 5 % розчину ефедрину
гідрохлориду, 1 мл 0,1 % розчину адреналіну гідро-хлориду, 0,3 мл 0,1 %
розчину атропіну сульфату, 1 мл 1 % розчину димедролу, 1 мл 2,5 %
розчину піпольфену, 25 мг гідрокортизону, 2 мг хімотрипсину в 1 мл
розчину, ізотонічного розчину натрію хлориду до 15 мл. На інгаляцію
беруть 2 мл суміші, призначають 4—8 разів на добу;
6) антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин)
внутрішньом’язово або внутрішньовенне;
7) при збудженні — седуксен, натрію оксибутират всередину або
внутрішньовенне;
8) УВЧ на ділянку трахеї.
При II ступені стенозу потрібні:
1) подавання зволоженого кисню;
2) пряма ларингоскопія та туалет слизових оболонок із змазуванням їх 1%
розчином новокаїну;
3) внутрішньовенне введення 10 % розчину глюкози, реополіглюкіну під
контролем сольового складу та активної реакції внутрішнього середовища.
Обмеження кількості рідини до 40— 50 мл / кг на добу;
4) форсування діурезу внутрішньовенним введенням 15 % РОЗ-чину манітолу
(1,5—2 г/кг), 1 % розчину лазиксу (1—2 мг/кг) 2,4 % розчину еуфіліну (5
мг / кг);
5) внутрішньовенне комбіноване введення глікокортикоїдів: перше введення
струминне 1/2 добової дози, потім краплинне, не враховуючи біоритму;
6) антибіотики широкого спектра дії;
7) антигістамінні препарати внутрішньовенна (димедрол + піпольфен +
супрастин) по 2—3 мг / кг на добу,
8) відволікаюча терапія, як і при І ступені стенозу;
9) седативні препарати — внутрішньовенне введення седуксену, натрію
оксибутирату (100 мг/кг маси), дроперидолу (0,1 мл /кг);
10) дегідратація — протягом перших трьох діб дефіцит маси повинен
становити 5 %, надалі — нульовий водний баланс;
11) боротьба з гіпертермією — внутрішньом’язове введення 50 % розчину
анальгіну (0,1 мл/рік життя) + 1 % розчину амідопірину (0,5 мл / кг
маси);
12) внутрішньовенне введення 10 % розчину кальцію хлориду
(протинабряковий, протизапальний ефект) — 0,2 мл / кг маси;
13) мікроінтубація — замість інтубаційної трубки вводять цупкий
поліетиленовий катетер у трахею для вливання розчинів нa відсмоктування
слизу. Дитина повинна перебувати у стані глибокого медикаментозного сну.
Слизову оболонку зрошують місцеве анестезуючими речовинами, катетер
змащують гормональною маззю.
При III ступені стенозу всі заходи аналогічні тим, що застосовуються при
II ступені. Дози антигістамінних та гормональних препаратів збільшують.
Обов’язковою є піднаркозна пряма ларингоскопія з туалетом дихальних
шляхів. Інтубація термопластичною трубкою.
Стеноз IV ступеня е абсолютним показанням для трахеотомії.
Враховуючи вірусний характер захворювання, на всіх стадіях показаним є
введення протигрипозного гамма-глобуліну, дезоксита рибонуклеази,
інтерферону.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
