Реферат на тему:
Дифтерія
Дифтерія — гостра інфекційна хвороба переважно для’якого віку, яка
характеризується значною загальною інтоксикацією І місцевим запальним
процесом з утворенням фібринозних плівок на слизових оболонках зіва(
глотки), носа, гортані, трахеї, бронхів, очей, зовнішніх статевих
органів і на пошкодженій шкірі.
Поряд з ураженням лише одного з перелічених вище органів зустрічаються
одночасні або послідовні ураження кількох органів. Це комбіновані форми
дифтерії.
Етіологія. Збудником дифтерії є дифтерійна паличка. У навколишньому
середовищі вона стійка, чутлива до високої температури та дезинфікуючих
засобів. Є токсичні та нетоксичні штами дифтерійної палички. Клінічні
прояви дифтерії виникають тільки при розмноженні в організмі токсичних
дифтерійних паличок. Розрізняють три типи дифтерійних паличок: gravis,
mterraedius і mitis. Поряд з дифтерійними паличками існують
псевдодифтерійні, які важко відрізнити морфологічно.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора на дифтерію людина та
бактеріоносій. Найбільш небезпечним джерелом інфекції є хворий на
дифтерію, який виділяє в навколишнє середовище значну кількість
токсигенних дифтерійних паличок, особливо під час гострого періоду
хвороби. Епідеміологічна небезпека дифтерійного бактеріоносія пов’язана
з широтою та тривалістю його контактів з оточенням.
Шляхи передачі. Дифтерія — типова повітряно-краплинна інфекція. Проте у
зв’язку зі стійкістю збудника буває і контакна передача інфекції: прямий
контакт (наприклад, поцілунок) і непрямий (передача збудника через
предмети, з якими стикається хворий—посуд, іграшки, інструменти та ін.).
Заразитися дифтерією можна і через харчові продукти (наприклад, молоко).
До дифтерії сприйнятливі всі вікові групи, але найчастіше хворіють діти
БІД 1 до 10 років. Останнім часом серед хворих на дифтерію збільшується
питома вага дітей старшого шкільного віку та дорослих. Індекс
контагіозності при дифтерії становить
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter