Реферат на тему:
Буковинські примовки.
(Буковинський парубочий танець)
Один із популярних чоловічих буковинських танців. Загальне визнання
отримав завдяки великій кількості конічних варіантів. Однак, попри все
він зберігає свою специфіку (виконується тільки юнаками), жанр –
жартівливий, побутовий, з елементами сюжетності, манеру виконання –
локальні буковинські рухи, оригінальну музику.
Зазвичай, виконується невеликим (непарним) числом учасників (7-9 чол.),
аби закцентувати увагу на кожному виконавцеві, його характері. Веде
танець легінь-бетяр – сміливий, моторний, завзятий.
…Людно сьогодні на полонині, бо в гуцулів-скотарів свято-прощання з
полониною перед поверненням з отарами в долину. Добре попрацювали, то
тепер можна й потанцювати. На середину вискакує бетяр і гучно закликає,
звертаючись до легенів:
“Гей, зійдіть на полонину – затанцюєм Буковину!”
Юнаки відповідають йому гучним схваленням що відлунює.
Здійнявши з голови шапку, починає танець леґінь – бетяр, прикрикуючи:
“Тупай, тупай чижмачками, добре дівкам з легенями!”, а за перший, другий
та інші юнаки, вигукуючи” Гей-йо-го-хо-хо!”
У подальшому триндичку вигукує кожен з легенів, відповідно до ілюструючи
їх певними рухами:
“Бий підкову до підкови – у вдавиці чорні брови!”;
“Ай-да, хлопці, ви до мене, постолики гарні в мене!”;
“Легіники, покажіться, туди-сюди поверніться!”.
Гриндичики вугукують усі, розвертаючись один до одного:
І ти гуцул, і я гуцул,
Оба носим кептар куций,
Ми у горах родилися,
В Черемошах хрестилися.
Кожна подальша фігура також супроводжується дотепними рогівками, і на
фіналі бетяр вигукує:
“Танцюємо залюбки, поб’ємо ми чижмачки!”
Лексика. Типові буковинські рухи: біг з виносом ноги; хід на каблучок,
різноманітні припадання; вибиванці; гандук-круч; чосанка; плетена
доріжка та опозиція. Прямі горизонтальні лінії; півкола; кола. Музика.
Розмір 2/4; темп швидкий.
І – дівка на виданні.
Виконання. Танець виконується повсюдно багатьом професійними та
самодіяльними колективами.
ПЛОТАРІ. Під час експедицій ансамблю танцю “Дніпро” по наддніпрянських
селах учасники звернули увагу на те, що майже всі мешканці їх мають
вуличні прізвиська Бондарі, Гончар, Мірошники, Басурмани тощо. В цих
краях і відбулась зустріч з дідом Остапом, за прізвиськом Плотарем, із
славетної родин плотарів. Плотарі гнали плоти з білоруським лісом
Катеринослава і далі на південь до Херсона через дніпровські пороги:
Старокадацький, Сурський, Лоханський, Вільний знаменитий Ненаситець, що
забрав чимало сміливців за спробу його підкорити.
Мали плотарі й свій танець, що виконувався з жердинами які слугували
мужнім людям водночас за зброю, бо серед них було колись чимало втікачів
з Росії, Білорусі та з Україну Останні добирались древнім Славутичем до
Січі.
Танець складався з двох частин: першої – рух плоту плотарями та другої –
войовничого танцю з триметровими жердинами.
Лексика. Рухи центральних районів України, значна кількість яких була
трюковою з використанням жердин імітацією двобою.
Композиція. Основні побудови горизонтальні та вертикальні.
Музика. Розмір 2/4; перша тема – пісня ” Ой, Січ-мати” швидко:
Ой, Січ-мате, ой, Січ-мате,
Зелений луг – батько.
Ой, що в Лузі й заробити,
То в Січі пропити.
Друга й третя теми. Розмір 2/4, але темп веселий та швидкий:
Ой, гоп!.. Гупаники.
Пошив батько жупаники,
І пошив, і надів,
І на мене поглядів. Двічі.
Третьою темою є відома пісня “По дорозі жук, жук”. Музика. Розмір 2/4;
темп швидкий.
Виконання. Заслужений самодіяльний ансамбль тайн України “Дніпро”
(м.Дніпродзержинськ).
АРКАН. Героїчний чоловічий танець, здавна побутуючий на Гуцульщині.
Надзвичайно поетичний і, разом з тим, трагічний, з героїчним
забарвленням, бо, за переказами, був зробленим (схожий за темою з
“Опришками”) танцем народних месників.
За наявності багатьох конічних .варіантів танець не називається від
свого першоджерела – народного сюжетного. Використовуючи значну
кількість рухів (9-12) та поєднуючи на єдиний композиційний прийом
(коло), танець за догою команд-викриків, що вказують на зміну рухів, у
свою чергу, розкривають його зміст, динаміку та характер, набув
звичайної популярності в усій Україні.
Варіантів до початку танцю існує декілька. Виконавці входять на кін з
різних лаштунків, співаючи, і по команді “Гей, до кола” розпочинають
традиційний танець з триндичками, які викрикує перед кожною фігурою
ведучий; у цій же фігурі пропонуються й однойменні рухи, подані нижче:
“Аркан”, “Раз-два”, “Два великих”, Три малих!”, Три гайдук з походом!”,
“Батько спить!”, ” Батько встав!”, ” Аркан”, “А, за діда!”, “А, за
дівку!”, “Дубовий лист!”, “Аркан!” тощо.
Зауважимо, що як данину старовинній історії побутування, що за команди
“Батько спить” усі учасники-“повстанці” на пальцях, нахиливши тулуб,
виконують крок “аркан”, а за команди “Батько встав!” всі радіють, що
їхній ватажок добре зробив, і продовжують танець.
Подібними до “Аркана” є й танці “Волох”, “Волошки”, які танцюють під
мелодію “Аркана”. Надзвичайно цікаве положення у колі (саме воно є
основною композиційною віхою), де виконавці тримаються за ремінні паски,
роблячи традиційні гуцульські рухи.
Лексика. Основний хід танцю ” Аркан”; три гайдуки з присядком; два
великих; три малих; дубовий лист; сверделок; присядка зі стрибком та ін.
Композиція. Замкнене коло.
Музика. Розмір 2/4. Після помірно-швидкого темпу на вступі частина
виконується повільно, зазвичай під акомпанемент трембіти:
Йдуть опришки-браття із цілого світу!”
Далі з перемінним тембровим забарвленням і звуковими нюансами (при
фігурі “Батько спить!”) танець виконується в швидкому темпі.
Кращі постановки. Заслужені самодіяльні ансамблі танцю України
“Галичина” (постановник Ярослав Чуперчук, м.Львів) та “Ятрань”
(постановник Анатолій Кривохижа, М.Кіровоград).
ОПРИШКИ. Схожий з попереднім танцем, є його різновидом, однак має
суттєві одмінності од “Аркана”.
Лексика більш урізноманітнена за рахунок традиційних гуцульських рухів,
особливо, за використання такої атрибуції, як топірець (сокирка);
присідання з перекиданням сокирки; стрибки “м’ячики” з підсічкою
сокиркою; стрибки через сокирку; колінця дрібушки; вихиляси; повзунець з
опорою на одну руку тощо.
Композиція. У зв’язку з переліченими новими рухами відповідно
вибудовується й композиція. Традиційне коло зачині танцю, горизонтальні
та діагональні лінії у подальше виконанні технічних рухів “на глядача”.
Музика. Розмір 2/4; темп – жваво, рухливо.
Виконання. У багатьох самодіяльних ансамблях танцю України, особливо в
Прикарпатті та на Галичині.
ЗАПОРОЖЦІ. (Військові ігри і танці війська Запорозького.
Ця хореографічна поема-епопея, як і її автор Павло Вірський,
заслуговують на окреме дослідження. Ми зупинимося лише на основних
характеристиках цієї композиції. Складається вона з двох частин: перша –
військові вправи списами, танці вояків-запорожців, дотепні жарти
бубнами, вправи-танці з шаблями.
Докладніше про перебіг подій. Що відбуваються на кону музичного танцю,
що супроводжується звуками тулумбасів, на довільно, спілкуючись поміж
собою, виходять молоді козаки і утворюють велике півколо обличчям до
глядача, а також осавулу, який з’являється з перших правих лаштунків на
останні 25-І такти. На 32-й такт осавул двічі ударяє держаком списа
підлозі, подаючи команду: “Струнко!”. Козаки завмирають, і тулумбаси
змовкають!
Потому починаються військові мотиви. Спочатку виконуються численні
досить складні прийоми зі списами, різних композиційних ситуаціях та ще
й з цікавими триндичками і відтворюють перебіг подій; “Тулумбаси, швидше
грай!”, “За козаками поспішай!”, “Козакові без ратища, що дівчина без
намиста!”.
Загалом козаки виконують дванадцять вправ зі списами.
Друга частика розпочинається з танцю переплясу двох підпилих старих
осавулів з бубном. Молодий непомітно підхопивши на кінець списа бубон,
підіймає високо вгору, а потім кидає у глибшу кону. Лишившись ва, старі
осавули знаходять іншу причину для своїх забав. Не у одного козака
великі вуса, та й годі! Вхопили старі за вусика й ну глузувати над ним,
показуючи усім свої вусища. По жартах починається танок, у якому
показуються досить складні повітряні рухи-стрибки, кабріолі, закладки,
стрибки через шаблі, імітування скачки верхи, цілий ряд карколомних
трюків, які виконують козаки у формі переплясу, демонструючи у такий
свою молодечу силу та хист. Перепляс переростає у володіння козаками
основною зброєю – шаблею. Завдавши цілу серію “рубки”, “уколів” на
одному диханні, наздоганяючи відступаючого ворога, козаки закінчують
виступ.
Лексика. Звичайні ходи; маршеподібні ходи; ясники; переступання; притупи
з поворотом; присядки; кабріолі: закладки; млинок; бедуїнське; різновиди
галопів тощо.
Композиція надзвичайно різноманітна: півкола; кола; два ; горизонталь по
6 виконавців; по 4 виконавці; фронтальна лінія тощо.
Музика. Розмір 2/4; 2/2 (фінал). Написана спеціально для танцю і стала
національною класикою, її створив звитий композитор Яків Лапинський. У
музі Іній епопеї він точний аналог побуту, життя вільного козацтва. За
палітрою твір надзвичайно виразний: танець під від тулумбасів, часта
зміна темпів на швидкі, повернення до попередніх темпів. Музика насичена
інтонаціями, а також маршоподібними ритмами. І винятком фіналу,
виконуються у почерговому рахунку.
Виконання. Державний заслужений академічний ансамблі танцю України
ім.П.Вірського. Постановник – Павло Вірський. Слід зауважити, що
виконати монументальну хореографічну епопею не під силу ні
самодіяльним, ні навіть професійним колективам.
Візьмемо надзвичайно складну і за майстерністю виконання (варто згадати
виконання повзунця на бочівочці, що котиться по кону), 1:1 композицією
та музикою постановку “На Січі Запорозькій” Валентина Михайлова у
Харківському ансамблі танцю “Квітка”. Танок також чоловічий, однак за
перебігом подій, композицією та музикою відрізняється від постановки
І.Вірського, більше тяжіє до відомих “Партизан” І. Мойсеева.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
