.

Складання проектів рекультивації для різних видів порушених земель (пошукова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
5 3145
Скачать документ

Пошукова робота

Складання проектів рекультивації для різних видів порушених земель

Проекти рекультивації, які розробляються на стадії технічного
(техніко-робочого) проекту, складаються з метою визначення основних
рішень, які забезпечують найбільш ефективне використання порушених
земельних ділянок після гірничих, будівельних та інших робіт, а також
для встановлення обсягів кошторисної вартості рекультивації.

Технічні (техніко-робочі) проекти рекультивації земель повинні включати
такі основні матеріали:

зведеш техніко-економічні показники проекту (додаток 3);

пояснювальну записку, яка містить коротку характеристику геологічних,
гідрологічних і ґрунтово-агрохімічних умов, обгрунтування прийнятих
проектних рішень про відновлення земельної ділянки і приведення її у
стан, придатний для використання за призначенням, впорядкування
комунікацій і дренажів та ін., способи зняття та зберігання родючого
шару ґрунту, транспортування його до місця укладання (при тимчасовому
зберіганні), систему відвалоутворення та її зв’язок з роботами з
рекультивації, способи нанесення родючого шару ґрунту на відновлені
землі або на малопродуктивні угіддя; календарний план та організацію
робіт з рекультивації, графік передачі рекультивованих площ; техніку
безпеки під час виконання робіт (проект пояснювальної записки подано у
додатку 4) ;

зведення об’ємів гірничих, будівельних та агротехнічних робіт з
гірничотехнічної та біологічної рекультивації за формами (додатки 5-10);

генплан земельної ділянки з планувальними даними, проектованими
спорудами, комунікаціями та інші креслення, необхідні для проведення
рекультивації (план земельних мас, ситуаційний план розташування
рекультивованої ділянки і під’їзних доріг, поздовжні та поперечні
профілі або схеми проектування нанесених площ, план території, що
підлягає рекультивації в червоних горизонталях;

кошторисну документацію (додатки 13-18).

Розробка робочих креслень з рекультивації земель проводиться відповідно
до затверджених технічним проектом.

У процесі розробки робочих проектів уточнюються і деталізуються рішення,
передбачені технічним проектом, в обсязі, необхідному для проведення
будівельно-монтажних робіт.

У разі рекультивації вироблених або розпочатих розробок кар’єрів з метою
наступного використання рекультивованих ділянок за призначенням у
проектах рекультивації вирішуються такі питання:

у випадку освоєння для сільськогосподарського використання:

порядок розкриття кар’єру, при якому родючий шар складується окремо від
мінерального і містить фітотоксичні породи (при цьому передбачені заходи
зі збереження родючого шару);

порядок засипки виробленого простору розкривними породами, при якому
фітотоксичні породи повинні бути укладені нижче потенційно-родючих
порід;

повне планування територій, причому основними умовами у процесі розробки
питань вертикального планування є дотримання балансу земельних робіт.
Розрахунки об’ємів виїмок і насипів проводяться на плані земляних мас,
який складається на копії плану ділянки з нанесенням вертикальної сітки
квадратів, попередньо побудованої в натурі. Якщо така сітка під час
зйомки не була побудована в натурі, то її розробляють камеральна. В
цьому випадку чорні позначки вершин квадратів сітки визначають за
горизонталями позначок. Необхідно враховувати можливе осідання насипних
порід і ґрунтів. На крутих відкосах під час планування треба передбачити
обладнання терас для наступної посадки садів, виноградників або лісових
культур;

обладнання (за необхідності), водовідвідних і водопонижувальних споруд,
для чого розробляються відповідні гідрологічні та гідротехнічні
розрахунки;

обладнання підхіних доріг, для чого також: робляться відповідні
розрахунки;

нанесення родючого шару ґрунту на сплановану поверхню відвалів і терас.
Необхідна товщина родючого шару ґрунту визначається з урахуванням його
наявності та запроектованого використання;

заходи з окультурення ділянок (оранка, культивація, боронування,
внесення добрив, включаючи їх навантаження, транспортування і
розвантаження на місці внесення, сівба культур. При цьому потребу у
добривах встановлюють и розрахунку· їх внесення упродовж не менше трьох
років. На кар’єрах, де проводяться вибухові роботи, у проекті потрібно
передбачити також культуртехнічні роботи з очищення від каміння і сміття
смуги, що прилягає до периметра кар’єру земель шириною 30-50 м.

у випадку освоєння для лісогосподарського або лісопаркового
використання:

у складі планувальних робіт у проектах передбачається надання рельєфу
ухилів, що забезпечують стік поверхневих вод, будівництво терас і
нанесення на сплановану поверхню потенційнородючих порід необхідної
товщини;

насадження деревних і чагарникових порід повинно проводитися у
попередньо підготовлені лунки; під час посадки лісу на терасах
передбачається попереднє покриття полотна потенційно родючим шаром
покрівлі. При цьому необхідно мати на увазі, що перед посадкою в лунки
треба додавати родючий шар грунту, змішаний з добривами; проектом також:
передбачається триразовий полив сіянців відразу після садіння, триразове
розпушування Грунту протягом літа, а навесні наступного року доповнення
посадок із розрахунку не менше 10 % сіянців для посадки на місці тих, що
не прижилися:

у разі використання кар’єрів для створення водосховищ.

У цьому випадку в проектах робляться розрахунки об’ємів робіт щодо
надання берегам-бортам кар’єру необхідних окреслень та ухилів,
планування ложа, виконуються гідрологічні і водогосподарські розрахунки
з визначення об’єму водопотреб, а також передбачаються заходи щодо
підтримки розрахункового рівня води (боротьба з фільтрацією і т. д.).

У процесі освоєння водойм для рибного господарства у проектах
передбачаються заходи щодо розведення риби.

Розшифрування об’ємів земельних робіт за вертикальним плануванням
кар’єрів з урахуванням віддалі переміщення ґрунтів, розшифрування
об’ємів необхідних робіт з окультурення ділянки, потреба у посадковому
матеріалі, насінні, органічних і мінеральних добривах, вапні, гіпсі для
хімічної меліорації подасться у відомостях за формою додатків 8-12.

До проекту додаються відомості про потреби машин і механізмів для
рекультивації (додаток 19).

Графічні документи проекту рекультивації оформляються відповідно до
Тимчасової інструкції про склад та оформлення будівельних робочих
креслень будинків і споруд.

Система позначок на кресленнях генерального плану повинна відповідати
системі позначок, прийнятих під час топографічних зйомок. Розміри і
позначки висот (рівнів) наводяться у метрах j двома десятковими знаками,
за винятком позначок реперів, вказаних у метрах з трьома десятковими
знаками. Величина кутів вказується до 1і. Величина відкосів вказується у
тисячних, при цьому наводяться тільки значущі цифри (наприклад, замість
0,025; 0,0255 вказують 25, 25, 5.

Якщо на аркуші вміщується одне зображення або декілька одноманітних
зображень, їх масштаб вказується перевалено у надписі аркуша після його
назви. Якщо на аркуші розташовано декілька різноманітних зображень,
масштаб вказується під назвою кожного зображення, за винятком поздовжніх
профілів автомобільних доріг, горизонтальний і вертикальний масштаб яких
вказується зліва над сітковою частиною профілю.

Умовні знаки для топографічних планів та умовні позначення елементів
креслень генерального плану приймаються без роз’яснень на кресленнях.

Залежно від методу підрахунку об’єму земельних робіт плани земляних мас
оформлюються різними способами.

у застосуванні методу підрахунку об’єму земельних робіт за квадратами на
план наносять:

сітку квадратів для підрахунку земляних робіт з проектними, натурними і
робочими позначками на вершинах квадратів, лінію нульових робіт з
виділенням площі виїмок штрихуванням із вказівкою об’ємів земельних
робіт (з точністю до І куб. м) в межах кожного квадрата або іншої
фігури, утвореної контуром планування в середині квадрата:

контури основних споруд (тонкою лінією);

огорожу або умовну межу території;

відкоси, підпірні стінки;

контур залягання грунту, що підлягає заміні.

Сітку квадратів допускається застосовувати зі сторонами, рівними 10, 20,
40 і 50 м, залежно від характеру рельєфу і потрібної точності підрахунку
об’єму земельних робіт. Залежно від конфігурації контуру планування, для
підрахунку об’ємів земельних робіт аналогічним методом допускається
застосування фігур, які відрізняються від квадратів. Розміри таких фігур
вказуються на картограмі.

Під кожною колонкою квадратів в окремих рядках наводяться сумарні
об’ємів, справа – загальні об’єми насипу і виїмки на всій території.

У випадку залягання в межах запланованої території або ґрунтів, що
підлягають заміні (гумусовий шар, торф та ін.), до розробки плану
земляних мас на всю ділянку планування складається окремий план заміни
грунту в межах контуру залягання таких ґрунтів, з оформленням його
аналогічно до плану земляних мас. При цьому на плані заміни ґрунту за
проектні позначки приймають позначки низу, що підлягає зняттю шару, які
у наступній розробці плану земельних робіт на всю ділянку розглядаються
як натурні позначки. За наявності на одній і тій же ділянці різнорідних
ґрунтів допускається складання планів заміни кожного виду ґрунту.

У разі застосування методу підрахунку об’єму земельних робіт за
профілями планування на план земляних мас наносять:

будівельну (координаційну) сітку;

топографічну підоснову в горизонталях;

контури основних споруд;

огорожу або умовну межу території;

відкоси, підпорні стінки;

позначення профілів планування місцеположення, проектні позначки опорних
точок профілю і, за необхідності, відстань між профілями; контури
ділянок планування, у т. ч. терас із прив’язкою (координатами) бровки
основних кутів;

лінію нульових робіт;

контур залягання ґрунтів, що підлягають заміні;

об’єм земельних робіт в межах кожної ділянки планування та об’єм
замінюваного ґрунту. Місцеположення профілів на плані земляних мас
позначають:

знаком січення – роз’єднаною лінією зі стрілкою

у випадку збігу профілю з нанесеною на кресленні однією з осей
будівельної (координатної) сітки;

знаком січення, з’єднаним тонкою штрих пунктирною лінією, із вказівкою
біля знака січення відповідної координати

у разі розміщення профілю паралельно осям будівельної (координатної)
сітки в проміжках між ними;

знаком січення, з’єднаним тонкою штрих пунктирною лінією, із вказівкою
номера профілю І, за необхідності, координат або розмірною прив’язки
коленого кінця профілю

у разі розміщення профілю не паралельно осям будівельної сітки. Якщо
непаралельне розташування профілів щодо один одного, то на плані
вказують відстань між крайніми точками контуру планування.

Незалежно від прийнятого методу підрахунку об’єму земляних робіт на
кресленні позначають:

таблицю об’ємів робіт із вказівкою масштабних об’ємів робіт, без
розшифрування за позиціями кошторисів;

баланс земляних мас;

текстові вказівки, залежно від послідовності і методів проведення
земельних робіт.

У разі застосування методу підрахунку об’єму земельних робіт за
профілями крім того, вміщують таблицю об’ємів земельних робіт за
профілями.

Профілі планування складають, як правило, для поперечних січень
територій, розташованих паралельно будівельній (координатній) сітці з
інтервалами 20-100 м (залежно від характеру рельєфу і потрібної точності
підрахунку земельних робіт).

Профілі складають у вигляді січень скеровуючи погляди у бік збільшення
значення координат, та надають їм зафіксованих на плані земляних мас
позначень.

На профіль також наносять лінії будівельної (координатної) сітки,
“прив’язку” до яких для відповідних точок вказують у графі “Відстані”.

На проектній лінії знаком опорної точки планування вказують місця,
робочі позначки яких підлягають виносу в натуру. Біля профілю
проставляють розміри площ насипу і виїмки, а також вносять у таблицю
об’ємів земельних робіт за профілями.

У разі складання технічних (техніко-робочих) проектів будівництва
магістральних трубопроводів, водовідводів, каналізаційних колекторів,
кабельних ліній зв’язку та інших підземних споруд на представлених для
тимчасового використання сільськогосподарських угідь повинні бути
встановлені (з урахуванням місцевих природно-кліматичних умов):

межі угідь по трасі споруд;

ширина розташування рекультивації в межах смуг відводу;

об’єми і методи навантаження і вивезення лишків мінерального ґрунту, а
також: його відсипки у призначені для цього місця;

методи ущільнення розпушеної мінеральної породи і родючого ґрунту після
засипки у траншеї.

Ширину зони рекультивації, як правило, встановлюють рівну ширині відкосу
смуги земельного відводу для тимчасового користування. У разі
проходження підземної споруди через лісові масиви, а також пересічення
полезахисних лісових смуг та інших лісонасаджень передбачається зняття і
відновлення родючого шару ґрунту тільки на ширину, яка дорівнює ширині
траншеї по верху і берм по обидві сторони траншеї.

На земельних ділянках, які призначені для постійного користування
(станції перекачки, під’їзні дороги тощо), проектом передбачається
зняття родючого шару ґрунту з усієї площі, а відновлення його лише в
межах озеленювальної зони забудови. Невикористаний родючий ґрунт
вивозиться на сусідні малопродуктивні землі для їх поліпшення. На весь
період будівництва відвали з родючим шаром ґрунту займають багаторічними
травами.

Вихідні дані для одержання об’єктів робіт зі зняття родючого шару
ґрунту, залежно від його середньої товщини, визначаються за ґрунтовими
картами і записуються у відомість (додаток 6,7). Крім того, до проекту
додається відомість необхідності кількості машин і механізмів для
рекультивації (додаток 19).

У проекті передбачається:

оранка і культивація усієї смуги тимчасового відводу;

внесення органічних і мінеральних добрив на сільськогосподарських
угіддях по всій смузі тимчасового відводу;

сівба багаторічних трав на ділянках природних кормових угідь, які
пересічені трасою споруд.

Для визначення необхідних травосумішок для залуження використовують
матеріали геоботанічного обстеження природних кормових угідь. До таких
проектів додаються поздовжні профілі траси споруди із вказівкою
середньої товщини зняття родючого шару ґрунту.

У процесі розробки креслень виготовляється поздовжній профіль траси із
вказівкою конкретної товщини родючого шару ґрунту на певних відрізках
між пікетами.

Під час складання проектів зняття і вивезення родючого шару ґрунту на
малопродуктивні землі для поліпшення їх родючості (землювання)
встановлюється:

товщина зняття родючого шару ґрунту на ділянці, що підлягає забудові, з
урахуванням ґрунтових виділів);

місця тимчасового складування знятого родючого шару грунту,

місця вивезення родючого шару грунту і його тимчасове складування,
товщина його нанесення залежно від рельєфу та ґрунтів ділянки, що
поліпшується

Як правило, тимчасові відвали родючого шару ґрунту на ділянках, де він
знімається, а також на ділянках, куди він транспортується, повинні бути
розміщені у межах цих ділянок.

За відсутності доріг, придатних для перевезення ґрунту, у проектах
необхідно передбачити будівництво нових доріг, а також ремонт існуючих.

Після нанесення родючого шару ґрунту передбачається грубе планування
поверхні та оранка на відповідну глибину.

Об’єм робіт показано у відомості (додаток 12). Затрати, пов’язані з
нанесенням родючого шару ґрунту на 1 га малопродуктивних угідь, не
повинні перевищувати встановлених нормативів вартості освоєння 1 га
нових земель взамін вилучених для несільськогосподарських потреб. До
проекту додаються копії планів внутрішньогосподарського
землевпорядкування родючого шару ґрунту і ділянок, на які він
вивозиться, а також місць тимчасового складування родючого шару.

Окремо виготовляються креслення ділянок (у більшому масштабі), на яких
по виділах показана товщина зняття і товщина нанесення родючого шару
ґрунту.

У рекультивації земель після проведених геологічних та інших пошуках
робіт проектами передбачено:

зняття та складування у межах земельного відводу родючого шару ґрунту
(якщо під час проведення робіт можливе його забруднення шкідливими для
рослин речовинами) ;

по завершенню робіт – очищення території від порід, сміття та інших
забруднювачів; за наявності засолення необхідно провести вапнування або
гіпсування;

покриття ділянки родючим шаром ґрунту з плануванням;

виконання комплексу біологічної рекультивації залежно від майбутнього
використання. Матеріали технічного проекту повинні бути підписані:

титульний лист, пояснювальна записка і генплан земельної ділянки –
директором, головним інженером проектної організації та головним
інженером проекту, а генплан, крім того, керівником групи і виконавцем,

інші креслення технічного проекту, пояснення, а також розрахунки-голов
ним Інженером проекту, начальником відділу та виконавцем.

Кошторисну документацію (зведений та об’єктивний кошторис) підписують
особи, які вказані у формах (додатки 13-16).

Робочі креслення обов’язково повинні мати підписи виконавця, начальника
відділу, головного інженера проекту, а детальні креслення – виконавця і
начальника відділу.

Матеріали техніко-робочих проектів підписуються аналогічно технічному
проекту і робочим кресленням.

Матеріали технічного проекту передаються замовнику проектної організації
(генеральним проектувальником) у чотирьох, а супідрядною проектною
організацією (генеральному проектувальнику) – у п’яти примірниках, крім
об’єктивних кошторисів, кількість примірників яких має бути на один
більше.

Робочі креслення повинні видаватися проектною організацією замовнику в
чотирьох примірниках. У разі виконання окремих видів робіт супідрядною
організацією робочі креслення повинні видаватися замовнику (генеральною
проектною організацією) в шести примірниках. Робочі креслення типового
проекту, за яким повинно здійснюватись будівництво на одному об’єкті
декількох однакових споруд, у повній кількості примірників повинні
видаватись тільки для однієї із цих споруд, а для інших – по два
примірники.

Супідрядні організації повинні видавати генеральному проектувальнику
робочі креслення у кількості примірників в усіх випадках на один більше,
ніж це встановлено для генеральної проектної організації.

Додаткова кількість примірників робочих креслень понад встановлену
кількість видається проектними організаціями за окрему плату в розмірі,
встановленому Збірником цін на проектні та вишукувальні роботи для
будівництва.

Техніко-робочі проекти видаються замовнику в таких же кількостях
примірників, що й робочі креслення.

Технічні (техніко-робочі) проекти рекультивації земель, які розроблені
відповідно до чинних норм і правил, що повинно бути доведено головним
інженером проекту відповідним записом у матеріалах проекту, не
підлягають погодженню з органами державного нагляду.

За відсутності затверджених правил з окремих питань проектні рішення
повинні погоджуватися із відповідними органами державного нагляду.

Робочі креслення, розроблені відповідно до технічного проекту,
погодженню не підлягають.

За дорученням замовника проектні організації зобов’язані проводити
захист розроблених ними проектів у затверджених інстанціях.

Кошторисна документація складається відповідно до вказівок щодо
складання кошторисної частини Інструкції з розробки проектів і
кошторисів для промислового будівництва.

Для визначення кошторисної вартості робіт з рекультивації складають такі
кошторисні документи:

пояснювальну записку до кошторису;

зведений кошторис за формою 1 (додаток 13), який визначає загальну
вартість рекультивації за технічним (техніко-робочим) проектом;

кошториси на окремі об’єкти (об’єктивний кошторис) за формою 2 (додаток
14), які визначають вартість рекультивації території, будівництва споруд
з водовідводу і водопониження, влаштування водойм.

Крім того, якщо до будови входять різні об’єкти, наприклад, залізниці,
водогони, лінії електропередач, то об’єктивні кошториси на рекультивацію
порушень, пов’язаних із будівництвом цих об’єктів, також складаються
окремо;

кошторис за формою 3 (додаток 15) на окремі види будівельних робіт і
затрат (вертикальне планування, благоустрій, агротехнічні заходи щодо
окультурення ділянки тощо).

За кошторисом форми 3, крім встановленої вартості окремих видів робіт,
також проводяться кошторисні розрахунки із визначення певних видів
затрат:

одиничні розцінки за формами 5 і 5а на будівельні та монтажні роботи, що
відсутні у Збірнику єдиних районних одиничних розцінок;

транспортні витрати визначаються за калькуляцією;

кошториси на проектні та вишукувальні роботи за формами, наведеними в
Інструкції про порядок складання кошторисів на проектні та вишукувальні
роботи для будівництва, затверджені Держбудом України і будівельним
банком України.

Зведений кошторис до технічних (техніко-робочих) проектів рекультивації
повинні містити такі розділи:

Розділ 1. Підготовка території будівництва.

У цей розділ включаються затрати на перенесення в натуру проекту
рекультивації, а також затрати, пов’язані з підготовкою території
(знесення будівель, корчування насаджень і пнів, прибирання території).
Затрати цього розділу записуються у графах 4 і 8, а перенесення в натуру
проекту рекультивації – 7 і 8 зведеної відомості.

Розділ 2. Об’єкти основного виробничого призначення.

У цей розділ включаються затрати на всі роботи з гірничотехнічної
рекультивації, в тому числі на будівництво водовідводів і
водопонижувальних споруд, доріг, затрати на біологічну рекультивацію.
Дані цього розділу записуються у графи 4,5 і 8 зведеного кошторису.

Розділ 8. Тимчасові забудови і споруди.

Дані цього розділу записуються у графи 4 і 8 зведеного кошторису.

Розділ 9. Інші роботи і затрати на них.

У цей розділ включається подорожчання робіт, виконаних у зимовий період,
авторський нагляд, затрати, пов’язані із застосуванням пільг і доплат,
не включені в одиничні розцінки, затрати на малооб’ємність робіт та ін.

Розділ 10. Утримання дирекції підприємства, що будується.

Затрати за цим розділом, включаючи і технічний нагляд, записуються у
графи 7 і 8 зведеного кошторису.

Розділ 12. Проектні та вишукувальніроботи.

Затрати на ці роботи записуються у графи 7 і 8 зведеного кошторису.

У зведеному кошторисі в усіх вертикальних графах повинен передбачатися
окремим рядком резерв на непередбачувані роботи і затрати, розмір якого
обчислюється з кошторисної вартості будівництва залежно від його виду,
що викликає порушення території:

До технічних проектів на будівництво:

здійснювані за індивідуальними проектами:

гірничо-збагачувальних комбінатів, залізорудних шахт і кар’єрів,
гірничорудних підприємств кольорової металургії, вугільних шахт і
розрізів, об’єктів будівництва нафтових і газових промислів,
гідроелектростанцій, атомних електростанцій – 10 %.

металургійних і хімічних комбінатів та заводів, хіміко-фармацевтичних
заводів, нафтопереробних і газопереробних заводів, збагачувальних
фабрик, об’єктів меліоративного будівництва, підприємств
мікробіологічної промисловості – 7 %;

інших підприємств і споруд промисловості, транспорту і зв’язку, а також
тваринницьких комплексів, птахофабрик та інших підприємств сільського
господарства – 5 %;

здійснювані за типовим і повторним індивідуальним проектом – для всіх
галузей виробництва – 3 %.

до техніко-робочих проектів на будівництво:

за індивідуальним проектом – у розмірах, вказаних у пункті 1а з
коефіцієнтом 0,5, але не менше 2 %;

за типовим і повторно проведеним економічним проектом – для усіх галузей
– 2%.

Резерв на непередбачувані роботи і затрати на будівництво громадських
будівель і споруд та інших об’єктів невиробничого призначення, крім
житлових будинків, встановлюється у таких розмірах:

до технічних проектів на будівництво унікальних, технічно складних будов
і споруд – 10%;

до технічних (техніко-робочих) проектів на будівництво, здійснюване за
індивідуальним проектом – 2 %;

щодо об’єктів, які будуються за типовими і повторними економічними
індивідуальними проектами, – 2 %.

Резерв на непередбачувані роботи і затрати на проекти щодо будівництва
типових будинків встановлюються в таких розмірах:

на будівництво за типовими і повторно застосовуваним економічно
індивідуальним проектом – 2 %;

на будівництво за заново розробленим індивідуальним проектом

на будівництво експериментальних житлових будинків – 4% у разі
двостадійного проектування та 2 % у разі одностадійного проектування.

У зведених кошторисах на будівництво експериментальних об’єктів (крім
житлових будинків) резерв на непередбачені роботи і затрати збільшується
на 1% проти розміру резерву, вказаного для відповідних будов (за
винятком об’єктів, для яких вказаний резерв установлений у розмірі 10
%).

Затрати на тимчасові будівлі і споруди вираховуються у відсотках
загальної вартості будови за розділами 1 І 2 та розподіляються
пропорційно до кошторисної вартості будівельних робіт за кожним
об’єктивним кошторисом.

Відсоток нарахувань визначається залежно від виду будівництва, що
викликало порушення територій. Розмір затрат на тимчасові будівлі і
споруди треба попередньо помножити на коефіцієнт 0,85. Цей коефіцієнт
враховує повернення вартості матеріалів від розбирання тимчасових
будівель і споруд.

Вартість тимчасових будівель та споруд визначається і вказується в
об’єктивних кошторисах. Крім того, ці затрати відображаються у розділі 8
зведеного кошторису у дужках, що підтверджує їх включення в об’єктивний
кошторис.

Кінцева вартість додаткових затрат, пов’язаних із проведенням
будівельно-монтажних робіт у зимовий період, вказується в об’єктивних
кошторисах у відсотках до вартості будівельно-монтажних робіт і
загальним підсумком записується в розділ 9 (у графах 4,5 і 8) зведеного
кошторису у дужках, що підтверджує включення цих затрат до об’єктивного
кошторису.

Затрати на здійснення авторського нагляду вираховуються від вартості
будівельно-монтажних робіт за розділами 1,2 і 8 зведеного кошторису.

Затрати на утримання дирекції підприємства, що будується, включаючи
технічний нагляд, визначаються відповідно до чинних постанов Держбуду
України в розмірі 0,8 % кошторисної вартості будівництва за розділами
1,2 ,8 і 9 та записуються у графи 7 і 8. У тих випадках, коли дирекція
підприємства, що будується, не створюється, ці затрати приймаються у
розмірі 0,56 %.

Об’єктивні кошториси розробляються на основі кошторисів, складених за
формами 2 і 3 на окремі види будівельних робіт. В об’єктивні кошториси
включаються затрати й нарахування: на тимчасові будівлі та споруди (за
винятком повернутих сум), подорожчання робіт, виконаних у зимовий
період, подорожчання електроенергії, затрати на додатковий транспорт
привізних матеріалів, поправки на малий об’єм робіт та ін.

Кошторисна документація, яка складається за технічним (техніко-робочим)
проектом рекультивації, повинна до затвердження попередньо погоджуватись
із підрядними будівельними організаціями або підприємствами (у випадку
господарського способу виконання робіт з рекультивації). Погодження
кошторисів із генеральними підрядниками проводиться замовником проекту
Із залученням проектної організації, яка повинна на вимогу підрядної
організації подати необхідні документи, що підтверджують об’єм і
вартість робіт.

Під час рекультивації порушених територій, пов’язаних із будівництвом
підприємств, будівель і споруд, а також з розробкою родовищ корисних
копалин, вартість рекультивації включається у зведений кошторис на
будівництво. У зв’язку з цим у технічних (техніко-робочих) проектах
рекультивації складаються тільки об’єктивні кошториси (форма 2) і
кошториси за формою № 3.

Щодо об’єктів (кар’єрів), де будівництво або розробка родовища закінчені
та якщо раніше складеним проектом не була передбачена рекультивація
порушених територій, загальна кошторисна вартість у проектах, що
складаються, визначається за зведеним кошторисом, а також складається
об’єктивний кошторис і кошторис за формою № 3.

Пояснювальна записка до кошторисної документації повинна містити
відомості про ціни для визначення вартості робіт, розмірів накладних
витрат та планових надходжень, розмір додаткових затрат і нарахувань та
інші відомості, що стосуються кошторисної вартості рекультивації.

У процесі розробки проектів рекультивації порушених земель, пов’язаних
із меліоративним і житлово-громадським будівництвом, кошториси
складаються відповідно до існуючих інструкцій зі складання проектів для
певних видів будівництва.

Вартість посадкового матеріалу, насіння, добрив, меліорантів, необхідних
для проведення біологічної рекультивації, визначаються за чинними і
затвердженими цінами.

У проектах рекультивації визначається економічна ефективність затрат на
освоєння рекультивованих земель під сільськогосподарське використання і
риборозведення (за необхідності).

Економічну ефективність рекультивації земель визначають за формулою:

де Г- затрати на гірничотехнічну рекультивацію, грн/га;

Б – сума затрат на біологічну рекультивацію, грн/га;

Дг – річний чистий дохід від реалізації сільськогосподарської (рибної)
продукції з відновленої (обводненої) площі, грн/га.

Річний дохід визначається за формулою:

Дг=Дв-Др.

де Де – валовий дохід, грн/га;

Др – сума витрат, пов’язаних із виробництвом, транспортуванням,
переробкою і реалізацією сільськогосподарської (рибної) продукції,
грн/га.

Валовий дохід (Дв) визначається за формулою:

Де = Кп х Ц, грн/га,

де Кп – кількість продукції, підготовленої для реалізації.

Кп = У-П, де

У- урожай, ц/га;

? – втрати під час перевезення, збереження та переробки, ц/га.

Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності беруть із таких
джерел:

затрати на гірничотехнічну та біологічну рекультивацію – із кошторисів
до проекту;

перелік сільськогосподарських культур, які будуть висіватися на
рекультивованих землях, – за структурою сівозмін, в якій передбачається
використовувати ділянку або плодозміною, якщо ділянка буде
використовуватися поза сівозміною; під час проектування водойм
встановлюються породи риб, які будуть розводитись;

вартість затрат на виробництво одиниці продукції – із матеріалів різних
звітів господарства; щодо водойм – із звітів сусідніх рибогосподарських
організацій;

затрати на переробку та реалізацію продукції орієнтовно приймаються у
розмірі 7,2 % суми затрат реалізованої продукції.

Рекомендована література

Панас P.M. Особливості рекультивації земель Передкарпаття, порушених
промисловими розробками родовищ сірки // Вісник с-г. науки. 1987. -№ 9.-
С. 38-40.

Панас Р.Н. Рациональное применение удобрений на рекультивированных
землях Львовской области. Рациональное использование удобрений при
интенсивном земледелии в зап. районах Украины: Сб. научи, тр. Львов.
СХИ. – 1987. – С. 41-45.

Панас Р.Н. Агроэкологические основы рекультивации земель.-Львов:
Изд.-во. при Львов, ун-те, 1989. – 160 с.

Панас P.M. Продуктивність гречки на рекультивованих землях, порушених
промисловими розробками родовищ сірки // Інтенсифікація виробництва
зернових культур в умовах зах. областей УРСР. – Львів, 1989. -С.
126-128.

Панас P.M. Продуктивність кормових культур на рекультивованих землях //
Резерви збільшення виробництва кормів: 36. наук, праць Львів, с-г.
Інст.-т. -Львів, 1989. – С. 28-30.

Панас Р.Н. Рекультивация отработанных отвалов. – Львов ЦНТИ.- Вып 3. –
1990. – 3 с.

Панас Р.Н. Технология возделывания многолетних трав на
рекультивированных землях.-Львов. ЦНТИ. – Серия 34. -№ 3 104-91, 1991.-4
с.

Панас ?.?. Технология возделывания озимой пшеницы на рекультивированных
землях. – Львов. ЦНТИ.-Серия 31.- №37-91, 1991 Зс

Панас Р.?. Технология возделывания кукурузы на рекультивированных
землях.-Львов. ЦНТИ.-Серия 31. №138-91,199). 2с

Панас Р.Н. Технология возделывания однолетних трав на рекультивированных
землях.-Львоов. ЦНТИ. – Серия 31.-№ 156-91, 1991. Зс.

Панас Р.Н. Горнотехническая рекультивация земель, нарушенных подземной
выплавкой серы.-Львов. ЦНТИ. Серия 31.- №227-91, 1991. Зс.

Панас Р.Н. Технология возделывания ярого ячменя на рекультивированных
землях. – Львов. ЦНТИ. – Серия 31. – № 215-91,1991. – 3 с.

Панас P.M. Раціональні способи біологічної рекультивації земель при
добуванні сірки // Вісник аграрної науки: Спецвипуск. – 2001. – С.
32-37.

Панасюк И.О. Совершенствовать нормы проектирования транспортных развязок
// Автомоб. дороги. – 1983. – С. 19.

Панов В.А., Заудальский И.И. Состояние рекультивации земель, нарушенных
на Криворожском железорудном бассейне // Разработка рудных
месторождений. – К.: Техника, 1971. – С. 127-130.

Панов В.А., Заддальский М.И. Способ рекультивации хвосто-хранилищ. А.с.
№ 380263(СССР). – Б.Ию, 1973. -№ 21.

Перевозников Б.П. Водоотвод с автомобильных дорог.- Транспорт. – 1982,-
190с.

Пасынкова М.В. Агрохимические свойства и процессы самозарастания шлама
ацетиленового производства // Растения и промышленная среда: Сб. научи,
тр. Урал. гос. ун-та.- Свердлвск, 1984.-С. 48-51.

Перепелкин В.Ф., Иванков В.Н., Тищенко И.В. Опыт рекультивации земель,
нарушенных подземными выработками // Земледелие. -1983.-№6.-С. 30-32.

Печенюк В.И. Рекультивация изветняковых карбров // Земледелие. – 1977.
-№10.-С. 62-64.

Печенюк В., Кващук О. Віддача рекультивованого гектара // Хлібороб
України. – 1987. – № 1. – С. 29.

Подковыркин В.В., Подковыркина Н.Е., Нетребов В.П. Сельскохозяйственная
рекультивация земель, нарушенных горными разработками // Развитие
земледелия Северо-Востока страны. -Новосибирск, 1984. – С. 96-98.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020