Реферат на тему:
Акціонерні товариства — емітенти акцій
Історія виникнення корпорацій
Перші комерційні товариства існували ще в Стародавньому Римі. В IX—X ст.
з’явились морські товариства. Вони створювались на одне-два плавання і
об’єднували двох осіб. Один із компаньйонів залишався на місці, інший
вирушав у плавання.
Вслід за морськими в материкових районах виникли сімейні товариства, які
з часом почали приймати в свої ряди сторонніх осіб. Предметом діяльності
таких товариств були торгівля сукном, прянощами, добування міді, срібла
тощо. Деякі з них залишили слід в історії як могутні і довговічні
комерційні об’єднання. Відоме одне з таких товариств, засноване членами
трьох сімей у невеликому швабському місті Равенсбурзі, яке проіснувало
півтора століття (1380—1530) і мало філії в Мілані, Берні, Женеві,
Парижі, Кельні та інших містах Європи.
У середні віки в результаті великих географічних відкриттів помітно
розширились горизонти міжнародної торгівлі, і підприємцям потрібен був
значний капітал, щоб використати нові можливості. Витрати на освоєння
заморських ринків збуту та джерел сировини були під силу лише
товариствам.
Акціонерні товариства були створені вперше в Англії та Голландії і
являли собою комбінацію старих мореплавних компаній з елементами інших
товариств, що вже існували. Виникнувши на початку розвитку приватного
підприємництва, акціонерна форма виявилася надзвичайно гнучкою і
життєздатною. В акціонерних товариствах партнери володіли частками
капіталу товариства, оформленими у вигляді акцій. Акціонерні товариства
створювались для торгівлі сукном, іншими товарами, а також для
фінансування видобутку вугілля, дренажних та інших капіталомістких
робіт.
Із кількох морських товариств у 1602 р. була створена “Об’єднана
Ост-Індська компанія”, по суті перша акціонерна компанія, акції якої
регулярно купувались і продавались на біржі, а в 1622 р. — Вест-Індська
компанія. Впродовж багатьох років після заснування Ост-Індської компанії
із-за постійного високого попиту акції компанії продавались на умовах
поставки їх у визначений термін. Ці угоди, які досить часто були не
забезпечені акціями, стали прообразом сучасних строкових угод.
Незважаючи на неодноразові заборони на проведення таких угод, вони не
припинили свого існування.
Акціонерні товариства — англійські та голландські компанії з торгівлі з
Ост-Індією, компанія Гудзонової затоки — стали першими великими
емітентами цінних паперів. Акції компанії Гудзонової затоки і дотепер
котируються на фондових біржах Лондона та Торонто. З другої половини XIX
ст. акціонерні товариства поступово почали витісняти інші типи великих
підприємств.
У 1717 р. повною мірою використав величезні можливості акціонерних
відносин шотландець Джон Лоу. Він став автором першої фінансової
піраміди, заснувавши в Парижі так звану Міссісіпську компанію. Акції,
випущені цією компанією, завдяки зусиллям Лоу стали користуватись
великим попитом. Уже через півроку їх ціна на ринку в кілька разів
перевищувала номінал. Уміло маніпулюючи ринком, Лоу розміщував на ринку
все нові і нові випуски акцій. Ринкова ціна акцій постійно зростала, а
їх забезпечення постійно зменшувалось, поки ці акції не перетворились
наприкінці 1720 р. у нічого не варті папірці.
У Росії в 1757 р. було засновано перше акціонерне товариство. До 1836 р.
тут уже діяло 16 акціонерних товариств. У 1836 р. було прийняте
акціонерне законодавство, яке поклало початок широкому ак-ціонуванню в
промисловості, на транспорті, в торгівлі. Напередодні реформи 1861 р. у
Росії було вже понад 100 акціонерних товариств. На початку 1914 р.
налічувалось 2245 товариств, капітал яких становив 5 млрд крб. У
промисловості на частку акціонерних товариств припадало понад 60% усієї
випущеної продукції. В Україні в 1860— 1870 роках засновувалися й
акціонувалися цукрові заводи. Паралельно відбувалося освоєння
російського ринку європейським капіталом. На початку XX ст. у Росії вже
діяло 269 іноземних підприємств. Усього в 1909—1912 pp. в імперії діяли
1275 акціонерних товариств.
У роки громадянської війни та іноземної інтервенції акціонерні компанії
були майже повністю ліквідовані. Відродження акціонерного підприємництва
розпочалось у 1921 р. в умовах переходу країни до непу. Радянським
урядом було прийняте положення про акціонерні товариства в СРСР.
Акціонерні товариства могли бути як державними, так і змішаними. В
державних акції належали підприємствам та організаціям, а в змітаних —
власниками акцій могли бути не тільки державні підприємства, а й
кооперативи і навіть окремі громадяни.
На початку 1925 р. у межах СРСР вже діяло 107 акціонерних товариств,
причому багато було торгових та кредитних товариств. Великого поширення
акціонерні товариства набули в таких галузях, як будівництво і легка
промисловість. Акціонерна форма господарювання, яка відновилась у той
час у країні, сприяла розвитку таких форм, як синдикати та трести.
Наприкінці 20-х — на початку 30-х років в умовах формування
командно-адміністративної системи акціонерні товариства були в основному
реорганізовані в державні об’єднання, і розвиток акціонерного
підприємництва припинився майже на 60 років.
Акціонерні товариства, відкрита підписка на акції
Згідно із Законом України “Про господарські товариства” акціонерним
визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на визначену
кількість акцій однакової номінальної вартості. Таке товариство несе
відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери
відповідають за зобов’язаннями товариства в межах акцій, що їм належать.
Статутний фонд акціонерного товариства не може бути менше суми,
еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки
мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного
товариства.
Для створення акціонерного товариства (AT) засновники повинні повідомити
про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції,
провести засновницькі збори і державну реєстрацію товариства.
Існує два види акціонерних товариств: відкрите товариство, акції якого
розповсюджуються через відкриту підписку, та закрите акціонерне
товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть
перебувати в обігу на ринку. Згідно із Законом України “Про цінні папери
і фондову біржу” закриті акціонерні товариства можуть випускати тільки
іменні акції.
Процедура реєстрації відкритого AT значно складніша і триваліша, ніж
закритого. Тому іноді доцільно скористатися тим, що закрите AT може бути
реорганізоване у відкрите через реєстрацію його акцій в порядку,
передбаченому законодавством, і внесення відповідних змін у статут
товариства.
Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства (перша
емісія) провадиться його засновниками, наступні емісії — безпосередньо
товариством. При цьому засновники товариства повинні бути власниками
акцій на суму не менш як 25% статутного фонду і терміном не менше двох
років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати шести
місяців.
Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного
товариства або загальними зборами акціонерів і оформляється протоколом.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його
статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства у
разі його перетворення на AT. Додатковий випуск акцій можливий лише
тоді, коли всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не
нижчою за номінальну. Забороняється випуск акцій для покриття збитків,
пов’язаних з господарською діяльністю товариства.
Інформація про наступну відкриту підписку на акції підлягає реєстрації
та обов’язковому опублікуванню в органах преси Верховної Ради України та
Кабінету Міністрів і офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10
днів до початку підписки. Ця інформація має містити дані про
підприємство, предмет та цілі його діяльності, склад засновників, дані
про кількість та номінальну вартість акцій, терміни підписки тощо.
Акції, запропоновані для відкритого продажу, допускаються для розміщення
не раніш як через ЗО днів після опублікування інформації в пресі.
При проведенні першої емісії особи, які бажають придбати акції, вносять
на рахунок засновників не менш як 10% вартості акцій, на які вони
підписались. Якщо по закінченні терміну підписки підпискою не буде
покрито 60% акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. До дня
скликання засновницьких зборів особи, які підписались на акції, повинні
внести з урахуванням попереднього внеску не менш як 30% номінальної
вартості акцій.
Якщо всі акції AT розподіляються серед засновників, вони повинні внести
до дня скликання засновницьких зборів не менш як 50% номінальної
вартості акцій. Повна вартість акцій має бути сплачена не пізніше року
після реєстрації AT. У разі несвоєчасної сплати акціонер, якщо інше не
передбачено статутом AT, сплачує за час про-строчки 10% річних від
несплаченої суми. При несплаті у встановлені терміни суми заборгованості
товариство має право реалізувати такі акції у встановленому статутом
порядку.
Акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом AT,
також в іноземній валюті та через передачу майна. Акції видаються
одержувачу лише після повної оплати їх вартості. Підприємства можуть
придбавати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження
після сплати податків та процентів за банківський кредит.
Порядок реєстрації випуску акцій, а також інформації про їх випуск
провадиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку
(ДКЦПФР). Для реєстрації випуску акцій емітент подає такі документи:
заяву про реєстрацію цінних паперів, нотаріально завірену копію
протоколу рішення про випуск акцій та копію статуту AT, а також зразок
акції. Реєстрація випуску акцій має бути проведена реєструючим органом
не більше ніж за ЗО днів з моменту подання документів.
Не пізніш як через 15 днів після закінчення терміну підписки на акції
відкрите акціонерне товариство подає в орган реєстрації звіт про
наслідки підписки на акції.
При реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку
емітенту видається свідоцтво про реєстрацію емісії акцій, а дані про
емісію заносяться в загальний реєстр випуску акцій. Після реєстрації
випуску цінних паперів емітенту видається свідоцтво, яке є підставою для
друкування бланків сертифікатів акцій, якщо акції випускаються в
документарній формі. У разі, коли акції випускаються у бездокументарній
формі, свідоцтво є підставою для оформлення глобального сертифіката до
депозитарію.
Відмова в реєстрації може мати місце у разі невідповідності наданих
документів вимогам законодавства або порушення правил реєстрації випуску
акцій. Тільки з моменту реєстрації випуску Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку емітент має право на випуск акцій. При цьому
реєстрацію акцій не можна розглядати як гарантію їх вартості. Не пізніше
ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне
товариство зобов’язано видати акціонерам акції або сертифікати акцій.
Нові акції можуть бути розміщені на ринку або серед акціонерів
товариства з використанням так званого “переважного права”. При
розміщенні акцій серед акціонерів з використанням “переважного права”
всі або частина акцій нової емісії продаються акціонерам за ціною,
меншою від ринкової, яку називають підписною. Кількість акцій, яку
отримує акціонер у результаті такого розміщення, пропорційна кількості
акцій, якими він уже володіє. При розміщенні всіх акцій нової емісії
серед акціонерів товариства їх частка в акціонерному капіталі
залишається на попередньому рівні.
Розміщення акцій серед акціонерів товариства в одних країнах є
загальноприйнятою формою проведення підписки, а в інших зустрічається
досить рідко.
Величина переважного права в грошовому вираженні B1 обчислюється як
різниця між ринковою ціною акції до проведення підписки Ц1 і після неї
Ц2
В1=Ц1 – Ц2
Величину переважного права у процентах до ринкової вартості акції В2
можна визначити так:
В2 = Д / ( 1 + к1/к2)
де к1 — кількість акцій до підписки; к2 — кількість акцій нової емісії;
Д — дисконт:
Д = (Ц1 – ДП)100% / Ц2
де ЦП — підписна ціна акції.
Між величинами B1 і В2 існує співвідношення
В1 = В2 Ц1
Невикористання акціонером переважного права на підписку є недоцільним як
для акціонера, так і для товариства. Оскільки при проведенні підписки
серед акціонерів ринкова вартість акцій зменшується, акціонер, що не
придбав нові акції, лише втрачає від падіння цін на акції, якими він
володіє. Корпорація також втрачає, не провівши підписку в запланованому
обсязі.
Приклад. Кількість розміщених акцій корпорації становить 20 000 штук.
Акції продаються на ринку за ціною 50 гр. од. Провадиться підписка серед
акціонерів на акції нової емісії. Кількість акцій нової емісії — 10 000
штук. Кожному акціонеру пропонується на дві акції попередньої емісії
придбати одну акцію нової емісії за підписною ціною 45 гр. од.
Визначимо величину переважного права у процентах за формулами:
Д = (50 – 45) / 50 = 0,1, або 10% ;
В2= 0,1 / (1 + 20 000 / 10 000) = 0,0333, або 3,33%.
З рівняння можна визначити В1:
В1 = 0,0333 • 50 = 1,67 гр. од.
Обчислимо B1, використавши . Ринкова капіталізація після підписки
К2 = 20 000 -50 + 10 000 • 45 – 1 450 000 гр. од.
Ринкова ціна акції після підписки Ц2 дорівнює ринковій капіталізації,
поділеній на загальну кількість акцій:
Ц2 = К2 / (20 000 + 10 000) = 1 450 000 / 30 000 = 48,33 гр. од.;
B1 = 50 – 48,33 = 1,67 гр. од.
Поряд з використанням переважного права у акціонерів існує також інший
досить вигідний спосіб отримати акції нової емісії, якщо корпорація
пропонує придбати варант на купівлю акцій.
Варант є одним із похідних фінансових інструментів і полягає в
узаконеному праві акціонера придбати визначену кількість акцій нової
емісії за наперед обумовленою ціною, яка, напевно, буде нижчою
від майбутньої ринкової ціни акції. З одного боку, варант має певні
ознаки опціону, а з другого — гарантує акціонеру певні переваги перед
іншими майбутніми власниками нових акцій цього товариства.
Викуп акцій та збільшення статутного капіталу акціонерного товариства
Акціонерне товариство може викуповувати в акціонерів акції для їх
наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або
анулювання. Викуплені акції мають бути реалізовані або анульовані
протягом року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, голосування та
визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадяться без
урахування викуплених акціонерним товариством акцій.
Причинами для викупу акцій можуть бути:
• забезпечення власників конвертованих облігацій акціями товариства;
• запобігання скуповуванню акцій товариства третіми особами;
• необхідність зменшення статутного капіталу через анулювання акцій;
• бажання зменшити кількість акцій, що перебувають у обігу на ринку;
• запобігання падінню ринкової ціни акцій;
• бажання отримати прибуток при подальшому перепродажу акцій тощо.
Збільшення статутного капіталу AT може здійснюватись через випуск нових
акцій, обмін облігацій на акції та збільшення номінальної вартості
акцій.
Випуск нових акцій пов’язаний із залученням капіталу, збільшенням валюти
балансу і зростанням частки власного капіталу в структурі капіталу
товариства.
Збільшення номінальної вартості акцій відбувається за рахунок прибутку,
отриманого товариством. Тобто частина прибутку або весь прибуток
спрямовуються не на виплату дивідендів, а на збільшення статутного
капіталу AT. Відбувається капіталізація прибутку, отриманого акціонерами
товариства. Збільшується валюта балансу, зростає частка акціонерного
капіталу за рахунок внутрішніх джерел фінансування.
Обмін облігацій підприємства на акції цього підприємства
характеризується лише зміною в структурі капіталу. Валюта балансу
залишається незмінною, частка боргового капіталу зменшується на суму
погашених облігацій, і на ту саму величину збільшується частка
акціонерного капіталу.
Зменшення статутного капіталу здійснюється через зменшення номінальної
вартості акцій або зменшення кількості розміщених акцій. В останньому
випадку певна кількість акцій викуповується акціонерним товариством та
анулюється.
Зменшення статутного капіталу призводить до зменшення валюти балансу
(якщо розрахунки провадяться за рахунок ліквідних активів) або до
збільшення частки позикового капіталу (якщо розрахунки здійснюються за
рахунок збільшення кредиторської заборгованості).
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.
Забезпечення більшості на загальних зборах акціонерів дає змогу суттєво
впливати на фінансово-господарську діяльність товариства. Оскільки
голосування на зборах відбувається за принципом “одна акція — один
голос”, забезпечення більшості на загальних зборах пов’язане з
володінням так званим контрольним пакетом акцій. Величина контрольного
пакету акцій не обов’язково має становити значну частину акцій. Для
великих корпорацій ця величина може дорівнювати 5—7% загальної кількості
акцій.
Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” існують
обмеження, пов’язані з проблемами здійснення контролю за діяльністю
товариства, а саме:
• загальні збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь
акціонери, що мають більш як 60% голосів;
• з найбільш важливих питань (зміна статуту товариства, рішення про
припинення діяльності товариства, створення дочірніх підприємств та
філій тощо) рішення загальних зборів приймаються більшістю, що становить
3/4 голосів присутніх на зборах акціонерів;
• з інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів
акціонерів, присутніх на зборах;
• акціонери, що володіють у сукупності більше ніж 10% голосів, можуть
вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого
приводу, а також вимагати включення питань до порядку денного загальних
зборів та перевірки фінансово-господарської діяльності правління
товариства.
Рекомендована література
1. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня І991 р.
№1201-XII.
2. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 р. №
1576-ХП.
3. Тимчасові положення про порядок реєстрації випуску цінних паперів та
інформації про їх випуск. Затверджено наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996
р. № 210.
4. Маркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М., 1995.
5. Фондовий ринок України: Навч. посіб. / Керівник авт. кол. В.В.
Оскольський. — К., 1994.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
