Реферат
на тему:
Облицювання стін скляними і полістирольними плитками. Облицювання
поверхонь великогабаритними облицювальними листами
ОБЛИЦЮВАННЯ СТІН СКЛЯНИМИ ПЛИТКАМИ
ОБЛИЦЮВАННЯ СТІН ПОЛІСТИРОЛЬНИМИ ПЛИТКАМИ
ОБЛИЦЮВАННЯ ПОВЕРХОНЬ ВЕЛИКОГАБАРИТНИМИ ОБЛИЦЮВАЛЬНИМИ ЛИСТАМИ
ОБЛИЦЮВАННЯ СТІН СКЛЯНИМИ ПЛИТКАМИ
Скляні плитки мають певні вади, які потребують спеціальної підготовки
перед облицюванням. Ці плитки бувають прозорі і глазуровані. Прозорі
плитки можуть бути зроблені з безколірного або зеленкуватого скла.
Прозорість плиток негативно впливає на якість облицьованої поверхні з
точки зору її естетичного вигляду. Справа в тому, що крізь плитку
проглядають розчин, на якому вона закріплюється, пустоти в шарі розчину
та інші дефекти. Все це треба враховувати в роботі.
На відміну від кермічних, скляні плитки не поглинають рідких компонентів
розчину або мастики і тому погано утримуються на поверхні. Щоб запобігти
цьому, перед облицюванням, на зворотному боці плиток створюють додаткову
шорсткість. Це можна зробити двома способами.
Згідно з першим способом зворотний бік плитки вкривають шаром
розплавленого бітуму марки БН-70/30 завтовши 1,5—2 мм і зразу ж
присипають піском з великим розміром зерен. Якщо плитка прозора, то
вкривати її слід так, щоб вся площа була вкрита смолою. У цьому разі
облицьована поверхня буде чорною.
Згідно з другим способом зворотну сторону скляної плитки вкривають
рідким склом густиною 1,55 г/см3, до якого додають фтористий натрій у
кількості 15 % від маси рідкого скла. Цей розчин намазують щіткою на
плитку і зразу ж посипають сухим піском. Якщо плитки прозорі, до розчину
додають біле вапняне борошно і лугостійкі кольорові пігменти, що надасть
облицьованій поверхні потрібного кольору. Для глазурованих непрозорих
скляних плиток підфарбовувати розчин не потрібно.
Підготовлені до облицювання скляні плитки укладають на поверхні на
цементному розчині складу 1:4; 1;5 або на глино-бітумній мастиці.
Глино-бітумну мастику бажано застосовувати тоді, коли проміжний шар на
плитці робили з бітума.
Глино-бітумна мастика (частин за масою)
Бітум марки БН-90/10………………….. 1
Глина жирна ……………………………….. 1
Вода ……………………………………………. 1
Спосіб приготування. Глину в окремій тарі змішують з невеликою кількістю
води і одержане тісто нагрівають до температури 80—90 °С. В іншій
посудині розтоплюють бітум при температурі 100—120 °С. Окремо кип’ятять
воду. Потім у підігріте глиняне тісто почергово невеликими порціями
додають бітум, воду і перемішують до утворення однорідної пластичної
маси. Мастику використовують у холодному стані.
Послідовність і техніка облицювання поверхні скляними плитками така
сама, як і керамічними глазурованими.
ОБЛИЦЮВАННЯ СТІН ПОЛІСТИРОЛЬНИМИ ПЛИТКАМИ
Полістирольні плитки застосовують для облицювання внутрішніх
вертикальних поверхонь. Плитки бувають білі і кольорові. Оскільки плитки
закріплюють на поверхні на тонкому шарі мастики, поверхня під
облицювання повинна бути ретельно підготовлена. її очищають від бруду,
бризок розчину, пилу та інших дефектів. Щілини і западини на поверхні
підмазують відповідним розчином, затираючи ці місця, рівність поверхні
перевіряють контрольним правилом. Все це стосується як бетонної, так і
поштукатуреної поверхні.
Приклеювати на поверхні полістирольні плитки можна на синтетичних
мастиках (перхлорвініловій, карбінольній тощо) або мастиках,
приготовлених з олійних або емалевих фарб. Нижче наведена рецептура
деяких видів мастик для приклеювання полістирольних плиток.
Каніфольна мастика
(% маси)
Каніфоль……………………………………………………….
….. 17
Скипідар……………………………………………………….
…… 11
Оліфа-оксоль……………………………………………………
…. 7
Вапняне борошно або білий портландцемент……… 65
Спосіб приготування. Каніфоль подрібнюють і в окремій посудині замочують
у скипідарі, перемішуючи до повного її розчинення. Потім додають оліфу і
одержану суміш заливають у барабан розчинозмішувача. Після включення
машини додають потрібну кількість сухого наповнювача і перемішують суміш
до утворення однорідної пластичної маси. Строк зберігання мастики у
відкритій тарі 1—2 доби, у закритій — до ЗО.
Для одержання перхлорвінілової мастики перхлорвінілову емалеву фарбу
змішують з такою ж кількістю білого портландцементу або вапняного
борошна і перетирають на фарботерці. Цю мастику необхідно зберігати в
герметично закритій тарі.
Підготовлену до облицювання поверхню ґрунтують тією ж мастикою, на якій
будуть приклеювати плитки. Мастику наносять на поверхню шаром завтовшки
до 1 мм зубчастим шпателем або щіткою і через 5—6 хв починають
облицювання. Облицьовуючи плиткою, зворотну сторону її змащують мастикою
і притискують до поверхні так, щоб її бортик повністю прилягав до
поверхні.
По ходу роботи якість облицювання перевіряють контрольним правилом і
виском. Мастику, яка виступає з-під плитки, очищають ганчіркою, змоченою
летким розчинником (скипідаром, бензином, ацетоном).
ОБЛИЦЮВАННЯ ПОВЕРХОНЬ ВЕЛИКОГАБАРИТНИМИ ОБЛИЦЮВАЛЬНИМИ ЛИСТАМИ
З метою підвищення продуктивності праці, скорочення строків
опоряджувальних робіт, підвищення їх якості для облицювання поверхонь
застосовують великогабаритні листові матеріали: гіпсокартонні листи і
панелі, азбестоцементні листи, деревоволокнисті і деревостружкові плити,
дерево- і паперово-шаровий пластик тощо. Всі ці матеріали випускають в
листах завдовжки від 2000 до 3600 мм, що дає змогу застосовувати їх без
горизонтальних стиків не тільки для облицювання панелей, а й стін на
повну висоту.
Закріплюють великогабаритні листи на поверхні шурупами або цвяхами до
попередньо встановленого дерев’яного каркаса або пробок, мастиками і
металевими чи пластмасовими розкладками, що перекривають стики листів.
Розмір листів для кожного будівельного об’єкта вибирають залежно від
висоти приміщення, ширини простінків між вікнами і дверима так, щоб
після розкрою листів було як можна менше відходів. Тому до початку
роботи поверхню, що підлягає облицюванню, розмічають, тобто на місцях
майбутніх стиків між листами за допомогою шнура, натертого сухим
пігментом, наносять відповідні лінії розмітки. Розмічання поверхні дає
змогу лицювальнику встановити, яку кількість цілих листів та скільки
кусків і якого розміру потрібно заготовити для цього приміщення.
Для розкроювання кусків відбирають листи, що мають певні дефекти:
покришені кромки, відламані кути, пошкоджені зовнішні боки листа тощо.
Розкроюючи ці листи, пошкоджені місця відкидають. Розкроюють листи
залежно від обсягу робіт вручну або користуючись дисковою електропилкою.
Гіпсокартонні листи і панелі розкроюють вручну на столі-верстаку з
розміром кришки 120*300 см. На листі, який кладуть на стіл, за допомогою
лінійки і олівця креслять лінії надрізу. Приклавши до лінії дерев’яну
лінійку, вздовж неї пересувають гострий штукатурний ніж, надрізуючи лист
до половини його товщини. Після цього лист пересувають так, щоб лінія
надрізу була проти краю кришки стола, і ламають лист. При цьому частину
листа, що звисає з кришки, слід підтримувати руками. Після цього,
надрізаючи картон із зворотного боку листа, потрібний кусок відрізають
повністю.
Азбестоцементні, деревоволокнисті, дерево- і паперовошарові листи
розпилюють, користуючись дрібнозубчастою ручною пилкою. Після цього,
якщо потрібно, відрізані кромки листа обпилюють терпугом або шліфують
шліфшкуркою.
Коли на приміщення заготовлено потрібну кількість цілих листів і кусків,
приступають до облицювання. Залежно від прийнятого способу закріплення
листів на поверхні виконують наступну роботу.
Гіпсокартонні і азбестоцементні листи закріплюють на поверхні цвяхами,
шурупами або на мастиці. Цвяхами або шурупами можна закріплювати листи
до пробок або реечного дерев’яного каркаса, попередньо встановленого на
поверхні.
Рис. 1. Влаштування каркаса з дерев’яних рейок
Облицовуючи рівні бетонні поверхні великопанельних будівель, листи
закріплюють шурупами. Для цього по лініях розмітки, на відстані 40—50 см
один від одного, свердлять отвори глибиною не менше 40 см. В ці отвори
забивають дерев’яні пробки. В листах на тій же відстані один від одного
також просвердлюють отвори. Діаметр цих отворів має бути на 1—2 мм
більше діаметра шурупа або цвяха. Далі лист прикладають до стіни так,
щоб отвори листа накладались на пробки, і загвинчують шурупи або
забивають цвяхи.
Дерев’яні перегородки, що облицьовуються великогабаритними листами,
здебільшого роблять каркасними, виконаними з окремих брусів і рейок, які
розміщені на відстані 400 мм одна від одної і зв’язані між собою
горизонтальними зв’язками. Якщо листи закріплюватимуть до кам’яної
поверхні по дерев’яних рейках, то їх розміщують на поверхні залежно від
розміру листів також у вигляді каркаса і закріплюють цвяхами до
попередньо встановлених пробок (Рис. 1).
До рейкового каркаса листи прикручують шурупами або прибивають толевими
чи спеціальними оцинкованими цвяхами з широкою головкою. Цвяхи забивають
легкими ударами молотка так, щоб вони не вгрузали в лист, а лише
головкою притискували його. Вздовж кромок листа цвяхи забивають на
відстані 1—2 см від краю. Усі прибиті до поверхні листи мають бути в
одній площині. Рівність облицьованої поверхні перевіряють контрольним
двометровим правилом.
Значно дешевше і продуктивніше приклеювати листи безпосередньо до
кам’яної поверхні мастикою.
Для приклеювання гіпсокартонних листів застосовують гіпсо-клейову,
гіпсо-крейдяну, цементно-казеїнову та інші мастики.
Гіпсо-крейдяна мастика
(% маси)
Гіпс…………………………………………………………..
. 70
Крейда суха мелена …………………………………… 30
Клей тваринний (2 %-ний розчин) ………..До робочої
в’язкості
Спосіб приготування. Окремо просіяні гіпс і крейду змішують в сухому
вигляді і розводять 2 %-ним розчином тваринного клею. Суміш добре
перемішують до утворення однорідної пластичної маси потрібної рухомості.
Гіпсо-клейову мастику дістають, розводячи гіпс 2 %-ним клейовим
розчином. Цей розчин є уповільнювачем тужавіння гіпсу.
Гіпсо-тирсову мастику одержують шляхом додавання до гіпсової мастики
сухої тирси в кількості 15—20 % від маси гіпсу. Додавання тирси зменшує
вартість мастики. Крім того скипідар, що є в тирсі, уповільнює тужавіння
гіпсу, що дає змогу розводити мастику 1 %-ним розчином тваринного клею.
Для закріплення на поверхні азбестоцементних листів застосовують
цементно-казеїнову, карбоксицементну (див. § 50), кумароно-каучукову
КН-2 або КН-3 та інші мастики.
Цементно-казеїнова мастика
(частин за об’ємом)
Портландцемент М-400 …………………. З
Пісок річковий ……………………………… 2
Клей казеїновий ……………………………. 1
Вода …………………………………………….. 3
Спосіб приготування. У воду, нагріту до температури 40— 70 °С, поступово
додають казеїновий клей і перемішують його до повного розчинення. Цемент
і пісок змішують в сухому вигляді і пересівають через сито з розміром
отворів 1,5×1,5 мм. Суху суміш додають до розчину казеїнового клею і
перемішують до утворення однорідної пластичної маси потрібної рухомості.
При накиданні кельмою на поверхню ліпок з мастики не повинен спливати з
неї.
Кумарно-каучукова мастика марок КН-2 або КН-3 надходить на будівництво у
готовому вигляді.
Кумароно-каучукова мастика КН-2
(% маси)
Інден-кумаронова смола…………………. 19
Хлоропреновий каучук ……………………. 5
Етилацетат …………………………………….. 25
Бензин……………………………………………. 10
Дибутилфталат………………………………… 4
Каолін …………………………………………… 37
Роботу по облицюванню поверхні на мастиці виконують у такій
послідовності. Спочатку на підлогу вздовж стіни кладуть дошки завтовшки
20—25 мм, на які спиратимуть облицювальні листи, щоб мати потрібний
проміжок між листами і підлогою, коли дошки виймуть. Цей проміжок
потрібен для того, щоб у подальшому нижня кромка листів не
пошкоджувалась під дією води у разі миття підлоги або нерівномірного
розширення листа і матеріалу підлоги при зміні температури. Після
облицювання поверхні цей проміжок закривається плінтусом. Після цього на
підготовлену і розмічену поверхню стіни послідовно кельмою накидають
мастику ліпками діаметром 10—15 см та у вигляді суцільних смуг, які
роблять у місцях стиків між листами (Рис. 2). Ряди ліпків накидають на
відстані 400 мм один від одного. Відстань між ліпками по вертикалі
400—500 мм.
Рис. 2. Розміщення на поверхні смуг і ліпків з мастики
Облицьовувати починають від дверного прорізу. Перший лист встановлюють
ребром на дошку, що лежить під стіною, і притискують до мастики,
нанесеної на стіну (Рис. 3). Щоб лист краще приклеївся, по ньому легко
вдаряють рейкою. Вертикальність встановленого листа перевіряють рейкою з
виском так, як показано на Рис. 4. Так само притискують до поверхні
другий лист, одночасно підганяючи його кромку до першого листа.
Ширина шва між листами має бути не більше 6 мм. Щоб кромки обох листів
точно зійшлися в одній площині, вздовж шва переміщують дерев’яний брусок
завдовжки 30—40 см, легко вдаряючи по ньому молотком. Правильність
встановлення листів перевіряють контрольним правилом. Так само
приклеюють і всі інші листи, пересуваючись по периметру приміщення.
Рис. 3. Встановлення великого габаритного листа перед приклеюванням до
стіни
Рис. 3. Перевірка вертикальності листа за допомогою рейки з виском
Для тимчасового закріплення листів на стінах їх зразу ж притискують
легкими дерев’яними рамами і підпорками (Рис. 5). Якщо для облицювання
застосовують гіпсові мастики, то тимчасово притискувати листи не
потрібно, бо мастика швидко твердне.
Після облицювання приміщення приступають до опорядження швів між
листами. Шви можна підмазувати мастикою і розшивати розшивкою,
підмазувати і обклеювати папером або пластмасовою кольоровою стрічкою,
оббивати дерев’яним штапиком (при облицюванні по дерев’яному каркасу)
тощо.
Деревоволокнисті і деревостружкові листи і плити, паперовошаровий
пластик закріплюють на поверхні мастиками КН-2 або КН-3.
Рис. 5. Пристрій для тимчасового кріплення до стіни
Рис. 6. Профільні розкладки для закріплення на поверхні великогабаритних
облицювальних листів:
а — для верхньої кромки; б — порядова; в — для зовнішнього кута; г —
плінтусна; д — для внутрішнього кута; 1 — облицювальний лист; 2 — шуруп;
3 — стіна; 4 — розкладка
Проте найкраще закріплювати на поверхні великогабаритні листи
(азбестоцементні, деревоволокнисті, паперовошарового пластика тощо),
якщо товщина їх до 10 мм, спеціальними алюмінієвими або пластмасовими
розкладками (Рис. 6).
Спочатку залежно від ширини облицювальних листів на поверхні розмічають
місця їхніх стиків і натертим об пігмент шнуром відбивають відповідні
вертикальні лінії. Далі закріплюють плінтусну розкладку, а по лініях
розмітки — порядові розкладки. Розкладки закріплюють цвяхами або
шурупами, загвинчуючи їх у попередньо встановлені пробки, які розміщують
на відстані 40—50 см одна від одної. Потім в пази встановлених розкладок
заводять кромки листів і перекривають їх зверху розкладкою для верхньої
кромки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.
Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в
строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.
Ливанский А. М. Организация поточного производства отделочных работ.—
К.: Будівельник, 1988.— 118 с.
Максимова О. М., Стесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных
работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.
Мещанинов А. В. Отделочные работы в монолитном домостроении.— Л.,
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
