Реферат
на тему:
Опорядження підлоги лінолеумом
Лінолеум буває полівінілхлоридний, гліфталевий (алкідний) та гумовий
(релін). Крім того, для опорядження підлог застосовують синтетичні
ворсові ковдри. За структурою лінолеуми бувають безосновні, тобто такі,
що випускаються у вигляді одно або двошарового суцільного пластмасового
полотна, і лінолеуми на тканинній або теплозвукоізоляційній підоснові.
Найширше застосовується полівінілхлоридний лінолеум, який буває
безосновним або на тканинній, повстяній, теплозвукоізоляційній і
вспіненій підосновах. Гумовий лінолеум буває лише безосновним.
Приклеювання полівінілхлоридного лінолеуму. До початку роботи лінолеум
розкроюють. Для підготовки і розкрою лінолеуму в будинку, що
споруджується, вибирають велике приміщення, заносять у нього рулони
лінолеуму і розкатують їх. У зимовий період рулони розкатують через 2—3
доби після витримування в теплому приміщенні, температура якого має бути
не менше 15 °С.
Витриманий лінолеум розкроюють за потрібними розмірами приміщень,
маркують і складають у розгорнутому стані одне полотнище на друге, щоб
вони відлежалися. При цьому заготовлені полотнища розкладають окремо для
кожного приміщення і залишають у такому положенні на декілька днів.
Під час висихання лінолеум дає усадку, тобто його лінійні розміри
зменшуються. Цю властивість слід ураховувати при розкроюванні і
збільшувати потрібну довжину полотнища на 2 см для полотнищ завдовжки до
6 м, на З—4 для полотнищ завдовжки 6—10 і 5—6 см — для полотнищ більше
10 м.
При розкроюванні слід ураховувати розміри приміщення і послідовність
розміщення в них полотнищ. Лінолеум приклеюють так, щоб шви між
полотнищами розміщувались уздовж падаючого світла, а на дерев’яних
основах — вздовж дощок. Лише у вузьких коридорах і великих за розмірами
приміщеннях (зали, вестибюлі тощо) лінолеум приклеюють по довжині
приміщення.
Для розкроювання лінолеуму застосовують ніж, сталеву лінійку і кутник.
Розкроювати лінолеум можна у тому ж приміщенні, де його будуть
приклеювати. У цьому випадку також додержуються вищезазначених правил.
Після того як лінолеум відлежався, його заносять у приміщення (якщо він
відлежувався в іншому приміщенні) і розкладають на підлозі так, щоб одне
полотнище заходило за інше внапусток на 2—3 см. Потім лінолеум знову
скручують в рулони і розміщують їх уздовж однієї стіни, а на відкриту
основу наносять мастику. Можна скручувати рулони до половини приміщення.
У цьому випадку роботи виконують у два прийоми: спочатку приклеюють
полотнища на одній половині підлоги, а потім на другій.
Для приклеювання полівінілхлоридного і гліфталевого лінолеуму,
виготовленого на тканинній або теплозвукоізоляційній підосновах,
застосовують бітумні, казеїнові або олійні мастики, клей «Бустилат»
тощо.
Бітумні мастики за складом бувають різні. У більшості це розчин бітуму в
леткому розчиннику (скипідарі, уайт-спіриті тощо) з додатком
порошкоподібних або дрібнозернистих наповнювачів. Мастика надходить на
будівельний об’єкт у готовому вигляді в щільно закритих металевих
бідонах. Перед використанням її слід ретельно перемішати. Застосовують
мастику в холодному стані або злегка підігріту разом з тарою у теплій
воді до температури ЗО—40 °С.
Клей «Бустилат» надходить на будівельні об’єкти у готовому вигляді.
Клей «Бустилат»
(% маси)
Бутадієнстирольний латекс СКС-65…………… 41
Уайт-спірит………………………………………………… 6
Клей КМЦ…………………………………………………. 27
Крейдяна паста………………………………………….. 26
Користуючись клеєм «Бустилат», пористу поверхню слід попередньо
прогрунтувати бустилатною грунтовкою. Для одержання грунтовки клей
розводять водою у співвідношенні 1:7 (клей : вода). Після висихання
поверхні приклеюють пластикатні матеріали так, як і на всіх інших видах
мастик.
Олійна мастика (масових частин)
Крейда мелена суха ………………………..3,5—3
Фарба олійна густотерта………………….4,5—5
Оліфа-оксоль…………………………………….. 2,5
Спосіб приготування. Матеріали завантажують у змішувальну машину і
перемішують. Одержану суміш перетирають на фарботерці.
Цю мастику застосовують для приклеювання лінолеума до дерев’яних основ
або до бетонних, заґрунтованих олійними сумішами.
Казеїно-силікатна мастика (масових частин)
Казеїн технічний ………………………………………. 10
Вапно-пушонка………………………………………… 2—З
Рідке скло (густиною 1,35—1,38г/см ) …………. 7
Вода
………………………………………………………..30—35
Спосіб приготування. Казеїн на добу замочують у подвійній кількості
води. Вапно в окремій посудині змішують з водою у співвідношенні 1:3.
Коли казеїн розбухне, до нього, перемішуючи, додають вапняне молоко.
Суміш перемішують у змішувачі не менше 5 хв, після чого додають рідке
скло і знову добре перемішують.
Каучуко-бітумна мастика (масових частин)
Бітум марки БН-70/30………………………… 6,1
Бензин (або уайт-спірит) …………………2,5—2,6
Гумовий клей………………………………….0,1—0,2
Портландцемент М-400 …………………….. 1,2
Спосіб приготування. У котел завантажують бітум і нагрівають його до
температури 150—170°. Коли бітум розплавиться, його переливають у
змішувач, заповнюючи його об’єм не більше ніж на половину. Включивши
змішувач, у нього по черзі завантажують цемент, бензин і гумовий клей.
Гумовий клей слід попередньо розвести бензином. Суміш перемішують
протягом 20 хв, після чого його розливають у тару, що герметично
закривається.
Останні дві мастики застосовують для приклеювання лінолеуму до кам’яних
основ. У разі загусання мастики розводять: казеїно-силікатну — водою, а
каучуко-бітумну — бензином або уайт-спіритом.
Мастику з відра розливають на основу послідовно смугами, трохи меншими
за ширину полотнища і розрівнюють великим зубчастим шпателем. Щоб
захистити кромки лінолеуму від приклеювання і для зручності відрізування
їх ножем, на місця майбутніх стиків лінолеуму після розрівнювання
мастики накладають сталеві стрічки завширшки 8—10 см. Після часткового
висихання мастики лінолеум приклеюють. З цією метою полотнища послідовно
розкручують і притискують до основи. Щоб лінолеум краще приклеївся,
нижню сторону полотнищ під час розкручування вкривають тонким шаром тієї
ж мастики, наносячи її щіткою. Мастику наносять так, щоб по краях
залишилась суха смуга завширшки 8—10 см. Приклеєні полотнища
розгладжують ручним або механізованим котком.
Рис. 1. Відрізання кромок лінолеуму:
1 — основа; 2 — полотнища лінолеуму; 3 — сталева стрічка; 4 — ніж; 5 —
лінійка
Застосовують й інші способи приклеювання лінолеуму. За одним з них
роботу виконують так. У приміщення заносять потрібну кількість полотнищ
лінолеуму і складають їх одне на одне лицьовою стороною донизу. Після
цього уздовж протилежної стіни на основу наносять смугу мастики, ширина
якої дорівнює ширині полотнища, і на місце стику укладають сталеву
стрічку. Верхнє полотнище намазують мастикою, переносять на місце
приклеювання, перевертають лицьовою стороною догори і укладають на
основу. Потім у тому ж порядку приклеюють внапусток всі інші полотнища,
послідовно розгладжуючи їх котком.
Щоб не було здуття полотнищ і пухирів, іноді на всю площу опорядженої
підлоги укладають щити з вантажем.
Кромки полотнищ відрізають через 2—3 дні. Щоб відрізати кромку у місцях
напустки лінолеуму (Рис. 1), на верхньому полотнищі 2 паралельно краю на
відстані 1—1,5 см від нього прикладають лінійку 5 і притискують її лівою
рукою і коліном лівої ноги. Після цього гострим ножем 4, пересуваючи
його вздовж лінійки рухом на себе, відрізають одразу обидві кромки у
двох суміжних полотнищ. Потім кромки видаляють і витягують сталеву
стрічку 3. Відігнувши краї полотнищ, основу 1 і нижню сторону їх
вкривають мастикою, яку наносять малим зубчастим шпателем. Після цього
притискують до основи спочатку край одного полотнища, а потім другого і
місця стику прокатують ножним котком. Якщо на підлогу не будуть класти
щити з тягарем, то на місця стиків полотнищ рекомендується на 2—3 дні
покласти дошки з вантажем.
Відрізувати кромки лінолеуму можна і до його приклеювання. Для цього
заготовлену кількість полотнищ заносять у приміщення і починають
відрізувати кромки. Це роблять у такій послідовності. Спочатку на перше
полотнище накладають внапусток друге і під лінійку одночасно відрізають
дві кромки: праву від лівого полотнища і ліву — від правого. Потім на
друге полотнище накладають третє і роблять те ж саме. І так далі. Щоб
ніж не затуплювався і не пошкоджував основу, під кромки підкладають
смужки з фанери або цупкого картону. Відрізані кромки видаляють, а на
полотнищах, не зрушуючи їх з місця, роблять позначки, за якими їх будуть
підганяти одне до одного під час приклеювання. Після цього полотнища з
одрізаними кромками зсувають до однієї стіни і послідовно приклеюють
так, як було написано вище, підганяючи одне до одного у відповідності до
позначок.
Приклеювання гумового лінолеуму (реліну). Цей лінолеум приклеюють на
добре підготовлену і прогрунтовану основу. Ґрунтують основу сумішшю, яку
приготовляють з мастики КН-2 або КН-3 (див. § 63). Для приготування
ґрунтувальної суміші одну частину мастики розводять у 19 частинах
бензину або етилацетату. Грунтовку наносять на основу поролоновими
валиками або щітками.
Релін розкатують і розкроюють в окремому теплому приміщенні з
температурою не нижче 10 °С. Розкроюють його за розмірами приміщення так
само, як і інші види лінолеуму, але кромки попередньо не відрізують.
Заготовлені полотнища у розгорнутому стані складають одне на одне і
витримують протягом 2—3 діб.
Для приклеювання реліну застосовують мастику КН-2 або КН-3. Мастику з
відра розливають по основі і розрівнюють шаром 0,5 мм завтовшки за
допомогою зубчастого шпателя. Приклеювати лінолеум можна тоді, коли шар
нанесеної мастики частково висохне і при торканні пальцем буде давати
відлип. Після цього на основі розкладають підкладки з кусків
деревноволокнистих плит (оргаліту) 40—50 см завширшки (Рис. 2, а).
Підкладки розміщують уздовж полотнищ у два ряди або в один ряд, якщо
вони широкі. Підкладки служать для того, щоб під час підгонки полотнищ
тильний бік змащеного мастикою полотнища не торкався основи.
На підготовлене полотнище щіткою наносять шар мастики і розрівнюють її
зубчастим шпателем до товщини 0,2—0,3 мм. Уздовж кромок полотнища
залишають непромазану мастикою смугу завширшки 6—8 см. Не залишають
такої смуги лише на одній з сторін полотнища, яке прилягає до стіни.
Через 15—20 хв, коли мастика частково затужавіє, полотнище скручують у
рулон, переносять до місця приклеювання, розкатують на прокладках
лицьовою стороною вгору (Рис. 2, б) і підганяють до місця приклеювання.
Після підгонки полотнище згортають уздовж, лицьовою стороною всередину
(Рис. 2, б), видаляють ряд прокладок, відігнуту половину полотнища
притискують до основи і розгладжують. Потім відгортають другу половину
полотнища і повторюють ті ж операції. Щоб полотнище не приклеїлось у
місцях стиків, під них підкладають металеві стрічки. Наступне полотнище
приклеюють унапусток, дотримуючись тих самих операцій.
Після опорядження підлоги лицьову поверхню її очищають від залишків
мастики. Це роблять ганчіркою, змоченою у бензині або уайт-спіриті.
Через добу після цього відрізають кромки. На відміну від інших видів
лінолеуму, відрізати одночасно дві кромки у гумового лінолеуму не можна.
Тому такий лінолеум прирізають по контуру кромки верхнього полотнища.
Для цього олівцем на нижньому полотнищі намічають відповідну риску і по
ній відрізають його кромку. Потім краї обох полотнищ послідовно
відгинають, промазують клейстером і притискують до основи.
Приклеювати релін можна й іншими методами. За одним з них підготовлене
полотнище заносять у приміщення, розкатують його і підганяють по місцю.
Потім відгортають половину полотнища і на підготовлену основу наносять
шар мастики. Цією ж мастикою вкривають зворотний бік полотнища. Коли
мастика частково висохне і ще буде давати відлип, намазану половину
полотнища притискують до основи і розрівнюють котком. Після цього
відгортають другу половину полотнища і повторюють ті ж самі операції.
Так само внапусток наклеюють усі інші полотнища, відрізують кромки і
приклеюють краї. Під час опорядження підлогу прикатують ручним або
механізованим котком.
Опорядження підлоги лінолеумом на теплоізоляційній підоснові. Розглянуті
вище лінолеуми — холодні покриття із значною звукопроникністю. Тому їх
приклеюють на основи, вкриті тепло- і звукоізоляційним шаром із
оргалітових або деревностружкових плит, що потребує збільшення трудових
витрат і коштів на 40—50 %. Більш ефективне застосування теплого
полівінілхлоридного лінолеуму на тканинній, повстяній або спіненій
підоснові, що дає змогу укладати його безпосередньо на бетонну основу
або основу, вирівняну цементною стяжкою.
Основа під опорядження такими видами лінолеуму повинна бути рівною, без
зовнішніх дефектів. Вологість основи під ці лінолеуми має бути не більше
6 %, а температура в приміщенні під час приклеювання — не нижче 8 °С.
Особливого значення набуває вологість основи. Надмірна вологість може
викликати здуття і відшарування приклеєного лінолеуму, а також буде
спричинювати до загнивання лінолеуму на органічній підоснові.
Вологість основи можна перевірити дуже простим методом. Для цього на неї
кладуть кусок паперу, накладають на нього кусок лінолеуму такого ж
розміру і притискують їх вантажем. Через 2—3 дні вантаж знімають і
уважно розглядають стан паперу і основи під ним. Якщо папір сухий, а
основа не змінила кольору (при надмірній вологості вона в цьому місці
буде темнішою), можна починати лінолеумні роботи.
Основу під лінолеум підготовляють так само, як під всі інші види
лінолеуму. Лінолеум на тканинній або повстяній підоснові здебільшого
укладають на підготовлену поверхню килимами розміром «на кімнату» без
приклеювання їх мастикою. Килими виготовляють централізовано у
спеціально обладнаній майстерні з кусків розкроєного і звареного
лінолеуму.
Зварювання лінолеуму. Зварювати можна лише лінолеуми, виготовлені з
термопластичної пластмаси. Це в першу чергу безос-новні
полівінілхлоридні і гліфталеві лінолеуми, а також лінолеуми на тонкій
теплоізоляційній підоснові, наприклад на повстяній.
Зварювати лінолеум можна термоконтактним способом, у полум’ї гарячих
газів (повітря), нагріванням інфрачервоними променями, у струмах високої
частоти, за допомогою ультразвуку тощо. У цьому розділі розглянемо
найбільш поширені способи зварювання полівінілхлоридного лінолеуму і
виготовлення килимів розміром на кімнату.
При термоконтактному способі лінолеум зварюють за допомогою
електрозварювального клина (див. рис. 160, б) або звичайного
електропаяльника. Для зварювання два суміжних полотнища лінолеуму
зсувають упритул, щоб кромки щільно прилягали одна до одної.
Електрозварювальний клин нагрівають до температури 250—300 °С. Коли він
нагріється, робочу частину інструмента вставляють у шов і поступово
пересувають його вздовж нього. Під дією температури кромки лінолеуму
розм’якшуються. Щоб кромки з’єднались, їх спочатку стискують руками, а
потім розгладжують металевим валиком, нагрітим до температури 200 °С. Цю
роботу виконують два робітники: один пересуває зварювальний інструмент,
а другий притискує кромки і розгладжує їх валиком.
Рис. 3. Зварювання лінолеуму струменем гарячого повітря:
1 — інструмент СО-56; 2 — полівінілхлоридний джгут; 3 — притискний
валик; 4 — підготовлений стик між полотнищами Рис. 4. Установка для
зварювання лінолеуму:
1 — стіл; 2 — притискна рейка; 3 — механізм для пересування
випромінювача; 4 — випромінювач інфрачервоних променів; 5 —
пневмоциліндр
Для зварювання лінолеуму гарячим повітрям застосовують інструмент СО-56.
Спочатку заготовлюють полотнища потрібної довжини, відрізають їхні
кромки, а краї полотнищ підрізають під кутом так, щоб під час їх
стуляння утворився паз трикутної форми (Рис. 3). Для зварювання
застосовують полівінілхлоридний джгут 2, а в разі його відсутності
заготовляють смужки з відходів цього ж лінолеуму. Інструмент СО-56
підключають до компресора і включають в електромережу. Коли він
нагріється, починають зварювати. Полівінілхлоридний джгут заправляють в
отвір штанги притискного валика 3 так, щоб кінець його розмістився під
валиком, і притискують його до паза. Направляючи струмінь гарячого
повітря у місце зварювання, одночасно пересувають зварювальний
інструмент і валик. Під дією гарячого повітря джгут і кромки лінолеуму
розм’якшуються і, стиснуті валиком, після охолодження міцно з’єднуються
між собою.
Рис. 5. Випромінювач інфрачервоних променів “Пілад-220”:
1 — формуюча пластинка; 2 — корпус; 3 — ручка; 4 — кожух; 5 — відбивач
Для централізованої заготівлі килимів із полівінілхлоридного лінолеуму
застосовують напівавтоматичну установку з інфачервоним випромінювачем
«Пілад-22» (Рис. 4). Вона складається з стола, інфрачервоного
випромінювача, притискної рейки, механізму для пересування випромінювача
і пневматичного пристрою для піднімання реки.
На кришці стола між опорами нанесено риску, вздовж якої повинен
проходити сик між полотнищами лінолеума. Випромінювач «Пілад-220» (Рис.
5) складається з металевого корпуса, двох відбивачів і формуючої
металевої пластинки з прорізом посередині. Зверху корпуса 2 знаходиться
ручка 3. Всередині кожного відбивача 5 розміщено спіраль, виготовлену з
високоомного сплаву, яку намотано на кварцеву трубку. Під дією
електричного струму напругою 220 В спіраль нагрівається до температури
1000—1100 °С і стає червоною. Оскільки спіралі знаходяться у фокусах
відбивачів, верхню частину яких зроблено у формі параболи, інфрачервона
промениста енергія збирається у пучок, надходить у проріз формуючої
пластинки і нагріває матеріал, який знаходиться під нею.
Полотнища лінолеуму з відрізними кромками розміщують на столі так, щоб
кромки їх прилягали одна до одної, а лінія стику збігалась з рискою на
кришці стола, і опускають притискну рейку. Після цього вмикають
випромінювач в електромережу і через деякий час приводять у дію
механізм, який його пересуває. Рухаючись уздовж рейки, випромінювач
нагріває кромки полотнищ і зварює їх. Щоб розплавлений м’який лінолеум
не прилипав до формуючої пластинки, до початку зварювання на місце шва
кладуть целофанову стрічку.
Після зварювання перших двох полотнищ притискну рейку піднімають,
стрічку видаляють, а зварену частину килима пересувають так, щоб можна
було приварювати наступне полотнище. Готовий килим намотують на
дерев’яне осердя діаметром 10— 12 см, маркують і виносять у спеціально
виділене приміщення.
Доставлені на будівельний об’єкт килими розносять по приміщеннях у
відповідності до їхньої маркіровки (залежно від площі приміщення) і
укладають насухо на підготовлену основу. Спочатку килим кладуть так, щоб
два суміжні краї його заходили на стіну, а з протилежного боку
залишилась не вкрита лінолеумом смуга основи у 6—8 см завширшки. У
такому положенні килим залишають на дві доби, щоб він відлежався.
Після цього килим зсувають, щоб він вкрив всю підлогу і підрізають
кромки так, щоб між стіною і килимом по всьому периметру залишався
проміжок у 5—8 мм, який у подальшому перекривається плінтусом. Одночасно
на килимі вирізають ділянки, що прилягають до різних виступів на стіні,
труб, дверних наличників тощо. У такому положенні килим витримують до
повного зникнення хвилястості (3—7 діб), після чого закріплюють його
плінтусами, а у дверному прорізі — полівінілхлоридним поріжком. Кромки
двох суміжних килимів у дверному прорізі відрізують так, як описано на
стор. 213.
Рис. 6. Випромінювач інфрачервоних променів “Пілад-28”:
1 — корпус; 2 — ручка; 3 — параболічний відбивач; 4 — кожух; 5 —
формуюча пластинка
Ковдри, виготовлені з лінолеуму, можна також приклеювати до
підготовленої основи відповідними мастиками або клеєм «Бустилат». Для
цього клеючу суміш наносять на зворотний бік килима смугою 15—20 см по
його периметру і притискують до основи. На ці місця на 1—2 доби бажано
покласти дошки з вантажем.
Для зварювання лінолеуму інфрачервоними променями безпосередньо на
будівельному об’єкті застосовують випромінювач «Пілад-28» (Рис. 6), що
працює при напрузі 28 В. У комплекті з ним використовують блок
споживання, який знижує напругу, що надходить до випромінювача, з 220 до
28 В.
Інфрачервоний випромінювач «Пілад-28» відрізняється від випромінювача
«Пілад-220» габаритами і меншою продуктивністю. Він складається з
корпуса, ручки, двох параболічних відбивачів, кожуха і формуючої
пластинки з прорізом посередині. Принцип роботи і техніка зварювання
лінолеуму випромінювачем «Пілад-28» такі самі, як випромінювачем
«Пілад-220».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.
Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в
строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.
Мещанинов А. В. Отделочные работы в монолитном домостроении.— Л.,
Стройиздат, 1989.— 273 с.
Мещанинов А. В., Пугачев Б. И., Евдокимов В. А. Оборудование, оснастка и
средства малой механизации для отделочных работ.— Л.: Стройиздат, 1989.—
240 с.
Рис. 162. Схема приклеювання реліну:
а — розкладка кусків оргаліту; б – розкатування полотнища; є —
полотнище, згорнуте уздовж
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
