Реферат
на тему:
Пересувні штукатурні станції. організація робіт при механізованому
штукатуренні. механізоване штукатурення поверхонь. ручні машини для
підготовки поверхонь та опорядження штукатурного шару
ПЕРЕСУВНІ ШТУКАТУРНІ СТАНЦІЇ.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ПРИ МЕХАНІЗОВАНОМУ ШТУКАТУРЕННІ
МЕХАНІЗОВАНЕ ШТУКАТУРЕННЯ ПОВЕРХОНЬ
РУЧНІ МАШИНИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПОВЕРХОНЬ ТА ОПОРЯДЖЕННЯ ШТУКАТУРНОГО ШАРУ
ПЕРЕСУВНІ ШТУКАТУРНІ СТАНЦІЇ.
Використання машин і механізмів для виконання окремих видів (і операцій)
штукатурних робіт в цілому позитивно впливає на технологічний процес
опорядження споруд: скорочує строки і знижує собівартість будівництва,
поліпшує працю робітників тощо. Проте, щоб ефективно використовувати
штукатурні машини і механізми, треба забезпечувати такий фронт робіт,
який би дав змогу застосовувати їх безперервно протягом робочого дня.
Використання машин на окремих етапах виробництва не вирішує питання
комплексної механізації робіт, при якій всі технологічні операції — від
приготування розчинів і до остаточного опорядження штукатурного шару —
повинні виконуватись механізованим способом. Цю проблему вирішує
застосування пересувних штукатурних станцій. Вони устатковані машинами
для приготування, транспортування і нанесення розчинів на поверхні.
Станцію обладнують в критому автопричепі або на спеціально обладнаній
платформі, що дає змогу перевозити її з одного будівельного об’єкта на
інший, не порушуючи технологічної лінії змонтованого в ній обладнання.
Для експлуатації станції в зимовий час стіни утеплюють шаром
теплоізоляційного матеріалу (шлаковатою, оргалітом тощо). Водопровідні
труби і розчинопроводи, що проходять між станцією і будинком, також
обкладають теплоізоляцією. На Рис. 1 подано загальний вигляд пересувної
штукатурної станції.
На будівельному об’єкті станцію підключають до водопровідної та
електричної мережі і вводять в дію. Пересувні штукатурні станції
здебільшого обладнують в потужних будівельних організаціях з великими
обсягами штукатурних робіт. Тому і станції відрізняються одна від одної
видами машин і механізмів, що застосовують для приготування розчину і
подачі його на поверхи, а також розміщенням їх в станційному приміщенні.
Для оснащення станції використовують машини заводського виготовлення
потрібної продуктивності. Серійно випускають лише штукатурну станцію
марки СО-114 продуктивністю 1—2 м3/год.
Рис. 1. Загальний вигляд пересувної штукатурної станції:
1 — приймальний бункер готового розчину; 2 — роторний елеватор; 3 —
кузов; 4 — східці; 5 — ящик для шлангів; 6 — виносна опора
Станції бувають такі, що користуються готовим розчином, який завозять з
централізованого розчинного вузла, і такі, в яких розчин виробляють на
місці.
На Рис. 2 подано схему розміщення обладнання пересувної штукатурної
станції, змонтованої в одній із будівельних організацій з машин
заводського виготовлення. Все устаткування станції розміщене у
двовісному критому автопричепі вантажопідйомністю 3 т. Станція
укомплектована розчинозмішувачем СО-220А, двома розчинонасосами СО-29Б,
компресором С0-7Б, віброситом і польовою електростанцією. В ній також
встановлений слюсарний верстак з потрібним слюсарним інструментом і ящик
для зберігання шлангів, форсунок та іншого обладнання. Серед обладнання
станції — комплект трубопроводів для транспортування розчину на поверхи
будівлі і деталі з’єднань для них.
Рис. 2. Розміщення обладнання пересувної штукатурної станції:
1 — пультуправління; 2 — вібросито; 3 — розчинозмішувач; 4 — бункер
розчинонасоса; 5 — розчинонасос: 6 — компресор; 7 — польова
електростанція
Розчинозмішувач 3 встановлюється на підвищеній металевій рамі так, щоб
приготований розчин, коли барабан розчинозмішувача перевернутий,
потрапляв спочатку на вібросито 2, а після процідження — у розміщений
під ним бункер 4 розчинонасоса J. Матеріали для приготування розчину
подаються у розчинозмішувач за допомогою скіпового підіймача, що
пересувається вздовж похилих рейок. Розчинонасоси станції розміщені під
підлогою автопричепа.
Керують машинами з центрального пульта J, розміщеного на стіні причепа.
Штукатурна станція забезпечена польовою електростанцією 7, що дає змогу
використовувати її на будівельних об’єктах, до яких ще не підведений
струм. Така штукатурна станція може одночасно обслуговувати дві бригади
штукатурів.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ПРИ МЕХАНІЗОВАНОМУ ШТУКАТУРЕННІ
При механізованому штукатуренні багатоповерхових будинків за допомогою
штукатурних агрегатів або штукатурних станцій застосовують дві схеми
організації робіт: тупикову і кільцеву.
При тупиковій схемі організації робіт (Рис. 3) розчин від розчинонасоса
рухається в одному напрямку і зразу ж наноситься на поверхню. Працювати
в цьому випадку можна лише з однією форсункою і штукатурити лише одне
приміщення.
При тупиковій схемі штукатурний агрегат або розчинонасос встановлюють
біля будівлі. Від розчинонасоса до агрегату протягують інвентарний
розчинопровід: сталеві труби стояка і гумові шланги від розчинонасоса до
стояка і від стояка до форсунки.
Рис. 3. Тупикова схема організації штукатурних робіт:
1 – штукатурний агрегат; 2 — металевий стояк рсзчинопроводу: 3 —
форсунка; 4 — гумові шланги
Гумові шланги 4 повинні бути розраховані на максимальний тиск, який може
дати розчинонасос. Діаметр стояків і шлангів вибирають залежно від
продуктивності розчинонасоса. При продуктивності розчинонасоса 1 — 2
м3/год діаметр розчинопроводу мас бути 32—38 мм, при продуктивності 4
м3/год — 62,5 мм.
Окремі шматки шланга міцно з’єднують між собою за допомогою інвентарних
з’єднувальних пристроїв (Рис. 4), що забезпечує швидке і надійне
складання і розкладання розчинопроводу.
Закінчується розчинопровід гумовим шлангом, на кінець якого надівають
форсунку 3. Якщо форсунка безкомпресорна і тиск на кінці розчинопроводу
достатній для розприскування розчину, приступають до штукатурення. У
разі застосування пневматичної форсунки на тому ж поверсі, де
штукатурять, встановлюють компресорну установку, від якої по гумовому
шлангу подають стиснуте повітря до форсунки.
Рис. 4. Інвентарні з’єднувальні пристрої:
а — муфта безболтового з’єднання гумових шлакгіь; б – муфти із
защіпками; 1 — фланець: 2 — защіпка; 3 — гумовий шланг; 4 — муфта із
защіпками. 5 — муфта з гачками; 6— з’єднувальний штуцер з
конусоподібними кінцями
Рис. 5. Кільцева схема організації штукатурних робіт:
І —бункер для розчину; 2 — ящик; 3 — розчинонасос невеликої
продуктивності; 4 — кран; 5 — стояк інвентарного розчинопроводу; 6—
зворотний шланг до бункера розчинонасоса; 7 — нагнітальний шланг; 8 –
розчинонасос високої продуктивності; 9 – приймальний бункер товарного
розчину з розчинного вузла
Кільцева схема організації робіт (Рис. 5) дає змогу штукатурити
приміщення на кількох поверхах одночасно. Для цього вздовж сходової
клітки встановлюють два вертикальні стояки розчинопроводу, які на
верхньому поверсі з’єднують між собою. До нижніх кінців стояків
приєднують гумові шланги, які йдуть від розчинонасоса великої
продуктивності 8 (4—6 м3/год), встановленого надворі або в підвальному
приміщенні. Один шланг 7 приєднують до нагнітального штуцера на
розчинонасосі, а другий (зворотний) шланг 6 вільно опускають у бункер
розчинонасоса. Під час роботи розчинонасоса розчин весь час циркулює по
замкненому колу.
На зворотному стояку розчинопроводу на кожному поверсі встановлюють
крани спеціальної конструкції 4, відкриваючі які можна відібрати
потрібну кількість розчину в бункери, що тут розміщені. Невикористаний
розчин по зворотному стояку повертається до розчинонасоса, знову
засмоктується і подається на поверхи. По мірі використання розчину його
подають у бункер розчинонасоса з приймального бункера 9.
Штукатурять поверхні за допомогою розчинонасосів невеликої
продуктивності З (1—3 м3/год). Вони мають малі вагу і розміри, їх легко
пересувати. Встановлюють такі агрегати, якщо потрібно, на кожному
поверсі. Розчинонасос агрегату 3 засмоктує розчин з бункера /,
розміщеного на поверсі, і по гумовому шлангу під тиском подає до
форсунки, а з неї — на поверхню. Для штукатурення вручну окремих ділянок
поверхні розчин з поверхового бункера набирають у ящик 2.
Кільцева схема організації робіт більш продуктивна і зручніша в
експлуатації порівняно з тупиковою.
МЕХАНІЗОВАНЕ ШТУКАТУРЕННЯ ПОВЕРХОНЬ
До механізованого штукатурення поверхонь приступають після їх підготовки
(див. § 19). Щоб визначити товщину штукатурного шару високоякісної
штукатурки, поверхню провішують і встановлюють на ній маяки, як і перед
штукатуренням вручну. Але тут за маяки використовують тонкі дерев’яні
рейки, які «приморожують» до поверхні гіпсовим розчином так, щоб
зовнішня площина їх була врівні з головками цвяхів, забитих у поверхню
під час провішування. При простій і поліпшеній штукатурці рейки
встановлюють на товщину штукатурного шару без попереднього провішування.
Встановлені рейки дають змогу штукатуру, що працюватиме з форсункою,
бачити, який шар розчину йому потрібно нанести між маяками.
Механізоване штукатурення за допомогою форсунок виконує ланка з 4—5
чоловік. Кількість робітників у ланці залежить від обсягу роботи, її
організації та продуктивності розчинонасосів. До складу ланки входять:
моторист, який стежить за роботою штукатурного агрегату або
розчинонасоса, оператор-сопловик, що працює з форсункою, його помічник і
один-два штукатури. Робітники, які безпосередньо працюють з форсунками,
повинні працювати в захисних окулярах.
Розміщення машин і пристроїв, що входять до складу штукатурного
агрегату, залежить від типу застосовуваних форсунок, кількості поверхів
будівлі, на яких будують штукатури, та інших причин.
До початку роботи оператор-сопловик і його помічник перевіряють
готовність штукатурного агрегату до роботи, справність і міцність
з’єднань стояків розчинопроводу та шлангів, справність пускових
пристроїв і електропроводки. Заздалегідь визначають також послідовність
штукатурення приміщень, кількість переходів та переміщень шлангів і
компресорної установки. Моторист має право пускати агрегат лише за
сигналом оператора-сопловика, тому між ними повинен бути встановлений
зв’язок звуковими сигналами.
Для попереднього змащення розчинонасоса і розчинопроводу в бункер
розчинонасоса заливають 25—30 л вапняного молока, запускають агрегат і
перевіряють його роботу вхолосту. Помічені несправності в роботі
агрегата зразу ж усувають. Якщо агрегат справний, приступають до
штукатурення. Для цього, якщо поверхні штукатурять пневматичною
форсункою, щоб вихідний отвір форсунки не забивався розчином, помічник
оператора-сопловика спочатку вмикає компресор, а потім подає звуковий
сигнал мотористу на включення розчинонасоса.
Рис. 6. Штукатурення Рис. 7. Штукатурення
пневматичною форсункою безкомпресорною
форсункою відцентрової дії
Коли розчин починає надходити у форсунку, оператор приступає до
регулювання факела розбризкування розчину, збільшуючи або зменшуючи
краном кількість повітря, що надходить до форсунки, або пересуваючи на
потрібну відстань повітряну трубку форсунки. Відрегулювавши форсунку,
оператор наносить розчин на поверхню між маяками.
Під час штукатурення пневматичну форсунку тримають на відстані 40—60 см
від поверхні і під кутом 60—80° до неї (Рис. 6). Положення форсунки
залежить від її типу, продуктивності розчинонасоса і тиску на розчин на
виході з форсунки. Наносять розчин у кілька шарів. Після нанесення
кожного шару інші робітники ланки очищають маяки від бризок розчину.
Помічник оператора слідкує за роботою компресорної установки і допомагає
оператору переносити шланги. Коли нанесений шар розчину досягне
верхнього рівня маяків або трохи виступить за їх рівень, штукатури
очищають маяки і починають розрівнювати нанесений шар розчину.
Розрівнюють розчин правилом або півтерком, пересуваючи його знизу вгору
по маяках, як по напрямних. Розчин, що упав долі під час штукатурення та
зрізаний правилами, збирають і використовують. Після розрівнювання
розчину маяки знімають, а місця, де вони були, закидають розчином і
затирають. Накривний шар штукатурки після затверднення ґрунту накидають,
розрівнюють і затирають вручну. Після закінчення роботи із всієї системи
випускають розчин, що залишився, і, заливши в бункер розчинонасоса воду,
добре промивають її, щоб у розчинопроводі не залишилось рештків розчину.
Промитий агрегат уважно оглядають і при потребі змащують окремі його
деталі. Штукатурення поверхні за допомогою безкомпресорної форсунки
відцентрової дії подано на Рис. 7. Безкомпресорну форсунку прямоточної
дії тримають у руках так, як показано на Рис. 6. Організація роботи й
послідовність її виконання майже не відрізняється від описаних вище.
Відстань від форсунки до поверхні під час штукатурення також залежить
від типу форсунки, продуктивності розчинонасоса, рухомості розчина і
становить 1,0—1,5 м.
РУЧНІ МАШИНИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПОВЕРХОНЬ ТА ОПОРЯДЖЕННЯ ШТУКАТУРНОГО ШАРУ
Ручні машини, що застосовують у штукатурних роботах для виконання різних
технологічних операцій, працюють від електромережі або під дією
стиснутого повітря.
Для механізованого насікання кам’яних поверхонь застосовують електричні
або пневматичні відбійні молотки. В патроні такого інструмента
закріплюють скарпель або троянку, які, рухаючись у
поступально-зворотному напрямку, насікають поверхню.
Ручний електровідбійний молоток ИЭ-4207 (Рис. 8) складається з корпуса з
рукояткою, на внутрішньому боці якої знаходиться вимикач, ударного
механізму, букси з додатковою ручкою і патрона. Всередині корпуса
знаходиться редуктор.
Під час роботи молотка обертальний момент від ротора електродвигуна 9,
шестернею редуктора передається ударному механізму 4, за допомогою
котрого обертальний рух перетворюється в поступально-зворотний рух
патрона 2, в обоймі якого закріплюється робочий інструмент 1.
Технічна характеристика ручного електровідбійного молотка ИЭ-4207
Частота ударів, Гц…………………………………….. 50
Сила дії робочого інструмента, Н…………….. 160
Електродвигун:
потужність, кВт …………………………………….. 0,6
напруга, В …………………………………………….. 220
Маса, кг ………………………………………………….. 6,9
Пневматичний молоток працює за допомогою стиснутого повітря, що
надходить до нього по шлангу від компресора. У корпусі молотка є
механізм, який під дією стиснутого повітря надає поступально-зворотного
руху поршню-ударнику, в патроні якого закріплений ударний інструмент.
Рис. 8. Електровідбійний молоток ИЭ-4207:
1 — троянка: 2 — патрон: 3 — букса: 4 —ударний механізм: 5 — корпус; 6—
вимикач; 7 — рукоятка; 8 — електрокабель; 9 — електродвигун; 10 —
додаткова ручка
З метою полегшення праці штукатура і підвищення її продуктивності для
затирання штукатурки застосовують ручні електричні або пневматичні
затиральні машини. Робоча площина затирального диску в цих машинах може
бути з дерева, пластмаси, гуми або повсті.
Електричні штукатурно-затиральні машини випускають моделей СО-86А,
СО-112А та інші.
Електрична штукатурно-затиральна машина СО-86А (Рис. 9) складається з
електродвигуна, редуктора, двох несучих дисків і двох рукояток. На
правій рукоятці знаходиться електровимикач 3 і регулятор подачі води до
дисків. Вода до машини подається по гумовому шлангу від водогонної
мережі.
Перед роботою до несучих затиральних дисків закріплюють на клею або
шурупами відповідної форми робочі диски із жорсткого пінопласту або
деревностружкової плити.
Рис. 9. Електрична штукатурно-затиральна машина СО-86А:
1 — електрокабель; 2 — редуктор; 3 — електровимикач; 4 — електродвигун;
5 — рукоятка; 6 — зовнішній затиральний диск; 7 — внутрішній затиральний
диск Рис. 10. Механізоване затирання накривного шару штукатурки
Працюючи з машиною, штукатур включає її і, притиснувши диски до
поверхні, переміщає вздовж неї по прямих паралельних лініях (Рис. 10).
Концентрично розміщені затиральні диски, обертаючись у протилежні боки,
розрівнюють і затирають шар штукатурки. Якщо вологість штукатурки
недостатня для затирання, вода подається у машину по гумовому шлангу, а
кількість її регулюється спеціальним краником (регулятором води). Якщо
на будівельному об’єкті водогону немає, то штукатурку змочує водою
другий робітник, набризкуючи її щіткою з відра. Цей же робітник
підправляє окремі дефекти і затирає штукатурний шар в тих місцях, які
затерти машиною неможливо.
Так само працюють електричною штукатурно-затиральною машиною С0-112А.
Вона відрізняється від вищеописаної машини лише тим, що в неї один
затиральний диск.
Технічну характеристику електричних штукатурно-затиральних машин подано
в табл. 9.
Таблиця 9. Технічна характеристика електричних штукатурно-затиральних
машин
Показник Модель
СО-86А СО-112А
Продуктивність, м2/год 50 50
Частота обертання затиральних дисків, с :
зовнішнього 8 11,7
внутрішнього 12 —
Електродвигун: потужність, кВт напруга, В 0,2 36 0,2 36
Габаритні розміри, мм:
довжина
ширина
висота
Маса, кг
220
290
205
2,5
280
207
230
2,2
Пневматична штукатурно-затиральна машина ИП-2101А, працює від стиснутого
повітря, що надходить від компресорної установки. Вона має один
затиральний диск. Під час штукатурення на поверхню подається потрібна
кількість води, яка розбризкується за допомогою трубки з отворами.
Техніка затирання опоряджувального шару штукатурки така сама, як і під
час роботи електричними затиральними машинами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.
Максимова О. М., С тесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных
работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.
Мещанинов А. В., Пугачев Б. И., Евдокимов В. А. Оборудование, оснастка и
средства малой механизации для отделочных работ.— Л.: Стройиздат, 1989.—
240 с.
Трухан В. Г. Передвижные штукатурные и малярные станции.— М.: Высшая
школа, 1989.— 152 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
