.

Конкурентоспроможність товарів (науковий реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2030 13049
Скачать документ

Науковий реферат:

Конкурентоспроможність товарів

ПЛАН

Складові конкурентоспроможності товару і її місце у системі маркетингу.

Методологія оцінки конкурентоспроможності товару.

Управління конкурентоспроможністю товару.

Ключові поняття теми:

конкурентоспроможність товару;

якість;

ціна;

корисність;

ціна споживання.

Рекомендована література:

6; 20; 24; 26; 30; 32; 41; 42;
45; 46; 52.

Складові конкурентоспроможності товару і її місце у системі маркетингу

В ринкових умовах проблема підвищення конкурентоспроможності товарів має
першочергове значення. Конкурентоспроможність товарів – вирішальний
чинник комерційного успіху підприємництва в умовах конкуренції, який
визначає можливість конкурувати на певному товарному ринку.
Конкурентоспроможність товарів є одним з показників
конкурентоспроможності підприємства в цілому. Вона характеризує
здатність товару бути придбаним на ринку серед товарів-конкурентів.

Отже, конкурентоспроможність товару – це сукупність характеристик, що
відрізняють його від товарів-аналогів за ступенем задоволення конкретних
потреб індивідуального споживача, а також за рівнем витрат на його
купівлю та подальше використання.

Розглянемо складові конкурентоспроможності товару (рис.4.1.):

Рис. 4.1. Складові конкурентоспроможності товарів

Конкурентоспроможність товару має ряд особливих властивостей:

визначається тільки у порівнянні з товарами конкурентів;

визначається тільки тими властивостями, які становлять помітну
зацікавленість для споживачів;

особлива увага приділяється зниженню ціни споживання;

оцінка рівня конкурентоспроможності передбачає порівняння як однорідних,
так і не однорідних товарів;

як ринкова категорія має динамічний та змінний характер.

Технічні параметри конкурентоспроможності (показники якості) та їх
класифікація

Основною характеристикою технічних параметрів (показників якості) товару
є його корисність – це сукупність властивостей, що обумовлюють здатність
задовольняти визначені потреби відповідно до призначення товару.

До технічних параметрів конкурентоспроможності належать:

параметри призначення;

ергономічні параметри;

естетичні параметри;

нормативні тощо.

Параметри призначення характеризують технічні властивості товару, що
визначають основні сфери його застосування та функції, які він має
виконувати. Вони відбивають сутність корисного ефекту, що досягається
завдяки застосуванню даного товару в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення поділяють наступним чином:

а) класифікаційні – визначають належність товару до певного класу
продукції; вони використовуються для оцінки рівня конкурентоспроможності
лише на етапі вибору сфери застосування виробу й товарів-конкурентів, а
отже, є лише базою для подальшого аналізу.

Приклади розглянутих параметрів:

пасажиромісткість (для легкових автомобілів, автобусів, літаків);

вантажопідйомність (для вантажівок, вертольотів, літаків);

швидкість, потужність (для різних типів двигунів, електротехнічних
пристроїв).

б) технічної ефективності – характеризують прогресивність технічних
рішень, використаних у процесі виготовлення товару. Дані параметри
застосовують безпосередньо при оцінюванні конкурентоспроможності.

До них, наприклад, зараховують:

продуктивність верстата;

обсяг інформації, що опрацьовується за одиницю часу.

в) конструктивні застосовують для характеристики основних
проектно-конструкторських рішень, використаних у процесі створення
товару, його складу й структури, розмірів, маси тощо.

Ергономічні параметри характеризують товар щодо його відповідності
властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових
операцій та взаємодії з цим товаром. Вони класифікуються так:

гігієнічні;

антропометричні;

фізіологічні;

психофізіологічні;

психологічні.

Естетичні параметри характеризують:

інформаційну виразність;

раціональність форми;

цілісність композиції;

досконалість виробничого виконання продукції;

стабільність товарного вигляду.

Вони використовуються для моделювання зовнішнього сприйняття товару і
мають відбивати саме ті його властивості, які є для споживача важливими.
Тому набір естетичних параметрів та їх ранжування за ступенем значущості
можуть мінятися залежно від виду товару й групи покупців, для яких він
призначений.

Нормативні (регламентовані) параметри призначені для оцінки
відповідності товару стандартам і нормам законодавства, що регламентує
рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові межі, нижче
яких ці параметри не ожуть перебувати.

У разі невідповідності товару діючим стандартам і нормам його не можна
буде використати для задоволення потреби, а тому для покупця він не має
споживчої вартості.

Кожний технічний параметр має певне значення, виражене в тих чи інших
одиницях (наприклад, потужність, розмір, точність тощо). Для кількісної
оцінки конкурентоспроможності товарів використовують одиничний,
комплексний та інтегральний показники:

одиничний – визначається оцінкою окремих показників. Наприклад, показник
надійності, показник ринкової новизни товару;

комплексний – визначається оцінкою сукупності одиничних показників.
Наприклад, показник якості, ринковий показник;

інтегральний – визначається оцінкою сукупності комплексних показників.

Саме інтегральний показник свідчить про загальний рівеь
конкурентоспроможності.

Економічні показники конкурентоспроможності

Усі показники, що належать до даної категорії, мають вартісну основу.
Вони визначають рівень окремих елементів ціни споживання; тобто витрат
покупця, пов’язаних з придбанням та експлуатацією товару.

Економічні параметри (цінові показники) складають ціну споживання. Ціна
споживання обчислюється за формулою

Bi = Цп + ( Qi – Зв ,

де Ві – витрати на придбання права власності на товар; Цп – ціна товару;
Qi – витрати споживання і-го виду; n – кількість видів витрат за час
використання товару; Зв – залишкова вартість товару.

Ціна споживання може бути вищою за ціну товару, тому найбільш
конкурентоспроможним є не той товар, що пропонують за мінімальну ціну на
ринку, а той, у якого ціна споживання є мінімальною протягом строку його
служби у споживача.

Витрати, пов’язані з експлуатацією товару, складаються з витрат на
забезпечення виконання товаром його функцій (тобто на створення
корисного споживчого ефекту), а також з витрат на відновлення його
корисних властивостей.

Перші складаються з витрат на транспортування товару до місця його
використовування, на зберігання, установлення, освоєння,
обслуговування.ю забезпечення паливом та енергією тощо; другі – з витрат
на його ремонт у період експлуатації.

Методологія оцінки конкурентоспроможності товару.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції на необхідному рівні
обумовлює необхідність її кількісної оцінки. При оцінюванні
конкурентоспроможності товару можна використовувати різні методи.

Метод порівняння з базовим зразком.

Залежно від мети оцінки конкурентоспроможності товару, як зразок для
порівняння може бути аналогічний товар, який пропонується:

а) кращою іноземною чи вітчизняною фірмою;

б) запропонований експертною групою як “еталон”;

в) на основі дослідження покупців.

2. Метод визначення інтегрального показника конкурентоспроможності.

Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається за формулою:

Іт.п.

Кінт =
,

І е.п.

де Іт.п. – індекс технічних параметрів;

Іе.п. – індекс економічних параметрів.

Якщо Кінт. ( 1, то оцінюваний товар поступається перед базовим товаром
конкурентів.

Якщо Кінт. ( 1, то оцінюваний товар має вищу конкурентоспроможність, ніж
базовий.

Індекс технічних параметрів та індекс економічних параметрів належать до
групових показників.

Індекс технічних параметрів або індекс якості вираховують за формулою:

І т.п. = ( Vі * qi,

де Vi – коефіцієнт вагомості кожного параметру (від 0 до 1); qi –
одиничний показник параметру.

Одиничний показник визначають за кожним параметром як відношення даного
параметру оцінюваного виробу до величини того є параметру базового
виробу за формулою :

Р оцін

qi =

Р баз

Індекс економічних параметрів або ціни споживання вираховують за
формулою:

Цспожоцін

Іе.п. =

Цспожбаз

3. Метод експертної оцінки.

Даний метод заснований на використанні здатності кваліфікований
фахівців-вчених та практиків досить точно визначити перспективи розвитку
попиту споживачів та ринкової кон’юнктури. Використання методу
експертних оцінок потребує вирішення таких завдань:

Формування експертної групи.

Організація роботи експертів.

Обробка результатів експертної оцінки.

4. Метод семантичного диференціалу.

Метод застосовується таким чином. .Опитувані покупці, які тестувалися за
біполярною шкалою, дають оцінку товару. Вони оцінюють характеристику
товару-конкурента. Розрахунок середніх значень по всіх опитаних дає
можливість побудувати загальний “профіль полярності” товару за
показниками конкурентоспроможності.

“Профіль полярності” двох ресторанів відображений на рис.4.2.

Умовні позначення:

_ _ _ _ товар, що досліджується

______ товар-конкурент

Відвідують в особл.вип.

Відвідують щоденно

Рис.4.2. “Профіль полярності” оцінки конкурентоспроможності товарів

5. Метод відповідності споживчим вимогам.

Для цього застосовуються показники, які мають лише два значення 1 або 0.
Якщо товар відповідає певним вимогам, наприклад, напрямкам моди, цей
показник дорівнює 1, якщо ні – 0. Розраховується груповий показник усієї
сукупності параметрів за формулою:

Ік = ( Qі,

де Qi – і-тий показник конкурентоспроможності; n – кількість показників,
що оцінюються.

Показники, що негативно впливають на рівень конкурентоспроможності
товару, віднімаються.

6. Змішаний метод.

Даний метод заснований на одночасному застосуванні декількох методів
(наприклад, методу порівняння з базовим зразком і методу експертної
оцінки).

Алгоритм оцінки конкурентоспроможності товару змішаним методом
відображена на рис.4.3.

Рис.4.3. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності товару змішаним методом

Змішаний метод суттєво підвищує точність оцінки конкурентоспроможності
товару, але значно ускладнює процес оцінювання.

Недоліки й переваги кожного з методів показано у табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Оцінка методів конкурентоспроможності товарів

Метод оцінки конкурентоспро можності товару

Переваги методу

Недоліки методу Пропозиції до використання

1 2 3 4

Відповідності споживчим вимогам Простий розраху нок. Не потребує
обладнання і знан ня стандартів. Неточність оцінки Для спеціалізо ваних
і вузько спеціалізованих торговельних підприємств

Порівняння з базовим зразком Легше зазначити недоліки і перева ги
товарів у проце сі порівняння Проблеми вибору базового зразка. Оцінка
конкурен тоспроможності товару залежить від базового зразка Для фірмових
підприємств, Дому моделей, для планування товарів ринкової новизни

Експертної оцінки Точність оцінки. Налагодження зв’язків з науков цями і
практиками в даній галузі Витрати грошей і часу. Проблеми ви бору
експертів. Забезпечення організації роботи експертів. Для виробничих
підприємств, великих торговельних підприємств

Семантичного диференціалу Наглядність оцінювання Витрати на опитування
покупців Для універсаль них торговель них підприємств

Змішаний Враховує перева ги зазначених вище вимог Потребує розробки
методології Для всіх підприємств

3. Управління конкурентоспроможністю товару.

Основними факторами підтримання та підвищення конкурентоспроможності
товарів є:

Зниження ціни споживання.

Мінімізація термінів постачання товарів.

Підвищення рівня післяпродажного обслуговування.

Іншим напрямком вдосконалення конкурентоспроможності є створення
відповідної законодавчої бази: мова йде про захист споживачів,
стандартизацію і сертифікацію, стимулювання конкурентоспроможності
товарів, управління конкурентоспроможністю та створення служб
конкурентоспроможності на професійній основі.

Таким чином, держава повинна проводити політику щодо управління
конкурентоспроможністю товарів, яка б забезпечувала економічну
зацікавленість виробничих та торговельних підприємств у виробництві та
продажу конкурентоспроможної продукції.

Отже, на конкурентоспроможність товару впливають наступні чинники:

конкурентоспроможність засобів праці;

конкурентоспроможність праці;

конкурентоспроможність предметів праці.

Розглянемо схематичний зв’язок конкурентоспроможності праці, продукції,
ефективності виробництва та потреб (рис.4.4.).

Головним питанням розвитку конкурентоспроможності товару є підвищення
його якості, а саме питання стандартизації і сертифікації. Основними
сучасними проблемами стандартизації і сертифікації є:

Необхідність значних витрат для проведення сертифікації.

Монопольне становище організації, які займаються сертифікацією.

Наявність системи стандартизації, що мало пристосована до сертифікації
продукції.

Тому для вітчизняних товаровиробників ефективним напрямком підвищення
конкурентоспроможності продукції є використання стандартів ISO серії
9000.

Рис.4.4. Схема взаємозв’язку конкурентоспроможності роботи, продукції,
ефективності виробництва та потреб

У міжнародних стандартах МС ІСО серії 9000 відображені сучасні умови для
розвитку конкурентоспроможності товарів. Такі стандарти мають ряд
особливостей:

лаконічність;

рекомендаційний характер;

профілактичний напряммок (попередження браку, а не контроль);

орієнтація на споживача;

пріоритет у проектуванні матеріального виробництва;

якість постачання;

створення служб якості на професійній основі;

процес управління (відповідність у процесах).

Для підвищення конкурентоспроможності товарів на основі досвіду інших
країн доцільно проводити конкурс на здобуття Державної премії України,
яка може присуджуватися щорічно за досягнення значних результатів у
галузі конкурентоспроможності товарів. Організація проведення конкурсу
може виглядати так:

1. Підприємства самостійно оцінюють конкурентоспроможність своєї
продукції.

2. За результатами самооцінки підприємства приймають рішення про участь
у конкурсі.

3. Незалежно від результатів, кожний учасник конкурсу отримує оцінку
експертів.

4. Використання досвіду лауреатів у подільшій діяльності.

5. Використання символу премії підприємства-переможця в рекламних цілях.

Таке підтвердження лідерства допоможе зацікавити нових партнерів і
налагодити нові ділові зв’язки виробника зі споживачем.

Завоювати увагу покупця на конкурентному ринку дозволяють створені
продуцентом стійкі відмінні переваги товарної пропозиції.

Стійка відмінна перевага – це відмінність торгової пропозиції одного
продуцента від торгової пропозиції іншого продуцента, завдяки якій
споживачі цільових ринків роблять вибір.

Перевага досягається шляхом створення товарів із характеристиками,
переважаючими конкурентів або запропонованих за нижчими цінами. Стійка
перевага дозволяє поступово завойовувати більшу частку ринку, сприяє
одержанню високого прибутку та успішній конкуренції.

Характеристики, за якими створюють відмінні переваги, підпадають під
такі критерії:

Надання вигод для споживачів – відмінність є вигодою або благом;

Унікальність – їх неможливо одержати від інших продуцентів;

Сталість або здатність відтворюватись у кожній одиниці товару;

Прибутковість для підприємства – товар, структура цін, витрати й обсяг
виробництва таких відмінних товарів дозволяють одержувати прибуток.

Пошук відмінних переваг починається із виявлення тих благ і вигод, що
особливо високо цінуються споживачами. Цінність для покупців – це
корисність або повне задоволення потреб при використанні товару, а також
ціна й операційні витрати протягом усього терміна використання товару.

Створення вагомої відмінної переваги здійснюється шляхом:

збільшення корисності товару без відповідного зростання витрат;

зниження витрат при збереженні рівня корисності;

створення нового положення на ринку через інші рівні корисності і ціни.

Можливі такі напрямки диференціації практично кожної ринкової пропозиції
– за товаром, послугою, персоналом й іміджем.

Розглянемо особливості диференціації за товаром.

Диференціація фізичного товару здійснюється через перевищення стандартів
у порівнянні із конкурентами за деякими характеристиками, які суттєво
важливі для покупців.

Іншими варіантами є пропозиція множини різноманітних товарів із
диференційованими конструктивними властивостями, які відсутні в
конкурентів, диференціація за експлуатаційними і функціональними
характеристиками, стилем і дизайном товару.

За вказаними напрямками товар диференціюють через:

додаткові можливості продукту – характеристики, що доповнюють основну
функцію товару;

ефективність використання продукту – якість використання основної
функції товару;

рівень конфортності – ступінь відповідності виробленого товару заявленим
характеристикам;

довговічність – визначає передбачувану тривалість служби виробу в
нормальних або особливих умовах експлуатації;

надійність – показник можливості нормального функціонування без
несправностей або поломок товару впродовж визначеного періоду часу;

ремонтопридатність – відображає ступінь складності відновлення
працездатності несправного товару або усування відмови функціонування;

стилістичне рішення – відбиває сприйняття зовнішнього вигляду товару в
цілому;

дизайн – сукупність показників, що визначають зовнішній вигляд товару;

операційні витрати – витрати, пов’язані з експлуатацією товару протягом
усього терміна його служби (установка, споживання енергії, страхування);

зручність обслуговування – наявність усього необхідного для
обслуговування і ремонту товару.

За умови утрудненої диференціації товару, наприклад, з причин
обов’язкового додержання встановлених стандартів, ключем до успіху в
справі досягнення конкурентних переваг стає диференціація послуг, їх
якості і кількості. Конкурентної переваги досягають за рахунок
своєчасної, більш швидкої, надійної доставки товару. Установка і
налагодження, надання ремонтних послуг також диференціюється.

Диференціюючи свою пропозицію, підприємства надають послуги по навчанню
користувачів товару. Деякі підприємства пропонують безкоштовні або
платні консультаційні послуги – надають інформацію, розроблюють
інформаційні системи тощо.

Компанії знаходять й інші способи підвищення цінності своєї пропозиції
за допомогою диференціації послуг. Підприємства обирають із обмеженого
числа специфічних послуг ті, які надають споживачам додаткові вимоги і
таким чином підвищують цінність своєї пропозиції і виділяють себе серед
конкурентів.

Диференціацію пропозиції за послугами здійснюють через:

зручність оформлення замовлення – показник того, наскільки просто і
швидко споживач може замовити товар;

доставку – наскільки добре організований процес одержання споживачем
товару;

установку – показує витрати праці, необхідні для підготування товару до
використання;

навчання споживачів – припускає навчання персоналу або користувача
правильному й ефективному використанню товару;

консультування споживачів – платне або безкоштовне забезпечення покупців
додатковою інформацією про товар і необхідними знаннями стосовно його
використання;

обслуговування і ремонт – програма допомоги клієнтам компанії по
підтримці придбаних ними товарів у працездатному стані;

додаткові послуги – вигідні умови контракту, гарантії, різноманітні
пільги, позички, умови обслуговування у фінансовій сфері;

оперативну підтримку – пропозиція різноманітних послуг, що дозволяють
знизити витрати споживача і зробити використання товару більш зручним.

Компанія домагається конкурентної переваги через диференціацію персоналу
шляхом підготовки більш кваліфікованих працівників, ніж у конкурентів.
Диференціація за персоналом вимагає від працівників, які працюють в
контакті із клієнтами особливої компетентності – це спеціальні визначені
навички і знання, люб’язність, дружелюбність, повага до клієнтів,
акуратне обслуговування, макисмум зусиль для розуміння клієнтів і
негайного реагування на їх вимоги.

Основні якості працівників, які створюють цінності для споживачів і
цінуються ними, такі:

Професіоналізм;

Ввічливість;

Чесність і порядність;

Впевненість;

Оперативність;

Ініціативність;

Комунікабельність.

Диференціація за іміджем виробника здатна сформувати стійку конкурентну
перевагу. При присвоєнні товару імені виробника або марки, споживачі,
по-перше, не тільки з більшим бажанням обирають іменний товар, по-друге,
згодні сплачувати більш високу ціну. Сформований позитивний імідж
викликає у споживачів почуття впевненості у товарі, його легальності,
сприяйнятті суспільством.

Символи іміджу спроможні забезпечити ефективне впізнавання підприємства
і його товарної пропозиції, і крім того, слугують способом диференціації
іміджу. Розробляючи знаки і логтипи, забезпечуючи миттєве впізнавання,
підприємства асоціюють себе із об’єктами і символами, що означають
якість, надійність, вигоду пропозиції продуцента. У більшості випадків
реальним підгрунтям іміджу є реальні цінність і корисність товару,
підкріплені відповідними маркетинговими програмами.

Отже, у реальному розумінні диференціація пропозиції визначається такими
складовими, які змушують покупця віддати перевагу конкретному товару.
Необов’язковим є існування диференціації в дійсності – достатньо
існування у свідомості покупця як результату дії всіх засобів
переконання, які поступово прищеплюють перевагу якомусь товару.

Між аналогічними товарами існують реальні розходження, обумовлені
наявністю патентів, торгових марок і авторських прав; різною якістю і
терміном служби або придатності; розходження в дизайні, стилі, розмірах,
кольорі й упакуванні товару; різноманітними умовами продажу; наявністю
гарантій, включаючи можливість повернення товару; розходженнями в
швидкості, засобах і цінах доставки; сервісній діяльності виробника.

Рекомендована література

Закон України “Про захист прав споживачів” , 1991 р.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” , 1992 р.

Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, 1994 р.

Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”, 1994 р.

Постанова КМУ “Порядок зайняття підприємницькою діяльністю і правила
торговельного обслуговування населення” від 08.02.1995 р.

Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика,
1998. – 519 с.

7. Афанасьєв М.П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. – М.: АО
“Финстатинформ”, 1995 . – 112 с.

8. Балабанова Л.В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция. – М.:
Экономика, 1990. – 206 с.

9. Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с
англ.; Под ред. М.Р.Ефимовой. – М.: Финстатинформ, 1993. – 96 с.

10. Баркан Д.И. Маркетинг для всех: беседы для начинающих. – СПб.:
Культинформпрес, 1991. – 256 с.

11. Баширов И.Х. и др. Маркетинг потребительских товаров. – Донецк: ООО
“Доминанта”, 1995. – 303 с.

12. Бланк И.А. Торговый менеджмент. – К.: УФИМБ, 1997. – 408 с.

13. Бурлаков А.Н., Голик С.С., Чаюн Т.И. Стратегический маркетинг. –
Винница, 1991. – 60 с.

14. Васильева Н.Э., Козлова Л.И. Формирование цены в рыночных условиях.
– М.: АО “Бизнес-школа” и “Интел-Синтез”, 1995. – 65 с.

15. Виноградова С.Н., Голик С.С. Рыночная экономика – Среда
функционирования маркетинга: Учеб. пособие “Основы маркетинга”. – Ч.1. –
Гомель: ВКШ ГКИ, 1991. – 48 с.

16. Виноградова С.Н., Сыцко В.Е. Проблемы жизненного цикла товара.
Комплексное изучение потребителя и его поведение на рынке: Учеб. пособие
“Основы маркетинга”. – Ч.4. – Гомель: ВКШ ГКИ, 1991. – 48 с.

17. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч.посібник. – К.:
Вища шк., 1995. – 327 с.

18. Герчикова В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища
шк., 1995. – 327 с.

19. Голик С.С., Ортинська В.В., Мельникович О.М. Основи маркетингових
досліджень ринку: Навч. посіб.- К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1995.
– 66 с.

20. Голубков Е.П. и др. Маркетинг: выбор лучшего решения. – М.:
Экономика, 1993. – 222 с.

21. Дайан А., Букурель Ф.И. и др. Академия рынка: Маркетинг: Пер. с фр.
– М.: Экономика, 1993. – 572 с.

22. Демидов В.Е. Почему именно ФОСС ТИС: – М.: Легпромиздат. 1990. – 48
с.

23. Дихтль Е., Хершген Х. Практический маркетинг: Пер. с нем. – М.:
Высш. шк., 1995. – 255 с.

24. Ділова гра “Оцінка конкурентоспроможності товару” з використанням
комп’ютерних технологій для студентів спеціальності 7.050108 “Маркетинг”
усіх форм навчання / Укл. Н.Б. Ткаченко. – К.: Київ. держ. торг.-екон.
ун-т, 1999. – 17 с.

25. Доценко А.П., Осокина В.Д. Рынок и его механизм: Учеб.-метод.
пособие. – К.: МЗУУП, 1993. – 100 с.

26. Еферин В.П., Мотин В.В. Оценка конкурентоспособности при
маркетинговых исследованиях. – М.: Изд-во Домодедово, 1993. – 93 с.

27. Забродина К., Лебедева З. Штриховой код: анфас и профиль // Коммерч.
вестник. – № 8. – С. 15-17.

28. Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг (сто вопросов
– сто ответов о том, как эффективнее действовать на внешнем рынке). –
М.: Междунар. отношения, 1991. – 416 с.

29. Как продать ваш товар на внешнем рынке: Справочник / Отв. ред.
Б.А.Савинов. – М.: Мысль, 1990. – 364 с.

30. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник. – К.:
КНЕУ, 1997. – 156 с.

31. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. – К.: КНЕУ,
2001. – 240 с.

32. Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: Навч. посібник. – К.:
КНЕУ, 1999. – 124 с.

33. Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. – М.: Центр
экономики и маркетинга, 1996. – 176 с.

34. Коммерческое товароведение и экспертиза: Учеб. пособие для вузов /
Под. ред. Г.А. Васильева и Н.А. Нагапетьянца. – М.: Банки и биржи,
ЮНИТИ, 1997. – 135 с.

35. Корольков И.И., Голик С.С., Прахар Ю. Маркетинг: Учеб. пособие. –
К.: Киев. торг.-экон. ин-т, 1990. – 149 с.

36. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. –
640 с.

37. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива: Пер.
с фр. – СПб.: Наука, 1996. – 589 с.

38. Маркетинг: Учебник / А.Н.Романов, Ю.Ю.Корлючов, С.А.Красильников и
др.; Под ред. А.Н.Романова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 560 с.

39. Маркетинг – теория и практика: Сб. информ. материалов. – К.:
Укр.НИИНТИ, 1991. – 140 с.

40. Маркетингова товарна політика: Опорний конспект лекцій / Укл.
Н.Б.Ткаченко. – К. Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1999. – 98 с.

41. Моисеев М.К., Анискин Ю.П. Современное предприятие:
конкурентоспособность, маркетинг, обновление. – М.: Внешторгиздат, 1993.
– 302 с.

42. Моррис Робин. Маркетинг: ситуации и примеры: Пер. с англ.; Под ред.
Н.Д. Эрнашвилли. – М.: Банки и биржи, 1994. – 207 с.

43. Невзлин Л.Б. “Паблик Рилэйшнз” – кому это нужно? Основы учебного
курса. – М.: Экономика, 1992. – 222 с.

44. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке. – М.:
Финансы и статистика, 1991. – 204 с.

45. Норіцина Н.І. Маркетингова товарна політика. Навч. посібник. – К.:
НАУ, 2002. – с. 217

46.Основы управления качеством: Учеб.пособие/С.К.Фомичев,
А.А.Старостина, Н.И.Скрябина. – К.: МАУП, 2000. – 196 с.

47. Парсяк В.М., Рогов Г.К. Маркетинговые исследования. – К.: Наук.
думка, 1995. – 145 с.

48. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. – М.:
“Ось-89”, 1996. – 136 с.

49. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: методи та технології. –
Дніпропетровськ: Арт-Прес, 1998. – 136 с.

50. Роджерс Л. Маркетинг в малом бизнесе: Пер. с англ.; Под ред. Л.Г.
Зайцева, 1996. – 80 с.

51. Савельєв Є.В. Маркетинг нового продукту: Навч. посіб. – К.: Вища
шк., 1994. – 116 с.

52. Современный маркетинг / В.Е. Хруцкий, И.В. Корнева, Е.Э. Автухова.
Под ред. В.Е. Хруцкого. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 256 с.

53. Ткаченко Н.Б. Маркетингова товарна політика: Навч.посіб. – К.: Київ.
держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 140 с.

54. Швальбе Х. Практика маркетинга для малых и средних предприятий. –
М., 1995. – 285 с.

55. Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб.

PAGE

PAGE 2

Конкурентоспроможність товарів

Показники якості

Ринкові показники

Цінові показники

1. Функціональні

2. Надійність

3. Ергономічність

4. Естетичні

5. Гігієнічні

1. Витрати на придбання товару:

Ціна товару

Витрати на транспортування

Витрати на передпродажне обслуговування

2. Витрати на експлуатацію

2.1. Витрати на зап.частини

2.2. Витрати на ремонт

2.3. Витрати на після продажне обслуговування

1. Рівень потреби у товарі

2. Ступінь ринкової новизни

3. Імідж фірми

Дослідження товарного ринку

Визначення вимог і переваг покупців

Визначення показників конкурентоспроможності товарів на основі
дослідження покупців

Вибір базового зразка

Створення експертної групи

Організація роботи експертної групи

Обробка результатів експертної оцінки

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товарів

Виявлення переваг та недоліків досліджуваних товарів

Прийняття управлінського рішення про товар

Конкурентоспро

можність засобів праці

Конкурентоспромож ність праці

Конкурентоспромож ність предметів

праці

Конкурентоспроможність

продукції

Конкурентоспроможність

фірми

Ефективність виробництва

Задоволення потреб

споживачів

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020