UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоль і завдання сільських, селищних голів у місцевому самоврядуванні (пошукова робота)
АвторPetya
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2044
Скачало302
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота

 

Роль і завдання сільських, селищних голів у місцевому самоврядуванні

 

Конституція України визначила територіальну (сільську, селищну, міську)

громаду первинним суб'єктом місцевого самоврядування.

 

Основний Закон України покладає на територіальні громади вирішення

широкого спектра важливих питань життєдіяльності населення сіл, селищ та

міст. Ефективність вирішення цих питань насамперед залежить від

професійної компетенції сільського, селищного, міського голови й

активної участі кожного члена територіальної громади.

 

Це підтверджує майже тисячолітня історія розвитку територіальних громад

в Україні та світовий досвід місцевого самоврядування.

 

Досвід самоврядування сільських громад в Україні

 

Еволюція територіальної громади в Україні відбувалася починаючи від

Київської Русі-України. Протягом століть територіальна громада в

Україні, без належної підтримки з боку держави, здійснювала низку

важливих функцій, що забезпечували життєдіяльність села чи поселення.

Серед них найважливішими були: господарська; соціального захисту;

культурно-просвітницька; забезпечення правопорядку на території громади

та збереження рухомого і нерухомого майна, а також політична функції.

 

Господарська функція територіальної громади диктувалася її відповідним

способом виробництва та економічною базою. Територіальні громади

володіли маєтками і майном. Громадським маєтком вважалися ті об'єкти,

прибуток з яких йшов на потреби й видатки всіх односельців - членів

громади, а громадським майном - речі, що служили кожному членові

громади. Сюди входили «польова власність» (орні землі, сінокоси,

полонини, толоки, городи, сади, пасіки, стави) і будівлі (громадська

хата, школа, церква, плебанія, корчма, тюрма, шпихлір, млин, сукновальня

тощо). До особливо важливих будівель громад XVIII ст. належали

громадські шпихліри - зернові сховища для матеріальної допомоги

сільським і міським громадам, відомі по всій Україні, особливо в часи

переднівку або голоду.

 

У господарському житті українців побутував прадавній, відомий усім

слов'янським народам звичай взаємодопомоги. Учені-етнографи бачать його

зародження ще в родовому суспільстві, коли діяв обов'язок допомоги

членам свого роду. З часом цей обов'язок трансформувався в добровільну

участь у спілках взаємодопомоги сусідніх сімей. Така добровільність

освятилася звичаєм, а тому члени громади сприймали взаємодопомогу до

певної міри як обов'язок.

 

Поширеною формою взаємодопомоги в господарській діяльності

територіальної громади можна вважати супрягу. Вона виражалась у

тимчасовій спілці двох господарів (найчастіше сусідів), які не мали

достатньої кількості робочої худоби, а тому були змушені її об'єднувати

на час певних робіт. Крім супряги, стародавньою формою взаємодопомоги

під час виконання термінових або трудомістких робіт була толока. Ця

форма праці поширена в багатьох народів і виникла вона, безперечно, з

появою громади. Сходилися на толоку найчастіше після попереднього

запрошення господарів. Не піти на толоку - значило образити господаря. В

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ