UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВитоки культури Постмодернізму (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2976
Скачало1285
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Витоки культури Постмодернізму

 

Кожна епоха має свою культуру, специфіка якої позначається своєрідним

ім'ям: наприклад, ми говоримо про культуру Ренесансу, Просвітництва і

т.д. Кінець XX — початок ХХI ст. ввійде в історію як вік

постмодерністської культури. Слово «модерн» (франц. modern — сучасний)

вперше було вжито у V ст. для розмежування християнського сьогодення і

язичеського римського минулого. З тих пір «модерність» (приналежність до

сучасності) завжди припускала необхідність кожній епосі співвідносити

себе з Античністю в ході осмислення себе самої. В будь-якій епосі були

періоди переходу від старого до нового, тому «модерними», «новими»,

сучасними вважали себе всі епохи з часів Карла Великого. Але в Європі

нова культура завжди формувалася на базі оновленого відношення до

Античності. Так, античне мистецтво, наприклад, завжди вважалося

нормативним зразком, з яким звіряли свої твори художники «модерну» за

усіх часів. Культура «модерну» будь-якої епохи завжди оглядалася на

Античність, і навіть критикуючи її, все-таки ніколи цілком від неї не

відмовлялася.

 

У середині XIX ст. модерн став здобувати стійку тенденцію протиставляти

себе історії і традиції взагалі, рвати історичні зв'язки. Модерним

починає вважатися тільки те, що виражає просто «нове». Починається

погоня за «більшою новизною» як такою. Така модифікація модерну ясно

представлена, наприклад, у теорії мистецтва Ш. Бодлера — французького

поета XIX ст. Він орієнтував художників на відмову від традиційних норм

і зразків. Їх творчі установки стали нагадувати роботу розвідника, що

вступає в незнайому сферу, де є ризик раптових і небезпечних зіткнень.

Художникові пропонувалося завойовувати простір і час майбутнього, не

орієнтуючись при цьому на жодні вказівки. Він не знав жодних правил

поведінки в цьому відкритому йому майбутньому, над ним не тяжіли норми і

зразки; він просто рвався до нового, не знаючи при цьому ні шляху, ні

орієнтирів. Ш. Бодлер, по-суті, сформулював стратегію культури

постмодерну. (Слід уточнити наступна обставину. За новизною гнався,

наприклад, і авангард. Але він визнавав ціннісну ієрархію, хоча і в

спотвореній формі: нове завжди краще, вище старого, тобто нове якби

порівнювало себе зі старим. Постмодерн відмовився від ієрархії, від

оцінок, від жодного порівняння з минулим.)

 

Щоб підійти до відповіді на це питання, наведемо ще один приклад

постмодерністських проривів в культурі XIX ст., цього разу зв'язаних з

філософською критикою розуму, з відмови від раціоналістичних традицій,

що зародилися ще в Античності. Сучасник і учень Гегеля датський філософ

Кьєркегор виступив проти домагань розуму ще за життя свого вчителя, а

Ніцше оголосив розум «хворим павуком» в той час, коли Маркс розробляв

теорію розумного устрою суспільного життя. Постмодерністська установка

на відмову від раціоналістичних проектів Ренесансу і Просвітництва

виникла не «після» модерну — філософії XIX ст., а поруч з ним. Тому не

зовсім правильно вибудовувати хронологічний ланцюжок: модерн —

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ