UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕволюція поглядів на культуру. Культура і цивілізація (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4391
Скачало1050
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Еволюція поглядів на культуру. Культура і цивілізація

 

Поняття «культура» у своєму сучасному значенні увійшло до вжитку

європейської гуманітарної думки порівняно недавно – у XVІІІ ст., хоч,

зрозуміло, уявлення про специфіку людського буття, тобто культуру,

виникло значно раніше. Як вже зазначалось, латинське слово cultura

означало обробку землі, її культивування, тобто зміну у природному

об’єкті під впливом людини на відміну від тих змін, які викликані

природними причинами. Вже у цьому першопочатковому змісті поняття мова

виразила важливу особливість – єдність культури, людини та її

діяльності. Втім, мислителі Античності вживають це слово нечасто, у

таких словосполученнях як cultura agri («обробка землі») і cultura animi

(«виховання душі»). Схожі уявлення греки виражали поняттям «пайдейя» —

«вихованість», яке означало як безпосередньо виховання, навчання

громадянина поліса (міста-держави), так і освіченість та культуру

взагалі, — тобто те, що відрізняло греків від «диких», «некультурних»

народів — «варварів».

 

В епоху Середньовіччя cultura трактувалось як подолання людської

двоїстості (дуалізму) – боріння духу і плоті й умертвіння цієї останньої

як умова духовного звільнення. Хоч, у певному сенсі, це був регрес у

порівнянні з ідеалом гармонійної людини, що культивувався Античністю,

однак, дозволило людині усвідомити свою унікальність: Бог створив людину

«за образом і подобою своєю», а тому щастя не у пізнанні себе, а у

пізнанні Бога, в усвідомленні тієї духовної спорідненості, в якій людина

перебуває із Всевишнім. Тоді людина вчиться долати себе, досягати

неможливого. Культура починає осмислюватись не як «виховання» почуття

міри, гармонії і порядку, а як подолання обмеженості, як культивування

невичерпності, бездонності особистості, як її постійне духовне

самовдосконалення. Середньовіччя, втім, також продукувало чудові речі й

зуміло досягти майже довершених форм людського співжиття, тобто створило

культуру вищого рівня. Однак, все це сприймалось лише у контексті

служіння Богу.

 

Європейський Ренесанс повернувся до античного ідеалу, але глибоко

трансформував його в культі Людини як діяльної, вільної, творчої істоти

– центру світобудови. На основі цього виникає нове співвідношення між

Творцем і його творінням, між людиною та її діяльністю. По-суті, людина

привласнює собі функції Творця і починає розуміти світ як не як

«творіння Боже», а як «вічну Природу»: людська діяльність перестає бути

служінням, що виражає слухняність Богові, а стає самодостатнім процесом

«підкорення Природи». Так починає формуватись нова європейська культура,

в основі якої – емансипація людини і природи від Бога та їх взаємне

протиставлення.

 

У XVІІ-XVІІІ ст. вирішальний вплив на розуміння культури робить розвиток

науки і техніки, які стають квінтесенцією всіх тих способів діяльності,

завдяки яким людина може ставити собі цілі згідно власного розуміння.

Наука, політика, економіка, мистецтво, педагогіка все більш усвідомлено

дистанціюються від віри й загальнообов’язкової етики і будують себе

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ