UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКультура України початку ХХ ст. (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9288
Скачало2372
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Культура України початку ХХ ст.

 

Освіта. Захисників режиму царського самодержавства зовсім не бентежила

наявність мільйонів неписьменних в країні, оскільки вони вважали, що

освіта породжує небажане для властей вільнодумство. В 1910 р. на Україні

рівень письменності населення був нижчим середнього для всієї

Європейської частини Російської імперії показника — 30%. На 1000 чоловік

населення в початкових, неповних середніх і середніх школах тут

навчалося всього 67 учнів. Навіть початкову освіту вдавалося здобути

лише незначній частині дітей трудящих. У Київському учбовому окрузі, до

складу якого входили п'ять губерній, відвідувало школу лише 10 % дітей

шкільного віку. Не кращим було становище і в інших учбових округах.

 

В 1914-1915 рр. на території України, що входила до складу Російської

імперії, налічувалося всього 452 середні школи, в яких навчалось 140

тис. учнів, та 19 вищих навчальних закладів, в яких навчалося 26,7 тис.

студентів.

 

Не кращим було становище народної освіти й на українських землях, що

входили до складу Австро-Угорської імперії. Тут рівень її розвитку був

набагато нижчим ніж в інших провінціях країни. На початку XX ст. з 6240

сіл Галичини 2214 не мали початкових, а 981— будь-яких шкіл. Середніх

шкіл на всю Галичину налічувалося 49, і лише в чотирьох із них навчання

велося українською мовою. На Буковині існувала лише одна українська

гімназія. В Закарпатті ж навіть у початкових школах навчання велося

угорською мовою.

 

На всій території України не було жодного вищого навчального закладу з

українською мовою викладання, жодної української школи, що перебувала б

на державному утриманні. Подібна політика царизму щодо української мови,

як мови навчання, переслідувала далекосяжні цілі — душити розвиток

української прогресивної культури в самому зародку. Навіть після

скасування у буремні дні революції 1905-1907 рр. заборонних указів 1863,

1876, 1881 рр. щодо видання книг, показу театральних вистав та

проведення інших культурно-освітніх заходів українською мовою, царизм

так і не дав дозволу на запровадження навчання в школах України рідною

мовою.

 

Характеризуючи згубну політику царизму щодо народної освіти на основі

узагальнення власних вражень, добутих протягом багаторічного періоду

вчителювання у селах України, письменник-демократ С. Васильченко писав у

1911 р. на сторінках київського педагогічного журналу «Світло»: «Школа з

нерідною мовою, з чужими по духу вчителями тільки по великій

незрозумілості може зватися народною. Сумною і самотньою будівлею стоїть

вона серед рідних сіл; круг неї шумить своє життя, народна пісня, мова,

народний гумор б'ються у вікна, в двері, в щілини до неї, але в школу не

хочуть пустити їх. Немає місця в їй живій мові. А там, де немає живої

мови в школі, там немає живої душі, щирості, там немає засобів

виховувати і ґрунтувати духовні дитячі здібності, і цілком зрозуміло,

чого наші люди дивляться на свою школу здебільшого або як на Стежку до

всяких посад, або, кажуть, до «легкого хліба», а не як на інституцію, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ