UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравотворчість. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3312
Скачало631
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота

 

Правотворчість. Поняття правотворчості, її відмінність від

законотворчості

 

Правотворчість — це правова форма діяльності держави за участю

громадянського суспільства (у передбачених законом випадках), пов'язана

із встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням юридичних норм.

Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та

оприлюдненні нормативно-правових актів.

 

Головне призначення правотворчості — встановлення нових правових норм.

Зміна і скасування застарілих правових норм сприяє затвердженню нових і,

відтак, вони входять до його складу як допоміжні прояви правотворчості.

 

Ознаки правотворчості:

 

1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а

також громадянським суспільством (народом) і його суб'єктами;

 

2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних

норм;

 

3) набуває завершення в письмовому акті-документі, який називається

нормативно-правовим актом;

 

4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка

встановлюється правовими нормами;

 

5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість. Правотворчість

не можна зводити до законотворчості. Законотворчість є виключною

монополією представницьких вищих органів держави (в Україні — Верховної

Ради) або народу (громадянського суспільства) у передбачених законом

випадках.

 

Законотворчість — важлива складова частина правотворчості, яка

закінчується прийняттям законів. Результат правотворчості — всі

нормативно-правові акти: закони, укази, розпорядження, рішення та ін.

Вони з'являються внаслідок складної діяльності вищих державних органів,

органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації,

комерційних і некомерційних організацій, трудових колективів.

 

Правотворчість — один з важливих напрямків функціонування громадянського

суспільства і держави, одна з правових форм («оболонок») їх діяльності,

її слід відрізняти від право-творення.

 

Правотворення — всі форми і засоби виникнення, розвитку та зміни права,

у тому числі і правотворчість.

 

Правотворчість — поняття вужче, ніж правотворення, вона - частина

правоутворення, його самостійна і вирішальна стадія (вищий рівень).

Ініціативу, пропозицію про необхідність прийняття того чи іншого закону

не можна вважати правотворчістю, хоча з ініціативи може початися

правотворчість. Обговорення проекту конституції населенням — це не

правотворчість, але може призвести до неї.

 

Правотворчість починається тоді, коли прийнято державне рішення про

підготовку проекту нормативно-правового акта, скажімо, закону. Головною

відмінністю правотворчості від правотворення є те, що творчість права

здійснюється державними органами або з їх санкції, дозволу.

 

Правотворчість --це насамперед форма владної-вольової діяльності

держави, формального нормативного закріплення міри свободи і

справедливості, яка включає дослідження, узагальнення і систематизацію

типових конкретних правовідносин, котрі виникають у громадянському

суспільстві, і спрямована на створення нормативно-правового акта.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ