UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичні ідеї українського руху в Галичині в другій половині ХІХст. (пошукова робота)
АвторPetya
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось10715
Скачало274
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота

 

Політичні ідеї українського руху в Галичині в другій половині ХІХст.

 

Після закінчення національно-визвольної війни під проводом Б.

Хмельницького українське населення, що залишилось на землях під владою

Речі Посполитої, опинилося у вкрай важкому становищі: козацький устрій

послідовно знищувався, шляхта все більш переходила на польські

державницькі позиції, церква втрачали свій вплив на суспільне життя.

Особливо активно протікали ці процеси на українських землях Галичини.

 

Ситуація погіршувалась ще й тим, що українська православна церква, яка

раніше відігравала роль духовно-об’єднуючого чинника нації, після

прилучення до Московської патріархії практично повністю втратила

національні риси. Греко-католицька (уніатська) церква, задумана своїми

засновниками як інструмент збереження національної ідентичності в

процесі духовного приєднання України до західноєвропейського культурного

простору, також не могла виконувати своє призначення повною мірою.

Зафіксована в Зборівській угоді 1648 року вимога козаків про ліквідацію

уніатської церкви була підтримана польськими правлячими колами, для яких

питання національно-державне стояло вище церковно-релігійного. Не

допомагали ні протести уніатського духовенства, ні папського нунція в

Польщі.

 

Дещо покращилось становище уніатів після обрання польським королем сина

Яреми Вишневецького Михайла. Правда, відбувалось воно, в основному, за

рахунок їх православних братів. Найбільшим "здобутком" уніатів на цьому

полі було таємне приєднання до унії львівського православного єпископа

Й. Шумлянського, а також більшості вищого православного духовенства.

Довго трималось Львівське Ставропігійне братство, але й воно в 1707-1709

роках перейшло в унію. Найдовше тримався за православ’я Манявський скит,

що прийняв унію лише 1785 року. Уніатам вдалось заснувати семінарію, ряд

шкіл, і провести 1720 року в м. Замості Собор, "на якому був присутній

папський нунцій, 8 єпископів, протоархимандрит о. Василиян, 8

архимандритів, 129 представників духовенства, декани і 2 представники

Львівського Братства. З огляду на чисельність Собору його називали

Українським Національним Собором" [226, с. 208].

 

Польські правлячі кола, розуміючи що їм не вдасться утримати землі

населені українцями в складі Речі Посполитої на тривалий час, взяли

орієнтацію на прискорену тотальну асиміляцію українців та ліквідацію

всіх ознак їх національної ідентичності.

 

Як зазначають В. Смолій та В. Степанков "Варшава не зробила жодних

позитивних висновків із боротьби українців за свою незалежність протягом

другої половини XVII-початку XVIII ст., а навпаки, засліплена войовничим

шовінізмом, стала на шлях безжалісного знищення найменших проявів

національної свідомості, перетворення народу в денаціоналізовавний люд

("бидло"), придатний лише до виконання тяжких робіт у маєтках" [252, с.

237]. Показовим є документ анонімного автора під назвою "Проект знищення

Русі", що з’явився 1717 року, в якому у концентрованому вигляді було

сформульовано ідеологію правлячих кіл Речі Посполитою щодо відносин з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ