UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПочатки національного відродження (перша половина ХІХст.) (пошукова робота)
АвторPetya
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось5430
Скачало330
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота

 

Початки національного відродження (перша половина ХІХст.)

 

Початок XIX сторіччя в українській історії нагадував період так званого

"сумерку" кінця XIV-початку XVI століть — Україна нібито й існувала —

існувала земля, міста і села, народжувались і вмирали люди — і не

існувала, оскільки про її державно-політичну самостійність,

окремішність, в тогочасних умовах, на думку багатьох, не могло бути й

мови. Втративши національну політичну еліту і залишки державності,

розділена між двох континентальних імперій — Російської і Австрійської —

вона, здавалося, була приречена. Це виглядало тоді як доконаний

історичний факт.

 

"Після довгих років Руїни національно-державне відродження України не

могло відбутися швидко. Кінець XVIII — початок XIX ст. на

Наддніпрянській Україні були позначені майже цілковитим припиненням

національного життя. Проте саме тут, на Лівобережній та Слобідській

Укра’їні, які територіально ближче знаходилися до Росії, продовжувала

жити народна пам’ять про колишню славу козацьку, про Хмельниччину, про

народну вольницю — Запорозьку Січ. Навіть у середовищі майже повністю

зрусифікованого новітнього українського панства, синів та онуків

колишньої козацької старшини ще не вмерло до кінця усвідомлення своєї

національної особистості, збереглося заповітне прагнення до самостійного

розвитку, до власної національної держави" [319, с. 141].

 

Катерина II, видавши 1785 року "Жалувану грамоту дворянству", яка

фактично дарувала українській шляхті і козацькій старшині права

дворянства Російської імперії і, за влучним висловом М. Брайчевського,

була нагородою за зраду національних інтересів, не лише спровокувала

прискорену русифікацію української еліти, але й отримала деякі

неочікувані імператрицею наслідки. Для того, щоб підтвердити право на

дворянство українська шляхта і нащадки козацької старшини повинні були

надати документи, що підтверджували соціальний статус їх предків.

Документи ці готувались на основі архівів міст та козацьких канцелярій.

 

Особисті потреби викликали у багатьох представників українського

дворянства зацікавлення минувшиною, а разом з нею і гордість за свій

народ, ностальгію за часами могутності Козацької держави і мрії про її

відродження. В освіченої частини населення виник значний інтерес до

книжок з історії, у першу чергу з часів козаччини. Особливою

популярністю користувались козацькі літописи та праці, написані в їх

стилі, що поширювалися в багаточисельних рукописах.

 

Описуючи процеси, що відбувались на землях Гетьманщини в цей час,

відомий український історик І. Крипякевич писав: "Бачачи, як давні

життєві форми йдуть на загибель, потомки старшини з любов’ю і

замилуванням звертались до минулого своєї країни, шукаючи в ньому

аргументи для оборони своїх "вольностей" та розраду у важких

переживаннях. Приваблював їх героїзм давніх часів, що дуже відрізнявся

від сірої буденщини, в якій доводилось їм жити. Вони почали з запалом

збирати давні літописи, документи та всякі архівні матеріали і

намагалися на їх основі велич минулого" [134, с. 260].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ