РЕФЕРАТ
на тему:
Вени
Венозна кров великого кола кровообігу проходить у праве передсердя по
двох найбільших венах тіла людини — верхній порожнистій та нижній
порожнистій.
Верхня порожниста вена (vena cava superior) — велика венозна судина,
розміщена у верхньому відділі переднього середостіння. Утворена
внаслідок злиття правої та лівої плечоголовних вен, вона збирає венозну
кров від голови, шиї, верхніх кінцівок та стінок грудної порожнини. У
верхню порожнисту вену впадає непарна вена.
Непарна вена (vena azygos) починається в черевній порожнині правою
висхідною поперековою веною, проходить між ніжками діафрагми в грудну
порожнину, розміщуючись у задньому середостінні, справа від тіл хребців,
доходить до рівня IV грудного хребця, далі йде наперед, перекидається
через корінь правої легені і впадає у верхню порожнисту вену. В непарну
вену впадає півнепарна вена, яка починається в черевній порожнині у
вигляді лівої висхідної поперекової вени, переходить у грудну порожнину
між ніжками діафрагми і розміщується в задньому середостінні зліва від
тіл хребців. На рівні VII грудного хребця півнепарна вена повертає
вправо, проходить між стравоходом і хребтовим стовпом і вливається в
непарну вену.
У тому місці, де півнепарна вена повертає вправо, до неї впадає
додаткова півнепарна вена, що йде згори донизу і утворюється з
трьох-чотирьох лівих верхніх задніх міжреберних вен.
У непарну та півнепарну вени впадають стравохідні вени, бронхіальні
вени, середостінні вени, верхні діафрагмальні вени та задні міжреберні
вени (праві та ліві).
Задні міжреберні вени збирають кров від міжреберних м’язів, ребер,
м’язів передньобічної стінки живота, діафрагми та пристінкової плеври.
Плечоголовні вени (venae brachiocephalicae) — права та ліва — відводять
кров від голови, шиї та верхніх кінцівок. Кожна з них утворюється позаду
відповідного грудинно-ключичного суглоба внаслідок злиття внутрішньої
яремної та підключичної вен.
Права плечоголовна вена коротша, йде майже вертикально до присереднього
кінця І ребра, де й зливається з однойменною веною протилежного боку,
утворюючи верхню порожнисту вену.
Ліва плечоголовна вена майже в два рази довша за праву, йде косо зліва
направо і зверху донизу, до місця злиття з однойменною правою веною.
У плечоголовні вени впадають вени від органів середостіння: вени
загрудинної залози, осердні вени, стравохідні, бронхіальні, середостінні
та трахейні вени.
Крім того, в плечоголовні вени впадають більш значні вени, а саме:
внутрішні грудні вени — по дві вени з кожного боку, що супроводять
однойменні артерії, починаються на передній черевній стінні у вигляді
верхніх надплечевих вен і збивають кров з верхніх ділянок передньої
черевної стінки; найвищі міжреберні вени — збирають кров з двох-трьох
верхніх міжреберних проміжків; нижні щитоподібні вени — одна — три вени,
які відводять кров із венозного сплетення, розміщеного біля нижнього
краю щитоподібної залози; хребтова вена починається в ділянці
потиличного (великого) отвору і, супроводжуючи однойменну артерію,
приймає вени від венозних сплетень хребтового стовпа та глибоких вен
шиї.
Вени голови та шиї. Зовнішня яремна вена (vena jugularis externa)
утворюється на рівні кута нижньої щелепи внаслідок злиття защелепної та
задньої вушної вен. Іде донизу, під підшкірним м’язом шиї, перетинає
грудинно-ключично-сосковий м’яз і, пройшовши через фасцію шиї, впадає в
підключичну або у внутрішню яремну вену чи в кут, утворений цими венами.
Зовнішня яремна вена збирає кров з покривів голови та надлопаткової
ділянки.
Внутрішня яремна вена (vena jugularis interna) найбільша вена шиї.
Починається розширенням — верхньою цибулиною яремної вени,— яке
розміщене в яремній ямці вискової кістки. Спускається донизу в складі
судинно-нервового пучка шиї, розміщуючись назовні від загальної сонної
артерії.
На рівні грудинно-ключичного суглоба внутрішня яремна вена зливається з
підключичною веною свого боку і утворює плечо-головну вену. Перед
злиттям внутрішня яремна вена утворює друге розширення — нижню цибулину
яремної вени.
Гілки внутрішньої яремної вени поділяють на внутрішньочерепні та
позачерепні.
Внутрішньочерепні гілки внутрішньої яремної вени. Пазухи твердої
оболонки головного мозку (sinus durae matris) звичайно трикутної форми
судини, утворені внутрішнім та зовнішнім листками твердої оболонки
головного мозку. Основні з них:
верхня стрілова пазуха — йде вздовж верхнього краю мозкового серпа, від
півнячого гребеня до внутрішньої потиличної горбистості, де й вливається
у праву поперечну пазуху;
нижня стрілова пазуха — розміщується вздовж нижнього краю мозкового
серпа і вливається в пряму пазуху;
пряма пазуха — розміщується вздовж місця з’єднання мозкового серпа та
мозочкового намету. Йде від заднього краю нижньої стрілової пазухи до
внутрішньої потиличної горбистості, де вливається в поперечну пазуху;
поперечна пазуха — розміщена в однойменній борозні потиличної кістки.
Від внутрішньої потиличної горбистості йде назовні, в напрямі до
соскоподібного кута тім’яної кістки, де й переходить у сигмоподібну
пазуху;
сигмоподібна пазуха — залягає у однойменній борозні вискової кістки.
Кров з цієї пазухи переходить крізь яремний отвір у верхню цибулину
внутрішньої яремної вени;
печериста пазуха — розміщена на бічних поверхнях тіла клиноподібної
кістки.
Крім перелічених основних пазух є ще кілька дрібних: потилична пазуха,
верхня кам’яниста, нижня кам’яниста пазуха та ін.
У пазухи твердої оболонки головного мозку впадають вени орбіти, очного
яблука, внутрішнього вуха, кісток черепа, а також вени мозку.
Позачерепні гілки внутрішньої яремної вени. Лицева вена супроводить
однойменну артерію і відводить кров від тканин лиця.
Защелепна вена є продовженням поверхневої вискової вени. Розміщуючись
спереду від вушної раковини, йде донизу, проходить крізь товщу привушної
залози і біля кута нижньої щелепи впадає у внутрішню яремну, або лицеву,
вену. Защелепна вена збирає кров з вискової ділянки вушної раковини,
привушної залози, висково-нижньощелепного суглоба, а також з бічної
поверхні та глибоких ділянок лиця.
Підключична вена (vena subcJavia) є безпосереднім продовженням пахвової.
Розміщуючись на верхній поверхні І ребра, вена проходить спереду
прикріплення переднього драбинчастого м’яза і на рівні
грудинно-ключичного суглоба, з’єднуючись із внутрішньою яремною веною,
утворює плечоголовну вену. Відводить кров від верхньої кінцівки.
Вени верхньої кінцівки широко між собою анастомозують і поділяються на
поверхневі (підшкірні) та глибокі.
Поверхневі вени верхньої кінцівки починаються від тильної венозної сітки
кисті. На передпліччі та плечі вони представлені у вигляді двох
стовбурів: променевої та ліктьової підшкірних вен.
Променева підшкірна, або головна, вена (vena cephalica), почавшись на
тилі кисті, підіймається догори по задній ділянці передпліччя ближче до
його променевого краю. На межі нижньої та середньої третин передпліччя
вена переходить на передню ділянку передпліччя і доходить до ліктьового
згину. Далі вона йде догори, розміщуючись відповідно бічній борозні
двоголового м’яза, а вище вступає в борозну між дельтоподібним та
великим грудним м’язами. Дійшовши до ключиці, вена проходить грудну
фасцію і вливається у пахвову вену.
Ліктьова підшкірна, або княжа, вена (vena basilica) починається на
ліктьовому боці тилу кисті, йде по задній ділянці передпліччя,
переходить на його передню ділянку і піднімається до ліктьового згину. В
цьому місці вена за допомогою серединної вени ліктя анастомозує з
променевою підшкірною веною. Переходячи на плече, ліктьова підшкірна
вена розміщується вздовж присереднього краю двоголового м’яза плеча.
Приблизно посередині плеча вена проходить отвір у плечовій фасції і
впадає в одну з плечових вен.
Серединна вена ліктя (vena mediana cubiti) іноді представлена кількома
стовбурами. Розміщується косо в ліктьовій ямці і з’єднує променеву та
ліктьову підшкірні вени. Цю вену часто використовують для ін’єкцій.
Глибокі вени верхньої кінцівки. Звичайно кожну з артерій верхньої
кінцівки супроводять дві вени, які називаються відповідно до цих
артерій. Глибокі вени мають численні анастомози між собою та з
поверхневими венами.
Усі вени верхньої кінцівки мають клапани, причому глибокі вени мають їх
більше. Клапани розташовані так, що венозна кров може відтікати з
глибоких у поверхневі вени.
Пахвова вена (vena axillaris) розміщується у пахвовій ямці і приймає
кров з глибоких та поверхневих вен верхньої кінцівки. Біля зовнішнього
краю І ребра пахвова вена переходить у підключичну.
Нижня порожниста вена (vena cava inferior) — найбільша вена тіла людини.
Вона утворюється на рівні IV — V поперекових хребців від з’єднання
правої та лівої спільних клубових вен. Від місця утворення ця судина
піднімається догори, розміщуючись справа від черевної частини аорти,
проходить крізь отвір порожнистої вени діафрагми у грудну порожнину і
вливається у праве передсердя. Нижня порожниста вена збирає кров від
стінок живота, органів, що лежать у черевній порожнині, та багатьох
органів таза. У зв’язку з цим гілки порожнистої вени поділяються на
пристінкові та нутряні.
Пристінкові гілки нижньої порожнистої вени.’ Нижні діафраг-мальні вени
відводять кров від діафрагми.
Поперекові вени — по чотири з кожного боку — відводять кров від задньої
ділянки черевної стінки (поперекової ділянки).
Нутряні гілки нижньої порожнистої вени. Ниркові вени йдуть від воріт
нирки. Ліва ниркова вена дещо довша за праву. Трапляються випадки
збільшення кількості ниркових вен.
Яєчкові (яєчникові) вени відводять кров від яєчка або від яєчника (у
жінок).
Печінкові вени збирають кров із системи капілярів печінки та ворітної
вени в товщі печінки. Вливаються в нижню порожнисту вену в ділянці
борозни порожнистої вени печінки.
Вени нижньої кінцівки, як і вени верхньої, поділяються на поверхневі та
глибокі.
Поверхневі вени нижньої кінцівки розміщуються в підшкірній жировій
тканині і мають численні анастомози з глибокими венами. Великі
поверхневі вени мають клапани.
Велика захована вена (vena saphena magna) — найбільша і найдовша з
підшкірних вен тіла людини. Починається від венозного сплетення тилу
стопи, проходить по присередній поверхні гомілки, а потім по
передньоприсередній поверхні стегна і доходить до розтвору захованої
вени, де й впадає у стегнову вену.
У велику заховану вену стегна впадає багато гілок, які відводять венозну
кров від шкіри та підшкірної основи стопи, гомілки та стегна.
Мала захована вена (vena saphena parva), як і попередня вена починається
від венозного сплетення тилу стопи. Піднімаючись догори, йде по задній
поверхні гомілки до підколінної ямки. В цьому місці вона проходить
фасцію гомілки і впадає в підколінну вену.
Глибокі вени нижньої кінцівки парні, супроводять артерії, однойменні з
ними. Вони починаються на підошві стопи, утворюючи підошовну венозну
дугу. Далі венозна кров переходить у великогомілкові (передні та задні)
вени (venae tibiales anteriores et venae tibiales posteriores). У
верхній третині гомілки обидві зазначені вени зливаються між собою і
утворюють підколінну вену (vena poplitea), розміщену в однойменній ямці
дещо назад та латеральне від підколінної артерії і спереду від
великсгомілкового нерва. Далі разом з однойменною артерією підколінна
вена вступає у привідний канал і дістає назву стегнової вени.
Стегнова вена (vena femoral is) іноді буває парною, проходить разом з
однойменною артерією у привідному каналі і переходить у стегновий
трикутник. Піднімаючись догори, стегнова вена переходить безпосередньо у
зовнішню клубову вену.
У межах стегнового трикутника в стегнову вену впадає глибока вена стегна
— одна з найбільших її гілок, яка супроводить однойменну артерію, а
також впадають дрібніші гілки, що збирають кров з нижніх відділів
передньої черевної стінки, бічної ділянки грудної клітки, поверхневих
шарів мошонки (великих губ), статевого члена (клітора) та жирової
тканини ділянки лобка.
Вени таза. Зовнішня клубова вена (vena iliaca externa) є безпосереднім
продовженням стегнової вени (Рис. 1). Супроводячи однойменну артерію,
розміщується між пахвинною зв’язкою та крижово-клубовим суглобом.
З’єднуючись у цьому місці з внутрішньою клубовою веною, утворює загальну
клубову вену.
У зовнішню клубову вену впадають гілки, які відводять кров від нижніх
ділянок передньої та бічної черевних стінок.
Внутрішня клубова вена (vena iliaca interna) — короткий, товстий
стовбур, який розміщується позаду однойменної артерії. Утворюється після
злиття вен, які збирають кров від стінок та органів таза. Нагрівні
погранично! лінії, в ділянці крижово-клубового суглоба, внутрішня
клубова вена зливається із зовнішньою клубовою веною.
Основні гілки внутрішньої клубової вени — верхні сідничні вени, нижні
сідничні, затульш, бічні крижові вени — відводять кров від стінок таза,
а міхурові вени, маткові, внутрішня соромітна, середні прямокишкові вени
— від органів таза.
Загальна клубова вена (vena iliaca communis) парна, утворюється з
кожного боку на рівні крижово-клубового зчленування внаслідок злиття
зовнішньої клубової та внутрішньої клубової вен. Права та ліва загальні
клубові вени, супроводячи однойменні артерії, йдуть догори і на рівні
хряща між IV та V поперековими хребцями, дещо вправо від серединної
лінії, з’єднуються між собою і утворюють нижню порожнисту вену.
Система ворітної вени. Це своєрідний відділ венозної системи, розміщений
між капілярами стінок та паренхіми непарних органів черевної порожнини
(шлунка, кишок, підшлункової залози і селезінки) та капілярним руслом
печінки.
Основною судиною цієї системи є ворітна вена (vena portae; Рис. 2). Це
товстий венозний стовбур, близько 5 см завдовжки, утворений злиттям
селезінкової та двох (верхньої і нижньої) брижових вен. Ворітна вена
проходить у товщу печінково-дванадцятипалої зв’язки, розміщуючись між
загальною жовчною протокою назовні) та власною печінковою артерією
(досередини). Досягнувши печінки, ворітна вена входить до неї звичайно
двома стовбурами (правим та лівим), у відповідну частку печінки.
Рис. 1. Артерії та вени черевної порожнини:
1 — стравохід: 2 —діафрагма; 3 — надниркова залоза (ліва); 4 — черевний
стовбур; 5 — верхня брижова артерія; 6 — ниркова артерія; 7 — ниркова
вена; 8 — нирка (ліва); 9 — сечовід (лівий); 10 — яєчкова (у чоловіків),
або яєчникова (у жінок), артерія та вена; 11 — ліва загальна клубова
артерія; 12 — зовнішні клубові артерія та вена; 13 — стегнова артерія;
14 — внутрішня клубова артерія та вена; 15 — пряма кишка; 16 — сечовий
міхур; 17 — черевна частина аорти; 18 — нижня брижова артерія; IS —
нижня порожниста вена; 20 — печінкові вени.
Рис. 2. Ворітна вена та її гілки:
1 — печінка; 2 — шлунок: 3 — селезінка; 4 — селезінкова вена; 5 — нижня
брижова вена; 6 — низхідна ободова кишка; 7 — петлі тонкої кишки; 8 —
верхня брижова вена; 9 — висхідна ободова кишка; 10 — ворітна вена.
Верхня брижова вена (vena mesenterica superior) супроводить однойменну
артерію. Відводить кров від тонкої кишки, сліпої кишки, червоподібного
відростка, ободової кишки (висхідної та поперечної), головки
підшлункової залози та частково від дванадцятипалої кишки і великого
сальника. У верхню брижову вену іноді впадає нижня брижова вена.
Селезінкова вена (vena lienalis) йде від воріт селезінки, супроводжуючи
однойменну артерію. Відводить кров від селезінки, шлунка, підшлункової
залози та великого сальника.
Нижня брижова вена (vena mesenterica inferior), супроводжуючи однойменну
артерію, повторює хід та розгалуження її. Відводить кров від верхньої
частини прямої, ободової (сигмоподібної і низхідної) кишок. Звичайно
впадає у селезінкову вену.
Припупкові вени (venae paraumbilicales) починаються в ділянці пупка і
мають численні анастомози з гілками верхніх та нижніх
надчеревних вен. Розміщуючись у круглій зв’язці печінки, йдуть до воріт
печінки, де й впадають у ворітну вену. >••-*’ Кавакавальні та
портокавальні анастомози. Між системами порожнистих вен (верхньою та
нижньою) і системою ворітної вени е багато анастомозів (постійних та
непостійних). Ці анастомози забезпечують відтік венозної крові від тієї
чи іншої ділянки в разі перев’язки одного з основних венозних стовбурів,
що не призводить до різкого порушення кровообігу.
Кавакавальний анастомоз розміщений у ділянці пупка і відводить кров від
цієї ділянки по верхніх надчеревних венах у систему верхньої порожнистої
вени або по нижніх (поверхневій і глибокій) надчеревних венах у систему
нижньої порожнистої вени. Здебільшого цей анастомоз постійний.
Портокавальні анастомози. В ділянці живота таких постійних, добре
виражених анастомозів три. Один з них знаходиться в ділянці черевної
частини стравоходу. Звідси венозна кров може відтікати в непарну вену
(система верхньої порожнистої вени) або в шлункові вени (система
ворітної вени).
Інший портокавальний анастомоз розміщений на верхньому відрізку прямої
кишки. Венозна кров від цієї частини органа відтікає у верхні
прямокишкові вени (система ворітної вени) та у внутрішню клубову вену
(система нижньої порожнистої вени).
На передній черевній стінці, в ділянці пупка, розміщений також один з
портокавальних анастомозів. Венозна кров від цієї ділянки відтікає по
припупкових венах у систему ворітної вени та по надчеревних венах
(верхніх і нижніх) у систему порожнистих вен (верхньої і нижньої).
Список використаної літератури
Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини: Навч. посібник. – 2-ге
вид., – К.: Вища шк., 1992.
Свиридов О.І. «Анатомія людини» – Київ, Вища школа, 2001.
Гаврилов Л.Ф., Татаринов В.Г. Анатомия: Учебник. – К., 1985.
М.Р.Сапин, Г.Л.Билич “Анатомия человека” книга 2 “Внутренние органы.
Системы обеспечения (эндокринная, сосудистая, иммунная, нервная
системы)”. – Москва, Оникс-Альянс-В, 1999 г.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
