UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМетодологічні основи геоекології (реферат)
Авторdimich
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2153
Скачало215
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Методологічні основи геоекології

 

ПЛАН

 

1. Становлення і розвиток вчення про ландшафти

 

2. Основи геосистемного і біосферного вчення

 

3. Концепції: “природа-населення-господарство”; “вплив-зміни-наслідки”;

Концепція сталого розвитку; “екологічної ніші”.

 

4. Методи ландшафтно-екологічних досліджень.

 

Наприкінці ХІХ століття географія вступає в критичний період свого

розвитку. Спеціалізація досліджень привела до формування ряду

географічних дисциплін (біогеографія, кліматологія та ін.). Традиційна

“єдина” географія розпалась. Вона залишилась без власного предмету

дослідження, стало неясним чим повинна займатись географія, коли існують

кліматологія, гідрологія, геоморфологія, біогеографія та ін.

 

На рубежі століть відбувається становлення нової географічної школи,

засновником якої став професор Петербурзького університету В.В. Докучаєв

(1846-1903). Докучаєв – засновник вчення про ґрунти. Однак погляд

(підхід) його до ґрунтів – географічний. Ґрунти це результат взаємодії

живої і неживої природи, всіх географічних компонентів – материнської

породи, тепла, вологи, рельєфу і організмів, вони є як би продуктом

ландшафту, його дзеркалом.

 

Тому то від вчення про ґрунти до географічного синтезу залишилось

зробити один крок. І Докучаєв зі своїми учнями цей крок зробив. В 1898

році він писав: про необхідність розробки нової науки про співвідношення

і взаємодію між всіма компонентами живої і неживої природи і закони їх

спільного розвитку.

 

Учні і послідовники Докучаєва цю ідею реалізували. В 1898-1900 роках

виходить в світ серія статей Докучаєва, в яких викладено вчення про зони

природи або природно-історичні зони. Це вчення про зональність і

послужило вступом до нової науки про співвідношення і взаємодію між

живою і неживою природою. Вперше зональність трактувалась як світовий

закон, дія якого поширюється на всі природні процеси. Природно-історична

зона – це природний комплекс вищого рангу, в межах якого всі компоненти

утворюють взаємообумовлену єдність.

 

Ви пригадуєте закони О. Гумбольдта в праці “Космос” де розвивається ідея

єдності і взаємозв’язку природних явищ на Землі. Однак його зони

фітокліматичні. Він не поширював вплив клімату на поверхню Земної кулі,

ґрунти.

 

Головною школою докучаєвських досліджень стали комплексні польові

експедиції в Нижнєновгородську (1882-1886), Полтавську (1888-1894) і

особливу степову експедиції (1892-1898). В процесі робіт закладені

основи стаціонарному методу досліджень. В своїй праці “Наши степи прежде

и теперь” (1892) на основі глибокого аналізу степових ландшафтів

розроблена програма їх перетворення. Докучаєв – засновник прикладного

ландшафтознавства.

 

Однак найбільша його заслуга перед наукою – це створення наукової школи:

 

1913р. Л.С. Берг вперше говорить проте, що саме ландшафти являють собою

предмет дослідження географії: “Вивчення причин, які ведуть до того, що

рельєф, клімат, рослинний і ґрунтовий покрив дають певний ландшафтний

організм, дослідженню взаємодій, які оказують різноманітні складаючи

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ