UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГеоекологія. Стійкість геосистем до антропогенних впливів (реферат)
Авторdimich
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6536
Скачало507
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Геоекологія. Стійкість геосистем до антропогенних впливів

 

ПЛАН

 

1. Загальні форми стійкості геосистем.

 

2. Показники стійкості геосистем та основні методи їх оцінювання.

 

3. Картографування і типологія геосистем за стійкістю.

 

Своєрідність статусу проблеми стійкості в ландшафтній екології полягає

в її центральному значенні одночасно в концептуально-теоретичному,

прикладному та міждисциплінарно-комунікативному аспектах.

 

Більшість сучасних трактувань поняття стійкості зводиться до розміщення

цієї властивості як такої, що реалізується у різних формах. У більшості

концепцій форми стійкості визначені нечітко, дублюючи одна одну.

 

Категорія “стійкість” набуває конкретності, якщо задані:

 

- зміни, що описують геосистему і простір її станів;

 

- області цього простору, зміни станів у межах якого є несуттєвими;

 

- інтервал часу, для якого оцінюється стійкість і зовнішні фактори, до

дії яких аналізується стійкість.

 

Якщо ці умови витримано, то появляється можливість виділити три загальні

форми стійкості геосистем:

 

- інертність – здатність геосистеми при дії факторів не виходити із

заданої області станів на протязі певного інтервалу часу;

 

- відновлюваність – здатність геосистеми повертатись за час до області

станів після виходу з неї під впливом певного фактора;

 

- пластичність – наявність в геосистемі кількох областей станів в рамках

інваріанта та її здатність переходити при дії факторів з однієї такої

області до інших, не залишаючи при цьому інваріантної області на протязі

певного часу.

 

Таким чином, стійкість геосистем полягає у її здатності при дії

зовнішнього фактора перебувати в одній із областей етапів та повертатись

до неї за рахунок інертності та відновлюваності, а також переходити

завдяки пластичності з однієї області станів до інших, не виходячи при

цьому за рамки інваріантних змін на протязі заданого інтервалу часу.

 

Детальніше зупинимось на аналізі трьох загальних форм стійкості –

інертності, відновлюваності, пластичності.

 

Інертність – виступає найбільш “жорстка” і бажана її форма при

господарському використанні геосистем.

 

Відновлюваність – важлива форма, що забезпечує стійкість насамперед

особливості біоти та ґрунтів. Добре відновлюваною є геосистема, якщо

вона здатна швидко повертатись до початкової області станів та здатна

повертатись до цієї області після значного за амплітудою відхилення від

неї. Ці дві форми відновлюваності, що можуть проявлятись сумісно Г.

Оріанс (1975) називає еластичністю та амплітудністю.

 

Пластичність – досить складна форма стійкості. Вперше положення про те,

що стійкість може забезпечуватись за рахунок наявності в просторі її

станів кількох локально стійких областей (тобто таких, де вона високо

інертна та відновлювана) подав Р. Левітан (1969).

 

Пластичність геосистеми багато в чому визначається ступенем зв’язку між

її станами (ступенем детермінованості їх змін).

 

2. На сьогодні не існує єдиного “універсального” методу оцінки стійкості

геосистем. І такий підхід є необґрунтованим і безперспективним. Як ми

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ