UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихічне старіння (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1783
Скачало473
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Психічне старіння

 

ПЛАН

 

Поняття про психічне старіння. Психічний занепад. Щаслива старість.

 

Ставлення людини до старості. Роль особистості у формуванні

психосоціального статусу людини в старості.

 

Індивідуальні типи старіння. Ставлення до смерті.

 

Старість – це заключна фаза в розвитку людини, в якій цей процес

відбувається по низхідній життєвій кривій.

 

Старість наближається до людини двома шляхами: через фізіологічне

ослаблення організму та шляхом зниження сили і рухливості психічних

процесів. Саме психічне старіння представляє собою процес вікової зміни

вищих психічних функцій.

 

1) У суспільстві існують різні погляди, щодо старості. Одна із них

–негативна думка щодо старості. Дійсно, в старості відбувається зниження

сили, обмеження фізичних можливостей. Інволюційні процеси, що торкаються

психічної діяльності і виражаються у різноманітних психічних станах, які

не супроводжуються слабоумством, називаються психічним занепадом. Його

визначають як випадок природного старіння, при якому спостерігаються

зниження психічної сили, звуження об’єму психологічного життя, економне

використання наявних ресурсів (М.Ф. Шахматов).

 

2) Іншої крайньої точки (позитивний підхід) у поглядах на старість

дотримуються дослідники, які схильні захоплюватися “чарівністю старечого

віку”. Основу його складають ті спостереження над старіючими людьми, в

яких є невідповідність між духовною та фізичною еволюцією людини, коли

регресивним змінам підпорядковується тільки біологічний організм, а

духовний та інтелектуальний потенціал не лише не знижується, а може і

зростати. Тому підхід, який передує старечому недомаганню, називають

“кращими роками”. Саме це мається на увазі, коли говорять про щасливу

старість.

 

Щаслива старість – це особливо благо приємна форма старіння.

 

3) Третя група дослідників знаходить у старості як негативні, так і

позитивні риси. Здібності в старості згасають, але їх замінюють

накопичений досвід, високий рівень суджень. Тому старість – це не лише

спад, не лише вік втрат, як відмітив югославський психіатр Петрілович

“Послаблення інтенсивності психологічних процесів та станів призводить

до зростаючого розгортання особистості в глибину”.

 

Старість, її сприймання людиною як періоду життя, який несе нове

світовідчуття і світосприйняття, – все це здавна займало думки людства.

Перед кожною людиною в старості постають питання про смисл і спосіб

подальшого життя, про вироблення власного ставлення до старості, власної

установки: як бути старим? Відомий вислів М. Монтена про те, що

“небагато людей уміють старіти”, містить у собі питання: що ж лежить в

основі достойного старіння? У деяких старих людей спостерігається різке

неприйняття старості: вони ненавидять її і вважають важкою ношею. Як

показують спостереження, ні гарне фізичне здоров’я, ні збереження

діяльного способу життя, ні власний суспільний статус, ні наявність

подружжя (дітей), не являються запорукою і гарантією усвідомлення

старості як бгало приємного періоду життя. І при наявності цих ознак

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ