.

Оцінка збитків від забруднення та інших дій на навколишнє середовище (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 4419
Скачать документ

Реферат на тему:

Оцінка збитків від забруднення та інших дій на навколишнє середовище

План

1. Поняття про соціальні й економічні збитки.

2. Уявлення про видатки на попередження збитків і компенсацію видатків.

3. Методи розрахунків економічних збитків.

1. Поняття про соціальні й економічні збитки.

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки від нього. Ці
збитки проявляються рівночасно в економічному, соціальному – в першу
чергу, а також моральному, естетичному, натуральному апектах, але не всі
й незавжди піддаються кількісному обліку. Здебільшого оцінюються
економічні збитки, які завжди є тільки частиною, хоч і дуже вагомою,
загальних збитків і пов’язані з погіршенням функціонування об’єктів
господарювання. Оцінка соціальних і інших видів збитків становить певні
труднощі через відсутність відповідних методик і пов’язані вони
переважно з негативним впливом на здоров’я людини.

Екологічні (природні) втрати, як правило, не визначаються. Ми оцінюємо
не негативні процеси, що відбуваються у природі, а вплив, який
спричиняють вони на господарську діяльність, іншими словами, оцінюємо
зворотну дію прямої людської діяльності, опосередкованої природою.
Звідси стає зрозумілим, чому не всі види втрат можна обчислити
кількісно, тобто ми далеко не повно знаємо про явища, що відбуваються в
природі, і не всі кінцеві наслідки впливу людини на природу можемо
прогнозувати.

Мета оцінки впливу людини на природне середовище полягає в тому, щоб
стабілізувати або навіть законсервувати звичайні природні процеси,
навчитися їх регулювати. Але це суперечить розвиткові самої природи, для
якої характерні еволюційні зміни.

Усі ці особливості складно врахувати і виразити кількісно під час оцінки
впливу людини на природне середовище. Оцінці підпадає лише верхня,
видима частина айсберга, а тому обчислені витрати завжди менші за
реальні. На думку деяких вчених (Мельник Л.Г. Экономические проблемы
воспроизводства природной среды.- Харьков, 1988,с. 69), вони становлять
не більше 30%-40% сумарних втрат.

Під економічними збитками від шкідливого впливу на навколишнє середовище
відходів виробництва розуміють фактичні або можливі витрати народного
господарства, виражені у вартісній формі, та витрати на компенсацію цих
витрат. Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення
двох видів витрат: на попередження впливу на забруднення середовища та
на попередження забрудненого середовища на них. Витрати на відвернення
забруднення здійснюються безпосередньо на підприємстві чи в іншому
джерелі забруднення з метою зменшення шкідливих викидів. Це може
будівництво очисних споруд, впровадження екологічно чистих технологій,
попередня обробка палива (наприклад, видалення сірки) тощо. Ці витрати
зменшують економічні збитки.

Витрати на компенсацію збитків разом із власне збитками і становлять
економічні збитки. Ці дві форми збитків виступають одна щодо одної як
своєрідна альтернатива.

Економічні збитки – величина комплексна. Найчастіше їх виражають сумою
основних локальних збитків:

А) від погіршення здоров’я населення;

Б) комунальному господарстві;

В) сільському та лісовому господарству;

Г) промисловості.

Сутність збитків від погіршення здоров’я населення полягає в
недовиробництві національного прибутку через втрати робочого часу,
додаткові витрати на медичне обслуговування, на виплату за листом
непрацездатності і пенсій тощо. Збитки в комунальному господарстві можна
розглядати як додаткові витрати на прибирання пилу, часте фарбування
дерев’яних і металевих конструкцій, витрат на миючі засоби тощо. Збитки
в сільському господарстві обумовлюються зниженням цінності посівних площ
на забруднених ділянках, причому це, по-перше, зниження врожайності
сільськогосподарських культур, а по-друге – забруднення
сільськогосподарської продукції. Урожайність зернових культур внаслідок
забруднення зменшується на 20 – 25%, соняшнику – на 15 – 20, овочів – на
15 – 30%. У забруднених районах зростає захворюваність великої рогатої
худоби: лейкозом у 2, туберкульозом в 1,5, маститами в 1,9 рази вище,
ніж в екологічно чистих районах. Знижується продуктивність худоби:
наприклад, у Донецькому регіоні надої молока на 13 – 14% нижчі, ніж в
умовно чистих господарствах.

Забруднення сильно позначається на лісовому господарстві: відомо, що
забрудненням пошкоджено в Німеччині 35% лісових масивів, в Австрії –
30%. Збитки, що їх завдає атмосферне забруднення виробничим фондам,
криють у собі збитки на поточні капітальні ремонти основних виробничих
фондів, збитки від передчасної утилізації обладнання, збитки від
простоїв обладнання в ремонті тощо.

Дослідження, проведені у США, показали, що в структурі економічних
збитків від забруднення повітря перше місце посідає здоров’я населення
(37,9%), друге – комунальне й побутове господарство (31,7%), третє –
транспорт і промисловість (29,8); сільське господарство на останньому
місці (0,6%).

2. Уявлення про видатки на попередження збитків і компенсацію видатків.

Проблеми й труднощі оцінки негативного впливу на природу спричинили
виникнення двох основних альтернативних підходів. Перший заснований на
фактичній (при можливості – повній) оцінці завданого збитку, другий – на
оцінці попередніх витрат на запобігання можливих збитків. Перший тип
оцінок стосується фактичних збитків чи витрат, спрямованих на ліквідацію
негативних наслідків дії на навколишнє середовище, другий – на
потенційні збитки внаслідок негативного впливу людини. У господарських
розрахунках цей тип збитків називають можливим (або
очікуваним).Ліквідація цього заздалегідь передбаченого збитку внаслідок
різного типу сферозахисних заходів є відтвореним збитком.

З огляду на сказане під час оцінювання збитків потрібно відрізняти:

– видатки на запобігання забруднення (або іншого негативного явища);

– видатки на компенсацію збитків.

Видатки на попередження й запобігання забруднення реціпієнтів
(населення, об’єктів комунально-побутового господарства,
сільськогосподарських і лісових угідь; елементів основних фондів
промисловості, транспорту тощо) визначаються для кожного об’єкту
окремими, властивими тільки їм формулами та спеціально опрацьованими
методами. Наприклад, при забрудненні водоймищ їх визначають розміром
видатків, необхідних для доведення води до стану, коли її можна
використовувати для технічних і комунально-побутових потреб. Це витрати
на розведення стічних вод, очисні споруди, на перенесення водозабору до
чистіших джерел, організація використання нових джерел.

Під час атмосферного забруднення аналогічні витрати виникають у випадку
застосування систем очищення повітря (кондиціонерів та ін.), при
нагнітанні з незабрудненого терену повітря на технологічні потреби при
створенні санітарно-захисних зон, винесенні джерел забруднення за межі
міста.

Для попередження шумового забруднення враховують видатки на будівництво
шумозахисних і екрануючих споруд, насипів, створення шумозахисних
конструкцій, стін, вікон і т. п.

До витрат на попередження забруднення належать також видатки на збір,
виділення й поховання відходів. Усі названі витрати знижують економічні
збитки і не належать до категорії збитків.

Витрати на компенсацію збитків, поряд із власне збитками, складають
витрати (або збитки). Величина їх визначається видатками на компенсацію
негативного впливу забрудненого навколишнього середовища на людину та
інші об’єкти. Визначаються вони в основному як сума витрат на медичне
обслуговування населення, яке постраждало від забруднення; на
компенсацію втрат чистої продукції внаслідок зниження продуктивності
праці через забруднення; на додаткові послуги комунально-побутового
господарства в забрудненому середовищі; на компенсацію кількісних і
якісних втрат продукції через зниження продуктивності земельних, лісових
і водних ресурсів у забрудненому середовищі тощо.

3. Методи розрахунків економічних збитків.

Методи розрахунків, що використовуються при оцінці збитків, зводяться до
трьох основних типів:

1. прямого розрахунку (базується на порівнянні показників, що
характеризують збитки з умовно чистим контрольним, або еталонним,
районом);

2. аналітичні (на основі математичних залежностей, наприклад
багатофакторного аналізу, кореляційних залежностей і т. п.);

3. емпіричні (залежність величини збитків від рівня забруднення,
отриманої із застосуванням попередніх методів, поширюється на подібні
ситуації та об’єкти).

Економічні збитки розраховують у п’яти видах:

1. фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від
забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у
вартісній формі у звітному періоді;

2. можливі, які спостерігатимуться в перспективі через можливе
забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно-теоретичний
характер;

3. відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими
збитками;

4. ліквідовані – та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки
здійсненню природозахисних заходів;

5. потенційні – збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому
через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.

Економічні збитки від забруднення атмосфери нині розраховуються
емпіричним методом.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих
речовин, то обсяг економічних збитків визначають за формулою 1:

Зб=? Зdз.н. R+? Зdк.г. R+? Зdс.г. S+? Зdпр Ф

Де: Зdз.н. – питомі збитки, завданні здоров’ю населення, грн. на 1
особу;

R – чисельність населення в зоні впливу підприємства;

Зdк.г. – питомі збитки комунальному господарству, грн;

Зdс.г. – питомі збитки сільському господарству і лісовому господарству,
грн;

S – площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

Ф – вартість основних промислово-виробничих фондів, млн. грн.;

Зdпр – питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн грн. фондів.

Якщо параметри забруднення атмосфери виражено в тоннах, економічні
збитки визначаються за формулою 2:

За=?f1 f2 Заd Мв,

Де: f1 – коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду і кількість
населення, якому завдано збитків;

f2 – коефіцієнт, який враховує наведену висоту викиду;

Заd – питомі збитки від 1 т шкідливої речовини, що надійшла в атмосферу,
грн./т;

Мв – маса викиду в атмосферу, т/рік.

Розрахунок розмірів відщкодування збитків за наднормативний викид
забруднювальних речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру
мінімальної заробітної плати з урахуванням розмірів цих викидів і
регулювальних коефіцієнтів.

Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається
за формулою 3:

Зк=Мі 1,1П Аі Кт Кзі,

Де: Зк – розмір компенсації збитків, одиниць національної валюти;

Мі – маса і-тої забруднювальної речовини, викинута в атмосферне повітря
понаднормативно, в тоннах;

1,1П – базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної
заробітної плати (П) за одну тонну умовної забруднювальної речовини на
момент перевірки, одиниць національної валюти/тонну;

Аі – безрозмірний показник відносної небезпечності і-тої забруднювальної
речовини;

Кт – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні
особливості;

Кзі – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря
населеного пункту і-тою забруднювальною речовиною.

Розрахунок маси наднормативних викидів забруднювальних речовин в
атмосферне повітря виконується за формулою 4:

Мі=0,0036(Vi Ci – Мді) Т,

Де: Vi – об’ємна витрата газопилового потоку на виході з джерела (м3/с);

Сі – середня концентрація і-тої забруднювальної речовини (із серії
відібраних проб), г/м3 , розрахована як середня арифметична;

Мді – потужність дозволеного викиду і-тої забруднювальної речовини для
цього джерела, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т – час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, в год.

Термін роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з
моменту виявлення порушення.

Економічні збитки від забруднення води визначаються за формулою 5:

Зв=?L Звd Мс,

Де: L – коефіцієнт, який враховує розташування джерела викиду та
водозабезпеченість регіону;

Звd – питомі збитки від викиду 1т забруднювальної речовини у воду;

Мс – маса викиду у воду, т/рік.

За наявності наднормативних скидів у гідросферу з порушенням
водоохоронного законодавства збитки в національній валюті визначаються
за форомулою 6:

Знад = V Т (С Сд) ?(0,003 Аі n) ? 103 ,

Де: V – витрати поворотних вод, м3/год;

Т – тривалість наднормативного скиду, год;

С – середня концентрація забруднених речовин у поворотних водах, г/м3;

Сд – дозволена концентрація для скиду забруднювальних речовин (ГДС),
г/м3;

0,003 – базова ставка відшкодування збитків, у частках мінімальної
заробітної платні за одиницю маси речовини;

Аі – показник відносної небезпечності речовин, визначуваний згідно з
переліком ГДК шкідливих речовин;

n – величина мінімальної заробітної плати, грн.;

? – коефіцієнт, що враховує категорію водного об’єкта (додаток);

103 – коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

За самовільного використання води збитки розраховуються за формулою 7:

Зсв=W Тар ,

Де: W – об’єми води за самовільного водокористування, м3;

Тар – діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної
валюти за 1м3.

Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів
визначається за формулою 8:

Згр=?g Згрd Мв ,

Де: g – коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;

Згрd – питомі збитки від викиду 1т забруднювальних речовин на грунт;

Мв – маса викиду на грунт.

Ця формула використовується для підрахунків економічних збитків за
використання землі під побутові, органічні відходи; якщо ж відходи
пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство використовує методику
визначення економічних збитків з урахуванням якості ґрунтів, токсичності
речовини та глибини її просочування у грунт.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів
є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону
України “Про плату за землю” визначається та уточнюється Держкомземом
України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації
забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини
просочування забруднювальної речовини у співвідношенні 10:3, тобто зі
збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення
зростають утричі. Всю складність впливу забруднювальних речовин на
земельні ресурси зведено до чотирьох груп небезпечності, основою для
яких є показники гранично допустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно
допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у ґрунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Рвз) визначається за формулою 9:

Рвз=А Гд Кз Кн Шезг ,

Де: А – питомі втрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної
ділянки, визначені як 0,5 Гд;

Гд – грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн./м2;

Кз – коефіцієнт, що характеризує вміст забруднювальної речовини (м3) в
об’ємі забруднювальної землі (м3) залежно від глибини просочування;

Кн – коефіцієнт небезпечності забруднювальних речовин (додаток).

Коефіцієнт забруднення землі (Кз) визначається за формулою 10 (за КзЛітература: 1. Анучин В.А. Основы природопользования: теоретический аспект. – 430 с. 2. Анучин В.А. Географический фактор в развитии общества. – М.: Мысль, 182. - 334 с. 3. Боков В.А. Геосистемные взаимодействия: их учет в природопользовании // Физ. география и геоморфология. – 1989. – Вып. 36. – С.8-14. 4. Бронштейн А.М., Литвинов В.А., Русин И.Н. Экологизация экономики: методы регионального управления.- М.: Наука, 1990.- 120с. 5. Вампилова Л. Б. Концепция регионального историко-географического анализа // Изв. Российск. географ. об-ва. – 1996. – Т.128.- Вып. 1. – С. 64-69. 6. Генсірук С.А. Регіональне природокористування: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 1992. - 336с. 7. Генсирук С.А., Нижник М.С., Мищенко В.С. Эколого-экономические аспекты природопользования.- К.: Наукова думка, 1982.- 175с 8. Герасимов И.П. Научные основы современного мониторинга окружающей среды // Изв. АНСССР. Сер. Географ. – 1975.- №3.- С. 13-25. 9. Герасимов И.П. Моніторинг окружающей среды // Современные проблемы географии.- М.: Наука, 1976.- С. 19-29. 10. Герасимов И.П. Принципы и методы геосистемного мониторинга // Изв. АНСССР. Сер. географ. - 1982. - №2.- С.5-12. 11. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлой, настоящей и будущей географи мира. – М.: Наука, 1985.- 247 с. 12. Герасимов И.П., Клюев Н.Н., Мухина Л.И. Геоэкологический аналіз // Изв. РАН. Сер. географ.- 1995. - № 1.- С. 21-30. 13. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природных ресурсов.- М.: Аспект Пресс, 1998.- 319с. 14. Гофман К.Г. Экономическая оценка природных ресурсов Вопросы теории и методологии.- М.: Наука, 1987. 15. Грин А.М. Геосистема как объект мониторинга // Геосистемный мониторинг в биосферных заповедниках.- М., 1984.- С 43- 54. 16. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Коваль Я.В., Новоротов О.С., Паламарчук М.М. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України.- Київ, РВПС України. 1999.-716 с. 17. Дмитриевский Ю.Д. Природный потенциал и его количественная оценка.- «Изв. Вис. Геогр. о – ва», 1971, №1, с. 41-47. 18. Донской Н.П., Донская С.А. Основы экологии и экономика природопользования.- Мн.: УП «Технопринт», 2000.- с.308. 19. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія: навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-С.152. 20. Еколого-економічні приорітети у вирішенні проблеми відходів /Б.Горлицький, доктор геолого-мінеральних наук //Економіка України. – №3, - 1995. – С.55.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020