UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичні ідеї та вчення періоду Раннього Християнства та Середньовіччя (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4357
Скачало664
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політичні ідеї та вчення періоду Раннього Християнства та Середньовіччя

 

З І тисячоліття н.е. суспільно-політична думка на Сході й на Заході

розвивалася переважно завдяки старанням представників богослов'я. Адже з

економічним, політичним, моральним, інтелектуальним занепадом Греції та

Риму земна держава поставала як втілення зла, беззаконня,

несправедливості, терору, експлуатації, розбещеності. Така політична

реальність створила сприятливі умови для бурхливого розвитку

християнства.

 

Згідно з його ученням, людина — вершина творіння Бога, носій образу і

подоби Божої, духовно-тілесна істота, що об'єднує матеріальне і духовне

начала, вічна, безсмертна, раціональна, наділена даром творчості, вільна

як перед Богом, так і перед дияволом. Вона відповідає за лад у світі та

в самій собі. Але гріхопадіння Адама і Єви, гріхи їх нащадків порушили

первісну богоподібність, невинність, і людина стала носієм гріховності.

Першим переможцем гріховної сили став Ісус Христос, який приніс нове

вчення, взяв на себе гріхи світу і врятував людство. Однак страждання у

християнстві — не самоціль, а сила в боротьбі зі злом у собі та навколо

себе. Призначення людини — не аскетичність, а самовдосконалення,

законопослушність, виконання Божих заповідей і покірність церкві.

Християнство виходило з ідеї свободи і рівності людей, закликало до

вияву доброї волі, взаємного прощення, любові й справедливості незалежно

від звань, станів, титулів, багатства і віку.

 

Якщо протягом перших трьох століть римські імператори нещадно нищили

прихильників та послідовників християнства, то у 313 р., за царя

Константина Великого, воно було проголошено пануючою релігією в імперії.

 

Хоча римські імператори вважали себе намісниками Бога на землі,

необмеженими ніякими законами, церква все більше прагнула утвердити в

суспільному житті зверхність духовної влади над світською. Єпископ

Аврелій Августин (354—430) у праці «Про град Божий» виступав за

верховенство церкви в політичному житті. Держава, на його думку, —

сукупність людей, об'єднаних суспільними зв'язками, її зусилля повинні

спрямовуватися не лише на задоволення земних потреб, а й на нищення

ворогів церкви, запобігання злочинові проти Бога. Надмірне насильство

небажане, але необхідне; рабство суперечить природі людини, але

встановлене Богом як покарання за гріхи; свобода волі приємна, але

виражається лише в схильності індивіда до порочних дій; державна влада

нічим не відрізняється від зграї розбійників, але політичну опозицію

треба рішуче викорінювати.

 

Виправданням феодального устрою, що виявилося у формулі «церква — сонце,

держава — місяць», позначені суспільно-політичні теорії схоластів, які

вважали, що людина взагалі (як родове узагальнення) не існує, реальними

є лише окремі особи. Англієць Ансельм Кентерберійський (IX ст.) — батько

схоластики — використовуючи постулати логіки, доводив необхідність

втілення Бога в людині. Француз Іоанн Солсберійський (XII ст.) високо

оцінював роль римського права у вихованні людини, виправдовував

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ