UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітична думка епохи Відродження (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3311
Скачало905
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політична думка епохи Відродження

 

У XVI ст. з початком занепаду феодалізму нав'язаний схоластикою

аскетизм став поступатися культові людини, її інтересів і потреб, а

божественне — природному, людському. Гуманізм тоді ще не був масовим,

здебільшого він мав прихильників серед мешканців міст, представників

інтелігенції, які в паростках нового ладу вбачали силу, здатну звільнити

людину від середньовічного аскетизму. Нова епоха, що увійшла в історію

під назвою Відродження (Ренесансу), символізувала передусім відродження

і широке використання досягнень античної цивілізації.

 

Гуманісти-італійці слідом за Франческо Петраркою (1304—1374) засуджували

політичний аскетизм, захищали ідею всебічного розвитку особистості,

заперечували тиранію. Леонардо Бруні створює теорію республіканізму —

найсправедливішого, на його думку, устрою суспільства, що є

найголовнішою умовою реалізації свободи волі як свободи особистості. У

XV ст. політичну ідеологію раннього гуманізму розвивають інші італійські

мислителі, поглиблюючи поняття свободи особистості як

 

громадянської свободи, як політичного права обирати і бути обраним до

владних структур, як рівність громадян перед законом, як визнання

необхідності існування представницьких органів, виконавчої системи й

авторитетного суду.

 

Найвагоміший внесок у політичну думку зробив італієць Нікколо Макіавеллі

(1469—1527), який у трактатах «Государ», «Міркування на І декаду Тіта

Лівія» протиставив теологічному розумінню державної влади юридичний

світогляд. Вважаючи силу основою права, визначаючи поняття «держава» як

загальний політичний стан суспільства, Макіавеллі стверджував, що людина

втілює в собі злобність, агресивність, властолюбство, жадобу,

брехливість, боязливість, малодушність, невдячність, зрадництво,

лицемірство, ненависть, нестриманість тощо. Необхідність приборкання цих

її рис і покликала до життя державу. Відстоюючи пріоритет світської

влади, гостро критикував духовенство, а дворянство закликав знищити

зовсім. Його ідеал державного устрою — сильна, жорстко централізована

республіка, де владарюють представники народу, молодої буржуазії та

виборний глава держави, який, враховуючи негативні якості людини,

повинен бути «лисом, щоб бачити гадів, і левом, щоб нищити вовків». Для

об'єднання суспільства правитель може використовувати будь-які засоби

(«мета виправдовує засоби»), навіть аморальність, нечесність,

жорстокість, устрашіння, демагогію, наклепи, підступність, хитрість,

віроломство тощо. Лише тоді республіка буде могутньою, виправдає своє

призначення, коли правитель, відкинувши закони й принципи моралі,

встановить правову авторитарну диктатуру «великого перетворювача».

Держава, на думку Макіавеллі, — вищий вияв людського духу, а служіння

державі — зміст, мета і щастя людини.

 

Сповідуючи і деякі гуманістичні ідеї, він неодноразово вказував на

полярність інтересів бідних і багатих, висловлювався про справедливий і

досконалий державний устрій, який повинен забезпечити політичну свободу

людині, демократичне міське самоврядування. Мрія Макіавеллі — сильна

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ