UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛютнева революція в Росії та її вплив на Україну. Утворення і діяльність Української Центральної Ради (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6447
Скачало1779
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну. Утворення і діяльність

Української Центральної Ради

 

27 лютого 1917 р. В Петрограді перемогла буржуазно-демократична

революція. Було повалено самодержавства. В країні встановилося

двовладдя: Тимчасовий комітет Державної думи (згодом Тимчасовий уряд) і

Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів. Микола II з

березня зрікся престолу і передав владу Тимчасовому уряду, який

проголосив політичні свободи (слова, друку, право на зібрання та

об’єднання, діяльність політичних партій і т. п.). Влада на місцях

перейшла до громадянських комітетів та губернських і повітових комісарів

Тимчасового уряду. Перемога революції відкрила широкі можливості для

легалізації діяльності різних політичних партій, створення різноманітних

громадських організацій, в т. ч. Рад робітничих і солдатських депутатів,

для активізації національно-визвольних процесів.

 

4 березня постала Рада об’єднаних громадських організацій, яка

проголосила про утворення громадсько-політичного об’єднання

всеукраїнського масштабу – Центральної Ради. До її складу ввійшли

провідні діячі Товариства українських поступовців, представники

православного духовенства, українських соціал-демократичних,

культурно-просвітницьких та інших організацій. 7 березня Головою

Центральної Ради обрано визнаного лідера національного відродження

професор М. Грушевського.

 

Грушевський Михайло Сергійович (1866–1934) – історик, літературознавець,

публіцист, політичний і державний діяч, голова Української Центральної

Ради. Народився у м. Холм (Ніни на території Польщі). По закінченню

Київського університету (1890) проводив викладачку і дослідницьку роботу

в наукових установах Києва і Львова. Брав активну участь у громадському

житті: голова Наукового товариства ім.. Шевченка (1897-1910); один з

організаторів Української національно-демократичної партії в Галичині

(1899); редактор „Записок НТШ” і член редакції журналу

„Літературно-науковий вісник” (1898-1907); засновник Товариства

українських поступовців (1908). У 1914 р. був заарештований і засланий

царським урядом до Симбірська. 7 березня 1917 р. обраний Головою

Української Центральної Ради. За Гетьманату П. Скоропадського перебував

у підпіллі, з 1919 р, – в еміграції (Відень, Прага, Берлін, Женева,

Париж).

 

У 1927 р. М. Грушевський повернувся в УРСР, Очолював кафедру історії

України та історичний відділ Всеукраїнської Академії наук. У 1929 р.

обраний академіком АН СРСР. У березні 1031 р. переїхав до Москви, де був

заарештований ДПУ і звинувачений у керівництві „Українським національним

центром” та в антирадянській діяльності. Однак Грушевський зумів

спростувати звинувачення і був звільнений з-під арешту, але йому вже не

дозволили повернутися в Україну. Помер 25 листопада 1934 р. під час

лікування у Кисловодську. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

 

Наукова спадщина М. Грушевського надзвичайно велика і різноманітна. Він

автор майже 2 тис. праць з галузі історії, літератури, археології,

соціології, спеціальних історичних дисциплін, головними з яких є

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ