UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнські землі під владою Литви і Польщі (XIV – XVI ст.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8754
Скачало2421
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українські землі під владою Литви і Польщі

 

(XIV – XVI ст.)

 

ПЛАН

 

1. Загарбання українських земель Великим князівством Литовським і

королівством Польським

 

2. Соціально-економічне життя в Україні в другій половині XIV–XVI ст.

 

3. Українські землі під владою Речі Посполитої

 

4. Початок українського національного відродження. Козацтво та його роль

в суспільно-політичному житті українського народу, в боротьбі проти

польського панування

 

1. Загарбання українських земель Великим князівством Литовським і

королівством Польським

 

У 40-х роках ХIV ст. українські землі зазнали розчленування. Після війни

1351–1352 рр. між Польщею і Литвою Галичина залишилась під владою

Польщі, а Берестейщина і Волинь перейшли до Литовської держави.

 

Поставши в середині XIII ст., Литовська держава поступово посилила свій

вплив і розширила територію. Так, за князя Гедиміна (1316–1341 рр.) вона

захоплює значну частину Білорусі, а його сини Ольгерд і Кейстут

приєднують Чернігово-Сіверщину (1357–1358 рр.), Поділля (1363 р.),

Київщину (1362 р.). Відтепер історія українських земель стає пов’язаною

з історією феодальної Литви.

 

Виникає питання: Чому ж Литві вдалося так швидко підпорядкувати собі

руські землі?

 

Тут можна назвати декілька причин:

 

По-перше, руські землі були роз’єднані і значно ослаблені міжусобицями

та золотоординською навалою, що поклало початок „проникнення” на початку

XIV ст. на Русь без особливих перешкод.

 

По-друге, дії литовців по захопленню українських земель не мали

характеру експансії, схожої на завоювання монголів, а тому місцеве

населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж

підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло

золотоординське. В більшості випадків місцеві бояри і князі добровільно

визнавали владу Литви (так київський князь Федір у 1362 р. добровільно

визнав владу Ольгерда). Адже литовська влада була толерантнішою, ніж

татарська.

 

По-третє, успішному просуванню Литви на руські землі сприяло ослаблення

Орди та її розкол на ворогуючі частини (ханства) внаслідок феодальних

усобиць в другій половині XIV ст.

 

І насамкінець це те, що литовські князі при забезпеченні управління

завойованими руськими землями дотримувались принципу: „Старого не

змінюємо, а нового не запроваджуємо”.

 

Уся повнота влади у Великому князівстві Литовському була зосереджена у

руках великого князя. На відміну від Київської Русі, князівства у Литві

не мали автономії, і поступово місцеві князі були замінені на литовських

намісників. Система прямого взаємозв’язку між військовою службою і

землеволодінням давала можливість великому литовському князеві мати

значне військо і контролювати фактично всі ресурси держави.

 

Чималу частину Великого князівства Литовського складали

східнослов’янські землі, де місцеві феодали, як правило, зберегли свої

вотчини. Литовці запозичили попередню структуру управління, військову

організацію, судову систему тощо. Хоча необхідно визнати, по-перше, що з

XVI ст. на українських землях уже діяли Литовські статути – кодекси

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ