Реферат на тему:
Загальна характеристика уваги
ПЛАН
1. Поняття про увагу та її фізіологічні основи.
2. Види уваги. Увага в навчанні.
3. Характерні особливості уваги.
4. Розвиток уваги у дітей.
1. Поняття про увагу та її фізіологічні основи.
У кожен момент життя на людину діє безліч об’єктів. Проте не всі вони
однаково відображаються людиною. Одні предмети і явища, які
безпосередньо пов’язані з нею, усвідомлюються ясно і чітко, другі –
відступають на задній план, а треті у даний момент взагалі не існують.
Отже, усвідомлення середовища має вибірковий характер. Це явище не
випадкове, а закономірне, тому що людина усвідомлює ті об’єкти, до яких
вона уважна. Відображу вальна діяльність мозку людини організована таким
чином, що вона буває спрямована на певні об’єкти, на них зосереджується,
в наслідок чого підвищується її ефективність.
Увага – форма психічної діяльності людини, що виявляється в
спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об’єктах, які
мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним
процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості
на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого
пізнавального процесу.
Оцінюючи роль уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д.
Ушинського про те, що увага є тими дверима, через які проходить все, що
входить у душу людини із зовнішнього світу.
Для виникнення уваги необхідно виділити об’єкт, зосередитись на ньому і
відволіктися від сторонніх подразників. Увага не може бути
безпредметною. Предметом уваги може виступити зовнішній світ, на який
спрямовано акт пізнання, сама психічна діяльність: думки, переживання,
аналіз дій, вчинки.
Фізіологічний механізм уваги є складним. На сьогодні він розглядається
як фільтр, що розташований на різних рівнях нервової системи і відсіює
ті сигнали, які є мало значущими для людини. Відповідно до поглядів І.
М. Сєченова, увага людини має рефлекторний характер. Розвиваючи це
положення, І. П. Павлов висловив гіпотезу, що увага пов’язана з
виникненням осередків оптимального збудження в результаті особливого
орієнтувального рефлексу (мимовільна увага ). Важливий вклад в розкриття
фізіологічних механізмів уваги вніс А.А. Ухтомський. Відповідно до його
уявлення, збудження розподіляється в корі великих півкуль нерівномірно і
може створювати в ній осередки оптимального збудження, котрі набувають
домінуючого характеру. Мозковий центр, котрий набагато легше
відкликається на подразники (“домінанта” по А.А. Ухтомському )
характеризується стійкістю збудження в ньому (“інертність домінанти”) і
здатністю “підтягувати” до себе ті нервові імпульси, котрі викликають
незначні осередки збудження (“субдомінанти”) і підкріплюватись за їх
рахунок (“підкріплені домінанти”). Точка зору І.П.Павлова і А.А.
Ухтомського отримала в наш час ряд підтверджень в експериментах з
реєстрацією біотопів мозку тварин і людей. Сучасні нейрофізіологічні
дослідження підтвердили провідну роль коркових механізмів в регуляції
уваги. Встановлено, що увага можлива лише на основі загальної бадьорості
кори головного мозку, підвищеної активності її діяльності. Декотрі вчені
підкреслюють особливо важливу роль лобних долей мозку у відборі
інформації. На даному етапі в мозку знайдені особливі нейрони, які
отримали назву ” нейронів уваги”. Важлива роль в регуляції уваги
належить скупченню нервових клітин, розміщених в стовбурній частині
мозку, які отримали назву ретикулярна формація. Передбачають, що
ретикулярна формація являє собою комплекс кількох систем, одна з котрих
забезпечує активацію орієнтувального рефлексу, інші – захисного, а треті
– харчового. В даний час довільна увага розуміється як діяльність, котра
спрямована на контроль своєї поведінки, на підтримку стійкості
вибіркової активності.
2. Види уваги. Увага в навчанні.
Мимовільна увага – це така увага, яка складається в ході взаємовідношень
людини із середовищем поза її свідомим наміром. Часто мимовільну увагу
називають пасивною увагою. Фізіологічним проявом цього виду уваги
служить орієнтувальний рефлекс. Первісно вона виникає як
безумовнорефлекторне явище, що викликане впливом тих чи інших зовнішніх
подразників. Та з часом мимовільна увага стає умовнорефлекторним явищем,
що викликається подразниками, які набули для людини значення певних
сигналів. Перерахуємо причини які обумовлюють виникнення і підтримку
мимовільної уваги.
Перша група – причини, що стосуються особливостей самого подразника:1.
Ступінь інтенсивності подразника.2. Контраст між подразниками.3. Новизна
або незвичність подразника.4. Просторові зміни або ж рух подразника
стосовно органів чуття.
Друга група причин, що викликають мимовільну увагу – потреби
особистості.
Третя група причин, що викликають і підтримують мимовільну увагу –
почуття, що пов’язані із тими об’єктами, що сприймаються і тією
діяльністю, що виконується.
Четверта група причин – вплив попереднього досвіду, очікування
відповідних вражень, загальна спрямованість особистості, її інтереси.
Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному
та індивідуальному розвитку. На її основі виникає довільна увага.
Довільною називають увагу, яка свідомо спрямовується і регулюється
особистістю. Довільна увага – активний вид уваги. Довільна увага виникла
в процесі праці людини. Праця скеровується більш чи менш віддаленою
метою, яка досягається через цілий ряд найближчих цілей. Чим віддаленіша
мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива сама робота, тим
більші вимоги ставить вона до довільної уваги. Психологічний зміст
довільної уваги пов’язаний із постановкою мети діяльності і вольовим
зусиллям. Довільна увага історично виникла в процесі спілкування людини
з іншими людьми. У дитини вона виникає в процесі спілкування з дорослим.
Необхідною її умовою є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється
мета, виникає свідомий намір особистості бути уважним у певному
напрямку, здійснюється контроль за діяльністю. Довільна увага є
необхідною умовою пізнання людиною світу. Довільна увага необхідна для
виконання людиною будь-якого складного завдання.
Між мимовільною і довільною увагою існують взаємозв’язки і взаємо
переходи. Не тільки довільна увага виникає з мимовільної, а й довільна
стає мимовільною. Таке відбувається у зв’язку із змінами в мотивації
діяльності.
Якщо у процесі виконання завдання людина здобуває результати, які її
зацікавлюють, то виникає безпосередній інтерес до змісту завдання, під
впливом якого змінюється увага учня. Таку увагу називають вторинною
мимовільною, або після довільною увагою. Отже, післядовільною називають
увагу, яка виникає з довільної уваги при появі інтересу до виконуваної
діяльності. Після довільна увага відрізняється від мимовільної тим, що
вона є свідомо контрольованою. Перехід довільної уваги у після довільну
полегшує роботу, позбавляючи людину необхідності витрачати зусилля на
те, щоб зосереджуватись на даному об’єкті і водночас підвищує її
продуктивність. Тому є важливим питання організації всякої діяльності
так, щоб забезпечувати цей перехід. Особливо це є актуальним для
навчальної діяльності. Слід керувати навчанням так, щоб воно самим своїм
змістом забезпечувало перехід довільної уваги учнів у після довільну
увагу, що сприяло б піднесенню ефективності засвоєння учнями знань.
До видів уваги також відносять:
1. Чуттєву та інтелектуальну увагу.
2. Зовнішню та внутрішню увагу.
3. Групову та інтелектуальну увагу.
3. Характерні особливості уваги.
Увага характеризується рядом особливостей. Виділимо їх.
Стійкість уваги – властивість, яка визначається часом, протягом якого
людина залишається зосередженою на якомусь об’єкті. Ця її особливість
характеризується часом, протягом якого учні працюють над завданням , не
відволікаючись від нього. Стійкість уваги є необхідною внутрішньою
умовою доведення завдання до його кінця і продуктивного його виконання.
Фізіологічною її основою є відносна сталість тих співвідношень процесів
збудження і гальмування, які утворюються в корі великих півкуль під
впливом певних умов. До цих умов потрібно віднести зміст зовнішніх
об’єктів, його багатство, динамічність, силу впливу тощо. Змістовні
об’єкти стійко привертають до себе увагу також через відповідну
діяльність людини.
Концентрація уваги – це ступінь зосередженості людини на певному
об’єкті. Чим більш концентрована увага до певного об’єкта, тим у більшій
мірі гальмуються впливи побічних стимулів, тим менше ми їх помічаємо,
тим продуктивніша діяльність, пов’язана з даним об’єктом. Концентрація
уваги пов’язана з її стійкістю і залежить від тих же умов, які
визначають останню. Проте ступінь концентрації уваги на певному об’єкті
не залишається однаковим протягом часу. Він то підвищується, то
знижується. Такі зміни концентрації уваги називають її коливаннями.
Звідси:
Коливання уваги – це періодичні короткочасні мимовільні зміни ступеня її
інтенсивності. Фізіологічною основою коливання уваги є зміна збудливості
відповідних ділянок кори великих півкуль. При невеликих коливаннях
спрямованість діяльності підтримується, а при значних – увага може
відволікатися. Дослідження ( Урбанчич, М. Ланге) показали, що при
сприйманні ледве помітних подразників ці коливання уваги настають дуже
часто, а саме: через 2 – 3 сек. і максимум через 12 сек. Причиною такої
частоти є різноманітність подразників, що спричиняється до послаблення
збудження коркових клітин аналізатора. В умовах більш змістовної
розумової чи практичної діяльності ці періоди коливань, тобто посилення
і послаблення уваги, стають значно більшими, вимірюючись навіть
десятками хвилин(М.Ф. Добринін).
Обсяг уваги – кількість об’єктів, актуально усвідомлюваних людиною в
даний момент. Ця властивість уваги знайшла своє з’ясування тільки щодо
чуттєвих її форм. Під обсягом тут розуміють кількість об’єктів, яку ми
можемо сприйняти з повною ясністю і чіткістю в одному акті сприймання за
найкоротший час.
Розподіл уваги – проявляється в здатності людини одночасно виконувати
два і більше різних видів діяльності. Ця особливість уваги властива
кожній людині. Так, можна виконувати певну технічну роботу і в цей час
слухати передачу по радіо, робити усні обчислення, мріяти. Можна слухати
лекцію і записувати її зміст. Вміння розподіляти увагу виробляється на
практиці. Воно особливо потрібне в роботі шофера, вагоновода, льотчика,
педагога і в ряді інших професій. Розподіл уваги вдається людині при
певних умовах. До них треба передусім віднести достатнє оволодіння
людиною певними видами діяльності, способами її виконання. Одночасно
виконувати дві роботи можна тоді, коли виконання при наймі однієї з них
більш чи менш автоматизоване і коли робота не натрапляє на всілякі
серйозні перешкоди. З цих причин неможливо розподіляти увагу між такими
діяльностями, які потребують участі одних і тих же аналізаторів.
Неможливо, наприклад, одночасно слухати два оповідання, писати два
листи, один текст слухати, а другий читати і т. п. Розподіл уваги
залежить і від ступеня її зосередженості.
Переключення уваги – свідоме переміщення уваги з одного об’єкта на
інший. Потреба переключати увагу виникає в цілому ряді складних
діяльностей людини, наприклад у роботі водія автомашини, льотчика,
текстильниці, що працює на багатьох станках, педагога, який веде урок у
класі, шахіста, що грає з кількома партнерами, тощо. Здатність
переключати увагу особливо важлива там, де треба швидко, без зволікань
реагувати на зміни середовища. Дані досліджень показують, що довільна
зміна спрямованості уваги може відбуватися досить швидко, а саме:
протягом 0,2 – 0,3 сек., тобто за секунду ми можемо перевести 3 – 4 рази
увагу з одного об’єкта на інший. Фізіологічною основою переключення
уваги є переміщення, рухливість осередку оптимального збудження.
4. Розвиток уваги у дітей.
Мимовільна увага виникає в перші тижні життя дитини Це є
безумовнорефлекторна увага, що викликається подразниками безпосередньо
пов’язаними із задоволенням органічних потреб. Годування дитини,
світлові, звукові, дотикові та інші подразники починають привертати її
увагу і викликати відповідні реакції. Так, дитина починає позитивно
реагувати на голос матері, вигляд її обличчя, на вигляд пляшечки з
молоком тощо. Мимовільна увага її стає умовнорефлекторною. Увага дитини
розвивається у зв’язку з дальшим розвитком її життєдіяльності,
виникненням у неї нових потреб, оволодінням нею вмінням сидіти, ходити,
бігати, говорити. Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них
нових інтересів створює грунт для дальшого розвитку їх мимовільної уваги
до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу.
У дошкільному віці у дітей починає формуватись довільна увага. Необхідні
для цього умови складаються в процесі спілкування дитини та дорослого,
виконанні дитиною доручень, участі у колективних іграх. Розвиток
усвідомлення необхідності виконувати певні завдання, відповідні правила
поведінки також сприяє формуванню довільної уваги. Спочатку довільна
увага є нестійкою і потребує підтримки з боку дорослого. Проте старші
дошкільники вже вміють ставити перед собою завдання і спрямовувати увагу
на їх виконання.
Розвиток розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й
виявляє себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе.
Шкільне навчання та позашкільна діяльність сприяють подальшому
розвиткові як довільної так і мимовільної уваги. Увага дітей молодшого
шкільного віку має свої особливості: легкість зосередження на
конкретному матеріалі, що підкріплений наочністю; важкість підтримання
уваги при несприятливих зовнішніх умовах роботи; інтерес до роботи
сприяє зростанню стійкості уваги.
У школярів середнього і старшого віку зростає стійкість уваги, здатність
зосереджуватись на об’єктах мислено і без наочності, виробляється вміння
бути уважним у несприятливих умовах, контролювати свою увагу і володіти
нею; вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. У розвитку
уваги школярів спостерігаються й індивідуальні відмінності.
Умови виховання уваги
1. Наявність достатньо широких та стійких інтересів.
2. Вміння заставити себе довільно зосереджувати увагу у будь-який момент
і на будь-якому предметі.
3. Привчити себе працювати у несприятливих умовах.
4. Ніколи не працювати неуважно. Слід пам’ятати, що всяка неуважна
робота привчає людину бути неуважною.
5. Краще пізнавати особливості своєї уваги, її сильні та слабкі сторони.
Для повного виправлення недоліків своєї уваги потрібна велика робота над
собою.
Література:
Введение в психологию (под. ред. А.В.Петровского.-М., 1997);
Годфруа Ж. “Что такое психология”.-М.,1992;
Загальна психологія: навч. посібник (О. Срипченко, Л.Долинська, З.
Огороднійчук, та ін.- К.: “А.П.Н.”, 2001);
М’ясоїд П.А. “Загальна психологія. К., 1998”;
Максименко С.Д. “Психологія у соціальній та педагогічній практиці”- К.,
1998;
Немов Р.С. “Психология”Кн.1.-М., 1995;
“Общая психология” (под. ред. А.В. Петровского).-М.,1986;
Рубинштейн С.Л. “Основы общей психологии”.Т.1.-М.,1989;
Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко Л.О. “Довідник з педагогіки
і психології”. (навч. посібник для викладачів, аспірантів та
студентів).-К.,2000;
“Хрестоматия по психологии” под. ред. А.В.Петровского.-М.,1977-С. 53-74.
113-121. 134-152.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
