UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕкономічне і соціально-політичне становище Аргентини у міжвоєнний період (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4739
Скачало419
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Економічне і соціально-політичне становище Аргентини у міжвоєнний період

 

На кінець Першої світової війни Аргентина була аграрною країною з

високорозвинутим сільським господарством. Землею володіли, в основному,

латифундисти та іноземні компанії. Більшість селян не мали землі і

змушені були її орендувати. Число батраків на селі постійно зростало.

 

Використовуючи природні умови, естенсьеро (власники великих пасовищ)

постійно збільшували поголів’я великої рогатої худоби. На 1922 р. воно

досягло 37 млн. голів. Експорт Аргентини на 98% складався з

сільгосппродуктів. Це надзвичайно посилило залежність Аргентини від

світового ринку.

 

Після війни експорт сільгосппродуктів скоротився з 615 млн. доларів до

49 млн. доларів. В економіці Аргентини панував англійський капітал, що

контролював залізниці, телеграфний і телефонний зв’язок, комунальне

господарство міст, м’ясохолодобійні та ін. Спроби США потіснити

англійський капітал в Аргентині не дали вагомого результату через те, що

Аргентина і США були конкурентами по деяких продуктах, а Англія була

основним покупцем аргентинської сільгосппродукції.

 

Промисловий розвиток Аргентини дещо пожвавився в роки Першої світової

війни, з’явились текстильні, скляні, електротехнічні, хімічні та інші

підприємства. Можна навіть говорити про випередження Аргентиною у

промисловому розвитку інших латиноамериканських країн. Зауважимо, що 2/3

усіх її підприємств і транспорт належали іноземному капіталу. До того ж

наплив іноземних промислових товарів зростав. Це вело до закриття

аргентинських заводів і фабрик, які не витримували конкуренції.

Наслідком цього було зростання безробіття, цінна сільгосппродукти (в

середньому на 150-200%), на одяг та предмети домашнього вжитку – майже в

3 рази.

 

Президентом країни у 1916-1922 рр. був І. Ірігойєн – один із засновників

Радикальної партії і незмінний її лідер упродовж двох десятиріч. Він

захищав інтереси національної буржуазії, заохочував розвиток

промисловості, намагався обмежити привілеї латифундистів, а також по

можливості обмежити діяльність іноземних монополій. Профспілки отримали

право на свою діяльність, була заборонена робота в недільні дні. В

опозиції до Ірігойєна знаходилась Консервативна партія, яка представляла

інтереси латифундистів, католицької верхівки і воєнних.

 

Серед робітничого класу, 30% якого складали емігранти з Європи і країн

Латинської Америки, були поширені анархо-синдикалістські ідеї. Вимоги

“повалення буржуазії” вживалися з закликами до класового співробітництва

і угод з підприємцями. Профспілки об’єднували до 100 тис. робітників.

 

У листопаді 1918 р. в Буенос-Айресі почався страйк 2,500 робітників

металургійного заводу, який належав англійській фірмі. Страйкарі

вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати. Страйк тривав

понад 2 місяці. 7 січня 1919 р. господарі заводу викликали військо і

кінну поліцію, які під час зіткнень з робітниками вбили 6 чоловік і 30

поранили. Після цього почався загальний страйк робітників столиці.

 

9 січня під час похорону загиблих робітників, в якому взяли участь понад

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ