Реферат на тему:
Економічне і соціально-політичне становище Бразилії у міжвоєнний період
Бразилія – найбільша по території і найбагатша за природними ресурсами
країна Латинської Америки. В економіці країни панували іноземні
монополії. Виробництво кави було таким значним, що воно складала 70%
бразильського експорту. Від урожаю, збирання і продажу кави залежало все
економічне життя країни. Бразилія і після Першої світової війни
залишалась аграрною країною. Робітників було всього трохи більше 2 млн.
чол., значна частина яких була іноземного походження.
Землею розпоряджались місцеві латифундисти й іноземні концесіонери.
Всього оброблялось 1,6% придатної для вирощування сільгосппродукції
землі. Земля була сконцентрована у крупних латифундистів, у той же час
значна частина селян була безземельною. Вони орендували землю у
латифундистів, або були батраками. У найважчому становищі були негри,
метиси і самбо (діти від індіанських і негритянських батьків). Вони
становили майже половину населення Бразилії і зазнавали на собі
найжорстокіші прояви національного гноблення.
Англійський капітал контролював залізниці, комунальні підприємства,
виробництво кави. Упродовж 20-ти років він значною мірою був витіснений
американським капіталом. У Бразилії після війни швидко зростала
текстильна, взуттєва, миловарна промисловість. М’ясохолодобійні, яких
ставало все більше, переважно належали американським компаніям. Значна
частина робітничого класу була емігрантами з Європи. Керівництво
робітничим рухом здійснювала Бразильська робітнича конфедерація. Вона
організовувала робітників на боротьбу за 8-годинний робочий день, за
підвищення зарплати, поліпшення умов праці. У 1921р. страйки були
заборонені, робітничі організації зазнавали репресій. Більшість
профспілок були розгромлені. У 1922 р. була утворені Комуністична партія
Бразилії.
Новим явищем у політичному житті Бразилії був рух лейтенантів, які 5
липня 1922 р. підняли повстання військового гарнізону фортеці
Капакабана. Сили повсталих солдатів були нерівними з урядовими силами.
Повстання зазнало поразки. Основна маса повсталих здалися урядовим
силам. Лише 18 героїв із зброєю в руках бились до останнього. Рух 1922
р. в армії зробив глибоке враження на громадську думку і викликав
прагнення багатьох молодих людей продовжити боротьбу за демократію. В
1922 р. відбулися президентські вибори. Перемогу здобув А. Бернарде
(Республіканська партія). Він виконував обов’язки президента Бразилії до
1926 р. Це були роки політичного терору. Профспілки були заборонені, в
країні був запроваджений стан облоги.
5 липня 1924 р. в Сан-Паулу почалося збройне повстання військових частин
проти режиму Бернардеса. Повсталі захопили Сан-Паулу й утримували його
упродовж трьох тижнів. Урядові сили витіснили повсталих військових з
міста і вони відступили у глиб країни.
Естафету боротьби проти режиму Бернардеса перейняв капітан Прес тес,
який підняв повстання на півдні Бразилії в штаті Ріо-Гранде де Сул.
Вимоги повсталих були досить поміркованими: забезпечити в країні
демократичні права і свободи, провести амністію політв’язнів, здійснити
безкоштовну початкову освіту та ін.
У жовтні 1924 р. війська Престеса об’єднались з відступаючими з Сан –
Паулу повсталими частинами і почався похід півтора тисячної
“непереможеної” колони Престеса через усю Бразилію з півдня на північ,
який тривав більше двох років (з жовтня 1924 до лютого 1927 р.). До
колони Престеса приєднались революційно налаштовані студенти, робітники,
селяни, батраки. Колона рухалась під гаслом: “Не дамо згаснути полум’ю
революції!”. У місцях, де проходила колона Престеса, були ліквідовані
боргові обв’язки селян, чимало із них отримали землю.
І все ж сили повсталих і урядових військ були не на користь перших. К.
Престес, пройшовши з колоною 2,5 тис. км., вирішив у грудні 1927 р.
припинити боротьбу і перейшов на територію Болівії. Ім’я Престеса стало
в Бразилії символом надії.
На президентських виборах 1926 р. перемогу здобув В. Луїс, який обіймав
цю посаду до 1930 р.
Світова економічна криза для Бразилії була досить важкою. З другої
половини 1929 р. ціни на каву почали падати. Розорення дрібних і
середніх господарств набрало великих масштабів. Щоб затримати падіння
цін, плантатори й експортери кави у продовж 1931-1934рр. спалили 27 млн.
мішків по 60 кг кави. На три роки була заборонена посадка нових кавових
дерев.
Друга за величиною галузь – текстильна – також переживала глибоку кризу.
За період з 1929-1933 рр. зарплата текстильників була скорочена більш як
на 60%.
На президентських виборах 1930 р. перемогу здобув К. Престес. Однак
результати виборів були опротестовані ліберальним альянсом який і
здійснив у жовтні 1930 р. воєнний переворот. Тимчасовим президентом став
Ж. Варгас (великий поміщик-скотар).
Ж. Варгас пішов на поступки повсталим Сан-Паулу. Половина боргів була
виплачена державою, були призначені вибори в Установчі збори. Це
означало, що між національною буржуазією і поміщиками було досягнуте
порозуміння.
Установчі збори розробили нову конституцію, яка вступила в силу в липні
1934 р., після чого Ж. Варгас був обраний президентом республіки. Саме в
цей час у Бразилії була заснована фашистська партія – Бразильський
патріотичний рух. У ньому брали участь, перш за все, німецькі та
італійські емігранти. Вони взяли курс на зближення з Німеччиною і
Італією. Їхні озброєні загони були досить чисельними. Напади на
робітничі організації для них стали звичним явищем.
У березні 1935 р. у Бразилії була створена коаліція
Національно-визвольний альянс, до якого увійшли профспілки, студентські
спілки, селянські ліги та ін. До нього примкнула частина депутатів та
губернаторів, які були не згідні з політикою президента Ж. Варгаса.
Програма Альянсу передбачала забезпечення національної незалежності і
створення національно-революційного уряду, націоналізацію іноземного
капіталу, захист демократичних свобод, передачу селянам і робітникам
експропрійованих у національних зрадників земель, запровадження
соціального страхування, рівної плати за працю та ін.
За чотири місяці в Бразилії було створено 1500 осередків Альянсу, в яких
нараховувалось понад 1,5 млн. чол. Почесним головою Альянсу був обраний
К. Престес, який перебував в еміграції. У 1934 р. К. Престес вступив у
ряди Комуністичної партії Бразилії.
11 липня 1935 р. уряд Ж. Варгаса оголосив Альянс поза законом, було
заарештовано понад 20 тис. чол. На заклик Альянсу відбулися повстання в
м. Наталі, військових в Ріо-де-Жанейро. Ці повстання зазнали поразки. У
1936 р. був заарештований К. Престес, якого засудили на 16 років і 8
місяців тюремного ув’язнення.
У листопаді 1937 р. Ж. Варгас здійснив державний переворот, скасував
конституцію і встановив диктатуру. Відбулися арешти сенаторів і
депутатів, які були незгідні з переворотом. Бразилія була оголошена
корпоративною республікою. Страйки робітників а також створення ними
своїх організацій було заборонено. Разом з тим, Ж. Варгас став на шлях
зміцнення державного сектору економіки, встановив мінімум зарплати, ввів
пенсії промисловим робітникам, відмовився вступити в Антикомуністичний
Пакт, націоналізував ряд іноземних компаній. У травні 1938 р.
“інтегралісти” підняли проти Ж. Варгаса повстання, але зазнали поразки.
Внутрішня політика Ж. Варгаса залишилася без змін. У зовнішній політиці
Бразилія вела гру між імперіалістичними угрупуваннями, схилившись
напередодні. Другої світової війни на бік США.
Література:
Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.
Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.
Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464
с.
Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.
Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.
Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981.
Т.1-2.
Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.
Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.
История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.
История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М.,
1987. Т.1-2.
Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.
Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.
Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.
Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987.
711с.
Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.
Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.
Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения
XX в. –М., 1991. 391с.
Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М.,
1991. 391с.
Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика
391с.
Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми
войнами –М., 1984. 296с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
