UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕкономічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5888
Скачало545
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період

 

Перша світова війна і революція докорінно змінили економічне і

соціально-політичне становище Німеччини. Вона стала республікою,

демократичні права і свободи громадян, 8-годинний робочий день стали

реальністю. Ставлення до республіки було неоднозначним. Були політичні

сили (НДП і партія Центру), які готові були визнати Версальський мирний

договір при умові його пом’якшення. Були політичні сили, мета яких

полягала у відновленні монархії.

 

Наслідки війни для німецької економіки були важкими. Диспропорції у

промисловості, безробіття, нестача продуктів харчування і загроза голоду

– усе це мало місце в післявоєнній Німеччині. Інфляція досягла

величезних розмірів. Так, у 1919 р. 1 долар США дорівнював 14 марок, у

середині 1921р. він уже дорівнював 109 тис.996 марок. Наслідком інфляції

було розорення дрібних власників та дорожнеча, яка ще більше погіршила

матеріальне становище основної частини населення. Не дивлячись на

розруху німецька буржуазія отримувала значні прибутки. Широко

застосовувалась система державних субсидій монополістам.

 

Виступи робітників за свої права придушувалися воєнізованими

організаціями типу ”Стальний шолом”, “Вікінг” та ін. Взагалі, у

післявоєнній і післяреволюційній Німеччині було дві досить серйозні

проблеми: політичні дискусії з таких питань, як ставлення до

Версальського мирного договору і до Веймарської республіки. Саме навколо

цих проблем розгорталися найбільш запеклі політичні дискусії, які в

20-ті роки не раз переходили у збройну боротьбу тих, хто визнавав

Версальський мирний договір і Веймарську республіку, і тих, хто цього не

хотів робити.

 

У специфічній формі ці проблеми знайшли своє продовження і в 30-ті роки.

 

Листопадова революція не вирішила багатьох важливих завдань. Повністю

збереглась економічна могутність юнкерів. Вони, як і раніше, намагалися

відігравати важливу роль в політичному житті країни. Соціальні статті

Веймарської конституції значною мірою були декларативними.

 

Соціально-класову основу противників навіть доволі поміркованих змін в

Німеччині складали юнкера та ”королі вугілля і сталі”, найбільш типовими

представниками яких були Г. Стіннес, Е. Борзіг, Ф. Тіссен та ін. Вони

знаходились на позиціях войовничого невизнання наслідків німецької

революції і Версальського договору. Це і був феномен консервативного

екстремізму значної частини верхів німецького суспільства. Наприкінці

1919 р. уряд Веймарської коаліції (Демократична партія, центр і

соціал-демократи) активізував наступ на демократичні права німецького

робітничого класу. 13 січня 1920 р. був виданий закон про

фабрично-заводські ради, який забороняв страйки. Посилились репресії

проти лівих сил.

 

Одночасно йшов процес формування контрреволюційних військових

організацій, їх поповнювали демобілізованими офіцерами, студентами,

декласованими елементами. Рейхсвер у 1920 р. нараховував 400 тис.чол.

 

Страх офіцерства перед можливим скороченням армії до розмірів,

встановлених Версальським договором, спонукав його до думки про

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ