UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗовнішня політика Італії у міжвоєнний період (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6502
Скачало790
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Зовнішня політика Італії у міжвоєнний період

 

Зовнішня політика італійського уряду в післявоєнні роки розпочалась під

знаком невдач італійської дипломатії на Паризькій мирній конференції.

Союзні держави відмовились від раніше взятого на себе зобов’язання

передати після завершення війни Італії порт Ф’юме. Не одержала Італія і

турецького порту Ізмір. Причиною невиконання союзниками своїх

зобов’язань щодо Італії була економічна слабкість останньої, тому-то

вони не були схильні рахуватися з нею.

 

12 вересня 1919 р. націоналістично налаштовані “легіонери” Г. д’Аннунціо

самі захопили порт Ф’юме. Хоч це захоплення відбулося без формальної

санкції уряду Нітті, воно загострило відносини Італії з

Сербо-Хорвато-Словенською державою і з західними державами. Загони

д’Аннунціо утримували місто упродовж 15 місяців. У грудні 1920 р. їх

вигнали звідти італійські війська, які були надіслані новим урядом

Джолітті під натиском Англії і Франції.

 

Другою зовнішньополітичною проблемою для Італії був рух робітників проти

участі Італії у збройній інтервенції з метою повалення радянської влади

в Росії. Масові демонстрації населення міст відбувалися під гаслом “Руки

геть від радянської Росії!”. У Мілані в лютому 1919 р. в політичній

демонстрації на захист радянської Росії взяли участь понад 100 тис. чол.

Уряд Нітті змушений був прийняти рішення про вивід італійських військ з

території Росії, що і було зроблено протягом наступних місяців.

 

У кінці 1922 р. в Італії встановився фашистський режим. Це активізувало

її агресивність У зовнішній політиці, що відповідало інтересам

італійських монополій. Вони прагнули захопити пануючі позиції на

Середземному морі і перетворити його у внутрішнє італійське озеро.

 

План створення Великої Італії почав реалізовуватися уже в 1923 р. У

вересні 1923 р. Італія спробувала захопити грецький острів Корфу. Лише

втручання Англії на боці Греції змусило Муссоліні вивести свої війська з

острова.

 

У вересні 1923 р. італійські війська увійшли в Ф’юме. За римським

договором (січень 1924 р.) між Італією і Югославією місто і порт Ф’юме

перейшли під контроль Італії. Проблема Ф’юме, яка протягом – п’яти років

була джерелом постійних конфліктів між Італією і Югославією перестала

існувати. Тоді ж Італія закріпила за собою острови Додеканес (в

Егейському морі), які до цього часу належали Туреччині. Це були перші

територіальні здобутки італійських фашистів.

 

Агресивність Італії на цьому не закінчилась. Свої погляди Муссоліні

звертає в бік Албанії. Йому вдалося в 1926 р. заключити договір про

дружбу, а в 1927 р. – союзний договір з Албанією і тим самим за короткий

час перетворити Албанію в залежну від Італії країну. Такого ж характеру

договори були заключені з Румунією й Угорщиною. Однак, ці держави

Муссоліні не зміг підпорядкувати Італії.

 

У березні 1924 р. Італія встановила дипломатичні відносини з СРСР,

будучи при цьому однією із перших європейських країн, яка офіційно це

зробила. Було дві причини, що спонукали Муссоліні до цього кроку.

По-перше, це можливість для італійських товарів вийти на ринок

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ