UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичні рухи у країнах Європи та Америки: їх стратегія і тактика у міжвоєнний період (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2802
Скачало441
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Політичні рухи у країнах Європи та Америки: їх стратегія і тактика у

міжвоєнний період

 

Після Першої світової війни у політичному житті народів Європи та

Америки відбулися глибокі зміни. Політична активність мас під впливом

війни значно зросла. Традиційні політичні рухи змушені були

пристосовуватися до нових умов. Соціалістична течія в 20-30-ті рр.

пройшла шлях від прямих атак на капіталізм, через спроби об’єднання

різних її гілок – до непримиренної внутрішньої боротьби.

 

До традиційних буржуазних політичних течій слід відносити консерваторів

і лібералів. Консерватори прагнули збереження традиційних порядків та

установ, уникали реформ радикального характеру. Їх підтримували селяни,

землевласники, чиновники, частина промисловців, банкірів. Партії

консерваторів традиційно називаються правими.

 

Ліберали (від латинського слова “лібераліс” – вільний) захищали свободу

особистості і право приватної власності, виступали проти державного

втручання у торгівлю і промисловість. Вони мали сильні позиції у

Великобританії і США. Їх підтримували підприємці, частина інтелігенції,

робітників. Вони домагалися зменшення соціальної напруги шляхом

поліпшення соціального становища населення, проявили політичну гнучкість

у питанні про можливість втручання держави в економічне життя. Їх вплив

на політичні процеси в 20-30 рр. падав, і їх позиції в Європі зайняли

соціалісти.

 

Соціалісти – від латинського слова “соціаліст” – суспільний. Вони

виступали за утвердження суспільної форми власності на засоби

виробництва, за владу робітників, проти експлуатації людини людиною.

Марксизм – це соціалістичне вчення. Воно поділялося на дві течії: лівих

– прихильників революційних методів боротьби проти капіталізму і правих

– прихильників реформування капіталістичної системи. Лідерами лівої

течії були В.Ленін, Л.Троцький, К.Лібкнехт, Г.Димитров та ін. Лідерами

правої течії були Шейдеман, Еберт, Бернштейн, Каутський та ін. Ліві

належали до комуністичних партій, праві – до соціал-демократичних

партій. Свої політичні і тактичні позиції ліві узгоджували в рамках

Комінтерну, праві – в рамках ІІ Інтернаціоналу (відновився у 1920 р.).

 

Сутністю протиріч у двох соціалістичних течіях було: курс на революцію і

встановлення диктатури пролетаріату (ліві) і курс на реформування і

зміцнення існуючої політичної системи (праві). Оскільки світової

пролетарської революції не відбулося, то комуністи визнали винуватцем

соціал-демократів, як провідників буржуазного впливу на робітничий клас.

 

Давайте спробуємо навколо цієї тези поміркувати і розібратися у складних

політичних реаліях післявоєнної Європи.

 

По-перше, ефективність капіталістичного виробництва була реальністю того

часу. Разом з тим, реальністю була соціальна незахищеність членів

суспільства. Звідси їх вимоги соціальної справедливості в демократичному

і навіть соціалістичному напрямках. Це мало місце в Росії, Німеччині,

Угорщині. У США, Великобританії, Франції соціальне становище громадян

було більш захищеним. Однак і там мали місце суспільно-політичні рухи

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ