Реферат на тему:
Підприємництво в аграрному секторі економіки
ПЛАН
1. Стан, проблеми та особливості сільськогосподарського виробництва
2. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
3. Основні напрямки реформування сільського господарства
1. Стан, проблеми та особливості сільськогосподарського виробництва
Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не
матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості
продовольства для забезпечення населення. Кожна країна вправі
здійснювати свою аграрну політику, виходячи з конкретних умов,
економічних і технологічних можливостей, рівнів земле- і
водозабезпеченості, історичних традицій народу та ін.
В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. А тому в історії
України не тільки нині, але й з найдавніших часів аграрне питання завжди
було актуальним і складним. Сьогодні, саме в аграрному секторі
створюється більше третини національного доходу, формується 70% обсягу
загального роздрібного товарообороту, зосереджено біля третини основних
виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого в
економіці України.
За даними ООН, українська земля має можливість повноцінно годувати 100
млн. чол. Досягти цього можна при нормальному господарюванні.
Сьогоднішній стан сільського господарства України є критично
небезпечним. Щороку з полів вивозиться до 600 млн. т родючого ґрунту, за
останні 30 років середній вміст гумусу знизився з 3,5% до 3,2%, різко
зросла кислотність і засоленість, площа ерозованих земель щорічно
збільшується на 80-100 тис. га і досягла третини ріллі. Радіонуклідами
забруднено понад 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь і майже 70 тис.
га виведено з обороту. Чорноземи вкрай забруднені пестицидами і
нітратами, середня концентрація забруднення на 1 кв. км у 6,4 разів
більша, ніж у США і у 3,2 рази більша, ніж у країнах Європейського
співтовариства.
Таким чином, сучасне використання земельних ресурсів не відповідає
вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме
співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних
територій, що негативно впливає на стійкість агроландшафту, викликає
деградацію ґрунтового покриву.
Значно погіршилося матеріально-технічне оснащення сільського
господарства. На кожний фізичний трактор в Україні зараз припадає 72 га
орних земель. У Німеччині цей показник становить 8, Франції – 12, США –
28 га. На 1000 га припадає лише 7 зернових комбайнів, а в Німеччині –
25, у США та Франції – 19.
У таких несприятливих умовах міг тільки тривати спад
сільськогосподарського виробництва.
Для виходу із кризового стану в агропромисловому комплексі уряд України
розробив Національну програму розвитку основних галузей сільського
господарства, ключовою метою якої є зупинення спаду агропромислового
виробництва, досягнення раціональних норм споживання продуктів
харчування на душу населення, визначення основних напрямів економічних,
спеціальних та правових відносин в аграрній сфері, створення
економічного механізму функціонування різних форм власності та
господарювання.
Основними шляхами реалізації Національної програми є докорінне
поліпшення наявного ресурсного потенціалу, нарощування його якісних і
кількісних параметрів, державна підтримка пріоритетних напрямів розвитку
агропромислового виробництва, широке застосування економічних важелів у
виробничих відносинах, формування господаря землі. Виконання програми
забезпечить у 2005 році споживання на душу населення хлібопродуктів –
135 кг, картоплі – 132, овочів – 161, плодів і ягід – 90, м’яса – 80,
молока – 380, яєць – 280, риби – 7,2, олії і маргарину – 13,4, цукру –
39 кг.
Стабільний розвиток сільськогосподарського виробництва можливий при
докорінній зміні соціально-демографічної ситуації на селі, подоланні
гострої депопуляції на основі підвищення народжуваності, матеріальній
підтримці сільських сімей, ефективній міграційній політиці тощо.
Сільськогосподарське виробництво має деякі особливості. А саме:
природнокліматичні умови, структура ґрунту впливають на продуктивність
праці;
природнокліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний
характер, значний розрив між робочим періодом і часом виробництва;
особливості використання техніки, фінансування і формування доходів
сільськогосподарських підприємств у зв’язку з сезонним характером
виробництва;
остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після
реалізації продукції;
спеціалізація виробництва зумовлена географічними і природнокліматичними
факторами;
значна частина виробленої продукції споживається в середині господарств;
велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає
створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені,
іншого стихійного лиха.
Ринкова економіка передбачає розвиток та конкуренцію різних форм
власності – державної, кооперативної, приватної і, відповідно,
рівноправних видів господарювання – державних господарств, колективних
сільськогосподарських підприємств, агропромислових об’єднань, фірм,
кооперативів, товариств, агрокомбінатів, орендних колективів, особистих
підсобних та фермерських (селянських) господарств. Усі форми господарств
мають право на функціонування, але в процесі еволюції, з урахуванням
науково-технічного прогресу в сільському господарстві, природних умов,
економічних і соціальних факторів, перспективи їх розвитку не однакові.
Переважного розвитку набувають ті форми, які забезпечують найбільш
високу продуктивність праці, ефективне використання землі за умови
збереження її продуктивного потенціалу. З точки зору національних
традицій і зарубіжного досвіду, поширеною формою господарювання на
найближчу перспективу стало фермерське (селянське) господарство.
2. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
Економічна реформа, формування ринку, розвиток різних форм власності у
сільському господарстві України визначають складні завдання, вирішення
яких вимагає ділової активності, підприємливості та комерційної
ініціативи. Важлива роль у розвитку комерційних засад та підприємництва
на селі шляхом купівлі-продажу відводиться фермерству – новому
соціально-економічному явищу, яке сприяє переходу до багатоукладного
господарювання. Нині в Україні склались такі види сільськогосподарських
підприємств (ферм):
1. Приватне підсобне господарство громадян – форма виробництва, яка
ґрунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій
праці та праці членів їх сімей і є додатковим джерелом прибутків та має
споживчий характер.
2. Приватні сільськогосподарські підприємства займаються виробництвом
сільськогосподарської продукції та товарів, діють на засадах
підприємництва і самоврядування, на основі об’єднання земельних наділів
та технічних засобів кількох господарств.
3. Селянське (фермерське) господарство – сімейно-трудове об’єднання
жителів села, робота яких пов’язана з землеробством, особистою працею,
спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування,
продовольства й сировини і на одержання доходів.
4. Сільськогосподарські кооперативи – добровільні об’єднання фізичних і
юридичних осіб на засадах членства, об’єднання пайових внесків, участі у
спільній сільськогосподарській виробничій діяльності, а керівництво
здійснюється виборними особами.
5. Акціонерні товариства – підприємства, капітал яких утворюється за
рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій.
Характеризуючи різні види селянських (фермерських) господарств, не
можливо віддати перевагу одному з них. Кожна з розглянутих
організаційних форм має як переваги, так і вади, що в конкретних умовах
проявляється по-різному. За даними Міністерства статистики більшість
фермерських господарств створені в рослинництві. Головними причинами
згортання тваринництва є перекіс у закупівельних цінах та нестача
кормів.
Сучасний економічний стан створив чимало труднощів у аграрному секторі.
Певні труднощі пов’язані з відсутністю сучасної системи
матеріально-технічного постачання, сервісного і консультаційного
обслуговування, ефективного механізму захисту цін на основні продовольчі
товари та ін. Ослаблена фінансова допомога фермерам з боку держави. У
розвитку фермерства в Україні відчуваються такі труднощі:
відсутність потрібного власного капіталу;
відсутність матеріально-технічної бази через слабку фінансову підтримку
і недостатнє кредитне забезпечення;
дисбаланс у паритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію,
продукцію рослинництва і тваринництва;
недосконалість системи оподаткування спонукає фермерів до бартерних
операцій і приховування частини виробленої продукції;
недостатньо сформована психологія селян до приватного господарювання;
низький рівень організації кооперування фермерів, створення асоціацій;
недосконалість правової захищеності фермерів (селян) від бюрократичного
апарату держави та колективних сільськогосподарських підприємств.
Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств
потребують першочергового вирішення такі питання:
виділення фермерам земельних площ згідно з діючим законодавством;
надання державної підтримки у придбанні техніки, проектуванні і
будівництві доріг, мереж електро- та водопостачання тощо;
своєчасних розрахунків з фермерами за продану державі продукцію з
відповідною індексацією;
збільшення розмірів фермерських господарств за рахунок оренди земель та
кооперування;
удосконалення системи оподаткування фермерів;
надання фермерам пільгових довгострокових та короткострокових
вітчизняних та іноземних валютних кредитів під заставу майна і майбутній
урожай для придбання високопродуктивної техніки, придбання племінної
худоби, оборотних засобів (добрив, насіння, пестицидів та
паливно-мастильних матеріалів);
кооперування фермерів у переробці, збуті продукції, постачанні,
технічному обслуговуванні тощо;
інформаційне забезпечення фермерських господарств;
створення системи підготовки і перепідготовки фермерів;
організація консультаційних служб для фермерів з технологічних,
економічних, юридичних питань;
фінансування досліджень з проблем розвитку фермерства.
З масовою організацією фермерських (селянських) господарств аграрна
економіка стане антимонопольною та конкурентноздатною. Фермерські
господарства спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю
продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення
національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні,
конкурентноздатні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за
певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі,
нормативні, організаційні підвалини агробізнесу.
3. Основні напрямки реформування сільського господарства
Аграрна реформа є складовою цілісного, комплексного глобального процесу
реформування суспільства і економіки держави. У цьому контексті
реформування сільського господарства слід розглядати як перманентний і
закономірний процес ринкової економіки.
Роль Держави, тобто роль Міністерства аграрної політики, полягає в
створенні таких умов, які б забезпечили рівні умови прибуткової
діяльності для всіх суб’єктів аграрного ринку.
До прийняття довгострокової програми розвитку АПК потрібно:
сформувати систему цінового моніторингу на аграрному ринку, який включає
поняття збору, аналізу, поширення цінової інформації споживачам на
внутрішньому та зовнішньому ринках, а також науково обґрунтований та
реалістичний прогноз формування цін на основні види продовольства на
перспективу;
сформувати інфраструктуру оптових ринків – товарні біржі, аукціони живої
худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки;
сформувати інфраструктури аграрного ринку в сільській місцевості на
рівні районної ланки – кооперативні агро торгові доми,
сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кредитні спілки, споживчі
товариства, приватні сервісні бізнесові структури;
сприяти просуванню сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки, в
тому числі через виставки, ярмарки, із залученням потенціалу торгових
представницьких місій закордоном, а також мережі Агентства з розвитку
агро бізнесу;
мобілізувати роботу по гармонізації і сертифікації сільськогосподарської
продукції з міжнародними нормами;
розробити і прийняти Національну програму з охорони і підвищення
родючості ґрунтів, підвищення культури землеробства і впровадження
екологічного землеробства;
ціновий моніторинг аграрного ринку;
удосконалити податкову систему по відношенню до сільського господарства;
законодавчо забезпечити впровадження кредитування села;
з метою забезпечення реалізації державної політики підтримки селянських
(фермерських) господарств, створення стабільних фінансових умов для
становлення і розвитку конкурентноспроможного приватного сектора
економіки регламентувати порядок надання та використання коштів
фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств;
налагодити випуск недорогої, малопотужної і маневреної
сільськогосподарської техніки;
з боку держави забезпечити контроль за якістю виготовлення техніки і
запасних частин;
відновити і забезпечити розвиток льонарства, хмелярства, картоплярства,
розвиток скотарства;
навести порядок з меліоративними системами, щоб вони функціонували за
призначенням;
повернутись до інтенсивного землеробства;
мобілізувати роботу науково-дослідних установ в плані селекції і
генетики;
щоб держава взяла на себе будівництво доріг, газифікацію і телефонізацію
сіл і населених пунктів;
держава повинна компенсувати сільськогосподарським виробникам витрати на
технічні роботи з культурами (вапнування, гіпсування, глибоке рихлення
меліорованих земель та ін.), а також на придбання елітного насіння і
племінного молодняку;
враховувати загальносвітові тенденції до укрупнення бізнесу, в тому
числі і сільськогосподарського.
Література:
Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.:
Ніка-Центр. Ельга, 2000. – 528 с.
Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. – К.: Либідь, 1995. –
320 с.
Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической
экономии. – М.: Таурас, Просперс, 1994. – 472 с.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії:
Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471с.
Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. Основи
економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А.,
Палюха М.С. – Тернопіль, 1999. – 252 с.
Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи
економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А.,
Палюха М.С. – Тернопіль, 2002. – 304 с.
Економіка: теоретичні основи. Підручник: У 2-х частинах. – Тернопіль:
Астон, 1997. – 204 с.
Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред.
З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. – Львів: Інтереко, 1998. – 708с.
Економічна теорія: політекономія: Підручник/ За ред. В.Д.Базилевич. –
К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради України. –
1991. – № 20. – С. 249.
Закон України “Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради
України. – 1991. – № 49. – С. 682.
Закон України “Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради України.
– 1991. – № 14. – С. 84.
Иохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический
анализ: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 512 с.
Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег./ Пер. с англ. –
М., 1978.
Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. – Тернопіль: Астон,
1997. – 180 с.
Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). –
Тернопіль: Астон, 1998. – 368 с.
Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М.: Экономика, 1989.
– 526 с.
Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. – М.,1992. – 736 с.
Курс экономики: Учебник / Под ред. Б.А.Райзберга. — М.: ИНФРА, 1997. –
720 с.
Курс экономической теории / Под общей ред. М.Н.Чепурина. – Киров: АСА,
1995. – 624 с.
Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2
т.: Пер. с англ. Т.1. – М.: Республика, 1992. – 399 с.; T. 2. – М.:
Республика, 1992. – 400с.
Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3 т. – М., 1993.
Мескон М., Альберт М., Хедуори Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. –
М., 1992. – 702с.
Немцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій:
Навчальний посібник. – К..: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2001. – 392 с.
Основи економічної теорії. Політекономічний аспект/ За ред. Г.Н.Климка,
В.П.Нестеренка. – К., 1997. – 743с.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник/ За ред.
Г.Н Климка, В.П.Нестеренка. – К.: Вища школа, 1994. – 559 с.
Основи економічної теорії. Підручник / За ред. С.В.Мочерного. –
Тернопіль: Тарнекс, 1993. – 686 с.
Основи економічної теорії / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко
та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 2001. – 472 с.
Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн./ За ред. Ю.В.Ніколенка. –
К.: Либідь, 1998. – 272 с.
Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне
виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В.Ніколенка. – К.: Либідь,
1998. – 272 с.
Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво,
маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому
господарстві / За ред. Ю.В.Ніколенка. – К. – :Либідь, 1998. – 272 с.
Основы экономическойї теории: Учебное пособие / Под ред. В.Л. Клюше. –
Мн.: ИП “Экоперспектива”, 1997. – 336с.
Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. –
М.,1955.
Самуельсон П. Економіка: Підручник. – Львів: Світ. – 1993. – 496 с.
Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер. з англ. – К.:
“Основи”, 1995. – 544 с.
Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. В 2-х т. –
М.:Єконом., 1993.
Современная экономика (для студентов вузов). – Ростов-на-Дону, 1997. –
608 с.
Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник
для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456 с.
Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний. – К.:
“Наукова думка”, 1994. – 264 с.
Шегда А.В. Основы менеджмента. – К.: Знание, 1998. – 512с.
Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред.
Г.П.Журавлевой и Н.Н.Мильчаковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. –
485 с.
Управление – это наука и искусство. А.Файоль, Г.Эмерсон, Ф.Тейлор,
Г.Форд. – М.: Республика, 1992. – 352 с.
Шишикин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. 1. – М.:
ВЛАДОС, 1996. – 656 с.
Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие: В 2 кн. Кн. ” – М.:
ВЛАДОС, 1996. – 352 с.
Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М., 1982. – 423 с.
Экономика: Учебник / Под ред. А.С.Булатова. – М.: Экономика, 1997. – 816
с.
Экономическая теория / Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича : Учебник
для вузов. – СПб : Изд. СПбГУЭФ, Изд. “Питер Паблишинг”, 1997. – 480 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
