.

Логіка науково-дослідної роботи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
348 3442
Скачать документ

Реферат на тему:

Логіка науково-дослідної роботи

Логіка дослідження – послідовність і взаємозв’язок складових елементів
дослідницької роботи. Педагогічне дослідження передбачає реалізацію
таких етапів:

Визначення проблеми і вибір теми дослідження.

Формулювання провідних ідей і гіпотези.

Розробка загального плану пошукової роботи.

Опрацювання літературних джерел з досліджуваної проблеми.

Відбір методів науково-дослідної роботи.

Вивчення педагогічного досвіду та стану справ з питань, що вивчаються,
на практиці.

Розробка теоретичних положень, методики експерименту, програми
дослідження.

Розробка теоретичних положень.

Дослідна робота. Нагромадження емпіричних даних.

Аналіз та узагальнення одержаних результатів, формулювання висновків.

Літературне оформлення роботи.

Впровадження результатів дослідження в педагогічну практику, оцінка їх
ефективності.

При більш детальному аналізі виділяють такі кроки педагогічного
дослідження:

1. Вибір проблеми наукової роботи:

ознайомлення з літературою;

ознайомлення з нормативними документами;

вивчення педагогічної документації;

аналіз педагогічного досвіду.

2. Детальне ознайомлення з проблемою засобами літературних джерел:

складання бібліографії (картотеки літературних джерел);

виконання виписок із літературних джерел, конспектування тощо.

3. Уточнення теми і розробка попереднього варіанту плану наукової
роботи:

обґрунтування вибору теми;

обґрунтування актуальності та новизни дослідження;

відбір методів дослідження;

формулювання мети та завдань дослідження;

визначення методів обробки результатів;

складання переліку досліджуваних питань;

розробка календарного плану дослідження.

4. Побудова гіпотези.

5. Збір матеріалу:

спостереження;

аналіз досвіду;

експеримент.

6) Зведення результатів дослідження:

групування результатів;

обробка матеріалів;

складання таблиць, діаграм.

7. Додатковий збір матеріалу.

8. Аналіз результатів дослідження:

теоретична обробка результатів;

інтерпретація результатів.

9. Складання розширеного плану наукової роботи:

підготовка головних тез (вихідних позицій);

поділ роботи на розділи, параграфи;

складання списку використаних літературних джерел;

формулювання назв розділів, параграфів.

10. Літературне оформлення роботи:

підготовка тексту розділів;

корекція мови та стилю;

остаточне формулювання назв розділів, параграфів;

оформлення списку використаних літературних джерел.

11. Впровадження результатів дослідження в практику:

розробка методичних рекомендацій, інструкцій;

підготовка статей, лекцій, доповідей.

12. Оцінка ефективності дослідження:

визначення актуальності та новизни;

наукова доказовість роботи;

обґрунтування можливостей впровадження результатів у практику.

Структурну схему, яка визначає послідовність виконання педагогічного
дослідження, зображено на рисунку 1.

Рис. 1. Структурна схема науково-дослідної роботи

Вибір проблеми та визначення теми педагогічного дослідження

Проблема – питання чи комплекс питань, які об’єктивно виникають у ході
розвитку пізнання і вирішення яких передбачає суттєвий теоретичний та
практичний результат.

Проблема – це завжди один із елементів наукової теорії. Сутнісний зміст
проблеми полягає в тому, що це суперечність між науковими фактами та їх
теоретичним осмисленням, або між конкуруючими теоріями. У цьому
розумінні проблема виступає як усвідомлення, констатація недостатнього,
на даний момент, рівня знань, що є наслідком відкриття нових фактів,
зв’язків, законів, встановлення логічних недоліків існуючих теорій, або
наслідком нових запитів освітньої практики, які вимагають вийти за межі
раніше отриманих знань, працювати над їх поповненням.

Проблема виступає як результат глибокого вивчення стану практики і
наукової літератури. Вона відображає суперечність процесу пізнання на
певному етапі історичного розвитку науки. Проблема репрезентує
суперечності, які виникають між соціальними потребами та наявними
засобами їх розв’язання.

Критичний аналіз педагогічних досліджень дозволяє виділити такі основні
недоліки при визначенні проблеми:

1. Неправомірна перевага окремих напрямків розвитку педагогічної науки.

2. Недостатня увага та ігнорування дослідниками таких теоретичних
проблем, як:

методологія і теорія педагогіки та дидактики освіти;

обґрунтування інтегрованого підходу до навчання;

реалізація ідей індивідуалізації процесу навчання;

обґрунтування нових концепцій вивчення окремих навчальних предметів;

формування в учнів цілісного наукового світогляду;

розвиток дитячого самоврядування;

виявлення і оцінка ефективності процесу виховання;

формування в молоді культури поведінки, здорового способу життя;

профілактика аморальності, правопорушень у молодіжному середовищі;

взаємозв’язок педагогіки з іншими науками;

перспективні методики навчання;

визначення нового змісту освіти;

організація навчально-пізнавальної діяльності;

визначення принципів і методів навчання;

розвиток творчих здібностей учнів та ін.

3. Переважання “кон’юнктурних” проблем.

4. Відсутність глибокого аналізу реального стану справ та можливостей
вирішення проблеми існуючими методами педагогічної науки.

5. Передчасність дослідження окремих проблем з огляду на сьогоднішній
стан розвитку педагогіки та освітньої галузі.

6. Вибір для дослідження проблем, що лежать в різних площинах
педагогічної теорії чи практики.

Визначення проблеми передбачає з’ясування дослідником основних
суперечностей чи невідповідностей між досягнутим рівнем педагогічного
знання і потребами розвитку теорії та практики навчання.

Суперечність – це важлива логічна форма розвитку наукового знання.
Наукові теорії розвиваються в результаті розкриття і вирішення
суперечностей, які виявляються в попередніх теоріях чи в практичній
діяльності людей.

Суперечності можуть бути зумовлені як відкриттям нових фактів у
педагогічних процесах, так і виникненням нових запитів практики, які
потребують адекватних теоретичних знань.

Приклади суперечностей навчально-виховного процесу, що можуть бути
обрані як проблеми педагогічних досліджень:

між процесами навчання та розвитку особистості;

між освітнім і розвиваючим компонентами навчання;

між змістом знань і реальними розумовими можливостями учня для їх
засвоєння;

між домінуючими колективними формами навчання та індивідуальним
характером опанування знаннями;

між методиками інформаційно-пошукового і пояснювально-ілюстративного
типів засвоєння знань;

між досягнутим рівнем інтелектуального розвитку дитини і реально
необхідним для засвоєння все нових доз навчального матеріалу;

між високим рівнем диференціації знань у формі навчальних дисциплін та
інтегрованим характером мислительної сфери учня;

між існуючим у навчальному плані співвідношенням предметів
природничо-математичного й гуманітарного профілів і нахилами учнів.

Необхідність і своєчасність вивчення й розв’язання виділених дослідником
суперечностей, з метою подальшого розвитку педагогічної теорії та
вдосконалення освітньої практики, визначає актуальність проблеми
дослідження.

Обґрунтування актуальності передбачає відповідь на запитання: чому дану
проблему потрібно розв’язувати саме в даний час?

Обґрунтування актуальності теоретичних досліджень передбачає
проектування наслідків пошукової роботи для розвитку педагогічної
теорії, врахування можливого впливу запланованих результатів на існуючі
теоретичні уявлення, здійснення попереднього аналізу рівня опрацювання
проблеми в науці.

Огляд стану опрацювання проблеми дозволяє:

провести якісний та кількісний аналіз проблеми;

обґрунтувати предмет дослідження;

визначити суперечності між теоретичним обґрунтуванням і практичною
реалізацією предмета дослідження;

виділити прогресивні тенденції, шляхи форми, методи та прийоми вирішення
поставлених завдань;

визначити границі проведення дослідження, обґрунтувати умови та вимоги
до його здійснення та можливого використання результатів.

Обґрунтування актуальності прикладного дослідження – це визначення
практичної потреби в опрацюванні проблеми, аналіз рівня її розв’язання в
педагогічній практиці, формулювання можливих наслідків від впровадження
одержаних результатів у навчально-виховний процес.

Загалом, алгоритм обґрунтування передбачає висвітлення таких аспектів
досліджуваної проблеми:

1. Сутнісний зміст проблеми – відтворює головні, найбільш гострі
суперечності між існуючими теоретичними знаннями і практичним станом
питання, що досліджується.

2. Соціальний запит – підтверджує, продиктовану змінами соціальних умов,
необхідність вирішення більш загальної проблеми педагогіки, складовою
частиною якої є запроваджена проблема дослідження.

3. Запити практики – узагальнені дослідником вказівки на конкретні
труднощі в розв’язуванні педагогічних задач, помилки і недоліки в
роботі, що зумовлені відсутністю відповідних наукових положень та
рекомендацій; прогресивні явища, які вимагають узагальнення, аналізу та
подальшої наукової розробки.

4. Запити науки – характеризують необхідність дослідження для розвитку
педагогіки, визначають місце проблеми дослідження в загальному науковому
знанні, вказують наукову наступність розроблюваної проблеми.

5. Розробленість проблеми – показує існуючий рівень висвітлення проблеми
в педагогіці та суміжних науках.

6. Ідея дослідження – містить вказівки на головні напрямки дослідження
чи його концепцією.

7. Стратегія дослідження – вказує на основні принципи і шляхи зміни
існуючого чи розробки нового теоретичного знання.

8. Тактика дослідження – визначає головні відомі науці теоретичні й
методологічні положення, виходячи з яких, слід розробляти теоретичні
передумови дослідження, як засіб підвищення практичної ефективності
навчально-виховного процесу.

Проблема повинна конкретизуватися у темі дослідження.

Тема – визначення явища, яке вивчається і яке охоплює певну галузь
наукового знання.

Тема дослідження відтворює основний зміст наукової роботи і визначає її
кінцевий результат.

При формулюванні теми дослідження варто дотримуватися таких вимог:

у формуванні теми важливо відтворити та узгодити об’єкт, предмет і мету
дослідження;

тема повинна вказувати на зміст проведеного дослідження;

формулювання теми має бути конкретним;

у темі висвітлити спрямування на дослідження конкретного аспекту
педагогічної теорії чи практики;

у темі чітко визначити, чия діяльність – учнів певного віку чи вчителів
буде досліджуватися;

доцільно обрати лише один предмет дослідження;

тема повинна забезпечувати цілісність педагогічного дослідження, єдність
і логічний зв’язок усіх його методологічних характеристик.

Визначення об’єкта і предмета дослідження

Об’єктом педагогічного дослідження виступає те, що досліджується,
предметом – те, що у цьому об’єкті набуває наукового пояснення.

Визначити об’єкт, означає дати відповідь на запитання: що розглядається
у дослідженні? Об’єкт педагогічного дослідження завжди лежить у площині
цілеспрямованого навчально-виховного процесу (у широкому розумінні
слова): теорії і методики організації, змісту та принципів пізнавальної
діяльності, форм, методів, прийомів і засобів діяльності вчителя й
учнів.

Основними об’єктами педагогічних досліджень можуть бути:

діяльність вчителів та учнів;

діяльність дітей і учнів;

педагогічні стосунки між об’єктами і суб’єктами навчання та виховання;

організація та управління пізнавальною діяльністю школярів;

організація та управління навчально-виховним процесом;

управління навчально-виховними закладами тощо.

Предмет дослідження – це та сторона, аспект чи точка зору, з якої
дослідник пізнає цілісний об’єкт, виділяючи при цьому головні, найбільш
суттєві (з точки зору дослідника) його ознаки. Предмет включає в себе ті
сторони та властивості об’єкта, які в максимальній мірі відтворюють
проблему і підлягають вивченню, тобто фіксує певні аспекти, елементи,
зв’язки та відношення об’єкта, що розкриваються в процесі пошукової
роботи. В одному об’єкті, залежно від поставленої мети, можна виділити
декілька предметів дослідження.

Предметом педагогічних досліджень можуть бути:

мета освіти чи виховання;

прогнозування результатів педагогічного процесу;

зміст, форми й методи організації навчання та виховання;

характеристики діяльності вчителя та учня;

суперечності в навчально-виховному процесі;

шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу;

характер педагогічних вимог до організації навчання та виховання;

педагогічні умови, особливості, тенденції розвитку освітніх процесів;

педагогічні відносини між учасниками навчально-виховного процесу;

діяльність і навчання школяра та основні характеристики цього процесу.

Формулювання мети та завдань дослідження

Предмет конкретизується у меті та завданнях дослідження, які виступають
безпосередніми характеристиками наукової діяльності пошукача.

Мета дослідження – це те, що в найбільш загальному вигляді повинно бути
досягнуто у процесі роботи. Отже, мета передбачає відповідь на
запитання: що бажає одержати дослідник і яким повинен бути цей
результат? При цьому із формулювання мети повинно бути зрозуміло:

що досліджується;

для чого досліджується (суспільне значення);

яким шляхом досягається результат.

Педагогічні дослідження можуть передбачати практичну мету або одержання
інформації для вибору шляхів та засобів вирішення проблемної ситуації.
При цьому мета дослідження зводиться до малого числа формулювань, які
можна передати одним абзацом.

Метою науково-дослідної роботи з педагогіки може бути:

розробка педагогічних чи науково-методичних (організаційно-педагогічних,
соціально-педагогічних і т.п.) основ формування (виховання, розвитку) в
учнів (учителів)… ;

виявлення, обґрунтування й експериментальна перевірка педагогічних
(дидактичних, методичних, методологічних) умов (передумов) формування
(виховання, розвитку)… ;

педагогічне обґрунтування змісту, форм методів і засобів… ;

розробка методики (методичної системи) формування… ;

визначення та розробка педагогічних (дидактичних) засобів (системи
засобів)… ;

розробка теоретичної моделі… ;

розробка вимог, критеріїв, виявлення характеристик та оцінка
педагогічних процесів чи явищ;

виявлення залежностей, які існують між факторами, розкриття зв’язків між
педагогічними процесами і явищами;

розробка умов для усунення недоліків навчально-виховного процесу;

вивчення динаміки розвитку, розкриття можливостей удосконалення
педагогічних процесів та ін.

Завдання дослідження випливають з аналізу рівня розробленості (вивчення)
об’єкта під кутом зору поставленої мети і є тим мінімумом запитань,
відповіді на які необхідні для досягнення мети.

У своїй сукупності завдання повинні дати уявлення, що слід зробити для
розв’язування поставленої проблеми. Таким чином, завдання дослідження
виступають як часткові, порівняно самостійні цілі стосовно до загальної
мети в конкретних умовах перевірки висловленого припущення (гіпотези).

Найбільш загальною та головною вимогою до розробки завдань дослідження є
їх діагностичність формулювання. Ця величина вказує на певний
однозначний опис завдань, продуманість способу їх вимірювання й оцінки
ступеня реалізації.

Діагностичне визначення завдань стає можливим, якщо вихідні поняття, які
використовуються при їх формулюванні, задовольняють таким вимогам:

мають точне визначення, тобто настільки точно описані ознаки, що поняття
завжди співвідносяться з їх об’єктивними проявами;

прояви мають категорію міри, тобто їх величина підлягає прямому чи
непрямому вимірюванню;

результати вимірювання співвідносяться з певною шкалою, тобто відповідно
оцінюються.

Кількість завдань дослідження повинна бути мінімальною за ознакою їх
необхідності й достатності у рамках конкретної пошукової роботи (як
правило, це 4-5 завдань).

До основних завдань практично всіх досліджень слід віднести
дослідно-експериментальну перевірку висловлених ідей та розробку
практичних рекомендацій з метою вдосконалення навчально-виховного
процесу.

Розробка гіпотези дослідження

Гіпотеза – це наукове припущення, яке висувається для пояснення певних
фактів, явищ чи процесів, і яке необхідно підтвердити чи заперечити.

Гіпотезу можна вважати одним із головних методів розвитку наукового
знання, зміст якого полягає у розробці припущення та наступній
експериментальній, а іноді й теоретичній його перевірці, яка підтверджує
гіпотезу (вона стає фактом, концепцією чи теорією), або заперечує її
(висувається нова гіпотеза і т.д.).

Формулюючи гіпотезу, дослідник будує припущення про те, яким чином він
має намір досягти поставленої мети. При цьому повинні бути чітко
визначені положення, які потребують доведення і захисту
(експериментальної перевірки). Гончаренко С.У відзначає, що найбільш
продуктивними є гіпотези, сформульовані у вигляді: “Якщо має місце А, то
матиме місце й В при виконанні умови С”. Гіпотеза у процесі дослідження
неодноразово уточнюється, доповнюється чи змінюється.

З приводу формулювання гіпотези педагогічного дослідження слід додатково
відмітити:

По-перше, якщо такі елементи програми дослідження як актуальність теми,
суперечність, проблема, об’єкт, мета можуть бути, головним чином,
сформульовані на початку дослідження, що не виключає їх неодноразового
уточнення, то натомість гіпотеза може бути сформульована лише у найбільш
загальних рисах, і в подальшому вимагатиме детального доопрацювання
після теоретичного вивчення проблеми й аналізу літературних джерел.

По-друге, на початку формулюється загальна гіпотеза дослідження. У
процесі роботи над проблемою дослідник, у руслі такої загальної
гіпотези, вибудовує цілий ряд часткових припущень (гіпотез), які
розгалужуються і, таким чином, виникає система, дерево гіпотез.
Зрозуміло, що ці часткові, робочі гіпотези викладаються лише в кінцевому
тексті наукового звіту, статті чи монографії.

У процесі формулювання гіпотези слід дотримуватися таких вимог:

гіпотеза повинна відповідати вихідним методологічним принципам програми
дослідження;

гіпотеза повинна розкривати механіку функціонування педагогічного явища
і передбачати перспективу його розвитку;

наукове припущення повинно бути нестандартним (уникати тривіальних
формулювань);

гіпотеза формулюється так, щоб чітко проглядалися положення, які
потребують доведення;

гіпотеза передбачає, який засіб розв’язання педагогічного завдання є
ефективним;

у гіпотезі передбачають оптимальний варіант вирішення проблеми з
декількох можливих;

гіпотеза формулюється так, щоб її можна було експериментально
перевірити. Необхідність перевірки випливає з самої суті гіпотези як
припущення;

гіпотеза повинна давати ймовірне знання про причину тих чи інших
педагогічних явищ (причинно-наслідкові зв’язки між педагогічними
процесами та явищами);

формулюючи гіпотезу, автор тим самим визначає стратегію, головну ідею
дослідження, ті положення, які потребують перевірки, підтвердження,
аргументації;

формулювання гіпотези повинно бути простим і доступним для розуміння.

Алгоритм побудови та розробки гіпотези включає в себе такі кроки:

1. Однозначно визначити основний рівень розвитку суперечностей
навчально-виховного процесу як найменш розроблене питання проблеми
дослідження.

2. Чітко визначитися в уявленнях про досліджуване явище, усвідомити його
структуру, функції, зв’язки за відповідними припущеннями про їх
призначення і функціонування.

3. Провести критичний аналіз взаємодії досліджуваних елементів в об’ємі
досліджуваного явища (об’єкта) і узагальнити та синтезувати одержані
знання в гіпотезу.

Чітко та лаконічно обґрунтувати основні моменти і методи теоретичної й
емпіричної перевірки гіпотези в цілому, а також окремих припущень.

Приклад формулювання наукового апарату дослідження:

Тема дослідження: “Попередження типових помилок учнів 5-7 класів на
уроках трудового навчання”.

Мета дослідження – розкрити механізм формування типових помилкових дій
учнів у процесі трудового навчання та розробити методику їх
попередження.

Об’єкт дослідження – процес трудового навчання школярів.

Предмет дослідження – причини помилкових трудових дій учнів та шляхи їх
попередження.

Гіпотеза дослідження: психолого-педагогічний аналіз типових помилок
дозволяє розробити ефективну методику їх попередження, що сприятиме
поглибленню знань та вмінь учнів з трудового навчання.

Завдання:

Розкрити психолого-педагогічні причини виникнення в учнів помилок на
уроках трудового навчання.

Виявити типові помилки учнів з трудового навчання та шляхи їх
попередження.

Здійснити аналіз причин виникнення типових помилок учнів та уточнити
шляхи їх попередження.

Розробити та експериментально перевірити методику попередження типових
помилок учнів з врахуванням механізму їх виникнення.

Рекомендована література

Випускні і дипломні роботи студентів (за спеціальностями “Трудове
навчання”, “Професійне навчання”): Метод. посібник / Ю.О. Туранов, Р.М.
Горбатюк, Б.О. Мурій та ін.: За ред Ю.О. Туранова. – Тернопіль: Вид-во
ТДПУ, 2001. – 96 с.

Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: Метод. поради молодим
науковцям. – К., 1995. – 45 с.

Дипломна робота у вищих педагогічних закладах освіти (Положення про
організацію і виконання) зі спеціальності “Педагогіка і методика
середньої освіти. Трудове навчання” напряму підготовки “Педагогічна
освіта” / В.К.Сидоренко, Є.В. Кулик. – К., 2001. – 44 с.

Кыверялг А.А. Методы исследований в профессиональной педагогике. –
Таллин: Валгус, 1980. – 334 с.

Методика застосування комп’ютерної техніки при викладанні предметів
шкільного курсу: Навчальна програма для студентів пед. спеціальностей
ВНЗ III-IV рівнів акредитації / С. Й. Феник, І.І. Бабин. – Тернопіль:
ТДПУ, 2002. – 10 с.

Методичні рекомендації до написання наукової праці / Укл. В.В. Васильєв.
– Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. – 26 с.

Науково-дослідна роботи в закладах освіти: Метод. посібник / Укл. Ю.О.
Туранов, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2001. – 138 с.

Основы научных исследований: Учеб. для техн. вузов / В.И. Крутов, И.М.
Грушко, В.В. Попов и др.; Под ред. В.И. Крутова, В.В. Попова. – М.:
Высш. шк., 1989. – 400 с.

Положення про порядок підготовки магістрів у Тернопільському державному
педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль: ТДПУ,
2000. – 26 с.

Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень: Навч.
посібник для вищих пед. закладів освіти. – К.РННЦ “ДІНІТ”, 2000. – 259
с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020