Реферат на тему:
Карпатський соціально-економічний район
Карпатський соціально-економічний район охоплює крайню західну частину
України та включає Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку та
Закарпатську області. Загальна його площа складає 56,5 тис. км2 або 9,4%
території держави. В складі згаданих адміністративних областей
налічується 58 адміністративних районів, 79 міст та містечок, 86 селищ
міського типу на майже 3,6 тис. сільських населених пунктів.
На території району проживає 6 368,2 тис. осіб (1.01.2001), що складає
12,9% населення України. Слід зауважити, що в районі розташована
найменша за чисельністю населення та площею адміністративна область –
Чернівецька (відповідно 929,2 тис. осіб і 8,1 тис. км2).
Рівень економічного розвитку оцінюється як середній. Розмір
національного доходу на душу населення перевищує пересічно український
лише у Львівській області. Промисловий комплекс регіону виробляє майже
12% промислової продукції України, в тому числі продукції
машинобудування і металообробки 10,9%, електроенергетики – 7,1%,
хімічної та нафтохімічної – 13%, лісової, деревообробної та
целюлозно-паперової промисловості – 32,7%. За випуском автобусів,
автонавантажувачів, алмазних інструментів, сірки, калійних добрив район
виступає монополістом
Географічне положення
Географічне положення району є досить своєрідним та характеризується
низкою позитивних та негативних рис, що в принципі є звичайним для
кожного соціально-економічного району держави явищем. Як вже
згадувалось, район розташований на крайньому заході України. Він
знаходиться близько до центру Європи на межі її Східної і Середньої
частин. З південного заходу на північний схід район перетинає Головний
Європейський вододіл. На півночі район межує з Волинським, на сході – з
Подільським соціально-економічними районами. З заходу та півдня район
має прямий вихід до таких європейських держав як Польща, Словаччина,
Угорщина, Румунія, Молдова.
Саме таке розташування обумовлює вигідні риси економіко-географічного
положення району. Таке близьке до європейських держав, прикордонне
положення сприятливо впливають на формування кооперативних зв’язків на
рівні як підприємств, так і цілих галузей. Налагодженню тісних стосунків
з країнами Центральної та Східної Європи сприяє досить розвинена мережа
транзитних залізничних (Київ – Львів – Ужгород – Прага, Брест – Львів –
Чернівці – Бухарест, Київ – Львів – Варшава), автомобільних (Київ –
Львів – Варшава, Кишинів – Чернівці – Львів – Краків, Київ –Львів
–Будапешт, Одеса – Львів – Краків) та газопровідних (газопроводи “Союз”,
“Братерство”, “Прогрес”, Уренгой – Помари – Ужгород і далі на Угорщину
та Словаччину, нафтопровід “Дружба”, аміакопровід Калуш – Тисауйварош
(Угорщина)) шляхів, які є частиною євразійської траскордонної системи і
зв’язують промислово розвинуті регіони цих країн між собою. Водночас це
дає змогу розвивати на території району галузі, які б виробляли
експортну продукцію чи забезпечували її транзит. Певною перешкодою у
налагоджені внутрішьорайонних зв’язків є Карпатська гірська країна, що
займає в межах району положення, близьке до центрального; це зумовлює
диспропорції в розвитку господарства в межах району та неоднаковий
рівень розвитку транспортної мережі. Ще одним негативним моментом є
віддаленість району від основних металургійних баз держави, тому тут
недоцільно розвивати метало містке машинобудування; також район не може
в повній мірі забезпечити себе власним паливними ресурсами, а від
Донецького соціально-економічного району розташовані далеко.
Історико-географічні передумови формування території району і його
господарства
Однією з причин виділення згаданих областей в окремий район є
історико-географічні.
На зорі державності територія заселялась племенами білих хорватів. Саме
їхні поселення стали початком державницьких територій частини Київської
Русі, а потім і Галицько-Волинської держави. Вже на той час територія
була добре освоєною і густо заселеною. Період розквіту припадає на
Галицько-Волинську державу, коли закладались і розвивались міста, як
господарські та адміністративні центри, активно розвивається торгівля, в
т.ч. і міждержавна, закладались шляхи сполучення. В цілому можна
говорити про досить міцні зв’язки між територіями, що ввійшли до складу
соціально-економічного району. Вже в той час Львів починає відігравати
роль ядра, що мав притягальну та районоформуючу функцію.
Розташування на крайньому заході Русі обумовило буферність її положення
стосовно країн Західної Європи в період монголо-татарської навали, що
безумовно негативно відобразилось на господарському розвитку території.
З іншого боку в період середньовіччя ті ж країни Європи неодноразово
виказували свою претензійність на територію Прикарпаття.
Національно-визвольні змагання та війни XV – XVII ст.. були реальним
спробами утвердження територіальної національної цілісності та
господарського розвитку території. Багато міст в той час отримали право
на самоврядування, що було також відчутним поштовхом в розвитку краю;
такими центрами були Галич, Городенка, Долина, Івано-Франківськ
(тодішній Станіслав), Калуш, Коломия, Косів, Рогатин, Снятин, Тлумач,
Тисмениця (всі – у Івано-Франківській області), Берегове, Виноградів,
Мукачеве, Тячів, Ужгород, Хуст (Закарпатська область), Белз, Бібрка,
Броди, Городок, Добромишль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Комарно,
Львів, Мостиська, Самбір, Стрий, Хирів (Львівська область), Хотин.
Чернівці (Чернівецька область). Такий об’ємний список дозволяє твердити
про значну сформованість території вже в середні віки.
На початку ХХ ст. територія Карпатського соціально-економічного району
стала ареною державницьких змагань по утворенню тут самостійної держави.
Насамперед тут відзначається Львів як політичний, промисловий та
культурний центр. Саме він став столицею Західно-Української Народної
республіки, що на недовгий час зуміла консолідувати в межах однієї
держави території сучасних Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької
та Закарпатської областей. В умовах військово-політичної кризи того часу
це було єдино правильне рішення (цієї думки ще на початку ХХ ст..
дотримувались С. Рудницький та І. Крип’якевич). Але молода держава не
зуміла встояти і кілька десятиліть ці території попали під соціальний та
національний гніт різних держав: Галичина (територія Івано-Франківської
і Львівської областей) – під Польщею впродовж 1919 – 1939 рр.,
Закарпаття – під Чехо-Словаччиною в 1919 – 1945рр., Буковина
(Чернівецька область) – під Румунією в 1919 – 1940рр. Аграрне
перенаселення симулювала масову еміграцію населення в Північну Америку
та Західну Європу.
Після Другої світової війни територія району знову входить до складу
однієї держави – Української Радянської Соціалістичної Республіки. Крім
цього єдиного позитивного моменту (мається на увазі територіальна
цілісність), загалом на території панувала однобічна індустріалізація,
руйнівна у відношенні до сільського господарства колективізація, що в
значній мірі підірвало багату національну культуру і високі духовні
цінності людей.
За роки радянської влади профільними на території району стали нафто- і
газо видобувна, лісо- і деревообробна, а також машинобудівні галузі.
Сьогодні важливо раціонально розвивати їх, а також доповнювати галузеву
структуру економіки району.
Населення і працересурсний потенціал
У Карпатському соціально-економічному районі склалася специфічна
демографічна ситуація. Загальна чисельність населення району на
1.01.2001р. складала 6368,2 тис. осіб. В розрізі областей населення
розподіляються досить нерівномірно: якщо в Львівській області
чисельність населення складає 2703,3 тис. осіб, то в Чернівецькій
області лише 929,2 тис. осіб (найменша за чисельністю населення область
в Україні). Щодо щільності населення, то вона є досить значною – близько
112 осіб/км2 не зважаючи на гористість території (а в Львівській області
навіть 125 осіб/км2). За цим показником район значно перевищує
пересічнодержавні показники. Щільність сільського населення в районі
складає 56 осіб/км2 (при середній в Україні – 26 осіб/км2).
В районі природній приріст є від’ємний (-1,8%o), але цей показник більш
ніж в чотири рази нижчий від пересічно українського. За ним район займає
перше місце в Україні. Досить високим залишається показник
народжуваності (в середньому по району 10,1%o) при відносно незначній
смертності (11,9%o). Слід відмітити той факт, що тут знаходиться єдина в
Україні на сьогодні область – Закарпатська, де природній приріст
залишається додатнім (+0,4%o, 1.01.2001). Поясненням тут може бути
історична традиція краю мати в сім’ї досить багато дітей (в сільській
місцевості Закарпатської області доброю традицією залишається мати п’ять
і більше дітей). Нижчим від пересічно українського є коефіцієнт дитячої
смертності. Вважається, що в межах району є дещо вищою і тривалість
життя.
За національним складом у Карпатському економічному районі переважають
українці – 83,6% усього населення краю. Проживають тут також росіяни,
євреї (переважно в міських поселеннях), поляки (у Львівській області),
угорці, словаки (у Закарпатській області), румуни (в Чернівецькій і
Закарпатській областях) представники інших національностей.
Район характеризується одним з найнижчих в державі показників
урбанізованості – менше 40%, а в Закарпатській області – менше 30%. За
виключенням обласних центрів немає міст, чисельність мешканців в яких
перевищувала б 100 тис. мешканців
Така демографічна ситуація значно впливає на формування трудових
ресурсів регіону. Чисельність їх визначається, здебільшого кількістю
людей працездатного віку (жінок віком 16–54, чоловіків – 16–59 років). В
районі їх 56,5% від загальної чисельності населення, проте цей показник
поступово знижується, особливо в сільських місцевостях.
Рівень зайнятості трудових ресурсів у районі в 1998 р. був близько
59,15% (по Україні 62,8 %). У господарстві району в 1990 р. було зайнято
2210 тис. робітників і службовців, або 11,1% зайнятих по Україні
В економічному районі склалися певні надлишки економічно активного
населення, особливо в міських поселеннях. Тобто в районі, як по Україні
в цілому, існує безробіття. зареєстрований рівень безробіття в районі
приблизно на 1/2 більший, ніж по Україні в цілому.
Природні умови та природні ресурси
Територія району відзначається різноманітністю природних умов і
ресурсів. Рельєф, горбистий на Подільській височині й низовинний на
Малому Поліссі та Верхньосанській рівнині, на південь змінюється на
височинний у Передкарпатті та гірський у південній і центральній
частинах району. Закарпаття лежить у межах Придунайської низовини. На
фоні одноманітної поверхні піднімаються острівні гори, серед яких
найбільшим є Берегівське горбогір’я.
Територія району розташована в атлантико-континентальній кліматичній
області і характеризується теплим помірно-вологим кліматом.
Територія Карпатського економічного району добре забезпечена водними
ресурсами. Найбільші ріки – Дністер, Західний Буг, Прут і Тиса. Водні
ресурси місцевого формування становлять 15,7 км3. Їх об’єми в розрахунку
на одного жителя коливаються від 747 до 6390 м3. Експлуатаційні запаси
підземних вод сягають 763,9 млн м3. У межах району є значні запаси
мінеральних вод, зокрема в Прикарпатті та Закарпатті. Вони добре
вивчені, але використовуються ще недостатньо.
Дуже різноманітний ґрунтовий покрив Карпатського соціально-економічного
району. Гірські ділянки вкриті переважно бурими гірсько-лісовими
ґрунтами в поєднанні з дерново-буроземними, гірсько-лучними та лучними.
Оглеєні їх різновиди широко представлені в Придунайській низовині.
У Передкарпатській частині Чернівецької, Львівської та
Івано-Франківської областей переважають дерново-підзолисті грунти й
оглеєні їх форми у комплексі з буроземно-підзолистими та лучними
ґрунтами по зонах річок. У Закарпатській низовині домінують дернові
опідзолені суглинкові грунти та оглеєні їх види з незначними домішками
лучних, дернових, супіщаних та бурих гірсько-лісових з
дерново-буроземними ґрунтами.
Карпатський економічний район добре забезпечений лісовими ресурсами –
покрита лісом площа становить 60%. Ліси дають сировину для галузей
економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й
природоохоронне значення. У них переважають дуб, граб, бук, ялина.
Надра Карпатського економічного району багаті на корисні копалини.
Найбільше значення мають паливно-енергетичні (нафта і газ, кам’яне і
буре вугілля, торф і горючі сланці) та сировина для хімічної
промисловості.
У Передкарпатській нафтогазоносній області розробляється 37 нафтових і
нафтогазоконденсатних родовищ. За час їх експлуатації видобуто близько
100 млн т нафти.
У новій газоносній області – Закарпатському прогині виявлено 4 родовища
газу, розвідано 14 і підготовлено до глибокого буріння ще 5 ділянок.
У північній частині району розміщена частина Львівсько-Волинського
кам’яновугільного басейну. Промислові запаси вугілля тут становлять до
650 млн т.
Найбільші поклади торфу у північній частині району, серед них
Великомостівське, Стоянівське, Радехівське і Львівське. Проте, видобуток
торфу в якості палива скорочується, що цілком закономірно, бо він є
цінним добривом і сировиною для хімічної промисловості.
Металевими корисними копалинами, район забезпечений гірше, ніж
паливними. Родовища їх незначні і розробка нерентабельна. Незначними,
але перспективними є поклади марганцю, які виявлені в Бурштинському
родовищі, Рахівському масиві, Покутських Карпатах (села Яблунів, Кути,
містечка Косів, Вижниця). Загальні запаси марганцю в Бурштинському
родовищі 2 млн т при середньому його вмісті в руді 9,5 %. Рудні тіла
залягають на глибині 5 – 37 м.
У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Родовища
самородної сірки (Новий Роздол, Яворів) повністю забезпечують потреби
України. Сірконосні пласти потужністю до 25 м залягають на глибині
350–2000 м. Вміст у них сірки – до 45%. Площа басейну 5 тис. км2.
Відкритим способом експлуатуються Роздольське та Подорожнянське, методом
підземного виплавлення – Язівське та Немирівське родовища.
Нині розвідано 21 родовище і 25 проявів калійних солей. Площа
Передкарпатського соленосного басейну – 4,5 тис. км2. Вони залягають у
вигляді лінз і пластів потужністю 15 – 50 м. Найбільші за запасами
Калуш-Голинське та Стебницьке родовища. Загальні запаси калійних солей
становлять близько 3 млрд т , а в перерахунку на К2О – майже 300 млн т.
Поклади кухонної солі представлені Солотвинським родовищем з
промисловими запасами 360 млн т. Щороку видобувають її 900–920 тис. т
шахтним способом з глибини до 400 м. Після збагачення отримують молоту
та брикетовану сіль (700 тис. т) для потреб харчової, хімічної
промисловості та сільського господарства. Відомі також Боронявське,
Тереблянське, Вуликовецьке, Соляне, Тарновське, Водицьке родовища
кухонної солі.
Із фосфатних руд поширені фосфорити (Незвиське родовище). У багатьох
галузях для очищення газів і стічних вод як добавку до корму та добрив
використовують цеоліти, промислові запаси яких виявлено в Закарпатті
(Сокирницьке, Крайниківське, Данилівське). Цеолітові утворення найбільш
рудного Сокирницького родовища (120 млн) повністю задовольняють потреби
промисловості й сільського господарства. Вохристі глини залягають у
Новоселицькому та Іршавському родовищах. Поклади графіту є в Чивчинських
горах.
Серед магматичних та метаморфічних корисних копалин у районі поширені
андезит, базальт, перліт, ліпарит. Мармур і мармуроподібні вапняки
залягають у Тереблянському та Лугівському родовищах, вулканічні туфи – в
Косинському і Буковинківському, бентонітові глини – в Горбківському
(Закарпаття). Є корисні копалини осадового походження – аргіліти,
пісковики, піски, піщано-гравійні суміші, а також значні запаси
цементної сировини. З глинистих порід відомі різні типи лесу, суглинків,
каолінів та глин, а з карбонатних – вапняки, мергелі, доломіти.
Мінеральні води. Особливо чільне місце в структурі
природно-рекреаційного потенціалу Карпатського соціально-економічного
району займають мінеральні води. Загалом в цьому відношення це
найперспективніший курортно0рекреаційний регіон України, який за
запасами лікувальних мінеральних вод не поступається світовим аналогам.
В Карпатському районі нараховується до 800 джерел і свердловин
лікувальних вод з добовим дебітом 57,5 млн. л. левова частка цих джерел
знаходиться в Закарпатській області – більше 500.
Найбільш поширеними в карпатському районі є вуглекислі лікувальні води з
різною мінералізацією, які своїм походженням зобов’язані активній
тектонічній діяльності, що припадає на неогеновий період кайнозойської
ери. Родовища цих вод зосереджені в основному в Закарпатській області.
На їх базі функціонує ряд відомих курортних об’єктів і заводів
промислового розливу вод.
На території Карпатського району можна виділити 17 основних
курортно-рекреаційних районів, які базуються на мінерально-лікувальних
водах.
У Передкарпатті мінеральні води відрізняються за хімічним складом і
мінералізацією (мало-, середньо-, високомінералізовані). Особливо
характерні для цієї території слабомінералізовані води (2-5 г/л) типу
“Нафтуся”, які містять в собі органічні речовини (Трускавецький та
Східницький курортні райони, курорт “Шкло”). В останніх кількість
сірководню сягає 50-160 мг/л.
Функціонально-компонентна структура
Господарський комплекс району характеризується складаною та
деверсифікованою структурою. В районі значного розвитку набуло
машинобудування, хімічна промисловість, сільське господарство,
рекреаційний комплекс, лісовиробничий, паливно-енергетична, легка
харчова промисловість та сільське господарство. Розвиваються вони на
основі трудових і природних ресурсів.
До паливно-енергетичного комплексу Карпатського економічного району
належать видобуток, виробництво, транспортування, розподіл і
використання палива та виробництво електроенергії (переважно на теплових
електростанціях). За 1998 р. в районі спожито 4309,4 тис. т вугілля,
причому здебільшого у Львівській та Івано-Франківській областях
(відповідно 33,2 і 62,7%), а головними його споживачами є підприємства
електроенергетики. Використано 8712,3 млн. м3 природного газу (46,7%
господарством Львівщини), 217,3 тис. т топкового мазуту, 463,7 тис. м3
дров.
Провідною галуззю є електроенергетика. Вона представлена Бурштинською
(2,4 млн кВт), Добротвірською (660 тис. кВт), Бориславською, Львівською,
Калуською ТЕЦ, Теребле-Ріцькою та Дністровською ГЕС–ГАЕС та іншими менш
потужними електростанціями. Теплові електростанції працюють здебільшого
на вугіллі Львівсько-Волинського басейну. Торфопідприємства функціонують
у Лопатині і Стоянові.
Металургійний комплекс розвинений слабо через відсутність достатньої
сировинної бази і представлений виробництвом металевих конструкцій і
виробів, у тому числі для будівництва – ЗЗБВ-1, монтажно-заготівельний,
дослідний, експериментальний заводи (Львів), металевих труб, кранів і
засувок, з’єднань до них – ВАТ “Керамічний завод”, “Прикарпатарматура”
(Львів), “Карпатонафтомаш” (Калуш), “Турбогаз” (Ужгород); арматурні
заводи (Івано-Франківськ, Кобилецька Поляна), побутових виробів з металу
– завод “Металіст”, АТ “Вторколірметал”(Львів), “Прикарпаття” (Коломия),
ВТФ “Бистриця” (Івано-Франківськ), чавунного литва – завод комунального
устаткування (Львів) та ливарно-механічний (Борислав), легких металів і
напівфабрикатів – ТОВ “Політранс” (Львів).
Машинобудівний комплекс району – це приладобудування, виробництво
телевізійної техніки, електроламп, радіоелектронної і медичної
апаратури, верстатів з програмним управлінням, металорізальних
інструментів. Він зорієнтований на висококваліфіковану робочу силу,
наукову інфраструктуру Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Ужгорода і
розвивається в умовах високої технічної культури.
Хімічна промисловість. Хімічні засоби для сільського господарства,
зокрема добрива, виробляють – концерн “Оріана” (Калуш), ВО “Сірка”
(Новий Роздол); мийні засоби – “Ватра” (Снятинський район), ЗАТ “Софора”
(Ужгород); каталізатори й хімічну продукцію для лабораторій “Реактив”
(Львів); барвники, фарби, грунтовки, клеї, антикорозійні матеріали,
мастики, шпатлівки, герметики – лакофарбний і гумових виробів, НВП
“Атей”, МП “Ресурс” (Львів), ВТФ “Бистриця”, “Металопласт”
(Івано-Франківськ), “Галлак” (Борислав), хімічний завод (Чернівці).
Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість району здійснює
заготівлю, механічну обробку й хімічну переробку деревини. До її складу
входять галузі, котрі відрізняються одна від одної технологією
виробництва і призначенням продукції, яка випускається, об’єднані однією
сировиною. Лісозаготівля (здебільшого в Карпатському регіоні), визначає
в цілому розвиток лісового комплексу економічного району. Територіальне
розміщення механічної обробки деревини збігається із територіальним
розміщенням заготівельних баз і враховує таку особливість виробництва,
як високі питомі витрати сировини на одиницю продукції і великі обсяги
відходів. Роль сировинного чинника посилюється при комплексному
використанні деревини, на основі якого виникає виробниче комбінування.
Щодо цього особливе місце належить хімічній і хіміко-механічній обробці
деревної сировини, яка пов’язана з виробництвом целюлози й паперу.
Меблева промисловість зорієнтована на споживача. Центрами її є Львів
(“Львівдерев”, “Львівліс”), Золочів (“Смерічка”), Івано-Франківськ
(“Бистриця”, “Прикарпатліс”), Берегове (“Вікторія”), Тисмениця
(“Галичанка”), Коломия (деревообробний комбінат, лісокомбінат), Борислав
(ЗАТ “Діброва”), Свалява (“Латориця”), Перегинське (“Лімниця”),
Перемишляни (“Меблевик”), Ужгород (механічний завод), Стрий (“Стрий”),
Новоселиця (“Черемшина”), Івано-Франкове (АТ “Явір”) та ін.
Найбільшим виробником паперу є Жидачівський ЦПК. Серед інших – АТ
“Альтара”, фабрика “Бібльос” (Львів), паперова фабрика (Коломия).
Шпалери і картон виготовляють концерн “Оріана” (Калуш), Сколівський ДОК,
Львівська і Рахівська картонні фабрики, Жидачівський ЦПК, упаковку –
Золочівська картонажна фабрика, ВАТ “Полонина” (Львів), тарний завод
(Чернівці), Жидачівський ЦПК.
Промисловість будівельних матеріалів району представлена підприємствами
трьох стадій: 1) з видобутку і первинної обробки будівельної сировини,
2) з виробництва в’яжучих матеріалів, 3) з виробництва стінових
матеріалів та конструкцій. Виробництво цементу й сировини для неї
зосереджене в Миколаєві та Ямниці. Гіпс, шпатлівки, вапно виготовляють
заводи “Львівбудматерали”, “Квалітет”, ЗАТ “Атмосфера-Центр” (Львів),
ВАТ “Залізобетон” (Сокальський район), ЗЗБВ (Долина) та ін. Виготовлення
виробів з бетону, збірних бетонних конструкцій і будівельних компонентів
сконцентроване у Львові (завод будівельних виробів, комбінат будівельних
конструкцій, ЗЗБВ-1, “Квалітет”, “Львівагропромбуд”, ВО
“Львівбудматеріали”), Стрию (“Буддеталь”), Дрогобичі, Долині,
Червонограді, Новому Роздолі, Калуші, Чернівцях (“Будіндустрія”),
Миколаєві.
Виробництво керамічних і фарфорових виробів для домашнього побуту й
промислового використання налагоджене на керамічно-скульптурному та
керамічному заводах, ЗАТ “Райдуга”, “Львівбудматеріали” (Львів), ВО
“Едельвейс” (Мукачеве), керамічному заводі (Хуст), “Укрбудматеріали”
(Стрий). Асфальт виробляють Глибоцький, Верхньосиньовиднянський
асфальтові, Заболотівський асфальтово-бетонний заводи.
Легка промисловість у районі набула значного розвитку й орієнтується як
на місцеву, так і на привізну сировину. У її структурі найбільшу частку
становить продукція текстильної, швейної та хутрової підгалузей. У
структурі територіально-виробничих комплексів району легка
промисловість, як правило, є допоміжною або обслуговуючою, проте її
наявність посилює комплексність розвитку Карпатського економічного
району. Характер її територіальної організації визначається споживчим і
сировинним чинниками з винятково великим впливом забезпеченості
виробництва трудовими ресурсами.
Харчова промисловість – одна з провідних у районі, орієнтується
переважно на переробку місцевої сировини. Розміщення м’ясного
виробництва характеризується концентрацією його в промислових вузлах та
потужною сировинною базою. У 1998 р. у районі вироблено 28 тис. т мяса.
М’ясні консерви й вироби випускають НП “Бистриця” (Івано-Франківськ),
м’ясокомбінат у (Стрию), м’ясопереробні підприємства у Львові
(“Прикарпаття”), Самборі (“Самбірчанка”), Береговому, Мукачеві, Рахові,
Ужгороді, Хусті, Чернівцях, Коломиї, Ходорові, Золочеві, Дрогобичі ,
Сокалі, Стрию.
Поліграфічна промисловість в районі представлена ЗАТ “Куверт-Україна”.
Створена вона на іноземні та вітчизняні інвестиції і входить до складу
концерну “Майєр-Куверт-Груп” – одного з лідерів виробництва поштових
конвертів у Європі. Фабрика “Куверт-Україна” є абсолютним лідером із
виробництва конвертів у державі. Вона випускає їх 60 видів. За зміну
виготовляють майже 600 тисяч штук конвертів різної форми. Усі вони
надзвичайно високої якості. “Куверт-Україна” експортує свою продукцію в
Молдову та Білорусію, країни Прибалтики. На черзі експорт до Угорщини та
Росії.
Сільське господарство Карпатського економічного району спеціалізується
на виробництві зерна, цукрових буряків, льону-довгунця, м’ясо-молочному
і м’ясо-вовняному тваринництві. В Закарпатті розвинене виноградарство, в
усіх областях – садівництво. У 1998 р. тут вироблено 62,8%
сільськогосподарської продукції від обсягів виробництва в 1990 р.
Найбільшого спаду зазнала галузь у Чернівецькій області, де обсяги
виробництва порівняно з базовими скоротилися майже вдвічі. Найменше
кризові явища торкнулися сільськогосподарського виробниива на
Закарпатті. Тут обсяги його скоротилися на 25% проти 1990 р. Всього в
1998 р. в районі вироблено сільськогосподарської продукції на суму 2831
млн грн у цінах 1996 р. (у 1990 р. – 4583 млн. грн).
Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 5661 тис. га, в
тому числі ріллі 1762 тис. га, сіножатей і пасовищ – 761 тис. га.
Посівні площі сільськогосподарських культур становлять 1714 тис. га
(проти попередніх років скоротилися на 19 тис. га).
На розміщення тваринництва впливають природні умови, що формують сукупно
ресурси кормовиробництва. Провідними галузями тут є молочно-м’ясне
скотарство, свинарство, птахівництво, у гірській частині району
розвинуте вівчарство м’ясо-вовнового напрямку. В Карпатах широкого
розвитку набуло бджільництво, а показники продуктивності ставкового
рибництва одні з найвищих серед регіонів України.
У територіальній організації сільськогосподарського виробництва чітко
виділяються три зони: поліська – льонарство, хмелярство, картоплярсво,
молочно-м’ясне скотарство; лісостепова – зернове господарство,
буряківництво, м’ясне і молочне скотарство, свинарство, птахівництво;
карпатська з підзонами передкарпатською (зернове господарство,
льонарство, картоплярство, молочно-м’ясне скотарство, садівництво,
овочівництво), гірською (м’ясо-молочне скотарство, льонарство),
закарпатською (виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м’ясне
скотарство, птахівництво).
Транспортний комплекс. Провідний вид транспорту району залізничний,
мережа якого має більшу густоту, ніж по Україні в цілому: на 1000 км2
припадає 50,4 км залізниць, найбільша вона у Львівській області – 60 км.
Функціонує Управління Львівської залізниці. Ще наприкінці 19 – початку
20 ст. у Прикарпатті, Закарпатті та Карпатах була споруджена розгалужена
мережа вузькоколійних залізничних ліній, головним чином із основних
лісових масивів до центрів переробки лісу, які на сьогодні майже
втратили значення. Ліквідовано було колію Львів – Перемишляни –
Бережани. Основну увагу на даний час необхідно приділити технічній
реконструкції галузі та підвищенню продуктивності праці на транспорті.
Головні залізничні лінії прямують на Львів через Тернопіль та Здолбунів
і далі на Ужгород і Чоп. У перевезеннях переважають транзитні вантажі
(вугілля, кокс, метал, залізна й марганцева руди, перевантаження яких
здійснюється на станціях Чоп і Мостиська. Головні пасажиропотоки
сконцентровані в напрямку Львів – Тернопіль (електрифікована ділянка в
1998 р.) і далі на Київ. Великими залізничними вузлами є Львів, Красне,
Стрий.
Густота автомобільних шляхів у районі найвища в країні. На 1000 км2 їх
припадає 322,9 км, у тому числі в межах Чернівецької області – 364,4,
Львівської – 350,2, Івано-Франківської – 318,7, Закарпатської – 258,3.
Головні напрямки: Львів – Тернопіль і Львів – Рівне з продовженням на
Київ; Львів – Самбір і Львів – Стрий і далі на Ужгород; Львів – Чернівці
через Івано-Франківськ.
У районі добре розвинений трубопровідний транспорт. Ще в 1924 р. на
Прикарпатті (вперше в Україні), було збудовано газопровід Дашава – Стрий
– Дрогобич. У грудні 1929 р. завершено спорудження газопроводу Дашава –
Львів, а в 1948 р. Дашава – Київ. З Прикарпаття пролягли гілки до
Мінська й далі в Прибалтику. Газова система “Братерство” постачає газ у
Чехію, Словаччину, Польщу. Функціонує також потужний етиленопровід Калуш
– Тисауйварош (Угорщина).
Для зовнішніх та внутрішніх перевезень використовується також авіаційний
транспорт, роль якого особливо велика в напрямку захід – схід (Львів –
Київ, Львів – Харків, Львів – Донецьк). Головним видом перевезення
вантажів є пошта. У перевезенні пасажирів простежується чітка
сезонність: улітку кількість їх більша, ніж узимку в 3 – 4 рази.
Основними автомобільно-залізничними вузлами є Івано-Франківськ,
Чернівці, Ужгород, Калуш, Дрогобич; автомобільно-залізнично-авіаційними
– Львів; автомобільно-залізнично-трубопровідними – Стрий, Мукачеве;
автомобільно-трубопровідним – Долина; трубопровідним – Дашава.
Проблеми та перспективи розвитку району
Серед проблем розвитку Карпатського соціально-економічного району
виділяються в першу чергу соціальні проблеми. Вони стосуються передусім
способу і рівня життя населення регіону. Район має однобічну соціальну
структуру населення – тут домінує сільська людність, загалом є
недостатнім рівень урбанізації. Разом з тим, внаслідок аграрного
перенаселення у минулому і невдалого розміщення промислового виробництва
в радянський період, населення характеризується підвищеною міграційною
здатністю, в тому числі і розвитком маятникової міграції (за оцінками,
донедавна в 800-тисячний Львів щоденно на роботу доїжджало 130-140 тис.
осіб), наявна субурбанізація деяких місць (Львівський вузол,
Прикарпаття). Із введенням ринкових перетворень у регіон наростає
безробіття, а отже і зниження рівня життя населення. У новому світлі
постає проблема житла, його приватизації, індивідуального,
кооперативного і державного житлового будівництва, загальної і фахової
освіти, її організації, перекваліфікації незайнятої робочої сили,
охорони здоров’я, харчування і відпочинку населення.
Для району характерне явище фізичного і як наслідок комуністичного
режиму, морального виснаження населення. Хоча депопуляційні процеси тут
не набули такого розмаху, як в Україні в цілому, припинити зростаючу
смертність населення та стабілізувати його народжуваність і тим самим
збільшити природній приріст – це поруч із проблемою піднесення життєвого
рівня населення є першочерговою соціальною проблемою.
Карпатський соціально-економічний район характеризується і етнічною
проблемою, що обумовлено з поліетнічністю території. Це пов’зано як з
входженням в склад району етнічних земель країн-сусідів, так і
багатовіковим пануванням тут інших держав. Гомогенністю характеризується
лише Івано-Франківська область. Натомість на Львівщині, крім корінного
українського населення відносно велику частку займає етнічна меншина
поляків, на Закарпатті – угорців та румунів, в Чернівецькій області –
румунів та молдаван. Часто це призводить до загострення міжетнічних і
внутрішьоетнічних відносин, релігійних та міжконфесійних суперечностей.
Зменшення міжетнічного та міжконфесійного тертя може бути досягнуто лише
внаслідок здійснення цілеспрямованої політики, що враховує законні
інтереси як корінного українського народу, так і етнічних меншин.
Однією з найгостріших проблем у районі є вирішення питань зайнятості
трудових ресурсів у господарстві. Йдеться не лише про раціональний
перерозподіл їх між галузями та регіонами, а й про формування нового
механізму залучення їх у виробництво. Необхідно реалізувати можливості
щодо експорту робочої сили, особливо з гірських районів, як у межах
України, так і за кордон, водночас вживати заходів щодо збереження та
примноження трудового потенціалу району.
Література:
Андрейцев Ю.І. Екологічна експертиза, право та практика. – К.: 1998,
230 с.
Бахмачук Ю.А. Доповідь про забезпечення народогосподарського комплексу
водою і стан водних ресурсів. – Львів: 2000, 58 с.
Білявський Г.О. Основи загальної екології. – К.: 1999, 154 с.
Водний кодекс України.
Ворнов А. К. Навколишнє середовище та розвиток. – Харків: 1998, 243 с.
Друзь В.Л. Методичні засади еколого-географічних досліджень річкових
систем. – Рівне: 2000, 139 с.
Махортов Ю.А. Эколого-экономические проблемы использования земельных
угодий. – Луганск: 1999, 140 с.
Музика О.Л. Проблеми використання водних ресурсів України. – К.: 2000,
352 с.
Постанова Верховної Ради України Про основні напрями державної політики
України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та
забезпечення екологічної безпеки.
Пропозиції Держводгоспу до проекту програми діяльності Кабінету
Міністрів України.
Семенченко П.М. Практика экономического регулирования и охраны
окружающей среды /Приаз. гос. техн. ун-т. – Донецк: 1997, 143 с.
Старченко В.Я. Проблеми і перспективи розвитку водних ресурсів К.: 1998,
108 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
