Реферат на тему:
Психологічна характеристика діяльності вчителя фізичної культури
ПЛАН
1 Предмет психології фізичного виховання
2 Діяльність учителя фізичної культури та її етапи
3 Завдання та функції вчителя фізичної культури
4 Форми діяльності вчителя фізичної культури
5 Умови діяльності вчителя фізичної культури
6 Педагогічні задачі та їх вирішення
1 Предмет психології фізичного виховання
Психологія фізичного виховання – це галузь психологічної науки, яка
вивчає закономірності розвитку та прояву психіки людини в специфічних
умовах фізичного виховання.
Головне завдання цієї галузі психології – допомогти раціональному
вирішенню практичних питань загально-оздоровчого, освітнього та
виховного характеру на основі аналізу психологічних сторін діяльності у
фізичному вихованні.
У процесі фізичного виховання дитина вчиться регулювати свої дії на
основі зорових, дотикових, м’язово-рухових, вестибулярних відчуттів та
сприймань, у неї розвивається рухова пам’ять, мислення, воля, здібність
до саморегулювання психічних станів. П. Ф. Лесгафт писав: “Органи чуття
мають таке ж пряме та безпосереднє відношення до свідомої діяльності
людини, що формуван-ня її є немислимим без якомога більшого вправляння
цих органів…Тому наскільки розвинені палець (дотик), око, вухо та всі
органи зовнішнього сприймання, настільки й розвинений і розум людини, і
настільки людина в змозі самостійно діяти… Розвиток усіх вказаних
здібностей є виключно вправлянням і становить одне з головних завдань
фізичної освіти. Звідси виникає необхідність для вчителя “познайомитись
з психологією рухів”. П.Ф. Лесгафт підкреслював, що науково освічений
педагог неодмінно повинен бути психологом.
2. Діяльність учителя фізичної культури та її етапи
Діяльність – це регульована свідомістю психічна та рухова активність
людини, яка спрямована на досягнення свідомо поставленої цілі, що має
суспільне значення.
Не всяка активність людини може бути названа діяльністю. Гра, навчання,
праця, заняття спортом, громадська робота належать до різних видів
діяльності. У діяльності вчителя фізичної культури виділяють такі
компоненти: перцептивний – пов’язаний із відчуттями та сприйманнями
(наприклад, спостереження за учнями); мнемічний – пов’язаний із
запам’ятовуванням та відтворенням інформації; мислительний – пов’язаний
із вирішенням завдань, які виникають під час діяльності; імажитивний –
пов’язаний з уявою, із придумуванням нових вправ; руховий – займає в
діяльності вчителя фізичної культури особливе місце.
Діяльність здійснюється в декілька етапів: підготовка, виконання плану
та оцінка досягнутого.
Підготовчий етап полягає в постановці мети та завдань, у створенні
орієнтувальної основи діяльності, тобто в з’ясуванні умов у яких буде
здійснюватись діяльність (ситуація, засоби досягнення цілі), у розробці
плану досягнення цілі та вибору способів її досягнення. Сюди ж входять
створення умов для успішного здійснення діяльності, психологічне
настроювання вчителя фізичної культури на урок.
Виконавчий етап пов’язаний із практичною реалізацією наміченого,
контролем за діями учнів, за своєю поведінкою, з подоланням труднощів,
які виникають під час уроку, з коректуванням плану уроку в зв’язку із
змінами ситуації. Цей етап характеризується психічною напругою вчителя,
яка обумовлена постійним розподілом та переключенням уваги між учнями,
що розміщені в просторі, який не охоплюється полем зору вчителя,
пильністю вчителя в зв’язку з попередженням ситуацій, які можуть
призвести до фізичних травм. У деяких випадках цей етап діяльності
характеризується великим фізичним навантаженням на вчителя.
Оцінювально-коректувальний етап пов’язаний з оцінюванням досягнутого, з
виявом вдач та невдач на уроці, та внесенням корекцій у план діяльності
при її повторному виконанні. Цей етап вимагає від вчителя фізичної
культури детального аналізу проведеного уроку, узагальнення окремих
розрізнених фактів, пошуку відповіді на запитання, які виникли, в
науково-методичній літературі.
3 Завдання та функції учителя фізичної культури
Мета фізичного виховання школярів – сприяти формуванню гармонійно
розвиненої особистості. Ця мета досягається в процесі навчання та
виховання учнів і конкретизується в загальних завданнях: освітніх,
виховних та оздоровчих. Вирішення цих завдань обумовлює різноманітність
функцій, які виконує вчитель фізичної культури: виховних (формування
морально вихованої, ідейно переконаної особистості школяра);
освітньо-просвітницьких (передача учням знань, умінь, які пов’язані з
виконанням фізичних вправ, просвітницька робота в галузі фізичної
культури з батьками учнів, які бажають займатись зі своїми дітьми
фізичною культурою); управлінсько-організаторських (організація уроку та
занять спортивних секцій, організація спортивних змагань, створення
фізкультурного активу та управління ним); проектувальних (перспективне
та поточне планування заходів із фізичної культури, навчальних
навантажень, досягнення учнями певних результатів, конструювання уроку –
підбір навчального матеріалу з врахуванням завдань уроку, віку учнів,
специфіки класу, статевих особливостей); адміністративно-господарських
(придбання та ремонт спортивного інвентаря, туристичного спорядження,
створення та благоустрій шкільних спортивних майданчиків тощо), які
визначають різні сторони його педагогічної діяльності.
4 Форми діяльності вчителя фізичної культури
Форми діяльності вчителя фізичної культури різні. Це перш за все робота
в школі (класна та позакласна) та робота позашкільна. Робота в класі –
це проведення уроків з фізичної культури; вона складає основне навчальне
навантаження вчителя. Позакласна робота включає в себе проведення занять
у спортивних гуртках і секціях, проведення спортивних свят, організацію
та проведення туристичних походів тощо.
Робота вчителя поза школою пов’язана із забезпечення фізичного виховання
учнів у таборах праці та відпочинку, робота за місцем проживання та
участю (як керівника команд, судді) у районних, міських змаганнях тощо.
5 Умови діяльності вчителя фізичної культури
Можна виділити три групи цих умов:
1. Психічна напруга ( наявність шуму на уроці, особливо в молодших
класах, від крику дітей під час естафет, рухливих та спортивних ігор,
який значно перевищує допустимі 50-60 децибел, викликає психічну втому;
проведення в день по 5-7 уроків із різними віковими групами тощо).
2. Фізичні навантаження (показ фізичних вправ та страхування учнів під
час виконання ними вправ, а також переміщення разом з ними під час
занять на повітрі, в походах; забезпечення високої моторної щільності
уроку тощо).
3. Зовнішні середовищні чинники, які пов’язані з проведенням занять на
повітрі (вітер, сонце, мороз, вода тощо; заняття на лижах проводяться
при температурі до мінус 16 градусів і при вітрі швидкістю до 10 м
/сек.).
6 Педагогічні задачі та їх вирішення
Педагогічна діяльність – це неперервне вирішення педагогічних задач.
Розв’язати їх – це означає знайти адекватний до даної ситуації спосіб
досягнення педагогічної цілі. Вирішення педагогічних задач проходить
через ряд етапів: аналіз педагогічної ситуації; висунення гіпотез про
можливі способи досягнення цілі; прогностична оцінка цих способів та
вибір кращого; реалізація прийнятого рішення; аналіз досягнутого
результату і зіставлення його із запланованим.
Учителеві іноді важко оцінити педагогічну ситуацію тому, що його
діяльність часто регламентована визначе-ним часом, взаємостосунками між
учителем і класом, матеріальним забезпеченням уроку, погодними умовами
(під час занять на повітрі) та іншими чинниками.
Розв’язуючи педагогічні задачі вчитель накопичує досвід, який обумовлює
його педагогічну майстерність.
Література
Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта.
– К.: Вища школа, 1985.
Данилина Л.Н., Плахтиенко В.А. Проблемы психической надежности в спорте.
– М.: ГЦОЛИФК, 1980.
Джамгаров Т.Т. Психологическая систематика видов спорта и
соревновательных упражнений / В сб. Психология и современный спорт. –
М.: ФиС, 1982.
Джамгаров Т.Т., Пуни А.Ц. Психология физического воспитания и спорта. –
М.: ФиС, 1979.
Дойзер Э. Здоровье спортсмена. – М.: ФиС, 1980.
Допинговый монстр. – Р.Д. Сейфулла, И.А Анкундинова. – М., 1996.
Ильин Е.П. Психология физического воспитания. – М.: Просвещение,1987.
Коломейцев Ю.А. Взаимоотношения в спортивной команде. – М.: ФиС, 1984.
Кретти Б. Дж. Психология в современном спорте. – М.: ФиС, 1978.
Марищук В.Л. и др. Методики психодиагностики в спорте. – М.:
Просвещение, 1990.
Мартенс Р. Социальная психология и спорт. – М.: ФиС, 1979.
Мельников В.М. Психология.Учебник для ИФК. – М.: ФиС, 1987.
Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. – М.: ФиС, 1979.
Некрасов В.П., Худадов Н.А. и др. Психорегуляция в подготовке
спортсменов. – М.: ФиС, 1985.
Озеров В.П. Психомоторное развитие спортсменов. – Кишинев: Штиинца,
1983.
Онищенко І.М. Психологія фізичного виховання і спорту. К.: Вища школа,
1975.
О. Сильвия. Избранные лекции по психологии спорта. – Тарту, 1973.
Пилоян Р.А. Мотивация спортивной деятельности. – М.: ФиС, 1984.
Попов А.Л. Спортивная психология. – М.: Московский психолого-социальный
институт. Флинта, 1998.
Психология и современный спорт /Сб. научных работ психологов спорта. –
М.: ФиС, 1973.
Психология спорта высших достижений. Под ред. А.В. Родионова. – М.: ФиС,
1979.
Пуни А.Ц. Очерки психологии спорта, – М.: ФиС, 1959.
Пуни А.Ц. Психология. – М.: ФиС, 1974.
Родионов А.В. Психодиагностика спортивных способностей. – М.: ФиС, 1973.
Родионов А.В. Психофизическая тренировка. – М.: ТОО “Дар”, 1995.
Рудик П.А. Психология. – М.: ФиС, 1958.
Рудик П.А. Психология. – М.: ФиС, 1974.
Семиченко В.А. Психология общения. – К.: “Магистр-S”, 1997.
Синайский М.М., Попов А.Л. Систематика соревновательных действий
спортсменов по критериям результатов. – М.: Теория и практика ФК, № 2,
1996
Спиридонов Н.И. Самовнушение, движение, сон, здоровье. М.: ФиС , 1976.
Справочник по психиатрии. //Под ред. А.В. Снежевского. – М.: Медицина,
1985.
Станкин М.И. Психолого-педагогические основы физического воспитания. –
М.: Просвещение, 1987.
Станкин М.И. Этика спортивного педагога. – М.: Знание, 1983.
Сурков Е.Н. Психология спорта в терминах, понятиях, междисциплинарных
связях // Словарь-справочник /. – СПб.: ГАФК им. П.Ф. Лесгафта, 1996.
Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. – Основы психологии спорта и физической
культуры. К.: Олимпийская литература, 1998.
Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М.:
Просвещение, 1991.
Ханин Ю.Л. Психология общения в спорте. – М.: ФиС, 1980.
Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг игры и упражнения. – М.: ФиС, 1988.
Шапошникова В.И. Индивидуализация и прогноз в спорте. – М.: ФиС, 1984
(Наука – спорту).
Швальбе Б. Швальбе Х. Личность, карьера, успех. – М.: Прогресс-интер,
1993.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
