Реферат на тему:
Види ринків
План
1. Суть і значення ринку. Умови виникнення ринку, його функції.
2. Ринок природних ресурсів.
3. Ринок товарів (продуктів).
4. Ринок праці.
5. Ринок грошей і капіталів. Види кредиту.
6. Ринок цінних паперів.
1. Суть і значення ринку. Умови виникнення ринку його функції
Поняття “ринок” застосовують у різних значеннях. У кожному місті є ринок
– місце регулярних зустрічей продавців і споживачів. Як явище
господарського життя, ринок виник багато сотень років тому в результаті
природно-історичного розвитку виробництва й обміну, що зумовило товарне
ведення господарства. Відбулося це через розвиток суспільного поділу
праці, постання економічно самостійних, юридично незалежних
господарських суб’єктів і переходу від натурального виробництва до
прямого продуктообміну, а потім до товарного обміну та ринку.
Ринок – складне утворення, яке, з одного боку, є сферою обміну,
сукупністю процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за
рахунок цін, а з іншого – забезпечує зв’язок між виробництвом і
споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.
Сучасний ринок характеризують такі ознаки:
– гарантований збут значної кількості товарів;
– соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення;
– регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку
держави;
– висока організованість та виконавча дисципліна.
Умовами виникнення ринку є:
– рівноправний і незалежний статус учасників (виробників і споживачів).
Це означає, що жоден з економічних суб’єктів не має позаекономічних
важелів впливу до примушення вступу до відношень обміну. Вступ до неї є
добровільним;
– застосування принципу економічної вигоди як основного аргумента
доцільності вступу в ринкові зв’язки. Можна виділити три правила, якими
керуються учасники обміну: 1) обмін має давати вигоду; 2) кожен прагне
здійснити угоду з максимальною вигодою для себе; 3) краще здійснити
угоду з меншою вигодою, ніж взагалі її не здійснити;
– повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Кожен
економічний суб’єкт має сам відповідати за правильність свого вибору,
який він здійснював за доброї волі;
– реальна інформація про ринок і його суб’єктів;
– забезпечення державою правових гарантій і правового захисту.
Ринок виконує такі функції:
1. Ціноутворення.
2. Спонукаючу.
3. Регулюючу.
4. Посилення конкуренції між виробниками.
5. Санації.
6. Інформаційну.
2. Ринок природних ресурсів
Структура ринку – це сукупність окремих ринків. Виділяють: ринок
природних ресурсів, ринок товарів, ринок робочої сили, ринок праці,
ринок інформації, фінансовий ринок, ринок цінних паперів.
На ринку природних ресурсів здійснюють купівлю-продаж ресурсів для
організації виробництва: корисні копалини, земля, водні ресурси і т. д.
Найціннішим з них є земля. Ціна на землю формується під впливом попиту і
пропозиції. Попит на землю залежить від ціни продукції, яку виробляють
на ній, і від її продуктивності. Пропозиція на землю не залежить від
ціни, вона є практично незмінною. Це пояснюється тим, що площа землі,
яку використовують у народному господарстві, є практично незмінна,
відповідно і пропозиція її є незмінною.
Рента – це ціна, яку власник природних ресурсів, отримує від здачі їх в
оренду. За основу визначення величини ренти беруть той дохід, який
отримує власник найгірших земель. Розмір цієї плати називають абсолютною
рентою. На кращих землях, де прибуток вищий, розмір ренти також вищий.
Різниця між рентою і абсолютною рентою називається диференційованою
рентою.
3. Ринок товарів
На цьому ринку здійснюється рух предметів споживання та засобів
виробництва. Тому ринок товарів поділяють на споживчий ринок і ринок
засобів виробництва. Ринок засобів виробництва охоплює ринок паливних
ресурсів, верстатів, інструментів, запчастин, виробничої деревини,
металів тощо.
На споживчому ринку покупцями є окремі особи або домогосподарства, які
шукають і знаходять продукти для особистого споживання. Продавцями є
фірми й особи, котрі виробляють споживчі товари та надають послуги. При
цьому лише незначна кількість споживчих товарів і послуг надходить до
покупців безпосередньо від виробників. Основну масу продукції реалізують
через посередників.
Покупцями на ринку засобів виробництва є:
а) окремі особи та організації, яким вони необхідні для виробництва
товарів і послуг;
б) посередницькі організації, які стають власниками товарів з метою їх
подальшого перепродажу або надання в оренду.
Продавцями на ринку засобів виробництва є особи та фірми, які створюють
продукцію виробничого призначення.
Роздрібна торгівля – це діяльність з продажу речей або послуг
безпосередньо кінцевим споживачем для їхнього особистого використання.
До роздрібної торгівлі відносять універмаги, спеціалізовані магазини,
невеликі крамниці. Роздрібні торговці вивчають потреби споживача,
використовують нецінову конкуренцію для організації своєї діяльності.
Гуртова торгівля – це діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто
купує їх для виробничого використання або подальшого перепродажу.
4. Ринок праці
Ринок праці охоплює відносини, що розпочинаються при найманні на роботу
і завершуються звільненням з неї. Людина працездатного віку, яка не має
місця праці, але шукає його, також перебуває на ринку праці. Об’єктом
ринку праці є послуги праці, незалежно від того, втілюються вони у
конкретних продуктах, виробах чи є послугами безпосередньо, наприклад,
послуги юристів, учителів, лікарів.
Ринок праці – це система розподілу робочої сили. Робоча сила – це
сукупність фізичних і розумових здібностей людини, що реалізовуються у
процесі праці для створення матеріальних благ або надання послуг.
Ринок праці виконує такі функції:
– оцінює корисність (споживчу вартість) робочої сили;
– регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями
та регіонами країни.
Функціонування ринку праці відбувається за таких умов:
– особиста й економічна свобода працівників, які вирішують працювати їм
чи ні, яку професію вибирати;
– право власника підприємства самостійно вирішувати питання про
кількість працівників, рівень професійної підготовки тощо;
– визначення рівня заробітної плати на основі попиту і пропозиції, а
також взаємної домовленості сторін.
Суб’єктами ринку праці виступають населення працездатного віку, яке має
місце праці або перебуває у його пошуках, з одного боку, а з іншого –
приватні підприємці або держава, котрі спроможні купляти послуги праці.
Попит на ринку праці є похідним від попиту на товари і послуги (попиту
на ринку споживчих товарів), які виготовляють виробники. При цьому попит
залежить від продуктивності праці, ціни на робочу силу, потреб
виробництва, технічного рівня підприємств.
Пропозиція на ринку праці визначається рівнем заробітної плати (ціною на
послуги праці), податками, потребами у матеріальному забезпеченні
непрацюючих членів сім’ї робітника, звичками робітника, традиціями,
силою профспілки.
5. Ринок грошей і капіталів (фінансовий ринок). Види кредиту
Ринок грошей та ринок капіталів дуже подібні, бо на обох ринках
відбувається рух грошей.
Гроші – це особливий товар, що служить загальним еквівалентом при обміні
товарів, є для них формою вартості.
Як і на будь-який інший товар, є попит і на гроші. Попит на гроші
складається з функції грошей – гроші як засіб обігу і гроші як засіб
нагромадження.
Попит на гроші як засіб обігу (укладання угод) зумовлений необхідністю
підприємців і споживачів оплачувати насамперед різні речі та послуги.
Попит на гроші для угод залежить від кількості речей і послуг, які
виробляють у суспільстві. Чим їх більше, тим більше необхідно і грошей
для їхньої оплати.
Попит на гроші як засіб нагромадження зумовлений тим, що люди і
організації можуть зберігати свої гроші не лише як банківські депозити,
а й як акції, облігації, чекові внески. Усе це – різні форми фінансових
активів. Попит на них називається попитом з боку фінансових активів. Чим
вища процентна ставка, тим вигідніше давати гроші під процент, а не
тримати їх як фінансові активи. І навпаки, за низької процентної ставки
люди хочуть мати більше грошей у вигляді фінансових активів.
Отже, загальний попит на гроші складається з попиту на гроші для угод і
попиту на гроші з боку фінансових активів.
Грошова пропозиція має також свою структуру, яка визначається
готівковими і безготівковими грошима.
Ціна на гроші встановлюється взаємодією попиту і пропозиції на них.
Часто в економічному обороті виникають вільні кошти, з одного боку, і
нагальна потреба в додаткових грошах – з другого боку. Така ситуація
приведуть до виникнення певних відносин, які називають кредитними
відносинами.
Кредит – це угода між партнерами про надання у власність майна або
грошей іншій особі з умовою повернення і виплати відсотків. Суть надання
кредиту полягає в отриманні прибутку у вигляді відсотків. Умовою кредиту
є обов’язкове його повернення у зазначений термін і забезпечення
прибутку. Той, хто надає гроші, кредитор, а той, хто отримує, –
позичальник.
За способом надання в ринковій економіці розрізняють такі види кредитів:
комерційний кредит; банківський кредит; споживчий кредит; іпотечний
кредит; державний кредит; міжнародний кредит.
6. Ринок цінних паперів
Ринок цінних паперів тісно пов’язаний із ринком коштів та капіталів.
Цінні папери є титулом фіктивного капіталу. Цей капітал безпосередньо не
бере участі у виробництві, обміні чи створенні прибутку, проте дає право
його власнику на отримання частки доходу, який виникає у результаті
існування реального капіталу. З одного боку, є реальний капітал, а з
іншого – його відображення у цінних паперах. Фіктивний капітал, як і
реальний, продають і купують на ринку цінних паперів.
Розрізняють первинний і вторинний ринок цінних паперів. На первинному
ринку здійснюють продаж нових паперів відразу після їх випуску (емісії),
а на вторинному – їх перепродаж. До цінних паперів належать акції і
облігації. Різниця між ними у тому, що акції – це свідоцтва про участь у
акціонерному капіталі, а облігації – свідоцтва про надання позики; акції
дають дохід у вигляді дивідендів, а облігації – процентів.
На первинному ринку обертаються такі цінні папери – векселі, чеки,
депозитні сертифікати, боргові зобов’язання державної скарбниці.
Вексель – письмове боргове зобов’язання, що дає його власникові право
вимагати від боржника повернення грошової суми у зазначений термін.
Чек – грошовий документ встановленої форми, що містить розпорядження
особи оплатити його із свого банківського рахунку .
Депозитний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування
(внесення) грошових засобів, що забезпечують право власника на отримання
певних сум з банківського рахунку (депозиту). Вони поділяються на
строкові до запитання.
Приватизаційний сертифікат (ваучери) – засвідчують право громадян на
частку державного майна.
Література:
1. Борисов Е. Ф. Основы экономики: Учебник для студентов средних
специальных учебных заведений.– М.: Юристь, 1998.– 336 с.
2. Загальна економіка: Підручник / За ред. І. Ф. Радіонової .– 2-ге
вид., доп. і перероб.– К.: А.П.Н., 2000.
3. Задоя А. А., Петруся Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.:
Вища шк. – Знання, 1998.
4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.
Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352
с.: іл.
5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г
Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.
6. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов
н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.
7. Экономическая теория: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений/ Под ред.
В. Д. Камаева. – 5-е изд., перераб. и доп.– Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,
1999. – 630 с.: ил.
8. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Аналітична економія принципи,
проблеми і політика. Частина 2. Мікроекономіка. 13-е видання. Пер. з
анг. – Л.,: Просвіта, 1999.– 650 с.
9. Козырев В. М. Основы современной экономики: Учебник. – М.: Финансы и
статистика, 1998. – 368 стор: ил.
10. Меньшиков С. М. Новая экономика. Основы экономических знаний.
Учебное пособие.– М.: Междунар. отношения, 1999. 400 с.
11. Моя економіка: Підруч. для уч. 8 – 9 загальноосвіт. навч. заклад. з
поглибл. вивч. економіки та для уч. 10 кл. загальноосвіт. і гуманіст.
профілів/ Л. М. Кириленко, Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є.
Тимченко. – К.: А.П.Н., 2002. – 320 с.
12. Основи економічних знань: Навч. посіб./ А. С. Гальчинський, П. С.
Єщенко, Ю. І. Палкін. – 2-ге вид., перероб. і допов.– К.: Вища шк., 2002
– 543 с.: іл.
13. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / А.
А. Григорук, М. С. Палюх, Л. М. Литвин, Т. Д. Літвінова; За ред. А. А
Григорука, М. С. Палюха. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. –
Тернопіль. 2002.– 304 с.
14. Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г.
Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. – К.: Вища шк., 2001.– 606 с.:
іл.
15. Самуельсон П. Економіка: Підручник. – Львів: Світ.–1993.– 496 с.
16. Селезнев В. В. Основы рыночной экономики Украины: власть. Право.
Предпринимательство. Финансы. Налоги. Маркетинг. Менеджмент. Торговля.
Реклама. Преступность: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 1999. – 544 с.
(Экономика. Финансы. Право.)
17. Современная экономика: 100 экзаменационных ответов
(экспресс-справочник для студентов вузов). Ростов н\Д: Издательский
центр “МарТ”, 2000.
18. Чухно А. А., Єщенко П. С., Климко Н. Г. та ін. Основи економічної
теорії: Підручник. За ред. А.А. Чухна – К.: Вища шк., 2001, С. –
145-150.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
