Реферат на тему:
Організація зберігання продуктів харчування і напівфабрикатів
Для забезпечення безперебійного виготовлення і реалізації кулінарної
продукції у визначеному асортименті підприємство масового харчування
повинно мати певний запас продуктів. Величина запасів круп, борошна,
макаронних виробів, цукру не повинна перевищувати обсягу 8-10-денної
реалізації; продуктів, що швидко псуються (м’ясо, риба, птиця та ін.), —
3-денної реалізації; овочів і картоплі — 15-денної. Молоко, молочні
продукти, напівфабрикати і хліб завозять на підприємство щодня.
Для короткочасного зберігання продуктів і напівфабрикатів на
підприємствах масового харчування виділяють складські приміщення:
холодильні камери і склади для овочів, сухих продуктів.
Холодильні камери призначені для зберігання продуктів, що швидко
псуються і напівфабрикатів. На великих підприємствах, що працюють на
сировині, обладнують кілька холодильних камер: м’ясну, рибну,
молочно-жирову, гастрономічну, для фруктів і зелені. На невеликих
підприємствах може бути 1-2 холодильні камери/ В таких випадках продукти
необхідно зберігати в тарі й особливо додержуватись правил товарного
сусідства різних продуктів, яке впливає на їхню якість при зберіганні.
Не можна зберігати разом продукти, що мають різкий запах (оселедець,
сири, копчені вироби, прянощі), з продуктами, які легко поглинають запах
(вершкове масло, хліб, борошно), або вологі продукти з сухими
гігроскопічними (цукор, сіль, сухе молоко), сировину і готову продукцію.
На підприємствах, які працюють з напівфабрикатами, виділяють камери для
зберігання м’ясних, рибних і овочевих напівфабрикатів.
Склад для овочів розміщують у підвальному приміщенні з доброю
вентиляцією, без природного освітлення, оскільки на світлі руйнується
вітамін С, а картопля зеленіє і проростає.
Склад для сухих продуктів (борошна, круп, цукру, солі, кави, какао,
спецій та ін.) розташовують у сухому приміщенні з природним освітленням
і доброю вентиляцією. В зимовий період його опалюють.
У складських приміщеннях необхідно мати обладнання для зберігання
продуктів (стелажі, підтоварники, бункери, засіки, шафи), приймання і
відпускання. їх (ваги товарні і циферблатні) і механізації
навантажувально-розвантажувальних робіт (вантажні ліфти, підйомники,
транспортери, візки та ін.), а також інструменти для перевірки якості
продуктів (овоскоп, лупи, пробовідбірники та ін.), контролю режимів
зберігання (термометри, психрометри) та інвентар для відпускання
продуктів (совки, насос для олії, лопатки, виделки, ложки, ножі, струни
для нарізування масла, лійки, молокоміри (рис. 2) і відкривання тари
(молотки дерев’яні і металеві, обценьки, томагавк, знімач обручів з
бочок, набійник металевий і дерев’яний, фігурний важіль та ін. (рис. 3).
Кожна група продуктів потребує певних умов зберігання, залежно від їх
властивостей, тому у складських приміщеннях підтримують необхідну
температуру і вологість повітря одержуються вимог і правил санітарії та
гігієни.
Продукти складають і зберігають у складських приміщеннях різними
способами: стелажним, штабельним, насипним, наливним, підвісним.
Стелажний спосіб використовують для зберігання риби, субпродуктів,
масла, сиру, хліба, хлібобулочних виробів, кави, какао, спецій, сухого
молока, яєчного порошку, свіжої капусти. Продукти розміщують на полицях
стелажів, у шафах. При цьому способі продукти не відволожуються,
оскільки є доступ повітря до нижніх їх шарів.
Рис. 2. Інструменти й інвентар складських приміщень:
1 — овоскоп: а — знімна кришка з гніздом для яєць; б — молочне скло для
перевірки пляшок з вином; 2 — термометр з металевим наконечником;
3 — ареометр; 4 — психрометр; 5, 6, 7 — пробовідбірники для масла, сиру,
борошна і круп; 8 — лупа; 9 — струна для нарізування масла; 10 — совки;
11 — насос для олії; 12 — лопати дерев’яна і решітчаста для картоплі;
13 — пристрій для переміщення бочок; 14 — щипці кондитерські;
15 — лопатка кондитерська; 16 — молокоміри; 17 — ложка для сметани;
18 — лійка; 19 — вилка для оселедця; 20 — лопатки для сиру, топленого
масла, ікри, повидла, для обчищання бочок; 21 — пломбір; 22 — гаки для
м’яса:
а — “вісімка”; б— “вертлюг”
Рис. 3. Інструменти для відкривання тари:
1 — сокира-молоток; 2 — лапка; 3, 5 — молоток-лапка; 4 — обценьки;
б — знімач обручів з бочок; 7— дерев’яний молоток; 8 — набійник
дерев’яний; 9 — томагавк;10— лапка-ножиці; // — прут для відкривання
тари;
12 — фігурний важіль; 13 — набійник металевий; 14 — ніж для розпорювання
мішків.
Зберігайте дині та кавуни при температурі 3-5 °С на решітчастих полицях
стелажів в один ряд, щоб вони не торкалися одне одного, хвостиками
догори.
Штабельний спосіб придатний для продуктів у тарі на підтоварниках
(плоди, овочі, птицю — в ящиках, крупи, борошно, цукор — у мішках).
Штабелі розташовують так, щоб була колова циркуляція повітря.
Насипним способом зберігають овочі без тари в бункерах, ящиках —
клітках, засіках навалом 1,5 м заввишки.
Наливний спосіб використовують для зберігання рідких продуктів: олії,
сметани, молока, які надходять у бочках, бідонах.
Підвісним способом зберігають м’ясо, яке охололо і охолоджене, копчені
м’ясні вироби, варені ковбаси, сосиски, сардельки. Їх розміщують так.
щоб вони не торкалися між собою і до стін.
При зберіганні в продуктах відбуваються фізичні, хімічні, біохімічні і
біологічні процеси, які при порушенні режиму і правил зберігання
негативно впливають на якість.
3берігайте банани при температурі не нижче 10°С: при нижчих температурах
вони потемніють, погіршується їх смак.
Фізичні процеси — це зміна температури, вологості продуктів, поглинання
ними газоподібних речовин, ущільнення і деформація. Наприклад, при
високій температурі (20-25 °С) і пониженій вологості овочі і фрукти
в’януть, висихають, втрачають масу.
Хімічні процеси спричинюють утворення нових речовин, які погіршують
харчову цінність, смак, запах і колір продукту. Так, при підвищеній
температурі під дією природного світла жири окислюються (гіркнуть),
томатна паста темніє, картопля зеленіє і в ній накопичується соланін.
Біохімічні процеси проходять під дією ферментів, що містяться в
продуктах. До них належать дихання і гідролітичні процеси.
Дихання відбувається під дією окислювально-відновних ферментів при
зберіганні продуктів. При цьому органічні речовини (цукри, крохмаль,
органічні кислоти, жири та ін.) окислюються. Активізуються процеси
дихання при наявності вільної вологи, температурі 20-25 °С і достатньому
надходженні повітря. Гідролітичні процеси (гідроліз) мають місце,
наприклад, при достиганні плодів. При цьому крохмаль перетворюється на
цукор, а протопектин переходить у пектин, внаслідок чого плоди стають
солодшими і м’якшими. При зберіганні продуктів, що містять багато білків
(м’ясо, риба), відбувається гідроліз білків до амінокислот. Це
перетворення називають автолізом (наприклад, дозрівання м’яса після
забою тварин). Гідроліз жирів у зерні, борошні, крупах призводить до
збільшення кислотності цих продуктів. Гідролітичні процеси
сповільнюються при пониженій температурі.
Біологічні процеси можуть бути викликані розвитком мікроорганізмів або
дією на продукти гризунів, різних комах.
Мікроорганізми — це бактерії, дріжджі, плісені, які спричинюють
бродіння, гниття, пліснявіння.
Бродіння — це розщеплення вуглеводів під впливом ферментів, які
виділяють мікроорганізми. Розрізняють бродіння спиртове, молочно-,
оцтово- і маслянокисле та ін.
При спиртовому бродінні під дією дріжджів із цукру утворюється спирт,
вуглекислий газ та інші сполуки (гліцерин, сивушні масла), які є
причиною псування овочевих і плодових соків, варення, повидла.
Молочнокисле бродіння відбувається під дією молочнокислих бактерій, які
розщеплюють цукри з утворенням молочної кислоти. Цей вид бродіння
спричинює скисання молока. Оцтовокисле бродіння характерне для
продуктів, які містять етиловий спирт, під дією оцтовокислих бактерій з
утворенням оцтової кислоти. Воно викликає скисання вин, квасу.
Маслянокисле бродіння спричинюють маслянокислі бактерії, які зброджують
цукри до утворення масляної кислоти. Це бродіння виникає при зберіганні
сирів, консервів, молочних продуктів, борошна. При цьому продукти
набувають гіркого смаку і неприємного запаху.
Гниття — це розпад білків під дією гнильних мікробів з утворенням
отруйних, з приємним запахом, речовин. Гниють продукти, які містять
білки і велику кількість води (м’ясо, риба, яйця, зерно, картопля).
Пліснявіння спричинюють плісневі гриби, які утворюють на поверхні
продукту слизистий наліт білого, жовтого і чорного кольорів. Плісені
викликають розпад цукрів, білків, омилення жирів і надають продуктам
неприємного смаку і запаху. Особливо часто пліснявіють овочі, плоди,
зерно-борошняні продукти, вершкове масло при підвищеній вологості.
При зберіганні продуктів, особливо тих, що швидко псуються, потрібно
суворо додержуватись термінів реалізації.
Організація тарного господарства
Призначення тари і її класифікація. Тара призначена для упаковки
продуктів і збереження їх при перевезенні, зберіганні і
навантажувально-розвантажувальних роботах. Тара захищає продукти від
забруднення, обсіменіння мікробами, механічних пошкоджень, шкідливого
впливу світла, пилу, вологи, пошкодження гризунами.
Тару класифікують за матеріалом виготовлення, твердістю, кратністю
використання, спеціалізацією, належністю, призначенням.
За матеріалом виготовлення тару поділяють на дерев’яну (ящики, бочки,
лотки), металеву (бочки, бідони, лотки, контейнери, ящики), скляну
(пляшки, банки), тканинну (мішки), картонно-паперову (ящики з
гофрованого картону, коробки, паперові мішки), пластмасову (ящики,
лотки, контейнери, мішки).
За твердістю тару класифікують на тверду (дерев’яна, металева, скляна),
напівтверду (картонна), м’яку (тканинна, паперова).
За кратністю використання тара може бути одноразового використання
(картонна, паперова) і багатооборотною (ящики, мішки, контейнери та
ін.).
За спеціалізацією розрізняють тару універсальну — для транспортування і
зберігання різних товарів (ящики, мішки) і спеціалізовану — для одного
виду або групи товарів (бідони, контейнери, металеві ящики з гніздами,
лотки для хліба та ін.).
За належністю тара буває загального користування (ящики, мішки, коробки
та ін.), підприємств масового харчування (лотки, ящики, контейнери),
постачальників (інвентарна тара — бочки для пива, олії, металеві ящики з
гніздами та ін.).
За призначенням тару поділяють на зовнішню (мішки, ящики, контейнери,
бочки та ін.) і внутрішню (пляшки, банки, вкладені в ящики).
Значного поширення набули функціональні місткості, які використовують
для приготування, зберігання і транспортування напівфабрикатів, і засоби
їх переміщення (рис. 1).
Характеристика товарообігу. Товарообіг включає поставку, приймання,
відкривання, зберігання і повернення тари.
На підприємствах масового харчування тара надходить разом із товаром.
Тару приймають одночасно з товаром: перевіряють кількість, якість,
наявність і правильність маркування, відповідність стандартам.
Маркування наносять на тару для того, щоб правильно визначити ціни при
прийманні та поверненні. На дерев’яних ящиках, бочках маркування
випалюють або наносять фарбою, яка не змивається, чи наклеюють
ярлик-етикетку. До мішків прикріплюють ярлики, де вказують їх категорію:
І — нові, ІІ-У — з кількістю латок відповідно 3, 5, 7, 12. Тару, що
надійшла, оприбутковує матеріально відповідальна особа.
Відкривати тару слід обережно, щоб не пошкодити її, використовуючи
спеціальні інструменти (рис. 3). Мішки розкупорюють спеціальними ножами
серпоподібної форми з потовщенням на кінці.
На дерев’яних ящиках спочатку розрізають металеву пластинку, яка
скріплює ящик, потім томагавком піднімають злегка кришку і витягують
обценьками цвяхи, що виступили.
Щоб відкрити дерев’яну бочку, спочатку збивають за допомогою набойки і
дерев’яного молотка або знімають знімачем верхній обруч, а середній
обруч піднімають на 2-3 см вгору. Закупорювальне дно піднімають за
допомогою фігурного важеля. Способи правильного відкривання ящиків і
дерев’яних бочок показано на рис. 4.
Металеві бочки розкупорюються за допомогою гайкового ключа. В картонній
тарі розрізують наклейки, які з’єднують клапани коробки.
В контейнерах з напівфабрикатами насамперед перевіряють цілісність
пломби і тільки тоді знімають її і відкривають кришку.
Скляну тару відкривають спеціальними ключами або штопором.
Тару зберігають в окремих приміщеннях штабельним або стелажним способом,
окремо за видом (бочки, ящики, овочеві, консервні), якістю (потребує
ремонту, не потребує ремонту, тара-брак, тара-матеріал). Ящики і бочки
зберігають штабелями на підтоварниках заввишки не більше 2 м. Тару, що
має специфічний запах (оселедців, риби), зберігають окремо. Мішки
витрушують, просушують, зашивають (якщо потрібно) і складають купками по
10 шт. за видом і категорією.
Тару повертають постачальнику або тарозбиральним організаціям з метою
повторного її використання, згідно з встановленими термінами здавання
тари. За порушення термінів повернення і псування тари підприємство
сплачує штраф, який у кілька разів перевищує її вартість.
Список рекомендованих джерел:
Абатуров П.В. и др. Сладкие блюда и напитки. – М.: Зкономика, 1972. –
144 с.
Азбука домашнього господарювання. / Е.0. Блажко, М.Й. Барановський,
Д.М.Володарська та ін.; Упоряд. Д.М. Володарська. – К.: Техніка, 1980.
-367с.
Анфімова Н.К., Захарова Т.І. Кулінарія. – М.: Економіка, 1987. – 272 с.
Баранов В.С. Технология производства продуктов общественного питання.
-М.: Экономика, 1982. – 399 с.
Барановський В.А. Официант – бармен. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. –
320с.
Бриджит Джоунз Приемы, торжества и банкеты. – Минск: Белфакеиздатгрупп,
1998.-255с.
Вищепан О.Г., Мельман М.Є., Швіліх В.Ц. Як консервувати овочі. –
К.:Держсільгоспвидав, УРСР, 1980. – 132с.
Все об украинской кухне. / Сост. Д. Билык. – Донецк: ПКФ “БАО”, 2000.
-352с.
Губа Н.И. Овощи и фрукты на вашем столе. – К.: Урожай, 1984. – 344с.
Доцяк В.С. Українська кухня: Технологія приготування страв. К.: Вища
шк., 1995. – 550 с.
Дудченко Л.И. й др.. Пряно – ароматические и пряно – вкусовые
растения:Справочник / Л.И. Дудченко, А.С. Козьяков, В.В. Крищенко. – К.:
Наук.думка, 1989. – 304с.
Замечательные уроки кулинарного искусства / Составитель Похлебкина А. –
Донецк: ПКФ “БАО”, 2000. – 224с.
Золотая книга хорошого тона / Пер. С франц. Н.Ф. Васильковой. –
Смоленськ: Русич, 1999.-368с.
Здобнов А.Й., Ковалев Н.И. Эстетические требования к оформлению блюд:
Учеб. Пособие. – К.: Вища шк., 1989. – 126 с.
Искусство готовить. Часть 1. / За ред. Подолюк 0.0. – К.: Глобус, 1993.
– 270с.
Искусство готовить. Часть 2. / За ред. Подолюк 0.0. – К.: Глобус, 1993.
-287 с.
Кравцов И.С. Домашнєє консервирование й хранение пищевьіх продуктов.
-Одеса: Маяк, 1968. – 336с.
Кіросір Л.М., Титаренко В.П. Традиційні українські страви. – Полтава:
ПДПУ, 1999. – 120с.
Книга о вкусной й здоровой пище. / А.И. Опарин. – М.: Пищевая
промышленность, 1965. -448с.
Ковалев Н.И., Осипов И.И. Овощные блюда. -М.: Зкономика, 1967. – 128с.
Консервирование. / Сост. С.И. Литвиненко. – Донецк.: Стакер, 1999. –
416с.
Кулинария./ Л. Каганова. – М.: Торговая литература, 1980. – 404с.
Лавренова Г.В., Лавренов В.К., Лавренов Ю.В., Онипко В.Д. Специи и
пряности. – Донецк: Стакер, 1999. – 368с.
Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Блюда из сыра. Сборник кулинарных рецептов.
– Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 224с.
Лагутина Л.А., Лагутина С.В. Все о чае и о кофе. Сборник кулинарных
рецептов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 224с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
