Реферат на тему:
Ручні осколкові гранати РГН/РГО
Ручна осколкова наступальна ударно-дистанційна граната РГН і ручна
осколкова оборонна ударно-дистанційна граната РГО призначені для
ураження супротивника осколками відповідно у наступальному й оборонному
бою. На відміну від всіх випущених радянських гранат відрізняються тим
що мають ударно-дистанційний запал який спрацьовує не тільки після
вичерапння певного часу, а й під час зіткнення з твердою поверхнею.
Мал. 1. Ліворуч – ручна наступальна осколкова граната РГН; праворуч –
ручна осколкова оборонна граната РГО.
Розроблена в СРСР і прийнята на озброєння в Радянській Армії наприкінці
сімдесятих років.
Вибух гранати відбувається при зустрічі гранати з поверхнею. Зривник
всюдибійний, тобто для нього немає значення якою частиною граната
вдарилася об поверхню, не має значення положення поверхні (вертикальне,
горизонтальне, похиле). Має значення лише швидкість гальмування гранати
при зустрічі з поверхнею. При ударі об поверхню води або пухкий сніг,
зривник може не спрацювати.
С метою підвищення безпеки гранатометника й забезпечення невибуху
гранати при випадковій зустрічі її з перешкодою на близькій відстані від
гранатометника зривник зводиться тільки через 1.3-1.8 сек. після того,
як буде відпущений запобіжний важіль (граната кинута) тобто, якщо
граната в цей час удариться об що-небудь, то вибуху не відбудеться.
Якщо вибух гранати не відбувся від зривника ударної дії (граната не
кинута,але важіль відпущений; граната кинута, але впала до вичерпання
часу запобігання; граната усе ще перебуває в польоті) то після
закінчення 3.2-4.2 сек після того, як буде відпущений запобіжний
важіль, відбудеться самоліквідація гранати її підривом. У цьому плані
граната працює точно також, як і гранати Ф-1, РГ -42, РГД -5.
Конструктивно гранати РГН/РГО складаються з корпусу, заряду вибухової
речовини, запала УДЗ.
Корпус гранати РГН складається з двох напівсфер з алюмінієвого сплаву з
внутрішньою насічкою. На відміну від неї корпус гранати РГО иає чотири
напівсфери (дві зовнішні й дві внутрішні) виготовлені зі сталі. Ззовні
корпус РГО має насічку, що є основною зовнішньою ознакою яка відрізняє
її від гранати РГН. У верхній частині гранат розташована трубка для
запалу, яка при від’єднаному запалі закривається пластмасовою пробкою.
Під стаканом в центрі гранати розташовано детонатор.
Мал. 2. Будова гранат: А – РГН; Б – РГО:
1- пробка; 2- втулка; 3- трубка; 4- верхня зовнішня напівсфера (в
гранаті РГН – алюмінієвий сплав, в гранаті РГО – сталь); 5- розривний
заряд; 6- нижня зовнішня напівсфера (в гранаті РГН – алюмінієвий сплав,
в гранаті РГО – сталь); 7- кільце; 8- детонатор; 9- внутрішня верхня
сталева напівсфера; 10- внутрішня нижня сталева напівсфера.
Ударно-дистанційний запал УДЗ
Головною “родзинкою” гранати є Ударно-дистанційний запал УДЗ. Запал
зібрано у пластмасовому корпусі і складається з наступних механізмів:
накольно-запобіжного механізму, датчика цілі, дистанційного пристрою,
механізму дистанційного зведення, та детонаційного вузла.
Накольно-запобіжний механізм забезпечує безпеку в поводженні з гранатою,
містить в собі ударник з жалом, пружину, чеку з кільцем, заглушку,
планку й капсуль. Ударник повертається на вісі й під дією пружини, яка
працює на кручення.
Механізм дальнього зведення призначений для зведення запалу на віддалі
від кидаючого через 1-1,8 секунд після кидка. Складається з двох втулок
з піротехнічним складом, стопори, движок, капсуля й пружини.
Датчик цілі забезпечує спрацювання запалу при ударі по перешкоді й
складається з інерційного тіла (грузика), гільзи, жала, пружини й
втулки.
Механізм самоліквідації (дистанційний пристрій) забезпечує сповільнення
підриву гранати після кидка впродовж на 3-4 секунди. Він складається з
втулки з сповільнюючим складом, і капсулем детонатором.
Детонуючий вузол здійснює підрив гранати й складається з
капсуля-детонатора і втулки.
Мал. 3. Будова запалу УДЗ:1- корпус; Накольно-запобіжний механізм:2-
спусковий важіль; 3- ударник з жалом; 4- бойова пружина; 5- кільце з
чекою; 6- планка; 7- заглушка; 8- капсуль-запалювач. Механізм дального
зведення: 9- порохові запобіжники; 10- капсуль-запалювач; 11- движок;
12- пружина. Датчик цілі: 13- жало; 14- пружина; 15- гільза; 16- втулка;
17- вантаж (інерційне тіло). Механізм самоліквідації: 18- сповільноювач;
19- капсуль-детонатор (умовно не показані). Детонаційний вузол: 21-
капсуль-детонатор.
Робота запалу УДЗ
У вихідному (початковому) положенні ударник з жалом (3) і заглушка з
капсюлем-запалювачем (7) утримуються спусковим важелем. Спусковий важіль
з’єднаний з корпусом запала запобіжною чекою. Движок (11) з
капсюлем-запалювачем (10) зміщений відносно жала (13) і втримується
стопорами порохових запобіжників (9), його пружина (12) перебуває в
стислому стані. Втулка (16) під впливом пружини (14) підтискає вантаж
(17).
Мал. 4. Положення механізмів запалу перед кидком.
3- ударник з жалом; 4- бойова пружина; 6- планка; 7- заглушка; 8-
капсуль-запалювач; 14- пружина; 16- втулка; 17- вантаж.
Мал. 5. Положення механізмів запалу перед кидком:
7- заглушка; 8- капсуль-запалювач; 9- запобіжники; 10-
капсуль-запалювач; 11- движок; 12- пружина; 18- сповільноювач; 19-
капсуль-детонатор.
При підготовці гранати до кидка спусковий важіль щільно притискають
пальцями до корпуса гранати, пальцями вільної руки випрямляють кінці
запобіжної чеки, потім висмикують її за кільце, при цьому положення
частин запала не міняється. У момент кидка гранати спусковий важіль
відокремлюється й звільняє ударник з жалом (3) і планку (6). Заглушка
(7) з капсюлем-запалювачем виходить із гнізда корпуса запала. Ударник
під дією бойової пружини (4) наколює жалом капсюль-запалювач (8).
Промінь вогню запалює порохові запресовки запобіжників (9) і
піротехнічний склад сповільнювача самоліквідатора (18). Через 1-1,8 сек.
вигорають порохові склади запобіжників й їхні стопори під впливом пружин
виходять із зачеплення із движком (11). Движок під впливом пружини (12)
стає в бойове положення.
Мал. 6. Робота механізму запала УДЗ. 9- запобіжники; 10-
капсуль-запалювач; 11- движок; 12- пружина; 18- сповільноювач; 19-
капсуль-детонатор.
Механізм далекого взведення виключає підрив гранати при випадковому її
падінні з руки.
При зустрічі з перешкодою (поверхнею) вантаж (17), зміщається по
напрямку складової інерційної сили, діє на втулку (16). Втулка,
переборюючи опір пружини (14), зміщає жало, що наколює капсюль-запалювач
(10). Промінь вогню передається капсулю-детонатору (20), що викликає
підрив розривного заряду.
У випадку відмови запала в інерційній дії через 3,3 – 4,3 сек. вигорає
склад сповільнювача, запалюється капсуль-детонатор (19) самоліквідатора,
викликаючи підрив детонаційного вузла.
Запал гранати використається також із гранатою РГН . Із запалом УЗРГМ
(для гранат РГ -42, Ф-1, РГД -5) невзаємозамінний.
Бойова граната фарбується в оливно-зелені кольори. Учбово-імітаційна
граната фарбується в чорні кольори. Бойовий запал за винятком
запобіжної чеки (кільця) і запобіжного важеля також пофарбований у
маслиново-зелені кольори. Кільце й важіль не офарблюються. В
учбово-імітаційного запалу кільце й нижня частина притискного важеля
пофарбовані в червоні кольори.
Можлива дальність кидка залежить від фізичних даних вояка й у середньому
становить 30-45 метрів. Дальність розльоту осколків може досягати 35
метрів, однак радіус поразки виготовлювачем визначений в 20 метрів.
Для застосування гранати необхідно розігнути вусики запобіжної чеки,
взяти гранату в праву руку так, щоб пальці притискали важіль до корпуса.
Перед метанням гранати, просунувши, вказівний палець лівої руки в кільце
чеки, висмикнути чеку. Граната може продовжувати залишатися в руці як
завгодно довго, тому що поки не відпущений важіль, ударник запала не
може розбити капсуль. Після вибору моменту кидка й мети кинути в ціль
гранату. У цей момент, важіль під впливом пружини ударника повернеться,
звільняючи ударник і відлетить убік. Через 1.3- 1.8 сік. зведеться
зривник і при ударі об ціль граната вибухне.
Гранати РГО впаковуються в дерев’яні ящики по 20 штук. Запали
зберігаються в цьому ж ящику окремо у двох металевих герметично запаяних
банках (по 10 штук у банку). Вага ящика 22 кг.
Тактико-технічні характеристики гранат РГН/РГО
Характеристика РГН РГО
Тип гранати ручна протипіхотна осколкова оборонна ударно-дистанційна
Маса гранати із запалом 310 гр. 530 гр.
Маса заряду ВВ ( ПВВ -4) 14 гр. 92 гр.
Радіус ураження
20-35 метрів
Час самоліквідації 3.2-4.2 сек. 3.2-4.2 сек.
Час дальнього взведення 1.3-1.8 сек. 1.3-1.8 сек.
Спосіб доставки до цілі Тільки ручним кидком
Список використаних джерел
Сайт “Безопасность и выживание” HYPERLINK “http://d-project.ru/”
http://d-project.ru/
Вогнева підготовка: Навч. посібник (з метод. рек.)/ Василенко В.В.,
Дзюба В. М., Окунський О.Ю., Пилипів Б.І., за ред. Пилипіва Б.І., – К.:
Вид. Паливода А.В., 2003. – 272 с.
Федосеев С. Л. Оружие современной пехоты: иллюстрированный справочник.
Часть 2; – М.: ООО “Издательство Астрель”: ООО “Издательство АСТ”, 2001.
partyzan.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
