Реферат
на тему:
С. Гулак-Артемовський (1813—1873). «Запорожець за Дунаєм»
Семен Степанович Гулак-Артемовський — видатний співак, автор невмирущої
опери «Запорожець за Дунаєм» — народився 4(16) лютого 1813 року в
Городищі на Черкащині у сім’ї священика. З дитинства він виявив
здібності до музики, мав прекрасний голос (дискант) і добре співав.
Одинадцяти років його віддали до духовного училища в Києві, а 1835 року
зарахували до семінарії. Семена не так цікавили обов’язкові предмети в
тих учбових закладах, як хоровий спів. Він став постійним учасником
хору, його кращим солістом.
Саме через спів відбулося знайомство юнака з великим російським
композитором М. І. Глинкою. Ця зустріч у 1838 році докорінно змінила
життя Гулака-Артемовського. Завдяки Глинці він стає професіональним
оперним співаком. Глинка привозить майбутнього композитора до Петербурга
і протягом кількох місяців займається з ним, а 1839 року відсилає
Гулака-Артемовського продовжувати навчання в Італії.
До Петербурга Семен Степанович повертається 1842 року і стає солістом
Марийського оперного театру. Тут він працює понад 20 років, виконуючи
ряд партій у вітчизняних і зарубіжних операх: це Руслан («Руслан і
Людмила» Глинки), Мамай («Куликова битва» А. Рубінштейна), Фролло
(«Есмеральда» О.Даргомижського), Мазетто («Дон Жуан» В. Моцарта), партії
з ряду опер Г. Доніцетті, Дж. Верді та ін.
1864 року Гулак-Артемовський переїздить до Москви Через рік він
остаточно залишає оперну і драматичну сцени. Помер він 5(17) квітня 1873
року, похований на Ваганьківському кладовищі Ще в 50-ті роки
Гулак-Артемовський почав займатися композицією, у його доробку —
вокально-хореографічний твір «Українське весілля», водевіль «Ніч
напередодні Іванового дня», дві пісні («Стоїть явір над водою», «Спать
мені не хочеться»), кілька романсів і обробок українських народних
пісень та опера «Запорожець за Дунаєм».
Славу композитора Гулаку-Артемовському принесла його опера. Добре знаючи
закони театральної сцени, він зумів створити цільний,
художньо-довершений твір. Оперу «Запорожець за Дунаєм» Семен Степанович
закінчив 1862 року. Вперше її було поставлено в Петербурзі на сцені
Марийського оперного театру, потім вона йшла на театральних сценах
Москви, Ростова-на-Дону і різних міст України. Після Великої Жовтневої
соціалістичної революції опера «Запорожець за Дунаєм» зайняла достойне
місце в репертуарі багатьох театрів нашої країни, була поставлена також
за кордоном.
«Запорожець за Дунаєм» — це лірико-комічна опера. Тут переплетено дві
сюжетні лінії: лірична (закохана пара — Оксана і Андрій) та комічна
(Іван Карась та його жінка Одарка).
Характерна риса комічної опери — розмовні діалоги. Отже, у творах цього
жанру образи розкриваються як засобами музики, так і засобами слова.
Тема опери «Запорожець за Дунаєм» пов’язана з вітчизняною історією.
Сюжет її досить романтичний. Події відбуваються на початку XIX ст. за
Дунаєм, на турецькій території. Після зруйнування Катериною II у 1775
році Запорізької Січі там опинилась значна частина запорізьких козаків.
Хоч вони живуть ніби таким укладом, як і біля Дніпра, та все ж це чужа
сторона, чужі люди. І козаки вирішують повернутися на батьківщину.
Головні персонажі твору — Іван Карась, його дружина Одарка, прийомна
дочка Оксана, її наречений Андрій (перебіжчик з України), турецький
султан.
Перша дія, Оксана вранці йде з подругами в поле жати. Одарка теж хотіла
б піти у поле, але нема на кого залишити хату, бо вже два дні немає
вдома чоловіка.
З’являється Карась, він трохи напідпитку. Йому ледве вдається
виправдатися перед жінкою.
Друга дія. Турки приїхали в козацьке поселення для участі у святі. Тут і
сам султан із своїм почтом. Він милується живописними краєвидами, але
справжня мета його приїзду — вивідати настрої козаків: чи не задумали
вони знову здійняти шаблі проти султанської влади.
Відбувається розмова Карася з султаном. Карась не здогадується, що
незнайомий турок, випадковий гість — сам султан, тому веде себе вільно,
невимушено, розповідаючи про всяку всячину й жартуючи. Аж тут
вихоплюються у нього думки, якими зацікавився незнайомець. Він обіцяє
влаштувати веселому господареві дому зустріч із султаном. Карась
готується до такої зустрічі, одягаючись по-турецьки.
Тим часом повертаються люди з поля. Молодь починає веселитися, забуваючи
про повсякденні турботи.
Пізно ввечері чекає Оксана свого нареченого Андрія — перебіжчика з-за
кордону. Вони домовляються про втечу на Україну.
Третя дія. Вранці прокидається Карась, він ще в турецькому одязі. Йому
спадає на думку трохи пожартувати, злегка налякати свою дружину. Але тут
не до жартів… З’являється турецька сторожа, скликають людей для того,
щоб прочитати наказ султана. Ведуть закутих у кайдани Оксану та Андрія
(їхня втеча через кордон виявилась невдалою), сходяться на майдан люди,
усі схвильовані.
Загальне напруження дістає світлу розв’язку (до речі, це також одна з
характерних рис комічної опери). Султан своїм наказом, який Читає імам
Ібрагім-алі — представник місцевої влади, вирішив не чинити перешкоди
для тих козаків, які бажають повернутися на батьківщину; він дарує також
волю Оксані та Андрієві. Усі присутні радіють.
Обравши такий сюжет, Гулак-Артемовський мав змогу в лібретто опери
приділити значне місце народно-жанровим сценам. Композитор ставить своїх
героїв у незвичні обставини: Іванові доводиться вести дипломатичні
розмови з високопоставленими особами. Це створює комічні ситуації.
Посмішка, жарт, дотепність супроводжують усі події.
Звернення Гулака-Артемовського до життя українського народу спричинене
спілкуванням Семена Степановича з Шевченком і Глинкою, що починається з
кінця 30-х років і продовжується до останніх днів життя цих видатних
діячів. Що сприйняв автор «Запорожця за Дунаєм» від великого російського
композитора? Передусім впевненість у необхідності виведення на сцену
простої людини, представника народу з її внутрішнім світом, глибиною
почуттів, здоровим мисленням. Правда, принципи втілення характерів в
обох композиторів різні, бо це диктується талантом митця, законами
обраного жанру тощо.
Починається опера «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського невеликим
оркестровим вступом (інтродукцією), який малює картину літньої природи.
Невеликий хор селян, що йдуть працювати на поле, є барвистою заставкою,
фоном для ліричного розгортання подій. З’являється Оксана. Вона
збирається приєднатись до загального гурту. У романсі «Місяцю ясний»
дівчина висловлює свої почуття (66).
Головний засіб створення образу Оксани — лірична, лагідна мелодія
романсу. Вальсоподібний пісенний образ втілено м’якою, легкою й прозорою
оркестровкою. Вступ романсу, що виконується арфою, створює ліричний фон,
змальовує картину прекрасної природи, ніби співзвучної глибоким, ніжним
почуттям закоханої дівчини. Оксана звертається до ясного місяця і
прекрасних зірок з проханням принести їй вісточку від нареченого.
Одарка стурбована тим, що вже два дні чоловіка немає вдома. Вона
переживає, хвилюється і навіть сердиться. Все це передано в її
розмовному монолозі.
З’являється Іван Карась, його пісня «Ой щось дуже загулявся» витримана в
гумористичному характері (67).
Вона побудована на танцювальних ритмо-поспівках. На перший погляд Карась
охарактеризований як безтурботний гуляка. Проте далі (у словесному
тексті) розкривається його справжнє обличчя. Він хоробрий козак,
розсудлива й далекоглядна людина, люблячий батько. В уста Івана
композитор вкладає одну з провідних думок твору — думку про необхідність
повернення козаків з турецької держави на рідну землю: «Своя сторона,
свої люди, може б, разом до кращої долі достукались».
Повертається Одарка, вона відразу ж накидається на Івана: «Відкіля це ти
узявся, де ти досі пропадав?». Такими словами починається славнозвісний
комічний дует Карася і Одарки. Тут вступає у свої права комедійна лінія
твору. Хоробрий козак Карась ніяковіє перед настирливою атакою своєї
жінки, яка вкрай збуджена й сердита. Він не знає, що відповісти, і
наспіх придумує причину своєї відсутності. Якщо музичні фрази Одарки
активні, вимогливі, запитливі й суворі (стрибок мелодії на кварту,
чіткість ритмічного рисунка), то відповіді Карася невпевнені,
запобігливі, він прагне задобрити жінку (ходи мелодії по звуках
тонічного тризвука вниз, нарочита обірваність фраз, нерідко скоромовка
на одному звукові).
Усю першу частину дуету Карася й Одарки побудовано на початковій
музичній темі; виняток становить середина, в якій Одарка намагається
випитати причину його затримки: «Чи це ж випив, чи це ж випив на
дорогу», на що Карась щоразу переконливо стверджує: «Ні, не пив, не пив,
їй-богу, от не гріх, що й забоживсь». Середина дуету будується на
в’їдливих і випитливих інтонаціях жінки і ствердних, переконливих
інтонаціях чоловіка (68, 69).
68
Завершується перша частина темою, яка звучала на початку дуету. І
Одарка, і Карась твердять кожен своє: «Де ж це так ти веселився?» —
«Занедужав у дорозі та й набрався я біди». Тональний план першої
частини: мі-бемоль мажор — ля-бемоль мажор — мі-бемоль мажор. Форма —
проста тричастинна: а—в—а. Одарці не вдалось нічого вивідати, а Карасю
пощастило відбити першу «атаку» і якось ухилитись від детального
пояснення.
69
У другій частині, яка помітно контрастує за характером музики, події
розгортаються по-іншому. Одарка скаржиться на свою долю: «Ти гуляєш дні
і ночі, я ж, сердешна, все одна», її вокальну партію побудовано на
довірливих, жалібних інтонаціях. Карась намагається її заспокоїти. Але
досить було одного необережного слова, як Одарка знов настроюється на
войовничий лад («Так оце ти у небоги аж дві ночі пропадав») (70).
70
Третя частина дуету сповнена справжнього комізму, вона звучить жваво,
напористо. Тут передано обурення Одарки та розгубленість Карася. Виняток
становить невеликий мінорний епізод (Meno mosso), проте цей сумний
настрій невдовзі «змітається» музикою іншого характеру — подружжя знов
розмовляє на підвищених тонах. Кульмінація бурхливої суперечки припадає
на заключения дуету (кода), де знову кожен твердить своє: «Жить не хочу
більш з тобою» — «Жить не хочеш більш зі мною». Скоромовка у цій
побудові — найголовніший засіб передачі змісту.
Дует Карася й Одарки являє собою розгорнуту динамічну сцену, у трьох
частинах якої сюжетна лінія розгортається активно й динамічно. Рівновагу
вносить третя частина, де музика витримана в тому комічному плані, що й
перша частина, і розгортається у головній тональності — мі-бемоль
мажорі. Ця частина є своєрідною динамічною репризою дуету.
В середині II дії Гулак-Артемовський ніби зупиняє розвиток введенням
танцювальної сюїти, що складається з п’яти номерів,— це дівочий хоровод,
«Український танок», «Чорноморський козак», «Запорозький козак»,
«Козачок». Це картина народного побуту. Зауважимо, що танці були
традиційним елементом українських музично-театральних вистав і до
створення опери «Запорожець за Дунаєм», і після її написання. М’який,
ліричний дівочий танок змінюється запальним, сповненим жвавості і блиску
чоловічим гуртовим гопаком. Згодом звучать сольні і парні танці;
виділяється середня частина «Запорозького козака», в якій підкреслені
задушевність, м’якість, доброта. Завершується хореографічна сцена жвавим
вогнистим «Козачком» 1.
Народні веселощі скінчилися. Усі розійшлися. Залишилась тільки Оксана.
Звучить вступ до її аріозо «Ангел ночі», сповнений загадкової чарівності
й краси. Партія голосу звучить як відгомін голосів природи, потім музика
набуває м’якості й ніжності. Вступ Ідо дуету «Чорна хмара», що звучить
відразу ж після аріозо, вносить тривогу, схвильованість (71 а).
Дует Оксани та Андрія — чи не найцікавіший ліричний номер опери. В ньому
Гулак-Артемовський передав щире кохання двох молодих людей. Музика
сповнена глибокого ліризму, ніжності. Мелодія близка до українських
народних пісень-романсів. Дует має тричастинну будову: А—В—А. Середина
своїм речитативним складом контрастує крайнім частинам. Увесь номер
витриманий у вальсовому характері, мелодія міцно спирається на головні
тризвуки ладу, часто застосовується перехід у паралельну тональність
(див. пр.71б).
Третя дія опери «Запорожець за Дунаєм» починається піснею Одарки «Ой
казала мені мати», в якій вона згадує свою молодість. Ця пісня, як і
романс Оксани з І дії, стала народною (72).
Далі вступає у свої права комічна лінія твору. Карась, повернувшись із
султанського палацу, не знімає турецького одягу — він вирішив трохи
налякати свою жінку, їхній дует «На туркенях оженюся» сповнений
іскристого комізму.
Проте ця лінія переривається появою Імама, представника турецької влади,
і сторожі, яка веде закованих у кайдани Оксану й Андрія. Звучить квінтет
«Нещасливі наші долі» Одарки, Оксани, Андрія Карася та Імама, в якому
кожен стурбований своїм лихом. Уся музична тканина ділиться на кілька
шарів: партії Оксани й Андрія близькі за мелодичною лінією і ритмом
(оскільки в них передано один настрій), інші партії, згруповані
спільністю ритмічного рисунка, утворюють насичене триголосся (73).
В окремих місцях розподіл вокальних партій дещо інший. Але
стурбованість, смуток і побоювання обох пар недовготривалі. Карась
намагається випитати, якої кари завдадуть винним. І тут, як це дуже
часто буває в комедійних спектаклях, здійснюється несподіваний поворот у
сюжеті. Султан після розмови з Іваном Карасем вирішив відпустити усіх
бажаючих козаків на Україну. Він також прощає перебіжчика Андрія і його
наречену, які переходили кордон і були затримані. Про все це йдеться у
речитативі Імама «Смирно слухать, не мішать». Партія оркестру досить
розвинута, мелодично насичена.
Глибокого ліризму, широти дихання сповнена арія Андрія «Блаженний день,
блаженний час», у якій втілено любов юнака до рідної землі, до свого
народу (74).
Завершує оперу життєрадісний фінал. Його дві теми передають різні
відтінки настроїв великої маси людей, що зібралися на площі. Перша тема,
що її виконує Оксана, відтворює радість від щасливої розв’язки, яка
настала так несподівано. Тут використано інтонації, близькі до
українських народних танцювально-жартівливих пісень. Друга тема, що
звучить у паралельному сі мінорі,— співуча, лірична, передає почуття
любові до своєї батьківщини, до рідної природи. На кількаразовому
чергуванні цих тем
(перша дається то в сольному, то у хоровому викладі) побудовано
завершення опери (75).
За більш ніж 120-літню сценічну історію опери «Запорожець за Дунаем»
виконавцями головних партій були видатні вітчизняні артисти. Сам
композитор неодноразово співав партію Івана Карася у Маріїнському
театрі. Наприкінці XIX ст. в цій ролі виступав видатний український
актор Марко Кропивницький, а партію Оксани виконувала славнозвісна Марія
Заньковецька. За радянського часу кращими виконавцями основних партій
були народні артисти СРСР М. Литвиненко-Вольгемут (Одарка), І.
Паторжинський (Карась), З. Гайдай (Оксана), І. Козловський (Андрій).
Саме в їхньому виконанні записано оперу на грамофонну платівку.
Опера «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського здобула велику
популярність. Вона живе повнокровним сценічним життям завдяки своїй
глибокій мистецькій правді і неповторній красі. Вона відіграла значну
роль в історії українського оперного мистецтва. В опері виведено яскраві
народні типи, узагальнено кращі риси українського народу.
Список використаної літератури
С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.:
«Музична Україна», – 1991.
Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.
Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен:
Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.
Митці України: Енциклопедичне видання / Упорядник Г.Лабінський, С.Музда.
За ред. В.Кудрицького. – К.: Українська Енциклопедія, 1992. – 848 с.
М. Гордійчук “Співи та музика”.
1 Характеристику танців даємо, виходячи з образного змісту музики.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
