Реферат
на тему:
Українські історичні пісні
У XV—XVI ст. східнослов’янські землі звільняються від двохсотлітнього
монголо-татарського гніту, але народ продовжує боротьбу за свою
незалежність з турками, татарами та польською шляхтою. В цей час
зароджується й досягає свого розквіту новий народнопісенний шар — це
думи, історичні, ліричні, жартівливі, танцювальні пісні та балади.
Розглянемо кожен з цих пісенних жанрів.
Історичні пісні оспівують достовірні події, конкретних героїв. Це
особливий музично-поетичний літопис історії українського народу.
В колядках, веснянках і билинах іноді теж згадувались історичні факти,
але вони були прикрашені легендами, а герої часто наділялася надлюдською
силою.
Перші історичні пісні, що дійшли до нас із часів, коли українські землі
були під владою. Золотої орди, відтворюють важке життя народу під
монголо-татарським гнітом. Наведемо тексти двох таких пісень.
Зажурилась Україна,
Що нігде прожити:
Гей, витоптала орда кіньми
Маленькії діти!
Гей, маленькі витоптала,
Великі забрала,
Назад руки постягала,
Під хана погнала.
Ох у неділеньку рано-пораненьку,
Ох і зібрав женців а той Коваленко (…)
Ох і жнуть женці, розжинаються,
На чорную хмару озираються.
Ой то ж не хмара, то орда іде,
А Коваленко та передок веде,
В’язали руки да сирицею,
А залили очі да живицею (…)
З початку XVI ст. зароджується козацтво. У середині того ж століття
формується Запорізька Січ — оплот козацької вольниці. Козаки взяли на
себе обов’язок захищати південні кордони українських земель від
татарсько-турецьких нападів. У своїх піснях народ прославив козацьких
ватажків Дмитра Вишневецького, Богдана Микошинського, Самійла Кішки та
інших.
Величавий, могутній характер має пісня «Ой п’є Байда», присвячена
запорізькому лицареві Дмитрові Вишневецькому-Байді, який жив у середині
й у другій половині XVI ст. Це ім’я було грозою для ворогів. Він із
своїм військом не тільки захищав рідну землю, а й робив сміливі набіги
на татарсько-турецькі укріплення, визволяв із неволі співвітчизників.
Один з його походів був невдалим: він сам потрапив у полон і був
переданий в руки турецького султана. Пісня відтворює останні дні з життя
козацького героя: незважаючи на тяжкі муки і неминучу смерть. Байда не
кориться ворогові (21).
Покинь, Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку
Та йди царювати.
Твоя дочка — поганая,
Вся турецька віра —
Віра проклятая.
Візьміть Байду, ізв’яжіте
Та за ребро гаком,
Гаком зачепіте!
Пісня звучить піднесено й величаво. Мелодія охоплює великий діапазон
(октава плюс терція). Вона починається з вершини й рухається
хвилеподібне вниз; важливою є кульмінація у 10-му такті. Своєрідною є
ладова будова твору, мелодія якого спирається на акордові звуки головних
ступенів, є відхилення в паралельний мажор. Нові риси помітні й у
музичній формі (контрастні речення, видозмінене повторення другого
речення — а, в, в1), а також у досить розвиненій ритміці (порівняймо,
наприклад, ритмічні рисунки різних фраз). Все це свідчить про формування
в XVI ст. нових пісенних традицій.
Важлива група історичних пісень присвячена національно-визвольній війні
1648—1654 років під проводом Богдана Хмельницького. Вони оспівують
битви, перемоги над ворогом, а також подвиги соратників гетьмана: Івана
Богуна, Нестора Морозенка, Данила Нечая («Ой з-за гори чорна хмара», «Ой
Морозе, Морозенку», «Ой з-за лісу, із-за темного»).
Однією з найяскравіших пісень того часу є пісня «Гей, не дивуйте, добрії
люди». В ній передано радість перемоги війська Хмельницького під
Корсунем і Жовтими Водами, віру народу в цілковите звільнення
українських земель від польських магнатів. Мелодію пісні витримано в
характері похідного маршу, її початкова заклична інтонація, позначена
пружністю і навіть вибуховістю, є могутнім зачином, що символізує
тріумфальний похід народних мас (22).
Історичні події наступних століть оспівано в таких піснях, як «Максим
козак Залізняк», «Зібралися всі бурлаки», «Задумали базилевці», «Ой
попід гай зелененький» і «За Сибіром сонце сходить». Тут ідеться про
селянське повстання — коліївщину, обурення бідноти царицею Катериною II
і графом Потоцьким, повстання селян у с. Турбаях у 1789 році, про
народних месників Олексу Дов-5уша і Устима Кармалюка (23,24).
Історичні народні пісні продовжують своє життя і зараз. В них
відбиваються нові події нашого часу. Це пісні про дружбу трьох братніх
народів: російського, білоруського і українського («То не вітер, то не
буйний»), про Велику Жовтневу соціалістичну революцію та її вождя В. І.
Леніна («Ой у місті Петрограді»), про героїв громадянської та Великої
Вітчизняної воєн («Зібрав Щорс загін завзятих», «Не забувай сині гори»)
тощо.
Історична пісня протягом віків була літописом важливих суспільних подій.
Через пісню народ висловлював своє ставлення до героїв і зрадників, до
всього, що відбувалося навкруги.
Список використаної літератури
С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.:
«Музична Україна», – 1991.
Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.
Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен:
Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.
Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.:
Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та
Закарпатська Україна). – С.355-364.
Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;
Двічі
Двічі
Двічі
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
