.

Українські думи та плачі (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
640 9082
Скачать документ

Реферат

на тему:

Українські думи та плачіДУМИ

Великий російський революціонер-демократ М. Добролюбов дав дуже влучну
характеристику українським думам: «Пісня і дума становлять… народну
святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до
батьківщини, виблискує слава минулих подвигів, у них дихає і чисте,
ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської… Все коло
життєвих насущних інтересів охоплюється у пісні, зливається з нею, і без
неї саме життя стає неможливим»1.

Дума — це своєрідний імпровізаційно-речитативний епічний твір для голосу
в супроводі бандури. Думи продовжують традицію билин часів Київської
Русі, хоч за манерою виконання ближчі до народних плачів, голосінь.

Цей вид народної творчості зароджується в козацькому середовищі
наприкінці XV — в XVI ст. Думи сформувались одночасно з історичними
піснями, нерідко в обох жанрах оспівувалися ті самі герої.

Разом з тим дума помітно відрізняється від пісні манерою виконання,
великими розмірами, наявністю інструментального супроводу. Творцями і
виконавцями дум були кобзарі. Це народні музиканти, часто незрячі, які в
минулому нерідко були учасниками повстань, військових походів.
Траплялось так, що молодий козак потрапляв у татарську чи турецьку
неволю, тікав і, коли втеча була невдалою, його осліпляли. До військової
справи він був уже не придатним, і йому залишалось або йти в старці, або
опанувати кобзарське мистецтво, якого ці народні музики навчалися один в
одного.

До речі, Тарас Шевченко в поемі «Сліпий» описує подібний випадок: Степан
повертається в рідну домівку незрячим кобзарем і у створеній ним думі
розповідає людям про свою гірку долю, виливає своє горе.

У пожовтневі часи в радянських учбових закладах було відкрито класи
бандури, де готують музикантів-професіоналів, хоч давня форма навчання
подекуди залишилась і до наших днів.

Історія думи нараховує понад п’ять століть. За цей час з’явилася
величезна кількість творів, які умовно можна поділити на кілька груп за
темами.

1. У найдавніших думах (XVI — початок XVII ст.) мовиться про турецьку
неволю («Плач невольника», «Маруся Богуславка», «Утеча трьох братів із
Азова»), про героїчну смерть козака («Хведір Безродний», «Іван
Коновченко»), про щасливе повернення «козаків з неволі («Самійло Кішка»,
«Олексій Попович»). Місцем подій у цих творах є степ, море, турецьке
місто, галера 1. їх герої — часто безіменні або легендарні постаті,
тобто узагальнені художні типи (образи). Ці думи мають переважно
лірико-драматичний характер і пройняті сумним настроєм (25).

2. Думи XVII ст. відбивають боротьбу козацтва й селян проти польської
шляхти, передусім події козацько-селянської війни 1648— 1654 років під
проводом Богдана Хмельницького. Народні музиканти, славні кобзарі
оспівали незабутні переможні битви, їх героїв, відважних ватажків
(«Хмельницький і Барабаш», «Корсунська битва» та ін.). До цієї групи дум
належать і такі, в яких розповідається про класову нерівність. Це думи
«Про Ганжу-Андибера», «Про козака Голоту».

Загальний характер дум XVII ст. також є лірико-драматичним, але тут
переважають піднесено-героїчні настрої, звучить віра в можливу перемогу
(26).

3. Окрему групу складають побутові думи, присвячені родинному життю,
взаєминам між людьми. В них висміюється скупість, неповага до рідних,
цурання бідних батьків, утверджуються поняття чесності, добропорядності.
Яскравим прикладом є дума «Про бідну вдову і трьох синів» або дума «Про
сестру і брата». В першій засуджується зневага дітей до старенької
матері-вдови. Характер мелодії тут зворушливо-ліричний, навіть жалібний
(27).

В радянський час жанр думи продовжував розвиватися. В ньому зазвучали
інші теми, оспівувалися нові герої («Була зима з відлигою», «Батько
Ленін», «Дума про трьох синів-партизанів»). Цікавою є дума «Була зима з
відлигою», в якій йдеться про важкі роки Великої Вітчизняної війни. За
своїми художніми якостями ці думи не поступаються зразкам давніх часів
(28).

Як уже зазначалося, дума—досить розгорнутий твір, який складається з
кількох (п’ять-сім) уступів 1-періодів. Тут є досить широко розспіваний
вступ (на склад «гей» чи «ой») і спокійне співуче заключения.

Хоч дума має багатовікову історію, її запис і вивчення розпочалися з XIX
ст. Першу публікацію текстів дум здійснив відомий фольклорист Микола
Цертелєв у 1819 році. У 70-х роках минулого століття композитор Микола
Лисенко записав думи з репертуару кобзарів Остапа Вересая і Павла
Братиці («Про Хведора Безродного», «Про бідну вдову»). Але чи не
найбільшу кількість дум записав фонографом 2 фольклорист Філарет
Колесса. На той час (1910—1913 pp.) це були найдостовірніші, найточніші
записи.

ПЛАЧІ

Дo обрядової пісенної творчості, що сягає дуже давніх часів, належать
плачі. Про них згадується в «Слові о полку Ігоревім» (плач Ярославни), в
деяких літописах XI століття.

Наші предки вірили, що померлий чує їхні надгробні голосіння; До нього
зверталися як до живого з найтеплішими й найласкавішими словами, хотіли
розбудити від сну, просили не йти у далеку дорогу, зглянутися на рідних.
У плачах передано широку гаму почуттів: гнітючий жаль, скорботу, смуток
від розлуки з коханим чи коханою, батьком, матір’ю, дитиною.

Обряд оплакування померлого виконувався жінками-голосільницями, нерідко
дуже обдарованими людьми. Вони вкладали у традиційні форми плачів весь
свій акторський талант, їхнє мистецтво було піднесено-емоційним, глибоко
зворушливим, справді трагедійним. Наведемо кілька текстів плачів: матері
за дочкою (А), дочки за матір’ю (Б), дочки за батьком (В):

A. Катерино моя дорога,

Княгинечко моя пишненька!

Чого ти умерла,

Чого ти собі маленької хатки зажадала?

Катеринко моя одненька,

Княгинечко моя пишненька!

Чи тут було тобі вузько,

Що ти ся у таку маленьку хатку замкла,

Щоби в ню вітрець не завіяв,

Сонечко не загріло,

Щоб в ню я не заглядала?

Б. Мамко моя, голубко моя,

Мамко моя, зозулько моя,

Мамко моя, порадничко моя!

Де ми ся зійдемо, де ми ся порадимо?

Мамко моя, голубко моя!

Де вас найду, де вас відшукаю?

Чи в садочку на листочку,

Чи в полі на колосочку,

Чи в городчику на зіллєчку?

B. Мій таточку, мій ріднесенький,

Мій таточку, мій старесенький!

Нащо ж ви нас покидаєте?

Кому ви нас уручаєте?

Чи ви дубові сухому,

Чи ви батенькові чужому?

Чи холодній стіні,

Чи чужій, мій таточку, чужині?

Голосіння мають цікаву поетичну форму. Тут вільно пересуваються
наголоси, змінюються акценти. Мелодія плачу — це виразний
емоційно-напружений речитатив. Він передає інтонації вигуків, ридань,
схлипувань, схвильованої людської мови. Мелодичне зерно його
розвивається імпровізаційно, прикрашається мелізмами; ритмічний рисунок
химерний, часто пунктирний з чергуванням різних тривалостей — тріолей,
восьмих, шістнадцятих. Наводимо зразок плачу (20):

Обрядові пісні — найдавніший пласт українського фольклору. Художня
довершеність його сприяла довготривалому побутуванню й великому
естетичному впливу на життя людей. Мистецька повноцінність,
емоційно-образна насиченість пісенних зразків, пов’язаних з обрядами,
відіграла велику роль у формуванні фольклорних жанрів наступних епох, а
також у зародженні й розвитку професіонального музичного мистецтва і
художньої літератури. Пісенність тих давніх часів завдяки багатству її
виразових засобів — поетичних і музичних — дожила до наших днів і хвилює
нас сьогодні. Вона є дорогоцінним скарбом культури народу.

Список використаної літератури

С. Лісецький. Українська музична література для 4-5 класів ДМШ. К.:
«Музична Україна», – 1991.

Фільц Б. Джерела музичної культури [України] // Дзвін. – 1990.

Рудницький А. Українська музика. Історико-критичний огляд. – Мюнхен:
Дніпрова хвиля, 1963. – 406 с.

Ольховський А. Нарис історії української музики / Ред. Л.Корній. – К.:
Муз.Україна, 2003. – 512 с. ІІ нот. Музика Західної України (Галичина та
Закарпатська Україна). – С.355-364.

Л. Й. Височанська, В. А. Уманець “Музика і співи”, ст.5;

1 Добролюбов М. О. Твори. К., 1960. С. 583—584.

1 Галера — гребне вітрильне судно — місце каторги козаків, що потрапили
в турецьку неволю.

1 Уступ — частина думи, своєрідна строфа, куплет.

2 Фонограф — звукозаписувальний апарат.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020