UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст. (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1520
Скачало291
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст.

 

Подальший розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки пов'язаний із

широким використанням надбань психології, науковими дослідженнями та

узагальненням педагогічного досвіду дошкільних закладів, створенням

програм удосконалення методик у дошкільних закладах.

 

Істотний вплив на розвиток дошкільної педагогіки у цей період мали праці

психологів Льва Виготського (1896— 1934), Олександра Запорожця

(1905—1981), Г. Костюка, Дмитра Ніколенка (1899—1993), які

зосереджувалися на особливостях розвитку дітей дошкільного віку та ролі

виховання.

 

Вітчизняна дошкільна педагогіка розвивалася під впливом праць видатного

педагога В. Сухомлинського, який дошкільне дитинство вважав періодом

життя, що великою мірою визначає майбутнє людини. У процесі виховання

дитини дошкільного віку педагог повинен бачити і відчувати дитячу душу.

Адже кожна дитина — це «унікальний світ», який потрібно зрозуміти,

прийняти і знайти шляхи взаємодії з ним. Педагог не повинен подавати

дітям «готові» істини, оскільки лише через усвідомлення дитиною краси і

значення найближчого, найдорожчого, рідного, поступове розширення знань

про навколишній світ, людей, про себе можна виховати людину і

громадянина.

 

Розглядаючи педагогічні проблеми з дитиноцентричних позицій, вважаючи

дитину найвищою соціальною цінністю, В. Сухомлинський важливу роль

відводив особистості педагога, його вмінню бачити найцінніше, що є у

світі — людину.

 

Здійснити такий підхід до виховання може педагог з багатим духовним

світом, здатний особистісно зростати разом з дитиною.

 

Щоб підтримати дитину, педагог повинен відчувати у собі дитинство,

розвивати здатність до розуміння дітей і всього, що з ними відбувається,

мудро ставитися до їхніх вчинків, захищати дитину, не думати про неї

погано, несправедливо і, найголовніше, не ламати індивідуальність

дитини, а виправляти і спрямовувати її розвиток, пам'ятаючи, що вона

знаходиться у стані самопізнання, самоствердження, самовиховання.

Сухомлинський писав: «Я впевнений, що лише людяністю, ласкою, добротою,

так, простою людською добротою можна виховати справжню людину».

 

Визнання «рівноцінності» особистостей педагога і дитини в педагогіці

передбачає гуманізацію системи навчання і виховання, емпатійне ставлення

до дітей, уміння відчувати і розуміти їхній внутрішній світ, діяти на

основі гуманістичних засобів і методів виховання.

 

У 1959 р. було створено новий тип дошкільного закладу — ясла-садок, що

забезпечував виховання дитини від народження до 7-ми років. Відповідно

до цього була розроблена нова єдина програма виховання дітей

переддошкільного і дошкільного віку (1962).

 

У 1960 р. у системі Академії педагогічних наук СРСР було засновано

Науково-дослідний інститут дошкільного виховання, який очолив

український психолог О. Запорожець (1905—1981).

 

НДІ дошкільного виховання став центром полідисциплінарних досліджень

проблем виховання, навчання, психічного, психофізіологічного і фізичного

розвитку дитини. Тут було створено оригінальні наукові, методичні

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ