UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток теорії естетичного виховання (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2036
Скачало354
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Розвиток теорії естетичного виховання

 

Філософська думка, почавши осмислювати сутність прекрасного, одночасно

стала перейматися проблемами сприйняття його людиною, буття його в

людській свідомості і чуттєвій сфері. Жоден мислитель античності, яка

підносила красу і досконалість до культу, не міг залишити осторонь цю

проблему.

 

Певний час у сприйнятті людством дійсності панував космологізм —

сприймання космосу як втілення гармонії, краси, а з V ст. до н. е.

суспільна думка стверджувала, що джерелом прекрасного, крім космосу,

природи, є творчість людини. Одним із перших таке бачення запропонував

Сократ, який, намагаючись розкрити співвідношення між етичним і

естетичним, послуговувався поняттям «калокагатія» на позначення єдності

прекрасного і доброго, гармонії внутрішнього і зовнішнього. Саме з того

часу фігурує вічна тема мистецтва і виховання, яка полягає в з'ясуванні

співвідношення красивого і корисного. Ідею єдності добра і краси, тобто

гармонії, обстоював Арістотель.

 

Природу сприйняття прекрасного, джерела талановитості, проблеми

естетичного виховання досліджував Платон, доводячи, що саме від впливу

мистецтва залежить моральний світ дитини. Йому належать твердження про

відносність краси, абсолютне прекрасне. Водночас митцеві він відводив

посередницьку роль, вивищуючи над ним представників утилітарних професій

(лікаря, ремісника), проголошуючи Бога творцем абсолютної краси.

 

Вважаючи естетичне пізнання, мистецтво відображенням світової

(космічної) гармонії, Арістотель обґрунтував таку категорію естетики, як

«мімезис» (грец. mimesis — наслідуваня) — наслідування, яке приносить

людині особливе задоволення, доводячи, що ця здатність властива людині з

дитинства. Без наслідування дитина не могла б опанувати свої перші

знання, навички. Саме завдяки йому людина має окремішнє від тварин

життя. Арістотель був переконаний у необхідності узагальнення і

передавання художнього досвіду в процесі виховання.

 

Ці думки були по-різному трансформовані в практику естетичного виховання

дітей у ранньому віці.

 

Приблизно у цей час на проблемах естетичного виховання зосереджувалися і

мислителі Давнього Сходу. У Китаї, наприклад, теорія і практика

естетичного виховання дітей розвивалася під впливом учення Конфуція,

який був переконаний, що виховання має починатися з поезії, а

закінчуватися вивченням правил етики, музики, яка втілює в собі найвищі

естетичні цінності. Саме музика, за твердженням Сюнь-цзи (298—238 до н.

е.), відкриває шлях до досконалості.

 

За різних культурно-історичних епох домінували різні тлумачення

прекрасного, йому відводилась відповідна роль у бутті людства, що

позначалось на функціонуванні системи естетичного виховання.

 

В епоху середньовіччя (IX—XV ст.) естетичним ідеалом правив аскетизм,

життєві цінності обмежувалися сферою релігійності, а мистецьке життя —

вимогами церкви.

 

Джерелом естетичного життя вважались елементи богослужінь (церковний

спів, музика), храмове мистецтво.

 

Епоха Відродження (XIV—XVI ст.) ознаменувала повернення до античних

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ