UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВікові й індивідуальні особливості дітей (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3818
Скачало404
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Вікові й індивідуальні особливості дітей

 

Визнаючи необхідність вікового та індивідуального підходу до дитини,

сучасна педагогіка спирається на ідеї української етнопедагогіки, яка

закумулювала психолого-педагогічні знання про вікові та індивідуальні

особливості дітей і виховання. Українське дитинознавство найбільшу увагу

приділяє характеристиці дітей від народження до п'яти років. Це свідчить

про те, що народ емпірично дійшов висновку про вирішальну роль раннього

дитинства у формуванні особистості.

 

Народне дитинознавство дає психолого-педагогічну характеристику кожному

року життя дитини до п'ятирічного віку.

 

1. Про новонароджену дитину кажуть «пискля», «народженяточко». Назви

кількамісячної дитини характеризують її дії як здобутки розвитку.

Дитина, яка емоційно спілкується з дорослим, — «сміюн», «плакса»;

починає сидіти і повзати, — «сидун», «плазун», «лазуночка»; ходить, —

«дибун», «ходун»; вчиться говорити, — «сокотун», «белькотун», «воркота»;

має успіхи в оволодінні мовою, — «щебетун», «цвіркотун»; повільно

вчиться говорити, — «мовчун». Уже в цьому віці звертали увагу на

індивідуальні особливості дітей: швидка дитина — «бігунець», голосна —

«зіпун», любить хвалитися — «хвастунець».

 

2. Дворічну дитину називають «стрижак», «друга каша», «друге літо», її

як індивідуальність характеризують словами «балакуча», «нишкла»,

«понура», «тихоня».

 

3. На третьому році життя: «третяки», «третє літо», «гулячки», бо

допитливість і активність у пізнанні світу є головною ознакою цього

віку.

 

4. Чотирирічна дитина — «четвертак», «четверте літо», «четверта каша»,

її рухливість і самостійність позначають назвами «метунець», «шмиглик»

та ін.

 

5. П'ятирічна дитина— «п'ятак», «п'ятиліток», «підпасок» (готується

допомагати старшим дітям по господарству, виявляє інтерес до праці).

 

Згідно з етнопедагогікою кожен вік дитини потребує відповідного

виховання, в якому найголовніше — співучасть в усіх здобутках розвитку.

У народі кажуть, що людина, крім свого дитинства, стільки разів вчиться

ходити, говорити, діяти самостійно, скільки у неї є дітей. Дитина в

дошкільному віці, коли відбувається особистісне становлення, має бути

центром уваги батьків та інших членів сім'ї, які впливають на її

розвиток. Народна мудрість наголошує на необхідності гуманного

виховання: не втручання, не управління, а співучасть у розвитку дитини.

 

Ідеї народної педагогіки про необхідність врахування вікових та

індивідуальних особливостей дітей видатні педагоги і мислителі Я.-А.

Коменський, Ж.-Ж.Руссо, Джон Локк (1632—1704), Л. Толстой, Софія Русова

(1856— 1940) розвинули в педагогічну теорію природовідповідності, згідно

з якою виховання дітей має бути адекватним особливостям їхнього

розвитку.

 

У психічному розвитку дитини простежуються періоди відносно помірних,

поступових змін (дитина упродовж тривалого часу зберігає однакові

психологічні риси) і різких, стрибкоподібних змін, пов'язаних із

зникненням попередніх, появою нових психологічних рис. Л. Виготський

назвав їх віковими кризами.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ