UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПогляд на проблеми виховання дітей дошкільного віку в епоху середньовіччя та епоху Відродження (реферат)
АвторPetya
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2495
Скачало400
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Погляд на проблеми виховання дітей дошкільного віку в епоху

середньовіччя та епоху Відродження

 

Середньовіччя як культурно-історична епоха прийшла на зміну античній

цивілізації. Історично пов'язано це із падінням у 476 р. Римської

імперії під ударами варварів (так давні греки називали чужинців, що

розмовляли незрозумілою їм мовою і за рівнем своєї суспільної

організації перебували на стадії традиційного феодального землеробства).

Те, що феодалізм не визнавав особи, значною мірою вступало в

суперечність із християнством, яке проповідувало певну самостійність

особи, наділеної свободою волі — здатністю самостійно приймати рішення і

діяти на свій розсуд. Оскільки за середньовіччя особа не могла

реалізуватися як суб'єкт соціуму, вона утверджувалася під впливом

християнства як духовна особа — особа, яка, не маючи змоги реалізуватися

у зовнішньому світі (соціальному середовищі), заглиблюється в себе, у

світ своїх почувань. Усе це культивувало у світогляді теоцентризм —

принцип, згідно з яким Бог проголошується началом і центром Всесвіту.

 

Під впливом цієї світоглядної традиції перебувало навчання, яке

зводилося до читання і запам'ятовування біблійних текстів, прищеплення

дітям основних засад християнської поведінки.

 

У західноєвропейських країнах, релігійно-духовне життя яких розгорталося

в католицькій традиції, зміст і форми виховання дітей обумовлювалися

становим принципом з конкретною специфікою щодо дітей лицарів,

духовенства, мирян.

 

Поряд із церковним у цей час розвивалося лицарське виховання, за якого

діти протягом перших семи років перебували в сім'ї під опікою матері,

годувальниці та няні. На цьому етапі метою виховання було засвоєння

дитиною дару слова і шляхетних манер. Виховання дітей селян, на відміну

від лицарських дітей, було зорієнтоване на особливості їхнього буденного

життя і здійснювалося через залучення дітей до праці дорослих.

 

Один із видатних діячів християнської церкви Ієронім Євсевій (340—420)

доводив, що основними чинниками християнського виховання є віра,

молитва, праця, цнотливість. Душа людини має стати храмом Господнім.

Тому дитину слід відгородити від дурних слів, розбещених людей,

світських пісень, щоб вона не переймала нічого непристойного. Натомість

хай її життя сповнюється псалмоспівами. А випробувана у вірі,

благопристойна вихователька повинна привчати дитину до молитви, читання

релігійних книг.

 

У Київській Русі, яка разом із прийняттям християнства прилучилася до

слов'янської писемності, значна увага приділялася освіті, книжництву,

культурному розвитку народу. Про політику держави у цій сфері свідчать

старання князя київського Ярослава Мудрого (1019—1054), який зібрав

унікальну бібліотеку, переймався перекладом книг, проблемами освіти і

виховання дітей.

 

Християнський проповідник, богослов і педагог Іоанн Златоуст (прибл.

347—407) головним вважав виховання душі дитини, чим часто, за його

словами, нехтують батьки, дбаючи здебільшого про матеріальні статки.

Батьки повинні виховувати у дітях передусім благочестивість, оберігати

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ