Реферат на тему:
Джерелознавство. Актові документи західноукраїнських державних утворень
1938-1941 pp.
В 1938-1941 pp. на західноукраїнських землях було зроблено дві спроби
проголошення і здобуття національної державності.
У складних міжнародних умовах осені 1938 p., вже після сумнозвісної
Мюнхенської угоди Гітлера та Муссоліні з Чемберленом і Деладьє про
відторгнення від Чехословацької Республіки Судет, закарпатські українці
на чолі з партією Українське Національне Об’єднання та Августином
Волошиним домоглися від празького уряду визнання автономії
Підкарпатської Русі (такою була офіційна назва Закарпатської України у
складі Чехословаччини).
Вимогу незалежності Закарпатської України висунула 20 вересня 193 8 р.
створена політичними силами Закарпаття Українська Центральна Рада. “УЦР
вимагає, говорилося в її ухвалі,… самовизначення в дусі тез Вільсона,
як забезпечення майбутнього українського народу”. Офіційно
чехословацький уряд визнав автономію 11 жовтня 1938 р. Першим главою
уряду став діяч промосковської та проугорської орієнтації Андрій Бродій,
як виявилося пізніше — агент угорської розвідки під іменем Бер-талон.
Викриття Бродія відбулося дуже швидко, і вже 27 жовтня пост
прем’єр-міністра автономії посів Августин Волошин.
З приводу здобуття автономії Українська Центральна Рада видала
Універсал. Він сповіщав, що “по довгих століттях тяжкої неволі наш
Український народ став дійсним власником нашої Срібної Землі, нашої
Батьківщини, Підкарпаття. Від сьогодні на нашій землі буде володіти наш
народ без чужого окупанта…
Чекає всіх нас тяжка й відповідальна праця. Ми повинні здобути свободу і
творчою працею її скріпити. Мусимо цілому світові доказати, що наш Народ
є гідним і зрілий на повну свободу”.
Універсал обіцяв хліб, працю, спокій, кликав всіх до творчої праці,
витривалості, взірцевого порядку і дисципліни і закінчувався закликами
“Щасти нам Боже! Правда переможе! Хай живе Український народ на вільній
Підкарпатській землі!”
Другого листопада 1938 р. відбувся так званий Віденський арбітраж, за
яким Німеччина й Італія санкціонували відірвання від Чехос-ловаччини на
користь Угорщини значних територій з мішаним у національному відношенні
населенням, у тому числі частини українського Закарпаття з містами
Берегове, Ужгород, Мукачеве. У зв’язку з цим столицею Карпатської
України став Хуст. Тут 3 листопада 1938 р. був виданий “Маніфест уряду
Карпатської України до всіх громадян Карпатської України”. Він так само
закликав помагати владі в розбудові держави, повідомляв про намір до
будівництва нових доріг і залізниць, забезпечити всіх хлібом і працею.
Невдовзі був прийнятий ще один універсал “Український народе
Підкарпаття”, який, щоправда, теж містив лише загальні заклики.
Важливе значення на шляху посилення суверенності Карпатської України
мало прийняття закону Чехословацької Республіки 22 листопада 1938 р. про
Конституцію Карпатської України. І хоч Конституція автономії не надавала
права на ведення закордонної і тарифної політики, оголошувати війну і
встановлювати мир, визначати грошовий курс і податки та інше, вона була
важливим кроком у зміцненні національної державності.
З початку 1939 р. почалась підготовка до виборів у Сойм Карпатської
України. Вони відбулися 12 лютого 1939 року. За УНО голосувало 92,4 %
виборців, які взяли участь у виборах.
Президент ЧехоСловаччини Гаха призначив скликання обраного сой-му на 15
березня 1939р. Але ще до цього, 14 березня, у зв’язку зі складністю
міжнародного становища Августин Волошин проголосив самостійність
Карпатської України. До Сойму було обрано 32 депутати, в тому числі 13
членів УНО. Головою сойму 15 березня став відомий педагог і політичний
діяч Августин Штефан, заступником — Федір Рсвай. Того ж дня Сойм
розглянув законопроекти про незалежність, державний устрій, назву, мову,
прапор, герб і гімн Карпатської України. Було створено п’ять комісій
Сойму.
Законопроект про незалежність, автором якого був Михайло Борщайко, мав
такий зміст:
§ 1. Карпатська Україна є незалежною державою. §2. Назва держави є
Карпатська Україна.
§3. Карпатська Україна є Республіка з президентом, вибраним Сой-мом
Карпатської України, на чолі.
§4. Державна мова Карпатської України є українська мова.
§5. Барви державного прапору Карпатської України є синя і жовта, причому
барви синя — горішня, а жовта — долішня.
§6. Державним Гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб:
медвідь у лівім червонім півколі, і Тризуб Володимира Великого з хрестом
на середньому зубі.
§7. Державний гімн Карпатської України “Ще не вмерла Україна”.
§8. Цей закон обов’язує зараз од його прийняття”. Сойм обрав президента
Карпатської України. Ним став Августин Волошин, який склав на
Конституцію присягу. Історія також записала Його промову, яку він
проголосив на відкритті сойму, процитувавши Тараса Шевченка1.
Встане Україна, світ правди засвітить J помоляться на волі невольничі
діти.
Але в день роботи Сойму угорські солдати вже топтали землю Карпатської
України. На захист стала Карпатська Січ. Та сили були нерівні. Угорці
окупували Карпатську Україну.
Після вступу до Львова німецьких військ ЗО червня 1941 p., а з ними і
так званої похідної воєнізованої групи українських націоналістів
бандерівського відламу у кількості 100 осіб на чолі з Романом Шухевичем
та політичної групи націоналістів на чолі з Ярославом Стецьком, ввечері
в Домі Товариства “Просвіта” (пл. Ринок, 10) були скликані громадські
збори, які назвали себе Національними зборами. Оскільки у приміщенні не
вистачало місць, збори відбулися на вулиці. Я.Стецько від імені Проводу
ОУН СД зачитав проект Акта проголошення Відновлення Української держави.
Збори проект схвалили. В Акті зазначалося: “Волею українського народу
Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери
проголошує створення Української держави, за яку поклали голови цілі
покоління найкращих синів України… На західних землях України
твориться Українська Влада, яка підпорядковується Українському
Національному урядові, що створиться в столиці України — Києві”. Акт
запевняв Гітлера і німецьку владу у солідарності українських
націоналістів з Великою Німеччиною.
П’ятого липня 1941 р. Я.Стецько сформував Крайове правління — своєрідний
уряд з 26 міністрів: 11 портфелів одержали члени ОУН, И — безпартійні,
решту — соціал-радикали. Серед міністрів були Мар’ян Пан-чишин, Лев
Ребет, Євген Храпливий, Юліан Павликівський, Микола Лебідь, Володимир
Стахів, заступник міністра Роман Шухевич та ш.
Проте “Великій Німеччині” аж ніяк не було вигідно створення Української
держави. Кона зробила тиск на Бандеру та інших українських “вождів”, щоб
вони відмовились від своєї ідеї. Коли це не вдалося, 15 ве-
ресня 1941 р. гестапо заарештувало С.Бандеру, Я.Стецька І його уряд та
близько 300 інших активістів націоналістичного руху. Розбудова
Української держави при орієнтації на фашистську Німеччину, як можна
було очікувати, провалилася.
Використані джерела і праці
Конституційні акти України 1917-1920. К , 1992
Національні відносини в Україні у XX ст Збірник документів і матеріалів
//Голова редкол І.Ф Курас. К , 1994
Українська революція1 докумеети 1919-1921 Нью-Йорк, 1984.
Українська Центральна Рада. Документи І матеріали: У 2т. К., 1996. T.I;
1997.Т.2.
Універсали Української Центральної Ради //Великий українець. Матеріали з
життя та діяльності М.С.Грушевського К., 1992. С. 179-192
Вєгеш Микола, Задорожний Володимир. Велич І трагедія Карпатської
України. Ужгород, 1993
КульчицькийВ С., НастюкМ L, Тищик Б.Й Історія держави І права України
Львів, 1996.
Литвин МР., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. Львів, 1995.
Макарчук Степан. Українська Республіка галичан. Нариси про ЗУНР. Львів,
1997
Малик Я., Вол В , Чуприна В. Історія української державності. Львів,
1995.
Мороз Валентин Україна в двадцятому столітті. Тернопіль, 1992
Павленко Ю, Храмов Ю. Українська державність у 1917- 1919 рр
Історико-генетичний аналіз, К., 1995.
Стерчо Петро. Карпато-Українська держава До Історії боротьби карпатських
українців у 1919-1939 роках (Репринтне видання). Львів, 1994.
Тищик БИ., Вівчаренко О.А. Українська Народна Республіка Коломия, 1994.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
