.

Джерелознавство. Документи більшовицької партії і КПЗУ (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
278 2952
Скачать документ

Реферат на тему:

Джерелознавство. Документи більшовицької партії і КПЗУ

Для об’єктивного вивчення Історії дослідникам України, Росії, інших
країн Східної Європи не можна обійтися без документів комуністичних
організацій, що виросли з російської соціал-демократії. Це очевидно. З
1898 р. соціал-демократи створили так звану інтернаціональну
соціал-демократичну партію, яка з 1903-1905 pp. стала домінуючою серед
робітників не тільки Росії, а й України, Кавказу, Бессараби. Ця партія
відіграла чи не головну роль у дестабілізації Росії в роки Першої
світової війни, розвалі її фронту, в поразках 1917 р. Від лютого до
вересня 1917р. під впливом більшовицької агітації з фронту дезертирувало
2 млн солдатів, Росія покотилася в прірву.

Нарешті, більшовики організували жовтневий переворот 1917 p., що
започаткував встановлення диктаторського режиму на 1/6 земної кулі. Вони
очолювали той режим упродовж 70 років, у тому числі й в Україні.
Безсумнівно, зрозуміти радянську владу, її історію без документів
правлячої партії неможливо.

Характерною особливістю документів Комуністичної партії є те, що вони
збереглися системно за хронологією і комплексно у своїх видах. З самого
початку більшовики (з 1903 p., від II з’їзду РСДРП) надавали надзвичайно
важливого значення своїм документам, мабуть, під впливом Леніна. Через
це на кожному з’їзді, конференції, пленумі прискіпливо редагувалися всі
програми, статути, резолюції’ та рішення. На всіх статутних заходах
ставилися офіційні звіти, також звіти з місць, звіти окремих ланок
партійних структур, наприклад, центрального органу (газети), ревкомісІй,
мандатних комісій тощо. Всі партійні заходи протоколювалися або
стенографувалися. В наступному видавалися стенограми з’їздів чи
протоколи. Вже за радянського часу були видані стенограми всіх з’їздів
партії за винятком окремих, які гірше протоколювалися (наприклад, IV
Об’єднавчого). Зазначимо, що після встановлення в 30-х роках сталінської
ідеологічно-репресивної диктатури стенограми з’їздів залишалися єдиною
офіційною незабороненою літературою, яка хоча б частково давала змогу
дослідникові зсередини глянути на більшовицьку партію, її історію, як
вона “робилася” більшовиками, якою шаленою була внутріпартійна гризня у
верхах ВКП(б) чи КПРС. Однак первинний матеріал стенограм, по суті, не
використовувався істориками або ж тенденційно спотворювався під
сталінське бачення історії Росії XX ст.

Отже, “стенограми з’їздів” як публікації належать до провідного джерела
з Історії партії більшовиків. Саме з нього дослідник може краще
зрозуміти, що собою становила партія більшовиків, яку роль у ній
виконували вожді та рядові партійці, яким був механізм і філософія
диктатури. В стенограмах міститься багато конкретно-історичного
матеріалу. І хоч він дуже суб’єктивований, однак нехтувати ним не можна.

Інше серійне видання документів КПРС — це “КПРС в резолюціях і рішеннях
з’їздів, конференцій і пленумів ЦК”. Заголовок сам говорить про зміст
видання. Звичайно, в нього ввійшли тільки відібрані рішення, які мали
показувати, на думку укладачів, “керівну І спрямовуючу роль партії”,
турботу про благо народів, розквіт дружби народів і зовсім нема таємних
документів ЦК І Політбюро, спрямованих на придушення національної й
демократичної опозиції, розбудову репресивних органів тощо.

Знову ж таки, якою б масою одіозних постулатів не було пересипане це
видання, його варто вивчати, аналізувати, щоб збагнути режим. В Україні
було випущено двотомник “Комуністична партія України в резолюціях І
рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК”.

Крім цих серійних видань, чимало партійних документів опубліковано в
серіях “Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам”, “КПСС
о профсоюзах”, “КПСС о молодежи”, “КПСС и Советская армия” та ін. Після
кожного партійного з’їзду видавалися однотомники основних матеріалів —
доповіді, резолюції, склад обраних органів.

Крім опублікованих документів більшовицько-комуністичної партії,
величезна кількість її матеріалів відкладалася в архівах. Раніше це були

Архів Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Архів Інституту Історії
партії при ЦК КП України, архіви обласних комітетів партії. Після
заборони діяльності Компартії в Україні ці архіви стали структурами
державних архівів відповідного рівня: в Києві — Центральний державний
архів громадських об’єднань України, в областях — частинами Державних
архівів областей. Дуже багато архівних партійних джерел були
недоступними для дослідників, зокрема для безпартійних. Таємними для
дослідників, у тому числі для комуністів, були стенограми і рішення
Політбюро, які стосувалися кадрових питань, демографічної політики
перемішування народів, формування так званого єдиного
народногосподарського комплексу, коли штучно підприємства України
прив’язувались до підприємств Уралу і Татарії, Баку й Естонії, щоб тим
самим гальмувати тенденції до економічної самостійності окремих
республік чи економічних зон. Під цим претекстом після Жовтневого (1964)
пленуму ЦК КПРС були ліквідовані раднаргоспи, І господарство знову
підпорядковувалось галузевим московським міністерствам, що керували,
наприклад, нафтовою промисловістю Баку, Татарії, Борислава І Долини,
Тюмені й Туркменії з одного центра.

Близькими за змістом до партійних документів є праці так званих видатних
діячів Комуністичної партії та Радянської держави. Часто це поверхові,
вкрай тенденційні праці. Йдеться не тільки про праці Леніна чи Сталіна,
а й також таких “діячів”, як Калшін, дружину якого Сталін заслав у
Сибір, а він співав дифірамби Сталіну, чи Каганович, рідний брат якого
був репресований сталінською машиною, Молотов, Ворошилов, Орджонікідзе,
Куйбишев, Постишев, Хрущов, Брежнєв, Суслов, Щербицький, Черненко та ін.

Характерною ознакою змісту творів “видатних діячів” було прагнення
ортодоксально в якійсь одній сфері діяльності подати
ленінсько-комуністичну концепцію бачення процесів і явищ. Чим менше було
свіжої думки у таких працях, тим надійнішими вони вважалися. Але І в них
приховано багато відповідей на причини тоталітаризму в СРСР, затхлої
духовної атмосфери в житті суспільства, так званої монолітної єдності
партії і народу.

Аналогічно тому, як джерела державного походження за їх змістом прийнято
поділяти на законодавчі та діловодні, так і джерела партійного
походження поділяються на нормативні та діловодні. До нормативних
належать Програми партії, яких більшовики створили три, а по суті —
чотири: Програма РСДРП 1903 p.; Програма РКЦ (б) 1919 p.; Програма КПРС
1961 p., схвалена XXII з’їздом КПРС. Програма 1961 р. передбачала
побудувати за 20 років “основи комунізму” в СРСР. Звичайно,

“мета” не була виконана, а про І рамний документ оскандалений. На XXVII
з’їзді КПРС 1986 р. було прийнято нову редакцію нібито Програми КПРС,
прийнятої 1961 р. По суті, це був цілком новий документ. До числа
найважливіших нормативних документів КПРС належали статути, що були
своєрідними адміністративно-ідеологічними нормами для всіх рядових
членів КПРС І, насамперед, для кадрового складу керівних І управлінських
структур. Йдеться про засіб тримання в покорі, беззастережне виконання
волі центру всіми, кому хоч що-небудь довірялося робити в державних
структурах чи в громадських організаціях І товариствах. Ступив один крок
в бік від “генеральної лінії” — догана, ще один — сувора догана, далі —
виключення з партії, а це означало усунення людини від активної
діяльності чи творчого життя. До нормативних документів належали
рішення, резолюції, доповіді на з’їздах, що насправді були підняті до
рангу нормативних документів, хоч за формою доповіді скрізь І завжди
розглядаються як ділові папери.

Діловодну частину джерел з історії КПРС становлять такі види документів,
як інформації, протоколи всіляких партійних зборів, засідань бюро,
конференцій, активів, листування, Інструкції, матеріали всіляких
перевірок, розгляду персональних справ та ін.

Багату інформацію про всеосяжність комуністичного партійного впливу на
найнижчі суспільні ланки, у тому числі ланки льонарів і буряківників,
студентські групи й учнівські класи, робітничі бригади і навіть сім’ї,
мають документи первинних партійних організацій, протоколи зборів І
засідань бюро первинних організацій, різні персональні справи,
пояснювальні записки членів КПРС, звіти комсомольських секретарів на
партійних зборах тощо.

При дослідженні Історії західних областей для історика мають значення
документи КПЗУ. Ця партія виникла в лютому 1919р. на конференції в
Станіславі спочатку під назвою Комуністичної партії Східної Галичини
(КГЇСГ), а з травня 1923 р. — КПЗУ (після рішення Ради Послів у березні
1923 р. про права Польщі на Східну Галичину).

КПЗУ не вважалася масовою партією. В 1928 р. у ній залишилося всього 600
членів У найкращі для партії часи — близько 5 тис. Це була партія
загалом чесних людей. За Ідеологічними переконаннями в ній переважали
націонал-комуністи, тобто люди, котрі в соціально-економічних питаннях
дотримувалися соціалістичних переконань, підтримували суспільну
власність на засоби виробництва, забезпечення освіти, охорони здоров’я,
пенсіонерів, інвалідів, безробітних, науки та ін., а в питаннях
національних — націоналістичних. Вони виступали за право народу Західної
України на національну державу. До 1931 р. таку державу вони мислили в
об’єднанні і УС РР — тобто виступали id возз’єднання А Іе коли на Сході
почалася котективізація, процес над СВУ (Спілка Визволення України),
репресії, коли радянський лад у радянській Україні втратив обнадійливі
ознаки, КПЗУ 1931 р висунула гасло “відірвання Західної України від
Польщі”, утворення самостійної західноукраїнської держави.

На членів КПЗУ сипались репресії польського уряду, їх судили десятками І
сотнями В Історію увійшли судові процеси Святоюрський, Ковельський,
Луцький та ш їх запроторювали, як І націоналістів, у Березу Картузьку,
але ще більше репресували в радянській Україні, куди викликали на
навчання, Інструктування чи відпочинок КПЗУ нелегально видавала
теоретичний журнал “Наша правда” (у Львові комплектом зберігається в
бібліотеці рідкісної книги на вул Лисенка — філіалі Бібліотеки НАН
України їм В Стефаника) В ньому опубліковані програмні документи,
матеріали пленумів, конференцій, судових процесів, теоретичні статті
керівних діячів Васильківа, “Горянського, Іваненка (Ба-раби), Теслюка,
Саврича (Максимовича) Чимало цінних фактів опубліковано в збірниках
документів “Революційний рух у Львові11 (Львів, 19^7) та “Боротьба за
возз’єднання з Українською РСР 1917-1939 (Львів, 1979), “Історія Львова
в документах І матерІалах”(ЛьвІв, і 986) та Ін

На нашу думку, цікавий матеріал, що відображає діяльність КПЗУ І
становище в Західній Україні загалом 1919-1938 рр , міститься у спогадах
Маківки, Теслюка, Гапончукд, Павлика, М Клх, Вариводи, Сиво-хша,
колективному збірнику “КПЗУ — організатор революційної боротьби” (Львів,
1958) Архівні матеріали з Історії КПЗУ зберігаються у фонді 6 КПЗУ
Центрального державного архіву громадських об’єднань України в Києві та
в Державних архівах Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської
та Івано-Франківської областей За видовими ознаками це насамперед
донесення поліції про діяльність комуністичного підпілля, конфісковані
документи під час обшуків, зокрема заборонена література, листівки,
відозви, списки, Інформативні матеріали, шифри та ін.

Використані джерела і праці

Архив “Земли и Воли” и “Народной Воли”. М , 1932

Архивы КПСС // Справочник научного работника / Сост. Гроссман Ю.М.,
Кутик В.М. Львов, 1983. C.38^J6

Бачинський Юішн Україна irredenta Вид. 3-тс. Берлін, 1920.

Міхновський Микоіа Самостійна Україна. Ки”ів, Львів, 1991.

Самостійна Україна // Вивід прав України. Нью-Йорк, 1964. С 154-164

Франко Іван. Україна irredenta // Вивід прав України Нью-Йорк. 1964. С.
115-138.

Гаврилів І О. Діяльність українських політичних партій та організацій
Західної України в умовах польського окупаційного режиму (1921-1939
pp.): Автореф дис,.. канд. іст. наук Львів, 1996.

Політичні парти Заміної України Метод вказівки для студентів Львів, 1У91

Рассвич В В Українська Національне-Демократична партія (1899 1918)
Львів, 1996

Світ Іенко С.І. Нароінпцьміи рух в Україні 1860 1880-х років аналіз
джерел архівних фондів Роси Дніпропетровськ, 1996

Тетещін С.О. Національне питання в програмах українських пептичних
партій в кінці XIX на початку XX століття, 1996

Українська Ідея Постаті на тлі революції К 1994 Кн . 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020